Поторась Олег Володимирович

студент 3 курсу

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Україна, м. Луцьк

 

Мельнійчук Михайло Михайлович

кандидат географічних наук, доцент

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Україна, м. Луцьк

 

 Анотація: дана теза висвітлює розвиток подієвого туризму в межах Іваничівського району Волинської області, аналізується географія поширення найбільших та найважливіших фестивалів у районі, їх стан та перспективи.

 Ключові слова: подієвий туризм, фестиваль, мистецтво, гурт.

 

 Постановка проблеми. Подієвий туризм у Іваничівському районі Волинської області розвивається в мистецькому і фестивальному напрямах. Важливим фактором його розвитку є прикордонне положення району. Вивчення подієвих ресурсів Іваничівського району місцевого й регіонального рівнів має теоретичне й прикладне значення. А розвиток уже існуючих і розвиток нових ресурсів для подієвого туризму залучить більшу кількість туристів, що надасть нові надходження до місцевого бюджету.

 Мета дослідження: вивчення подієвих ресурсів Іваничівського району Волинської області та їх значення для розвитку району.

 Результати дослідження. Подієвий туризм − напрям туризму, де основною мотивацією поїздки є відвідання певної події, зокрема спортивні та воєнізовані змагання, культурні заходи, відтворення історичних подій, фестивалі, виставки, концерти, ярмарки, карнавали тощо [1]. Його розвиток ґрунтується на формуванні нових подієвих турів, які з випадкових переходять в розряд регулярних, що сприяє залученню широкого контингенту туристів [3].

 У Іваничівському районі можна виділити подієві ресурси місцевого та регіонального та міжнародного значення. 

 Важливою подією як регіонального так і міжнародного значення є фестиваль Європейські Дні Добросусідства «Кордон 835 Кречів – Крилів», який щорічно відбувається влітку на українсько-польському кордоні у прикордонній смузі біля річки Західний Буг у с. Кречів Іваничівського району Волинської Області та с. Крилів Грубешівський повіт, Люблінське воєводство [2].

 У програмі фестивалю виступи творчих колективів з України та Польщі, спортивні змагання, конкурси та розваги для дітей та всіх гостів фестивалю, виступи відомих молодіжних гуртів,  презентації інвестиційних проектів прикордонних регіонів, майстер-класи від народних умільців України та Польщі, презентація Прибужанської кухні. 

 Реалізація заходів в рамках Європейських Днів Добросусідства покликана нівелювати всілякі бар'єри та змінювати спосіб життя людей по обидві сторони кордону, підвищити імідж регіонів, а також має закликати політиків, засоби масової інформації з обох сторін кордону до дискусії на тему добросусідських стосунків в прикордонному регіоні та будівництва пункту пропуску. 

 Фестиваль Європейського кіно в Нововолинську щороку запрошує жителів та гостей міста на перегляд фільмів. Проект створений з метою популяризації європейського мистецтва кіно. У програму Фестивалю Європейського Кіно входять фільми-події: призери Каннського кінофестивалю, хіти європейського прокату, номінанти на премію «Оскар». [4].

 У селі Луковичі Іваничівського району традиційно влітку проводять фестиваль «PROSTO NEBA». Фестиваль є візитівкою села і щороку його аудиторія зростає [5]. Організатори музичного фестивалю запрошують музичні колективи, представників культури. Фестиваль цьогоріч поєднали зі спортивними змаганнями із волейболу, що дозволяє залучити більшу кількість туристів.

 Висновки. Подієві ресурси Іваничівського району Волинської області мають значний вплив на економічне і соціальне життя місцевих жителів району. Розвиток подієвого туризму в Іваничівському районі дозволить залучати значну кількість туристів, популяризувати місцеві фестивалі, змагання, турніри. Це дозволить отримати нові надходження до бюджету за рахунок значної кількості туристів, створення позитивного іміджу району.

 

Література:

1. Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О. О. Бейдик. Київ: Палітра, 1997. 305 с. 

2. Уже скоро ХІ-ий фестиваль Європейські Дні Добросусідства «Кордон 835 Кречів – Крилів» | Новини литовезької сільської об’єнаної територіальної громади [Електроний ресурс]. Режим доступу: https://lotg.gov.ua/uzhe-skoro-hi-yj-yuvilejnyj-festyval-yevropejski-dni-dobrosusidstva-kordon-835-krechiv-kryliv/

3. Міщенко О. В. Розвиток подієвого туризму у місті Луцьку / О. В. Міщенко // Наук. вісн. Східноєвроп. нац. ун-ту ім. Лесі Українки. № 11 (288). Серія: Геогр. науки. 2014. С. 137‒142.

4. Фестиваль Європейського кіно в Нововолинську | Волинська газета [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://volga.lutsk.ua/view/17054/

5. Фестиваль «PROSTO NEBA» – візитівка села Луковичі [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://tilkyrazom.com.ua/festyval-prosto-neba-vizytivka-sela-lukovychi/

Кулеба Тамара

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м. Вінниця

 

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м. Вінниця

 

 На сьогодні одним із важливих показників здоров'я і розвитку дитини є постава. Поставою називають звичну позу невимушено стоячої людини, яку вона приймає без надмірного м'язового напруження. У випадках перевантаження одних і тих самих м'язових груп і їх стомлення порушується рівномірна тяга м'язів, що може призвести до зміни величини лордозу або кіфозу, бокового викривлення хребта. При частому повторенні цих станів вони фіксуються, що викликає порушення постави і тягне за собою перерозподіл м'язового тонусу, ослаблення м'язів, зниження ресорної функції хребта, зміни в діяльності головних систем організму. У дітей з порушеннями постави понижена життєва ємкість легенів, зменшена екскурсія грудної клітки і діафрагми, що несприятливо відбивається на діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Порушенню нормальної діяльності органів черевної порожнини сприяє слабкість м'язів живота. Зниження ресорної функції хребта у дітей з плоскою спиною спричиняє постійні мікротравми головного мозку під час ходьби, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і головними болями.

 Постава має нестійкий характер в період посиленого росту тіла дитини, що припадає на молодший шкільний вік. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. Кістки і м'язи збільшуються у довжині, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змін. Створення загальноосвітніх шкіл нового типу веде до перевантажень дитячого організму через збільшення тривалості занять і об'єму навчального матеріалу. Сумарний об'єм знань, який отримують учні у сучасній українській школі набагато перевершує їх можливості його засвоєння, що веде до погіршення стану здоров'я дітей. Зокрема, це є причиною виникнення відхилень від нормальної постави. Вже через рік після початку навчання у школі кількість дітей з поганою поставою значно збільшується .

 Відхилення від нормальної постави прийнято називати порушеннями, або дефектами постави. Порушення постави виявляється вже в у дітей раннього віку: у ясельному віці у 2,1%, в 4 роки у 15-17% дітей, в 7 років у кожної третьої дитини, в шкільному віці відсоток дітей з порушенням постави продовжує зростати і досягає 80-90% у віці 11-16 років, тобто у період посиленого росту кісток і статевого дозрівання.

 Найважливішими завданнями фізичного виховання дітей є загальний їх розвиток, зміцнення здоров'я, формування необхідних рухових навичок правильної постави та запобігання різних деформацій хребта . Але для того щоб запобігти різним деформаціям хребта чи сформувати правильну поставу, а може й виправити вже деформовану, насамперед треба знати яка ж насправді правильна постава й коли вона розпочинає формуватися і в який період життя треба звертати особливу увагу на поставу. Таким чином, постава перш за все, функціональне поняття і її не можна розглядати як щось постійне, що не піддається змінам.

 У різні періоди життя дітей під впливом оточуючого середовища (умови побуту, навчання), постава може змінюватись як у бік покращення так і в бік погіршення, тому різні порушення її, особливо на ранніх стадіях, можуть бути повністю виправлені.

 Нормальна постава характеризується шістьма головними ознаками: 1 - розташуванням остистих відростків хребців на одній вертикальній лінії; 2 - розташуванням надпліч, плечей на одному рівні; 3 - розташуванням кутів обох лопаток на одному рівні; 4 - рівних між собою трикутників талії, що утворюються боковою поверхнею тіла і вільно опущеними руками; 5 -- розташуванням сідничних складок на одному рівні; 6 - правильними вигинами хребта в сагітальній площині (глибина поперекового лордозу - до 5 см, шийного - до 2 см).

 До цих шести ознак можна ще додати: форму грудної клітини, пряме розташування голови (лоб і підборіддя знаходяться в одній площині, перпендикулярній до підлоги, а мочка вух розташовані на одному рівні), практично горизонтальним розташуванням лінії ключиць, однаковою довжиною рук та ніг, симетричністю розташування тазу (гребені клубових кісток знаходяться на одному рівні, сідничні складки також розташовані на одному рівні), ноги в положенні стоячи помірно розігнуті в кульшових і колінних суглобах.

 Із фізіологічної точки зору поставу необхідно розглядати як своєрідний навичок, тобто, певне сполучення умовних рефлексів, які забезпечують зберігання звичайного положення.

 Постава формується у дітей в процесі росту їх організму у тісному зв'язку із розвитком рухових функцій. Зміни постави з роками відбуваються у зв'язку з удосконалюванням можливостей опорно-рухової функції дитини, яка керується ЦНС, закріплює та утримує тіло в положенні правильної постави.

 Основну роль у формуванні правильної постави відіграє не абсолютна сила м'язів, а рівномірний їх розвиток та правильний розподіл м'язової тяги. Цікаво відмітити, що нерідко зустрічаються люди з дуже могутньою мускулатурою, молотобійці, борці, штангісти і т.д., але з поганою поставою через надмірний розвиток у них м'язів згиначів.

 Основним кістковим стрижнем, на якому тримаються голова та тулуб, є хребет, тому постава залежить в значній мірі від його положення, яке визначається в основному натяганням м`язів та зв'язок, які оточують хребцевий стовп. Якщо м`язи тулубу розвинені рівномірно і тяга згиначів урівноважується тягою розгиначів, корпус і голова займають пряме, красиве положення .

 Постава не передається по спадковості, а формується в процесі росту, розвитку і виховання дитини. В процесі удержування голови дитини на 3 - 4 місяці після народження, формується шийний лордоз , а функція сидіння формується з 6 - 10 місяців - грудний кіфоз .

 З 1-го року - період стояння, ходьби , до 5 - 7 років формується поперековий лордоз . Таким чином, у дітей в період росту, постава зазнає постійних змін під впливом гормонального фактору, фізичного розвитку, раціонального або нераціонального режиму та багатьох інших факторів зовнішнього середовища.

 Лікування дефектів постави і деформації опорно-рухового апарату комплексне. Воно передбачає використання ЛФК разом з масажем, фізіотерапією, загартуванням, гігієнічними та оздоровчими заходами у режимі навчання, праці та відпочинку. Головним діючим чинником серед них є фізичні вправи. Необхідність їх застосування зумовлюється багатостороннім впливом на організм. Насамперед вони підвищують загальний тонус, активізують діяльність ЦНС, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, стимулюють обмінні процеси; забезпечують перерозподіл м'язового напруження, зміцнення м'язів, створення м'язового корсета. Систематичні заняття фізичними вправами тренують дитину, сприяють виникненню і закріпленню нових умовних рефлексів, руйнують стереотип неправильного утримання тіла.

 До засобів ЛФК належать суворо дозовані фізичні вправи, застосовані на фоні природних факторів, масаж і мануальна терапія. Дозовані фізичні вправи підрозділяють на три основні групи: гімнастичні, прикладні та ігри.

 Гімнастичні вправи розділяються на дихальні та загальнорозвиваючі.

 Дихальні вправи поліпшують й активізують функцію зовнішнього дихання, кровообігу, обміну речовин; діяльність системи травлення. Вони сприяють зниженню стомлення після важких фізичних вправ і допомагають нормалізувати діяльність серцево-судинної і дихальної систем. Тому дихальні вправи є обов'язковою складовою частиною комплексів фізичних вправ у процедурах лікувальної і гігієнічної гімнастики.

 Дихальні вправи залежно від типу дихання підрозділяються на грудне, діафрагмальне та повне.

 Раніше було прийнято вважати, що фізичні вправи впливають переважно на нервово-м'язовий апарат, а зміни обміну речовин, системи кровообігу, дихання та інших систем можна розглядати як побічні, другорядні. Сучасні дослідження показали, що при м'язовій діяльності виникає явище, яке дістало назву моторно-вісцеральних рефлексів,  тобто імпульси з працюючих м'язів адресовані внутрішнім органам . Це дозволяє розглядати фізичні вправи як важіль, який впливає через м'язи на рівень обміну речовин і діяльність найважливіших функціональних систем організму.

 Лікувальна дія фізичних вправ проявляється у складних психічних, фізіологічних і біологічних процесах, що відбуваються в організмі під час занять ЛФК.

 Отже, ЛФК є не лише засобом підвищення функціональних і компенсаторних можливостей організму, але й біологічним стимулятором регулювальних систем, що підтримують і вирівнюють гомеостаз.

 Механізми нормалізації функцій є провідними в забезпеченні повного відновлення здоров'я у дитини. Засоби ЛФК сьогодні розглядаються як найбільш дійові компоненти медичної реабілітації. Відновлення та нормалізація порушених функцій є більш ефективними при використанні активних методів лікування. Правильно підібрані та дозовані фізичні вправи допомагають ліквідувати наслідки гіподинамії, нормалізувати і розширити діапазон функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем, відновити судинні рефлекси, підвищити пристосовність і стійкість організму до м'язового напруження.

 Спеціальні фізичні вправи сприяють руйнуванню сформованих під час хвороби патологічних умовних рефлексів і відновлюють адаптацію у дітей  спочатку до звичних м'язових навантажень, а у подальшому - і до умов соціального середовища.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анатомия человека / под ред. М.Р. Сапина; в 2-х томах. - М.: Медицина, 1986. - 486 с.

2. Андрианов B.JI. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков / B.Л. Андрианов, Г.А. Багров. - Л.: Медицина, 1985. - 246 с

3. Белая Н.А.Лечебная физкультура и массаж / Н.А. Белая. - М.: Советский спорт, 2004. - 176 с.

4. Белая Н.А. Руководство по лечебному массажу / Н.А. Белая. - М.: Медицина, 1983. - 287 с.

5. Белая Н.А. Массаж лечебный и оздоровительный: [практическое пособие] / Н.А. Белая, И.Б. Петров. - М.: Т. - Око, 1994. - 348 с.

6. Белая Н.А. Лечебная физкультура и массаж / Н.А. Белая, - М.: Сов. Спорт. 2001. - С. 67-79.

7. Белоусова Т.П. Коррекция позвоночника / Т.П. Белоусова. - Запорожье: Медицина, 1996. - 348 с.

8. Богданов Ф.Р. Пороки осанки / Ф.Р. Богданов // Многотомное руководство по ортопедии и травматологии / [отв. ред. Н.П. Новаченко]. - М.: Медицина, 1968. Т. П. - С. 267-302.

Єщенко Олена Олександрівна,

асистент учителя Базарського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. – ДНЗ»,

магістрант ННІ педагогіки

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Україна, м. Житомир

 

Мирончук Наталія Миколаївна,

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки,

професійної освіти та управління освітніми закладами

Житомирського державного університету імені Івана Франка

Україна, м. Житомир

 

 Актуальність теми. Кожна людина, незалежно від її особливостей, має право на одержання освіти. У системі освіти відбулася значна перебудова, зокрема в початковій школі, яка сьогодні має назву «Нова Українська школа» (НУШ). З 2018 навчального року до школи у перший клас пішли учні, які навчаються за новою програмою. НУШ ставить за мету надати не тільки знання, але й сформувати вміння реалізовувати їх у дорослому житті. 

 Водночас НУШ ставить перед собою досить складне, важливе і для країни реальне завдання – це впровадження інклюзивного навчавння в усі загальноосвітні школи. Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Це створення в спільному освітньому просторі особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи освітнього процесу – індивідуальний план розвитку дитини, спеціально облаштоване місце, належні умови для неї та обов’язково наявність асистента вчителя в інклюзивному класі [3, с.5].

 Інклюзивна освіта у школі відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства. Інклюзія в освітньому середовищі розкриває кожного учня за допомогою індивідуальної освітньої програми, яка відповідає його здібностям. Вона враховує потреби учня, а також забезпечує спеціальні умови та підтримку. Надзвичайно важливим є те, що дитина вчиться життєдіяльності в середовищі здорових дітей, це формує спрямованість до повноцінного життя, до усвідомлення власної спроможності, підвищення якості власного буття. Такі концептуальні положення є основою інклюзивного навчання у новій українській школі [1].

 Постановка проблеми. За останні роки відмічається тенденція – зростання кількості досліджень щодо вивчення дітей із затримкою психічного розвитку. Це поняття використовується відносно дітей зі слабо вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи (ЦНС). Вивченню особливостей психічного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку та пошуку засобів корекційного впливу присвятили свої дослідження Н. Бастун, В. Назаревич, М. Рейдибойм, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Хохліна, С. Шевченко, Н. Ципіна та ін. 

 Мета статті полягає у висвітленні результатів вивчення особливостей освітнього середовища, в якому навчається дитина із затримкою психічного розвитку. 

 Виклад основних положень: “Інклюзивне навчання – це процес, спрямований на задоволення різноманітних потреб усіх дітей шляхом розширення їхньої участі в навчанні, культурній діяльності й житті громади. Цей процес пов’язаний зі змінами й перетвореннями у змісті, підходах, стратегіях і структурі освіти” [1, с. 7].

Затримка психічного розвитку (ЗПР) є найрозповсюдженішим серед усіх відхилень, які бувають у дітей. Нозологія ЗПР у дитини буває спричинена як біологічними, так і соціальними факторами, або поєднанням різних факторів. Але до категорії осіб із затримкою психічного розвитку відносять дітей, які не мають відхилень у розвитку інтелекту.

Діагностична робота включала в себе первинне обстеження, для чого було використано анкетування «Я і моя школа», а також застосовано систематичні спостереження за динамікою і процесом психічної та соціальної адаптації учня до класу й інших дітей до учня. З цією метою проводилося анкетування «Мій клас і я». В основу дослідження було покладено опитування учнів інклюзивного класу за розробленими нами анкетами та опитування учня із особливими освітніми потребами (табл. 1).

Таблиця 1

Методи та зміст діагностичної роботи

Методики діагностики

Зміст роботи

«Я і моя школа» (опитування, спостереження, тести)

Включала в себе первинне обстеження та спостереження упродовж усього часу дослідження. Це тестові завдання, які передбачають усні відповіді, що записуються в анкету та відповіді на запитання чи постановку проблеми у вигляді малюнка.

«Мій клас і я» (спостереження, опитування, тести, проєктивні методики)

Систематичні спостереження за динамікою і процесом психологічної та соціальної адаптації до класу, а також інших дітей до учня з ООП. Це одноразове опитування, окрім дитини досліджуваного, що проходило у формі тестового завдання та створення малюнка щодо того, як учні бачать дружбу між собою та хлопчиком із ООП.

«Спілкуємося разом. Порівняння» (спілкування)

Проходила у формі спілкування з учнями за участю психолога для висновків щодо розвитку учнів.

 

 Спочатку застосовувалася порівняльна діагностика між характеристиками розумової відсталості та затримки психічного розвитку, оскільки нерідко вважають, що діти із ЗПР мають знижений інтелект, і пов’язують цей стан з розумовою відсталістю. Ми використали анкету «Спілкуємося разом. Порівняння». Дослідження проходило у формі спілкування з учнями та залученням психолога для надання висновків щодо розвитку учнів. Результати показали, що ЗПР не пов’язана із порушенням інтелектуального розвитку. Діти із ЗПР, порівняно з дітьми із порушенням інтелектуального розвитку, мають значно вищу здібність до запам'ятовування віршів і казок та розвинену пізнавальну діяльність. Мислення у дітей із ЗПР більш збережене, ніж у розумово відсталих дітей, більш виражена здатність узагальнювати, абстрагувати, приймати допомогу, переносити вміння в інші ситуації [2, с.16].

 Надалі було застосовано опитування учнів, отримані відповіді записувалися в індивідуальні анкети «Мій клас і я». Крім того, кожен учень класу малював ситуацію, як бачить себе і учня з ООП саме в освітньому середовищі закладу. За результатами обробки малюнків та опитування зроблено висновок, що учні мають позитивне ставлення до учня із ЗПР, «іншим» його не вважають, а також виявляють бажання дружити з ним. Разом з тим, учень із ЗПР за результатами анкетування «Я і моя школа» не виявив позитивного ставлення до школи в цілому та не мав бажання навчатися. Це пояснюється тим, що діти із ЗПР не мають мотивації до навчання, оскільки пріоритетом для них є ігрова діяльність. 

 За результатами діагностичного вивчення було визначено напрями формувальної роботи: виховний вплив ґрунтувався на принципах дослідження і корекції поведінки на уроках. Було застосовано прийоми «Я перемагаю», «Позитивне зауваження»; у процесі навчальної діяльності відбувалося спостереження та дослідження динаміки мотивації дитини до навчальної діяльності (методичні прийоми «Вивчаємо букви», «Склади букву», «Скласти слово», «Планшет»); взаємодія з батьками здійснювалася у формі спілкування, в процесі якого було розглянуто та обговорено малюнки дитини із ЗПР, що проводилося під час первинного обстеження «Я і моя школа» (намалюй свою сім’ю) (табл. 2).

Таблиця 2

Напрями та зміст формувальної роботи

Прийоми та методи роботи

Завдання методу

Виховна діяльність

«Я перемагаю»

Заохотити та підвищити мотивацію до навчальної діяльності. Формувальні дії відбувалися під час уроків та виховного заходу, яке залучало в діяльність учня із ЗПР, що в результаті отримав подарунок, радість і відчуття перемоги та значущості себе.

«Позитивне зауваження»

Заохотити та підвищити мотивацію до навчальної діяльності. Застосування під час уроків методів похвали дитини, створення ситуації успіху, що активізувало увагу учня на уроці.

«Моя сім’я»

Допомогти дитині розвиватися як особистість у співпраці дитини, батьків та педагогічної команди. Проходило у формі спілкування з мамою дитини, аналізу результатів малюнків учня з метою з’ясування, як почувається дитина в родині, а також виявлення об’єктів, що заважають належному розвитку дитини.

«На уроці ми за партою»

Мета цього формувального прийому – це чітка, коректна вимога. Дитина має усвідомити, що слово вчителя потрібно чути і виконувати.

Навчальна діяльність

«Вивчаємо букви скрізь»

Мета цього прийому – допомогти вивчити букви і запам’ятати. Дитина бачить у різних куточках класу різної форми, розміру і кольору букви – вона має знайти їх, назвати і порахувати.

«Складаємо букви»

Допомогти вивчити спосіб написання букви і запам’ятати. Дитина може самостійно складати букви з деталей, що виготовлені з повітряного пластиліну.

«Склади слово»

Мета – навчити дитину читати. Учень самостійно складає слова з букв, що мають наліпки, і прикріплює їх на фетр.

«Планшет»

Основне завдання – навчити дитину писати каліграфічно букви і цифри.

 

 Здійснивши діагностичне вивчення, ми з’ясували проблеми, які учень із ЗПР має в емоційно-вольовій сфері. Було обрано прийоми роботи «Я перемагаю» та «Позитивне зауваження» з метою створити позитивну атмосферу в класі, забезпечити умови для соціалізації дитини та засвоєння нею навчального матеріалу. Далі було проведено роботу з дитиною із ЗПР у формі тестування «Намалюй свою сім’ю», результати якої вказали на те, що сім’я для досліджуваного є місцем, де він може відпочити, поводитися, як хочеться йому, разом з тим, ми зробили висновок, що у сім’ї дитина почувається самотньо.

 Навчальна робота включала підготовку матеріалів для залучення до навчального процесу учня із ЗПР. Основною метою було навчити дитину писати, читати та формувати математичне уявлення з числами та діями з ними. Наочність – це невід’ємна складова уроків початкового навчання, зокрема для дітей з ООП; наочність та різний дидактичний матеріал допомагає зробити урок більш пізнавальним, цікавим і емоційно-насиченим. Нами виготовлено авторські матеріали, які застосовувалися у навчанні букв, їх письма та читання («Склади букву», «Складаємо слово», «Планшет»). 

 Висновки. Узагальнюючи викладене, зазначимо, що завдання педагогічної команди – підготувати учнівський колектив, створити позитивні умови для розвитку дитини в освітньому середовищі школи, формувати позитивне ставлення вчителя та учнів до особливої дитини, налагодити партнерські стосунки з батьками. Першим кроком у залученні дитини з особливостями у розвитку до класного колективу є підготовка самого колективу. Таким чином, організація та зміст супроводу дітей із ЗПР має специфічні цілі та завдання, обумовлені особливими освітніми потребами дітей даної категорії, їх психофізіологічними особливостями та можливостями.

 

Список використаних джерел

1. Асистент вчителя у закладі загальної середньої освіти з інклюзивною формою навчання: навч.-метод. посібн. / А. А. Колупаєва та ін. — Харків : Вид. «Ранок», 2019. – 216 с.

2. Войтко В. В. Психолого-педагогічний супровід дітей з затримкою психічного розвитку : навч.-метод. посіб. / В. В. Войтко. – Кропивницький : КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2017. – 48 с.

3. Організаційні засади діяльності асистента вчителя в інклюзивному класі : метод. посіб. / уклад. : О. В. Коган та ін. – Харків : «Друкарня Мадрид», 2019. 110 с. 

Немудра Людмила Миколаївна

Вінницький інститут Університету “Україна”

м.Вінниця

 

Науковий керівник: Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету “Україна”

м.Вінниця

 

 У цей час гіпотонічна хвороба зустрічається дуже часто, особливо у людей молодого віку. Різні автори приводять неоднорідні дані про частоту і поширеність гіпотонічної хвороби (0,5-41%).

 У вік науково-тактичної революції в розвинених країнах світу широко розповсюдилися хвороби цивілізації. Найчастіше зустрічаються захворювання сердцево-судинної системи і серед них гіпотонічна хвороба[3].

 Відмічається все більш виражена тенденція до захворювання облич молодого віку, що і зумовлює великі соціально-економічні втрати. Гіпотонічна хвороба розвивається саме в молодому віці, коли створюються умови для виникнення захворювання (постійні емоційні перевантаження, малорухомий образ життя, неправильне живлення, куріння сигарет, зловживання алкоголем і т. д.) Успіх в боротьбі з гіпотонічною хворобою полягає в ліквідації чинників, сприяючих розвитку хвороби. Необхідно пам'ятати, що гіпотонічна хвороба - це не тільки пониження артеріального тиску, але і цілий комплекс змін з боку органів і систем організму[2;3].

 Ефективність використання засобів ЛФК при гіпотензії визначається впливом фізичних нормалізуючих вправ на кіркову нейродинаміку, підвищення функціональної потужності кіркового шару надниркових залоз, удосконаленням регуляції співвідношення “серцевий викид – просвіт судинного русла”

 Фізичні вправи викликають потік імпульсів, який спрямовується в центральну нервову систему, нормалізація її функціональний стан. У той же час м’язовий тонус, що збільшується при фізичних вправах, обумовлює і другий ланцюг впливу на тиск - та, що посилюється при підвищенні м’язового тонусу, рефлекторно також впливає стимулюючий чином на кров'яний тиск. Можна передбачити, що стійке підвищення кров'яного тиску є інтегральним результатом трьох основних механізмів - безпосередньо самих фізичних вправ (моторики), м’язового тонусу, що підвищується при них і зсувів лабільності центральної нервової системи.

 Розрізнюють чотири основних механізми лікувальної дії ЛФК на організм хворого:

  • тонізуюча дія;
  • трофічна дія;
  • формування компенсації;
  • нормалізація функцій[1].

 Постільний режим рухової активності передбачає використання ранкової гігієнічної гімнастики, процедур лікувальної гімнастики, самостійних занять. Комплекс вправ складається з простих, не складних по структурі і координації рухів, які залучають до роботи всі м’язові групи. Використовують їх по 6-8 раз у вільному темпі, амплітуда середня, початкові положення лежачи на спині, сидячи на ліжку, сидячи. Використовують статичні вправи для м'язів кінцівок з помірним м’язовим напруженням. Тривалість лікувальної гімнастики 15-20 хвилин

  1. Лежачи на спині, руки вдовж тулуба. Руки через сторони вгору - вдих, і.в п. – видих 4-6 разів. Вдих через ніс, видих через рот;
  2. Лежачи на спині, руки зігнені в ліктях. Стискання пальців в кулаки і розщеплення 6-8 раз. Середній темп. Дихання вільне; 
  3. Лежачи на спині. Згинання-розгинання і обертання стоп в гомілкових суглобах 6-8 раз Середній темп. Дихання вільне.

 Основна частина

  1. Лежачи на спині, руки зігнені в ліктях. Спираючись руками, зігненими в ліктях, з силою зводячи лопатки, прогинання в грудному відділі хребта - вдих, і. п. – видих 6-8 разів. Вдих через ніс, видих через рот; 
  2. Лежачи на спині. Почергове підняття прямих ніг - видих, і. п. – вдих. 6-8 разів Середній темп;

 При поліпшенні стану хворого перекладають на палатний руховий режим.

 Застосовуються всі форми лікувальної фізичної культури. Розширяється об'єм спеціальних вправ з використанням гантелей і інших снарядів. Збільшується темп виконання вправ, амплітуда зростає до максимально можливої, кількість повторень досягає 10-12 разів. Силові вправи виконують в повільному і середньому темпі, швидкісно-силові - в швидкому, на рівновагу - в повільному. Спеціальні вправи займають 50-60%, тривалість процедури від 25 до 40 хвилин.

  1. Початкове положення - сидячи на стільці. Руки розвести в сторони і вдих, повернутися в початкове положення і видих.
  2. Початкове положення - таке ж, руки піднести до плечей, лікті розвести в сторони. Здійснити обертання рук в плечових суглобах в різні сторони.
  3. Початкове положення - сидячи на стільці, ноги випрямити вперед, п'яти на підлозі. Здійснити обертання стоп в одну, потім в інший бік.
  4. Звичайна ходьба з високим підніманням колін.
  5. Початкове положення - основна стійка. М'язи ніг розслаблені, легке потряхіваніе однієї, потім іншою ногою.

 Спеціальні вправи:

  1. Передача м'яча від грудей до партнера, що стоїть на відстані 5 - 7 м. Повторити 12-15 разів.
  2. Передача м'яча партнеру через голову. Повторити 10-12 разів.
  3. Передача м'яча партнеру однією рукою від плеча. Повторити 7-10 разів кожною рукою.

 Основним засобом ЛФК є фізичні вправи, які застосовуються цілеспрямовано відповідно лікувальним завданням і особливостям захворювання, дозовано в залежності від загального стану хворого і ступеня порушення тієї чи іншої функції. Фізичні вправи є внутрішніми біологічними неспецифічними подразниками, що надають загальну тонізуючу і трофічний вплив на весь організм через складну рефлекторну моторно-вісцеральний зв'язок. Вони через центральну нервову систему нормалізують і стимулюють більшість процесів в організмі хворого[4].

 

Література

1. Андрущенко Е. В., Красовська Е. А. Функциональние заболеваниясердечно-судинної системи і органів дихання. - ДО.: Здоров'я, 1990. - 149 з.

2. Апанасенко Т. А., Вовків В. В., Науменко Р. Г Лікувальна физкультурапри захворюваннях сердечно-судинної системи - До.: Здоров'я, 1987.-117 з.

3. Барановский А. Ю., Симоненко В. И. Немедікаментозноє лечениеболезней сердечно-судинної системи. С-Пб. Діалект, 2005.

4. Лікувальна фізкультура і лікарський контроль / Під ред. Епифанова В. А., Апанасенко Г. Л. - М.: Медицина, 1990.

УДК 620.179

Затока Світлана Анатоліївна

Національний технічний університет

 імені І. Сікорського (КПІ), м.Київ, Україна

 

 Анотація

 Як відомо, фазо-частотна характеристика (ФЧХ)лінійного кола це залежність зсуву фаз між гармонійними коливаннями на вході і виході кола від частоти цього гармонійного коливання на вхожі. Використовують ФЧХ  для оцінки фазових спотворень форми складного сигналу [1]..  При підготовці спеціалістів з спеціальності «Метрологія і 

 Інформаційно-вимірювальні технології», кожен студент повинен знати що таке ФЧХ і для чого він використовується. Для дослідження ФЧХ  розроблено моделі елементів лінійного кола – магазини індуктивності, ємкості і активного опору, а також калібратор фазового зсуву і цифровий фазометр.. В результати проведення вимірювального експерименту студент будує графік ФЧХ.

 Ключові слова: ємкість, індуктивність, опір, коло, фазо-частотна хароактеристика, графік

 

Зміст наукової роботи

1. Загальні положення.    

 Фазо-частотна характеристика описується наступною чином:  ,

 де:  φ -  зсув фаз між гармонійними коливаннями на вході і виході лінійного кола; f0  - резонансна частота кола; f  - частота вхідного гармонічного сигналу; Q – добротність кола.

 Резонансна частота дорівнює:   де:  L , С -  індуктивність та  ємкість кола.

 Добротність дорівнює:  -  .  Змінюючи частоту вхідного сигналу в певному діапазоні , вимірюють зсув фаз між вхідними і відповідними вихідними сигналами і будують графік ФЧХ.

 2. Опис імітаційної моделі

Лабораторний стенд є віртуальна модель.

 Стенд має дві вкладки: 1 - Варианты и порядок выполнения; 2 – визначення фазо-частотної характеристики лінійного кола.

 При відкритті вкладки «Варіанти та порядок виконання» з’явиться три вікна, рис.1 вибір варіанту, опис порядку виконання експерименту та вихідні значення магазинів індуктивності. ємкості та опору. в залежності від номера варіанту. 

Рисунок 1.Вкладка «Варіанти та порядок виконання»

 При відкритті вкладки «Визначення фазо-частотної характеристики лінійного кола» з’явиться Робочий стіл, Рис.2.

Рисунок 2.Вид робочого столу

На рисунку позначені; 1 - калібратор фазового зсуву; 2 – магазин індуктивності; 3 – магазин ємкості; 4 – цифровий фазометр; 5 – магазин опору; 6 – схема вимірювання.      

 Калібратор фазових зсувів формує в кожному каналі напругу синусоїдальної форми з регульованою частотою, рівнем і фазовим зсувом. Похибка встановлення частот не перевищує 1˕ 10 -6 Гц.

 Магазин індуктивності відтворює індуктивність в діапазоні 0,0001…9,9999Гн, на частотах 20-5000 Гц. Основна відносна похибка  не перевищує  ± 0.2.

 Магазин ємкості  з максимальним значенням 1,111 мФ. На частотах  0...2 кГц. Основна відносна похибка не перевищує ± 0.2 %. 

 Магазин опору  з діапазоном 0…10000Ом, дискретністю 1 Ом і допустимим значення відносною похибки 0,05 %.

 Цифровий фазометр має наступні характеристики: діапазон значень вхідної напруги  0…5 В на частотах 0…2 кГц; діапазон вимірювальних значень фазового зсуву  0…360º  з роздільною здатністю 0,1 º. Границі допустимої похибки не перевищують  0,5 º в діапазоні частот 10-3...103 Гц;

 3. Порядок проведення експерименту

  3.1 Отримати вихідні дані згідно з вибраним варіантом.

  3.2 Встановити на магазинах задані значення С, L, R; на калібраторі задане значення напруги.

  3.3 Розрахувати резонансні частоти і добротність для трьох  варіантів вхідних даних.

  3.4 Розрахувати значення частот для експериментального значення ФЧХ кола, враховуючи, що опір провідників – 30 Ом..

  3.5   Встановлюючи по черзі значення частот  на калібпаторі,  виміряти відповідні значення зсуву фаз. Частоту змінювати до ± 35 % від резонансної частоти.

  3.6 Побудувати графік ФЧХ.

  3.7 Розрахувати відносні похибки визначення f 0 , Q.

 Приклад. Побудова ФЧХ для кола з наступними вихідними даними: 

 C = 0,8 мкФ;  L  = 400 мГн;  R = 200 Ом;  Uкал  = 1 В.

 Результати розрахунку:  f 0 =  281,3;  Q  = 3,074. 

 В табл.1 наведено результати експерименту

Таблиця 1

Результати розрахунку частот и експерименту

f, Гц 

168,8

196.9

225,0

253,2

281,3

309,4

337,6

365,7

393,8

Φрозр

73,0,4

65,94

54,14

32,98

0

-30,41

-49,42

-59,50

-64,62

Φексп

72,8

65,8

54,1

32,9

0,3

29,9

48,5

-59,5

-59,50    

 На рис.3 наведено графік ФЧХ

Рисунок 3. Графік ФЧХ

 Відносна похибка резонансної частоти становить ± 0,35 %, добротності кола – ± 0,5%, 

 Висновок

 Використання комп’ютерних технологій в учбовому процесі дозволяє::

  • ознайомитись студентам з принципом оцінки і побудови ФЧХ;
  • набути практичних навичок роботи з  засобами вимірювання;
  • виконувати роботу самостійно;
  • при необхідності, виконати роботу дистанцій

 

Література.

1.И.С.Гоноровский   Радиотехнические цепи и сигналы,  Москва, «Радио и связь», -1986, 512 с.

Макаренко Тамара Михайлівна

вчитель початкових класів

Бахмацька загальноосвітня школа l-lll ст. № 1

Бахмацької районної ради Чернігівської області

 

 Анотація: Використання інтерактивних методів навчання у початкових класах необхідна умова успішного розвитку учнів . Головне завдання вчителя початкових класів в застосуванні сучасних інтерактивних методів це формування компетентностей учнів. Уроки повинні нести оптимальне навчально-виховне навантаження. Використовуючи сучасні інтерактивні методи можна забезпечити результативність як роботи вчителя початкових класів, так і учнів.

 Ключові слова: інтерактивні методи, компетентність учнів, навчально-виховне навантаження, вчитель початкових класів, слухач, спостерігач, вихованці.

 

 Практичне використання інтерактивних методів на уроках у початковій школі", спрямованій на те, щоб якомога більше активізувати учнів, збудити інтерес до уроків, раціонально використовувати кожну хвилину.

 Насамперед зазначимо, що термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий: Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття “інтерактивність”, “інтерактив” прийшли до нас з англійської мови. “Іntеr“ – взаємодіяти, “асt“ – діяти. Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це [2.с.34-56]. 

 Праця з дітьми можлива лише в тому випадку, якщо учитель дотримується певних правил, а саме: мати мету роботи, бути вимогливим у суттєвому і не придиратися до дрібниць, здатний любити своїх вихованців і вибачати, ставити жорстку вимогу дисципліни та порядку і водночас давати їм багато волі, не зупинятися на досягнутому, мати систему в усьому. 

 Для цього необхідно використовувати різноманітні форми уроків: уроки –подорожі, уроки – казки, урок – вінок. На таких нестандартних уроках дитина розвивається, як особистість[1.]. Ось тут формуються у них мислительні операції ,зокрема аналізу, порівняння ,узагальнення, класифікації.

 Слово «інтерактивний» означає здатний до діалогу. Слід створювати комфортні умови навчання, тоді кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність .Урок проходитиме добре за умов постійної взаємодії всіх учнів .

 Це співнавчання, колективна та групова робота, де вчитель і діти рівноправні, розуміють що вони роблять, показують що вони вміють, знають і здійснюють[3.]. На уроках необхідно пов’язувати навчальні матеріали з життєвими ситуаціями, використовувати рольові ігри, вирішувати спільно проблеми відповідно до ситуації. Все це створюватиме атмосферу співпраці, взаємодії, дасть змогу стати лідером класу. Під час навчання учні вчаться критично мислити, приймати продумані рішення.

 Коли вчитель на уроці з дітьми обговорює проблеми з іншими і ставляться проблемні запитання, що їх стосуються, вони ніби пропускають всю інформацію через себе[7.]. Наводять приклади , порівнюють , зв’язують з іншими явищами , уже відомими раніше, передбачають наслідки , знаходять протилежне .Таким чином , діти пов’язують те ,чому їх навчають , з тим , що вони вже знають. А щоб зберегти інформацію, вони її узагальнюють, перевіряють, пояснюють комусь.

 Вчителю потрібно часто використовувати наочність, бо вона збільшує запам’ятовування матеріалу, до роботи залучається не слухова, а зорова пам’ять, є більше шансів задовольнити потреби різних учнів.

 Звідси формується кредо інтерактивного навчання: « Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок, коли я передаю знання іншим, я стаю майстром» [5.].

 Вчитель завжди повинен використовувати активну модель навчання, яка передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Як завжди у вчителя повинні бути різні форми навчання: самостійна робота, проблемні та творчі завдання, участь у конкурсах, тести, експрес-опитування[6.].

 Інтерактивне навчання можливо проводити як в груповій, так і в колективній формах, починаючи з роботи в парі. В одну групу можна об’єднати учнів з високим, середнім та низьким рівнем навчальних досягнень. Тим самим у різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

 Під час занять необхідно використовувати такий метод, як «Мікрофон», який надає можливість кожному учню швидко висловлювати свою думку або позицію по черзі при цьому відповіді не коментувати і не оцінювати . 

 Наступний метод, який повинен використовувати вчитель початкових класів для вироблення кількох рішень конкретної проблеми це «Мозковий штурм». Мета вчителя -зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу, що гарно розвиває уяву та творчість учнів початкової школи.

 Часто в практиці потрібно застосовувати гру. Саме вона, на мою думку, за своєю природою має невизначений результат – інтригу, що якраз і зацікавлює дітей[2.c.56-92].

 В роботі вчителя початкових класів необхідно заохочувати дітей : любити книгу, спостерігати за природою, відвідувати гуртки, мандрувати в інші місця.

 Отже, головне завдання вчителя початкових класів в застосуванні сучасних інтерактивних методів це формування компетентностей учнів. 

 Підтримка з боку вчителя розвиває у дітей самоповагу та впевненість. Тим самим налагоджується діалог з батьками, створюється зв'язок із сім’єю, вчитель стає другом для дитини, поважає кожну дитину та приймає дитину такою, якою вона є, з її життям, стає його співучасником і знаходить в кожному таланти. 

 Уроки повинні нести оптимальне навчально-виховне навантаження. Вважаю, що використовуючи сучасні інтерактивні методи тим самим забезпечується результативність як роботи вчителя початкових класів, так і учнів.

 

Література:

1. Бурлаєва Л. Інтерактивні технології в таблицях / Л. Бурлаєва // Управління школою. – 2015. – № 16-18. – С. 49 – 59.

2. Бутрім В. Л. Інтерактивні дидактичні ігри в початковій школі / В. Л. Бутрім. – К. : Шк. світ, 2017. – 112 с.

3. Вауліна О. М. Упровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання / О. М. Вауліна // Початкове навчання та виховання. 2011. № 7. С. 2 – 13.

4. Вовкотруб Л. Інтерактивні технології в системі особистісно зорієнтованого навчання / Л. Вовкотруб та ін. // Сучасна школа України. Сер. Шкільний світ. – 2012. – № 10(жовт.). – С. 59 – 80.

5. Волосюк М. А. Інтерактивні форми роботи на уроці / М. А. Волосюк // Управління школою. – 2015. – № 16 – 18. – С. 70 – 78.

6. Гаркава Н. Інтерактивне навчання. Практичні поради / Н. Гаркава // Відкритий урок. – 2012. – № 9. – С. 25 – 26.

7. Городець С. «Живе» спілкування: використання інтерактивних педагогічних технологій / С. Городець // Шкільний світ. Сер. Шкільний світ. – 2013. – № 11(черв.). – С. 15 – 16.

Шведова Вікторія Вікторівна

доцент, кандидат технічних наук,

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського,

м. Київ, Україна

 

 Анотація: Проведено систематизацію еталонної бази країни у відповідності до актуальної нормативно-технічної  бази України та світу, а також нормативно-правової бази України; зазначено основні особливості еталонів різних видів та процедури метрологічного забезпечення, які на неї поширюються.

 Ключові слова: еталон, еталонна база, міжнародний еталон, національний еталон, первинний еталон, вторинний еталон, робочій еталон метрологічна простежуваність, калібрування, звірення.

 

 За [1] еталонна база країни – сукупність державних первинних та вторинних еталонів, які становлять основу забезпечення єдності вимірювань в країні [РМГ 29-99]. Еталонна база країни грає важливу роль у забезпеченні простежуваності від робочих засобів вимірювальної техніки до національних еталонів [2]. Еталонну базу країни складають еталони, різні за своїм призначенням. Еталон - реалізація визначення даної величини із встановленим значенням величини та пов’язаною з ним невизначеністю вимірювання, що використовується як основа для порівняння [3]. Законом України «Про Метрологію та метрологічну діяльність» не віднесено до сфери законодавчого регулювання такої вельми важливої, але специфічної категорії ЗВТ, як еталони. Це повністю відповідає практиці всіх без винятку країн ЄС, США, Японії, Австралії, інших країн, Принципів Міжнародного комітету з мір та ваг (CIPM), його Угоди «Про взаємне визнання національних еталонів, сертифікатів калібрувань та вимірювань, що видаються національними метрологічними інститутами» (CIPM MRA) [4].

 В публікації запропоновано систематизацію еталонів країн відповідно до їх визначень, наведених в [1, 5-6] – рис. 1.

 Міжнародний еталон (international standard) - Еталон, який за міжнародною угодою призначений для погодження розмірів одиниць,  що  відтворю¬ються і зберігаються державними (національними) еталонами [5]. Великий парк міжнародних еталонів зберігається в Міжнародному бюро мір та ваг.

 Державний еталон - первинний або вторинний еталон, що перебуває в державній власності [4]. В міжнародній практиці замість терміну державний застосовують поняття національний еталон. Національним еталоном вважається еталон, визнаний центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, як основа для передачі значень величини іншим еталонам відповідної одиниці величини, що є в державі [1].

 Статус національних еталонів надається [3]:

  • первинним еталонам (у тому числі державним еталонам і еталонам, що є власністю підприємств та організацій);

Первинний еталон - еталон, установлений з використанням первинної референтної методики вимірювань або створений як артефакт, обраний за угодою [3].

 

  •  вторинним еталонам (у тому числі державним еталонам і еталонам, що є власністю підприємств та організацій), які мають найвищі метрологічні властивості серед еталонів даної одиниці, що є в державі.

Вторинний еталон - еталон, установлений шляхом калібрування за первинним еталоном для величини того самого роду [3].

 

   

Рис. 1. Види еталонів.

 Видом первинного еталону є спеціальний еталон - еталон, що забезпечує відтворення та (або) зберігання одиниці в особливих умовах і замінює в цих умовах первинний еталон [5].

 До вторинних еталонів належать еталон копія та еталон передавання. Еталон-копія (reference standard) - Вторинний еталон, який призначається для передавання розміру одиниці фізичної величини робочим еталонам (зразковим засобам вимірювальної техніки) [3]. Eталон передавання (transfer standard) - Вторинний еталоні що призначається для взаємного звіряння еталонів, які за тих чи інших обставин не можуть бути звіреними безпосередньо [3].

 Первинні та вторинні еталони як правило зберігаються в національних метрологічних організаціях, в Україні – це Наукові метрологічні центри, а також у структурних підрозділах різних державних служб. Однак первинний та (або) вторинний еталон може бути власністю підприємства або організацій, і за відповідною процедурою отримати статус національного еталону. 

 Надання еталонам статусу національних еталонів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, відповідно до критеріїв та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України [3] відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 398 від 17 червня 2015 р. «Про затвердження Порядку та критеріїв надання еталонам статусу національних еталонів», «Порядок та критерії надання еталонам статусу національних еталонів» та Постанова Кабінету міністрів України № 807 від 7 жовтня 2015 р. «Про внесення змін до Порядку та критеріїв надання еталонам статусу національних еталонів».

 Станом на 2016 рік за офіційними даними [7] в Україні було 69 первинних і 71 вторинний еталон. За Програмою розвитку еталонної бази на 2018-2022 роки [7] до 2022 року заплановано створи ще 31 первинний еталон для відтворення та (або) зберігання різних видів фізичних величин: 10 - електричних та магнітних величин, 2 - довжини, 9 - маси та пов’язаних з нею величин, 1 - фотометричної величини, 4 - термометричних величин, 1 - часу і частоти, 1 - хімічної величини, 3 - акустичних, ультразвукових та вібраційних величин.

 Метрологічна простежуваність передається від вторинного еталону до робочих еталонів метрологічних центрів, підприємств, організацій, калібрувальних та випробувальних лабораторій. Робочий еталон (working standard) - еталон, призначений для передачі розміру фізичної величини зразковим [на сьогодні більш правильна назва - еталонним] засобам вимірювальної техніки, а в окремих випадках — робочим засобам вимірювальною техніки [5]. Еталони підлягають калібруванню [3], а первинні еталони з метою забезпечення визнання на міжнародному рівні та забезпечення нерозривного ланцюга простежуваності [6] повинні звірятися з відповідними еталонами інших держав або міжнародними еталонами.

 

Література:

1. РМГ 29-99 Рекомендации по межгосударственной стандартизации. Государственная система обеспечения единства измерений. Метрология. Основные термины и определения.

2. Величко О.М. Гармонізація національних нормативних документів щодо простежуваності вимірювань //Український метрологічний журнал, 2008, №1. – с. 25-32.

3. Закон України № 1314-VII від 5 червня 2014 року «Про метрологію та метрологічну діяльність».

4. Попруга Ю., Кузьменоко Ю., Самойленко О., Черепко С., Жалдак М., Проненко С., Потоцький І., Ціпоренко С. «Відповідальність, компетентність, демократичність – основи політики держави у сфері метрології та метрологічної діяльності» // Метрологія та прилади, №3, 2017 р. – С. 8-13.

5. ДСТУ 2681-94 Державний стандарт України. Метрологія. Терміни та визначення.

6. JCGM 200: 2008. International vocabulary of metrology –Basic and general concepts and associated terms (VIM). Joint Committee on Guides for Metrology (JCGM), 2008. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bipm.org/utils/common/documents/jcgm/JCGM_200_2008.pdf.

7. Постанова Кабінету міністрів України № 1041 від 28 грудня 2016 р. «Про затвердження Програми розвитку еталонної бази на 2018-2022 роки».