Немудра Людмила Миколаївна

Вінницький інститут Університету “Україна”

м.Вінниця

Науковий керівник: Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету “Україна”

м.Вінниця

 У цей час гіпотонічна хвороба зустрічається дуже часто, особливо у людей молодого віку. Різні автори приводять неоднорідні дані про частоту і поширеність гіпотонічної хвороби (0,5-41%).

 У вік науково-тактичної революції в розвинених країнах світу широко розповсюдилися хвороби цивілізації. Найчастіше зустрічаються захворювання сердцево-судинної системи і серед них гіпотонічна хвороба[3].

 Відмічається все більш виражена тенденція до захворювання облич молодого віку, що і зумовлює великі соціально-економічні втрати. Гіпотонічна хвороба розвивається саме в молодому віці, коли створюються умови для виникнення захворювання (постійні емоційні перевантаження, малорухомий образ життя, неправильне живлення, куріння сигарет, зловживання алкоголем і т. д.) Успіх в боротьбі з гіпотонічною хворобою полягає в ліквідації чинників, сприяючих розвитку хвороби. Необхідно пам'ятати, що гіпотонічна хвороба - це не тільки пониження артеріального тиску, але і цілий комплекс змін з боку органів і систем організму[2;3].

 Ефективність використання засобів ЛФК при гіпотензії визначається впливом фізичних нормалізуючих вправ на кіркову нейродинаміку, підвищення функціональної потужності кіркового шару надниркових залоз, удосконаленням регуляції співвідношення “серцевий викид – просвіт судинного русла”

 Фізичні вправи викликають потік імпульсів, який спрямовується в центральну нервову систему, нормалізація її функціональний стан. У той же час м’язовий тонус, що збільшується при фізичних вправах, обумовлює і другий ланцюг впливу на тиск - та, що посилюється при підвищенні м’язового тонусу, рефлекторно також впливає стимулюючий чином на кров'яний тиск. Можна передбачити, що стійке підвищення кров'яного тиску є інтегральним результатом трьох основних механізмів - безпосередньо самих фізичних вправ (моторики), м’язового тонусу, що підвищується при них і зсувів лабільності центральної нервової системи.

 Розрізнюють чотири основних механізми лікувальної дії ЛФК на організм хворого:

• тонізуюча дія;
• трофічна дія;
• формування компенсації;
• нормалізація функцій[1].

 Постільний режим рухової активності передбачає використання ранкової гігієнічної гімнастики, процедур лікувальної гімнастики, самостійних занять. Комплекс вправ складається з простих, не складних по структурі і координації рухів, які залучають до роботи всі м’язові групи. Використовують їх по 6-8 раз у вільному темпі, амплітуда середня, початкові положення лежачи на спині, сидячи на ліжку, сидячи. Використовують статичні вправи для м'язів кінцівок з помірним м’язовим напруженням. Тривалість лікувальної гімнастики 15-20 хвилин

1. Лежачи на спині, руки вдовж тулуба. Руки через сторони вгору - вдих, і.в п. – видих 4-6 разів. Вдих через ніс, видих через рот;
2. Лежачи на спині, руки зігнені в ліктях. Стискання пальців в кулаки і розщеплення 6-8 раз. Середній темп. Дихання вільне; 
3. Лежачи на спині. Згинання-розгинання і обертання стоп в гомілкових суглобах 6-8 раз Середній темп. Дихання вільне.

 Основна частина

1. Лежачи на спині, руки зігнені в ліктях. Спираючись руками, зігненими в ліктях, з силою зводячи лопатки, прогинання в грудному відділі хребта - вдих, і. п. – видих 6-8 разів. Вдих через ніс, видих через рот; 
2. Лежачи на спині. Почергове підняття прямих ніг - видих, і. п. – вдих. 6-8 разів Середній темп;

 При поліпшенні стану хворого перекладають на палатний руховий режим.

 Застосовуються всі форми лікувальної фізичної культури. Розширяється об'єм спеціальних вправ з використанням гантелей і інших снарядів. Збільшується темп виконання вправ, амплітуда зростає до максимально можливої, кількість повторень досягає 10-12 разів. Силові вправи виконують в повільному і середньому темпі, швидкісно-силові - в швидкому, на рівновагу - в повільному. Спеціальні вправи займають 50-60%, тривалість процедури від 25 до 40 хвилин.

1. Початкове положення - сидячи на стільці. Руки розвести в сторони і вдих, повернутися в початкове положення і видих.
2. Початкове положення - таке ж, руки піднести до плечей, лікті розвести в сторони. Здійснити обертання рук в плечових суглобах в різні сторони.
3. Початкове положення - сидячи на стільці, ноги випрямити вперед, п'яти на підлозі. Здійснити обертання стоп в одну, потім в інший бік.
4. Звичайна ходьба з високим підніманням колін.
5. Початкове положення - основна стійка. М'язи ніг розслаблені, легке потряхіваніе однієї, потім іншою ногою.

 Спеціальні вправи:

1. Передача м'яча від грудей до партнера, що стоїть на відстані 5 - 7 м. Повторити 12-15 разів.
2. Передача м'яча партнеру через голову. Повторити 10-12 разів.
3. Передача м'яча партнеру однією рукою від плеча. Повторити 7-10 разів кожною рукою.

 Основним засобом ЛФК є фізичні вправи, які застосовуються цілеспрямовано відповідно лікувальним завданням і особливостям захворювання, дозовано в залежності від загального стану хворого і ступеня порушення тієї чи іншої функції. Фізичні вправи є внутрішніми біологічними неспецифічними подразниками, що надають загальну тонізуючу і трофічний вплив на весь організм через складну рефлекторну моторно-вісцеральний зв'язок. Вони через центральну нервову систему нормалізують і стимулюють більшість процесів в організмі хворого[4].

Література

1. Андрущенко Е. В., Красовська Е. А. Функциональние заболеваниясердечно-судинної системи і органів дихання. - ДО.: Здоров'я, 1990. - 149 з.

2. Апанасенко Т. А., Вовків В. В., Науменко Р. Г Лікувальна физкультурапри захворюваннях сердечно-судинної системи - До.: Здоров'я, 1987.-117 з.

3. Барановский А. Ю., Симоненко В. И. Немедікаментозноє лечениеболезней сердечно-судинної системи. С-Пб. Діалект, 2005.

4. Лікувальна фізкультура і лікарський контроль / Під ред. Епифанова В. А., Апанасенко Г. Л. - М.: Медицина, 1990.