Єрошкіна Тетяна Василівна

доктор медичних наук, професор.,

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Україна, м. Дніпро

 

  Анотація: У статті аналізується і оцінюється стан здоров'я дорослих потерпілих, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

  Ключові слова: аварія на Чорнобильській АЕС, стан здоров'я, показники захворюваності, інвалідність, первинна захворюваність.

 

  Зміст наукової роботи. Аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша еколого-техногенна катастрофа ХХ століття за масштабами впливу на природне середовище та здоров'я багатьох контингентів людей. Наслідки аварії вплили на стан здоров'я, умови та спосіб життя людей, які мешкають не тільки на забруднених територіях, але й на території усієї України. В навколишнє середовище із активної зони реактора було викинуто біля 300 MKu (11 х 1018 частин) радіоактивних речовин, що призвело до забруднення 50500 км2 території України, де у 2218 населених пунктах мешкає більше 2,4 млн. осіб [11].

  У 1987 році під наглядом закладів, підпорядкованих МОЗ України, перебувало 264587 осіб, потерпілих від аварії на ЧАЕС. У 2005 році їх кількість досягла 2744226 осіб, у послідуючі роки кількість цього контингенту дещо зменшувалась і у 2015 році стала 1962477 осіб [1].

  Відсоток визнаних здоровими ліквідаторів за останні роки зменшився до 9,63% [13]. Щорічний рівень захворюваності дорослих та дітей зростає на 2,5 – 2,8 % [1].

  Перед медичною наукою після аварії на Чорнобильській АЕС встала задача вивчення стану здоров’я потерпілого населення і розробки комплексу лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів щодо його збереження. Аналіз даних літературних публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів свідчить про неухильне погіршення показників здоров’я цього контингенту хворих [5; 9; 12; 16.], що обумовило актуальність даного дослідження.

  Аналізуючи стан здоров'я дорослих потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, слід відмітити, що їх захворюваність перевищує захворюваність умовно непотерпілого населення, що спостерігається і за окремими класами хвороб та нозологічними формами. У перші десять років після аварії найбільший рівень захворюваності потерпілого населення на 10000 відповідного контингенту непотерпілого населення спостерігався за такими нозологічними формами: гіперплазія щитовидної залози (в 2,5 рази), хвороби крові (в 2,2 рази), вегето-судинна дистонія (в 2,1 рази), залізодефіцитні анемії (в 2 рази) [16].

  Розрізняють такі показники захворюваності: поширеність захворювань (загальна захворюваність) – це рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострих і хронічних – таких, що зареєстровані при першому звертанні в поточному році, а виявлені як у поточному , так і у попередні роки; первинна захворюваність – рівень вперше зареєстрованих захворювань за календарний рік на даній території, враховуються всі гострі та вперше встановлені протягом року хронічні захворювання.

  Як статистичне поняття ці показники розраховуються на 1000 або 10 тис.населення.

  Поширеність, захворюваність, первинна інвалідність та смертність потерпілих дорослих від 18 років у 2015 році висвітлені у табл.1.[15].

Таблиця 1.

Захворюваність, інвалідність та смертність потерпілих-дорослих від 18 років і старше на 10 тис. осіб у 2015 р.

 

Класи хвороб (мкх-10)

Пошире

ність

захворю

вань/ ранг

Захворю

ваність/

ранги

Первинна

інвалідність/ранги

Смерт

ність/

ранги

Деякі інфекційні та паразитарні хвороби

258,86IV

135,48XI

0

2,06 VII

Новоутворення в т.р.

559,22IX

96,42

XIII

12,82 I

29,22II

злоякісні новоутворенння

380,97

45,69

12,59

28,31

Хвороби крові та кровотворних органів.

151,2XV

28,03 XV

0,03VIII

0,05XV

Хвороби ендокринної системи в т.р.

 1813,8IV

118,87

XII

0,18V

0,47X

щитовидної залози

1040,5

53,12

0,09VI

0

Розлади психіки та поведінки

465,5XI

43,95 XIV

0,04VII

0,29XII

Хвороби нервової системи в

1048,75III

184,56IX

0,30 III

1,24VIII

Хвороби ока та придаткового апарату

1230,56VII

295,39VI

0,4IX

0

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

336,57

X III

172,47X

0

0

Хвороби системи кровообігу

8998,06 I

601,8 II

3,35 II

148,32I

Хвороби органів дихання

2965,27 III

1815,78 I

0,24IV

4,78 V

Хвороби органів травлення

3469,22II

252,52VII

0,09VI

7,24IV

Хвороби шкіри та підшкірної клітковини

439,37XII

312,13 V

0,01IX

0,04XVI

Хвороби кістково-мязової системи та сполучної тканини

1651,42V

228,95

VIII

0,03VIII

0,14XIV

Хвороби сечостатевої системи

1257,97 VI

418,7 IV

0,04VII

0,53IX

Уроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення

29,79XVI

0,95XVII

0,30 III

0,16XIII

Симптоми,ознаки та неточно виражені стани

12,59XVII

11,07

XVI

0

2,08VI

Травми та отруєння в т.р.

520,88X

489,96 III

0

10,28III

променева хвороба

0,77

0,00

0,00

0,01

Усі хвороби

25411,43

5442,55

17,43

206,99

 

  Поширеність захворювань за всіма хворобами склала у 2015 році 25411,43 на 10 тис. потерпілих. Перше рангове місце зайняли хвороби системи кровообігу (8998,06%00), друге – хвороби органів травлення (3469,22%00),третє – хвороби органів дихання (2965,27%00).

  Серед умовно непотерпілого населення показники вказаних захворювань значно нижчі.

  За первинною захворюваністю перше місце посіли хвороби органів дихання (1815,78%00), друге – хвороби системи кровообігу (601,80%00), третє – травми та отруєння (489,96%00).

  За первинною інвалідністю перше місце посіли новоутворення (12,82%00),друге – хвороби системи кровообігу (3,35%00), третє – хвороби нервової системи (0,30%00).

  Перше рангове місце серед причин смертності дорослих потерпілих склали хвороби системи кровообігу (148,32%),друге – новоутворення (29,22%00), третє – травми та отруєння (10,28%00).

  І хоча авторами наводиться різна структура захворюваності постраждалих за минулий післяаварійний період [5; 7; 10], все ж перші рангові місця займають хвороби органів дихання, нервової системи, системи кровообігу та органів травлення, що пояснюється як безпосереднім впливом на органи і системи, так і опосередкованим.

  Суттєвий механізм специфічної дії малих доз радіації в першу чергу пов’язаний з розвитком вільно радикальних реакцій ПОЛ біомембран. Другою ланкою патогенезу дії малих доз є реакція хронічної активації функції симпато-адреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-кортикоадреналової систем. Третьою ланкою дії комплексу факторів Чорнобильської катастрофи є дисрегуляція функції імунної системи [2; 16.]. Це пояснює великий поліморфізм змін у життєдіяльності організму і різноманітність психосоматичних розладів у потерпілих.

  Одним із показників, що характеризують стан здоров'я населення, є показник інвалідності [3]. За даними Міністерства охорони здоров'я України з 1987р. по 1997р. було первинно визнано інвалідами внаслідок аварії на ЧАЕС 65і760 осіб, з них 67,3 % ліквідаторів; 26,9 % проживаючих на територіях радіоекологічного контролю та 15,8 % евакуйованих. У подальші роки кількість первинно визнаних інвалідами зменшилась (у 2015 р. їх стало 17,43 на 10 тис. осіб). 

  У структурі захворювань, які призвели до інвалідності, перше місце посідають хвороби системи кровообігу (44,4 %), друге – новоутворення (33%), в тому числі злоякісні (32,2 %), третє – хвороби нервової системи (6,9 на 10 000 потерпілих). Зростання первинної інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відмічалось в перші 10 років після аварії в усіх областях з територіями радіоекологічного контролю, а також у республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Луганській, Харківській областях та місті Києв, в основному за рахунок проживаючого там контингенту потерпілого населення [6;8;15].

  Аналізуючи показник смертності дорослих чорнобильського контингенту в динаміці з 1987 по 1997 рр., слід зазначити, що він зріс в 2,2 рази. Таке зростання обумовлено перш за все зростанням смертності потерпілих першої групи первинного обліку та збереженням високого рівня смертності потерпілих третьої групи первинного обліку (за рахунок високої питомої ваги осіб віком старше за 60 років) [11]. Структура смертності дорослого населення протягом післяаварійних років залишається незмінною і не відрізняється від такої серед непотерпілого населення. На першому ранговому місці – смерть від хвороб системи кровообігу, на другому – від злоякісних новоутворень, на третьому – травм і отруєнь. Незважаючи на зростання загальної смертності потерпілого населення, рівень її на протязі післяаварійного періоду не перевищував рівень загальної смертності населення України, але темпи приросту показників смертності значно перевищують середньостатистичні по Україні для населення працездатного віку [4; 14.].

  Висновки: Аналіз показників стану здоров'я потерпілих на основі багаторічного моніторингу показав значне його погіршення на фоні погіршення стану здоров'я населення України в цілому. Динаміка змін показників здоров'я постраждалих має більш виражений характер, що пов’язано не тільки з впливом факторів Чорнобильської катастрофи, а й з погіршенням умов життя. Слід також зазначити, що дані про збільшення захворюваності необхідно також розглядати і як результат постійного медичного контролю, і покращення діагностичної бази, і самої діагностики. 

 

Список літератури:

1. Аналіз стану надання медико–санітарної допомоги населенню, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, що знаходяться на обліку в Дніпропетровському обласному реєстрі у 2015 році / – Дніро, 2016, – 25 с. 

2. Барабой В.А. Перекисное окисление и радиация. // В.А. Барабой, В.Э. Орёл, И.М.Карнаух. – К.: Наук, думка, 1993. – 256 с.

3. Войтчак Т.Г. Инвалидность у лиц, пострадавших вследствие аварии на Чернобыльской АЭС / Т.Г. Войтчак, В.В. Коваленко // Современные проблемы медико–социальной экспертизы и реабилитации: Тез. докл. 8–й обл. науч. конф. – Днепропетровск, 1993. –С. 27–28.

4. Гродзінський Д. Закриття Чорнобильської AEC– завершення чи початок? / Гродзінський Д // Ліки України – 2000. – № 12. – С. 20 – 22.

5. Динамика заболеваемости участников ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС/ А.П. Бирюкова, В.К. Иванов, А.Ф. Цыб. и др. //Медицина труда и пром. экология. – 2000. – №5 – С.1 – 5.

6. Донець М. П. Демографічна ситуація в Чернігівській області та її зв’язок з Чорнобильською катастрофою / М. П. Донець // Екологічні проблеми та здоров’я нації. - №2, 2004. – С. 17 – 20.

7. Епідеміологічний аналіз стану здоров’я учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС / В.М. Пономаренко, А.М. Нагорна, Е.В. Оснач, Т.Л. Прокліна // Лік. справа. – 1998. – № 8. – С. 39–41.

8. Заболеваемость и пути совершенствования организации медицинской помощи населению, пострадавшему при аварии на ЧАЭС/ И.П. Мордачев, И.И. Бурлак, В.И. Заяц и др. // Сов. здравоохранение. – 1991. – № 4. – С. 37 – 39.

9. Легеза В.И. Ликвидаторы последствий аварии на Чернобыльской АЭС – 10 лет спустя/ В.И. Легеза // Терапевт. арх. – 1998. – Т. 70, № 1 – С. 77 – 79.

10. Мальцев В.І. Оцінка стану здоров’я населення, особливості перебігу хвороб внутрішніх органів та вдосконалення надання медичної допомоги в зв’язку з аварією на ЧАЕС: Автореф. дис. ... д–ра. мед. наук / В.І. Мальцев // МОЗ України. Харків, держ. мед. ун–т. – Харків, 1996. – 41с.

11. Медична статистика України 1993 – 1997р.р. – К.: Центр мед. статистики МОЗ України, 1998. – 303 с.

12. Оценка риска последствий аварии на ЧАЭС на здоровье участниковее ликвидации (по материалам Украинского национального регистра) / А.М. Нагорная, А.В. Степаненко, Т.Л. Проклина, Л.А. Литвинова /Чернобыль и здоровье людей: Тез. докл. науч.–практ конф. (20 – 22 апреля 1993г.) – К. 1993. – Ч. 2. – С. 220.

13.Петрук Д. Чорнобиль та здоров’я людини /Д. Петрук // Ліки України. – 2000. – № 5. – С. 34–37.

14. Показники здоров’я потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (1987 – 1995 рр.) / Гол. ред. А.Н. Міщенко. – К.: Вид–во. інформ.–аналітичного центру наук.–виробничої фірми “Техніка, медицина, екологія”, 1996. – 438 с.

15.Показники здоров’я та надання медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС за 2015 рік / Розробн. Руденко Н. Г., Руденко О. В; гол. ред. М. В. Голубчиков. – Київ: МОЗ України, ДЗ Центр медичної статистики, 2016. – 81 с. 

16. Пономаренко В.М. Динаміка змін у стані здоров’я дорослого населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС / В.М. Пономаренко, А.М. Нагорна, Т.Л. Прокліна // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. – 1999. – № 2. – С. 43 – 46.