Деталі

Категорія: Чотирнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Усик Вікторія Валеріївна

доцент, кандидат технічних наук

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Україна

Харків

 

Бєліков Ігор Сергіойович

Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Україна

Харків

 

  Анотація. Авторами запропонована модель виділення обвідної імпульсного відгуку приміщення засобами MATLAB, проведений порівняльний аналіз кривої з обвідной, що отримана в програмному пакеті EASERA.

  Ключові слова: акустика приміщення, імпульсній відгук, щільності спаду звукової енергії, енергетично-часова залежність, коефіцієнт кореляції. 

  Вступ

  Для дослідження акустики приміщень спеціального призначення недостатньо аналізу тільки частотної залежності часу реверберації, тому використовуються додаткові критерії, що базуються на аналізі імпульсній характеристиці приміщення [1]. 

  В роботі наведені етапи розробки моделі виділення обвідної сигналу та система оцінювання проведеного експерименту на базі кореляційного аналізу сигналів. 

  Мета роботи

  Метою роботи є:

1. аналіз математичного апарату, що дозволяє від імпульсного відгуку отримати обвідну щільності спаду звукової енергії в приміщенні протягом усього ревербераційного процесу;
2. аналіз програмного забезпечення, що дозволяє отримати характеристики, що досліджуються, експериментально та провести математичне моделювання;
3. проведення порівняльної характеристики описаних методів.

  Основна частина

  Розробка моделі дослідження

  Моделювання виконується за допомогою програмного пакету MATLAB та його системи блочного імітаційного моделювання Simulink [2,3].

  На мал.1 наведена структурна схема дослідження, яка складається з таких частин: імпульсного відгуку, енергетично-часової залежності, систем виділення обвідної та порівняння сигналів. 

 

Мал.1 Структурна схема дослідження

  Для отримання імпульсного відгуку та енергетично-часової залежності використовується вимірювальна програма EASERA [4-6]. EASERA виконує розрахунок енергетично-часової залежності спаду щільності звукової енергії з плином часу. Отримані результати імпульсного відгуку приміщення та енергетично-часова залежність (ЕЧЗ) зберігаються на дисковому просторі ПК задля подальшої роботи з ними.

  Система виділення обвідної сигналу являє собою систему, яка по суті виконує перетворення імпульсного відгуку (ІВ) в ЕЧЗ. Існує декілька способів виділення обвідної сигналу, серед яких найбільш розповсюджені наступні

  1) піднесення у квадрат вхідного сигналу та подальшої його низькочастотної фільтрації;

  2) створення аналітичного сигналу шляхом використання перетворювача Гілберта.

  В роботі розглядається виділення обвідної сигналу шляхом використання перетворювача Гілберта. Система виділення обвідної побудована за наступним алгоритмом (мал. 2).

  Система виділення обвідної реалізується на основі системи імітаційного моделювання Simulink. В засобах MATLAB міститься модель dspenvdet, яка виконує подібну процедуру. За її схемою з урахуванням особливостей вхідного сигналу виконується побудова системи виділення обвідної.

  Система порівняння сигналів має на меті дослідити отриманий за допомогою моделювання та виміряний програмним забезпеченням сигнали. 

  За отриманими результатами робляться висновки щодо того, на скільки та чим саме відрізняються сигнали вимірювального програмного забезпечення та ті, які моделюються системою імітаційного моделювання.

 

Мал. 2 Алгоритм роботи системи виділення обвідної

  Моделювання та аналіз отриманих результатів

  Отримані результати зберігаються у вигляді файлів формату wav. Особливість збереження файлів ЕЧВ полягає в тому, що програма дозволяє зберігати результат лише в лінійному масштабі, незважаючи на обрані параметри.

  Наступним кроком збережені файли завантажуються MATLAB, використовуючи шаблони насамперед створених файлів «loading_files.m» та «loading_files_ETC.m»:

% Loading measurement signal IR

[Y,Fs1,Bits1]=wavread('C:\Measurement\Dasha\Auditoria33__22_5_1-Impulse Response')

% Loading measurement signal ETC

[X,Fs2,Bits2]=wavread('C:\Measurement\Dasha\Auditoria33__22_5_1-Energy-Time Curve')

  Після завантаження автоматично оновлюються файли «signal_IR.mat» та «signal_ETC.mat», які містять зчитану з файлів вимірювань інформацію.

  Наступним кроком використання створеної моделі виділення обвідної сигналу (мал. 3). 

 

Рисунок 3 – Модель виділення обвідної сигналу

  Код модулю:

[CorrCoef]=corr(X,Z)

 plot(CorrCoef);

title('Correlation Coeficient')

xlabel('Columns')

ylabel('Correlation Value');

  Кореляційний аналіз результатів 

  З метою порівняння отриманих результатів вимірювань та моделювання обвідної використаний кореляційний аналіз. На мал. 4 наведені графіки коефіцієнтів кореляції між сигналами для залу засідань з частотою дискретизації (ЧД) 22,05 кГц та 44,1 кГц. 

 

  Мал. 4 Результати кореляційного аналізу сигналів 

(зал засідань) з ЧД 22,05 кГц та 44,1 кГц

  На мал. 5 наведені графіки коефіцієнтів кореляції між сигналами для лекційного залу з частотою дискретизації (ЧД) 22,05 кГц та 44,1 кГц. 

  

Мал. 5 Результати кореляційного аналізу сигналів 

(лекційна зала) з ЧД 22,05 кГц та 44,1 кГц

  На мал. 6 наведені графіки коефіцієнтів кореляції між сигналами для заглушеної камери з частотою дискретизації (ЧД) 22,05 кГц та 44,1 кГц.

 

  Мал. 6 Результати кореляційного аналізу сигналів 

(заглушена камера) з ЧД 22,05 кГц та 44,1 кГц

   Отримані результати наведені в табл.1.

 

Таблиця № 1 

Результати кореляційного аналізу сигналів

 

 

  Висновки

  Отримані результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

  - виконання моделювання для сигналів з ЧД 44,1 кГц майже в 3,7 рази довше, ніж для сигналів з ЧД 22,05 кГц;

  - сигнали, які мають більшу частоту дискретизації мають менший діапазон в різниці коефіцієнтів кореляції, що свідчить про кращі результати при вимірюваннях та дослідженнях;

  - сигнали мають досить високі коефіцієнти кореляції (від 0,6825 до 0,8492), що дозволяє стверджувати, що сигнали, виміряні програмним забезпеченням, та сигнали, отримані в результаті моделювання, досить близькі за значеннями;

  - у приміщенні, яке має спеціальне оздоблення, як наприклад заглушена камера, отримуються більш високі результати кореляційного аналізу, ніж у інших приміщеннях, що пов’язано з особливостями його геометрії, більш низьким впливом шуму та оздоблювальними матеріалами.

  Таким чином, виміряні програмним забезпеченням EASERA 1.1.3 енергетично-часові залежності спаду щільності звукової енергії, за якими проводиться оцінка акустичної якості приміщення, надає високий рівень достовірності отриманих результатів. 

 

Література:

1 Звукозапись: акустика помещений / Филип Ньюэлл ; пер. с англ. А. Кравченко. - М.: Шоу-Мастер, 2004. – 678с.

2 Сергиенко А.Б Цифровая обработка сигналов. – СПб.: Питер, 2002. – 608 с.

3 Акчурин Э.А. "Система компьютерной математики MATLAB": Конспект лекций. – С.: СГУ, 2012. – 150 c.

4 Fundamentals to perform acoustical measurements/ Dr. W. Ahnert, Dr. W. Schmidt//Appendix to EASERA. - 2005. - P. 1-49р.

5 EASERA Users Manual/Dr.W. Ahnert, Dr. W. Schmidt. - 2005. - 212 р.

6 EASERA utorial/Dr. W. Ahnert, Dr.W. Schmidt. -2006. – 170 р.

Деталі

Категорія: Чотирнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

УДК 327.8(73:55) 

Желіховський Станіслав Вікторович

аспірант Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

 

  Анотація. У статті досліджено основні напрями політики Конгресу США відносно країн Близького Сходу за часів президентства Джорджа Буша-молодшого та Барака Обами. Автор визначив три основних напрями: військово-політична стратегія; економічна стратегія; культурно-гуманітарна стратегія. У статті доведено, що рішення Конгресу США щодо близькосхідного зовнішньополітичного вектору дозволяють контролювати ситуацію у регіоні.

  Ключові слова: зовнішньополітична стратегія, міжнародна дипломатія, Конгрес США, регіональне співробітництво.

 

  Желиховский С.В. Стратегические ориентиры политики Конгресса США на Ближнем Востоке

 

  Аннотация. В статье исследованы основные направления политики Конгресса США в отношении стран Ближнего Востока во времена президентства Джорджа Буша-младшего и Барака Обамы. Автор определил три основных направления: военно-политическая стратегия; экономическая стратегия; культурно-гуманитарная стратегия. В статье доказано, что решения Конгресса США по ближневосточному внешнеполитическому вектору позволяют контролировать ситуацию в регионе.

  Ключевые слова: внешнеполитическая стратегия, международная дипломатия, Конгресс США, региональное сотрудничество.

 

  Zhelikhovsky S. Strategic guidelines for the policy of the US Congress in the Middle East

 

  Annotation. The article examines the main directions of the US Congress policy towards the countries of the Middle East during the time of the presidency of George Walker Bush and Barack Obama. The author defined three main areas: military-political strategy; Economic strategy; Cultural and humanitarian strategy. The article proves that the decisions of the US Congress on the Middle East foreign policy vector allow to control the situation in the region.

  Keywords: foreign policy strategy, international diplomacy, the US Congress, regional cooperation.

 

  Актуальність теми. У період ускладенення міжнародних відносин актуальними аспектами політологічних наукових досліджень виступають джерела геополітичних світових змін, серед яких зовнішньополітична стратегія Сполучених Штатів Америки посідає ключове місце. Особливу роль у стратегічній політиці США відводиться близькосхідному регіону, який притягує увагу світових лідерів і на даний момент виступає плацдармом боротьби за світову політичну гегемонію — війна у Сирії давно вийшла поза рамки національного конфлікту. Багатий на енергетичні ресурси близькосхідний регіон став об’єктом цілих зовнішньополітичних доктрин і на даний момент світова політика знайшла своє практичне вираження саме у статус-кво наддержав у цьому регіоні. Саме тому, дослідження зовнішньополітичної стратегії американського парламенту по відношенню до Близького Сходу виступає важливою і актуальною науковою проблематикою політичної науки.

  Стан розробки проблеми. Зважаючи на очевидну актуальність теми даної статті, необхідно констатувати значну чисельність наукових розвідок у цьому напрямі. Зокрема, у роботах таких українських та зарубіжних дослідників, як В.О. Гусейнов, В.В. Євсєєв, Ф.А. Кхошайш, Л.І. Скороход, С.Ф. Стар, І.В. Сухопарова, О.І. Павлюк, Р.М. Хаддад сформульовано основні напрями америакнської близькосхідної стратегії, визначено фактори впливу на зміну стратегічного курсу тощо. Проте, у той же час, поза увагою досліджень залишилися такі аспекти, як вплив рішень Конгресу на динаміку стратегічних орієнтирів близькосхідної політики США.

  Мета і завдання статті. Метою даної статті є визначення основних стратегічних орієнтирів політики конгресу США на Близькому Сході за часів президентства Джорджа Вокера Буша (George Walker Bush) та Барака Обами (Barack Obama). Завданням статті виступає аналіз змісту реалізації оновних стратегічних напрямів у політиці Конгресу США щодо країн Близького Сходу.

  Основний матеріал. Стратегія американського парламенту у зовнішній політиці завжди здебільшого кореспондувалася із стратегічними векторами, сформульованими президентською адміністрацією. Саме тому реалізація парламентської зовнішньополітичної стратегії починалася із доповідей президента у парламенті. Близькосхідний стратегічний вектор американської політики, як один із найважливіших напрямів зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки, не став виключенням у даному процесі. На самому початку 2000-х років Конгрес США і президент Дж. Буш відводив близькосхідному вектору зовнішньо-політичного курсу другорядну роль і давав зрозуміти, що планує зменшити масштаби втручання Вашингтону у справи Близького Сходу.

  У цей час в американських політичних колах багато говорилося про «близькосхідний порядок». У зв’язку з цим звертає на себе увагу документ під назвою «Регіональне співробітництво на Близькому Сході», який був підготовлений американським Міжнародним Агентством з розвитку і переданий на розгляд до Конгресу. У його підготовці взяли участь вісім міністерств і десять наукових центрів на чолі з Академією Наук США. Відповідно до цього документу, регіональне співробітництво мало будуватися на географічній та економічній (а не національній та політичній, як в разі з арабським регіональним порядком) основах. Воно передбачало визнання арабами Ізраїлю і його інтеграцію в регіональний порядок. У географічному плані йдеться про регіональну структуру, що об’єднує країни Арабського Сходу з Ізраїлем, Іраном та Туреччиною. Економічною же основою близькосхідного порядку, як йдеться в документі, є регіональне співробітництво в рамках короткострокових, середньострокових і довгострокових проектів [1, c. 69].

  Ситуація різко змінилася після трагічних терактів 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку та Вашингтоні. У зверненні американського президента до нації 29 січня 2002 р. проголошувалася необхідність розгортання широкомасштабної й довготермінової кампанії превентивної та упереджувальної ліквідації зовнішньої терористичної загрози для США, яка, за «доктриною Буша», передусім походила (окрім Аль-Каїди) від країн так званої «вісі зла» — саддамівського Іраку, Ірану, Північної Кореї та тих країн і політичних сил, які змикаються з цією «віссю» [2].

  На початку 2000-х років після терактів 11 вересня 2001 р. американський Конгрес разом із адміністрацією Дж. Буша молодшого розпочав формування і реалізацію новітньої безпекової близькосхідної стратегії. Про це говорять парламентські слухання у США: Дж. Буш-молодший у зверненні президента до Конгресу 29 січня 2002 р. використовує термін «вісь зла», поєднуючи метафоричний опис двох головних ворогів США в XX ст. — нацизму (держави «вісі») і комунізму («імперія зла»). Спочатку до групи «вісі зла» були занесені Іран, Ірак і Північна Корея, але вже 6 травня 2002 р. заступник держсекретаря Дж. Болтон оголосив про включення до неї Лівії, Сирії та Куби, завдяки чому терміни «вісь зла» і «держави-парії» стали фактично взаємозамінними [3, с. 34].

  Отже, першим і головним стратегічним напрямом зовнішньої близькосхідної політики слід вважати безпекову політику, побудовану на військово-політичному впливі у регіоні.

  В економічній сфері реалізація програм США фокусує свою увагу на розбудові необхідних засад для забезпечення поступального руху арабських країн до ринкової економіки, в якій визначальним буде приватний сектор. Економічна складова партнерства, за свідченням Л.І. Скороход, має на меті сприяти проведенню економічних реформ, які заохочуватимуть зростання інвестицій в економіку арабських країн, стимулюватимуть розвиток приватного бізнесу та ринкової економіки, підвищуватимуть конкурентоспроможність близькосхідного регіону. Конкретними кроками в цьому напрямку уявлялося створення зони вільної торгівлі між США та арабськими країнами (на основі укладення відповідних двосторонніх угод); підтримка з боку Вашингтона вступу арабських країн до СОТ; реформування законодавства у сфері торгівлі; створення Близькосхідної фінансової корпорації для сприяння інвестування в розвиток малого та середнього приватного бізнесу; програми підготовки фахівців тощо. Програми підтримки реформ у сфері освіти спрямовані на покращення шкільного навчання та освітніх програм (включаючи поширення комп’ютерної підготовки, підвищення рівня грамотності, особливо серед дівчат і жінок), що сприятиме підготовці молодого покоління для входження в глобальний міжнародний ринок праці [4, c. 52].

  Отже, Американську Близькосхідну Партнерську Ініціативу можна вважати економічним напрямом близькосхідної стратегії США, котрий, окрім інших, став основою партнерських відносин між країнами регіону та США, що особливо відзначалося у схвальних рішеннях Конгресу щодо затверджень подібних програм.

  Подібний підхід дослідники Близького Сходу оцінюють як потребу Сполучених Штатів Америки в отриманні економічних ресурсів близькосхідних країн. Зокрема, В.А. Гусейнов наголошує, що головними економічними геополітичними чинниками, що визначають стратегію США на Близькому Сході, вважаються наявність в регіоні величезних енергетичних та фінансових ресурсів, а також посилення ролі близькосхідних країн в світовій економіці. Розклад геополітичних сил в регіоні визначається тим, що тут зосереджено 64% розвіданих світових запасів нафти і, отже, Близький Схід, насамперед нафтовидобувні країни Перської затоки, будуть зберігати свій статус головної світової комори нафти в доступній перспективі [5, с. 21]. 

  Прагнення США забезпечити свою енергетичну безпеку передбачає визначення регіону Близького Сходу в якості найважливішого вектора своєї військово-політичної стратегії. Крім того, слід погодитись із близькосхідним дослідником Р.М. Хаддадом у тому, що країни регіону активно розвиваються в соціально-економічному плані. Доходи від експорту нафти, туризму та інших галузей економіки перетворюють окремі близькосхідні країни в джерело вільних фінансових коштів. Перетворення Близького Сходу в зростаючий ринок для американських виробників і джерело інвестицій в економіку США вимагає від Конгресу пріоритетного врахування даного чинника при розробці та реалізації своєї близькосхідної стратегії [6].

  Отже, слід констатувати, що Близький Схід у зовнішньоекономічній складовій стратегії Конгресу США розглядається як сировинний придаток. США здійснює невеликий обсяг імпортно-експортних операцій із країнами Близького Сходу: за даними статистики частка країн Близького Сходу й Африки, як в експорті, так і в імпорті США була як і раніше незначною. По Близькому Сходу ці показники за останні три роки складають у середньому відповідно 5,2% і 5,5%, а по Африці — 2,2% і 5,4% відповідно [7].

  Водночас, ураховуючи дані показники економічного співробітництва, у Сенаті США розробляється нова законодавча база для економік країн нових демократій, включно з країнами «Великого Близького Сходу» [8].

  Реалізація економічних інтересів США у близькосхідному регіоні, окрім військово-політичної присутності, здійснювалась шляхом упровадження стратегії «просування демократії на Близькому Сході». Реалізація даної стратегії зумовлена зміною парадигми сучасного зовнішньополітичного курсу Сполучених Штатів на Близькому Сході, яка полягала у переході від політики підтримки стабільності в регіоні будь-якою ціною до політики демократизації близькосхідних країн. Нова концепція «м’якої сили» втілилася у «Стратегії національної безпеки США», яка була продуктом підготовки республіканської команди Конгресу США і знайшла своє логічне завершення у доктрині Дж. Буша-молодшого (2006 р.). Війна з тероризмом та просування демократії на Близькому Сході стали її лейтмотивом: «Наша найбільша безпека пов’язана із розповсюдженням свободи, бо вільні нації не підтримуватимуть терор, не вбиватимуть сусідів та не будуть загрожувати світу зброєю масового терору». Визначено, що «представницькі уряди на Близькому Сході будуть відображувати свої власні культури. Демократичними державами можуть бути як конституційні монархії, так і парламентські системи. Модернізація суспільно-політичного простору повинна проходити з середини, а не нав’язуватися ззовні». У рамках цієї стратегії було окреслено декілька важливих ініціатив: «Хартія свободи Близького Сходу» (зобов’язання держав взяти на озброєння інститути та принципи демократії), укладання угод між НАТО та арабськими країнами про співробітництво у сфері безпеки, диверсифікація економічних зв’язків між США, Євросоюзом та Близьким Сходом [9, c. 22–25].

  Поширення демократії розглядається республіканськими конгресменами, по суті, "як альтернатива терору та насильству" [10, c. 93], а деякими політиками й взагалі як створення "альтернативи для поміркованих мусульман повсюди у світі... яка змінить історію... позбавить влади радикального ісламу" [11]. У цьому контексті принциповими уявляються, принаймні, два базові положення в позиції адміністрації Дж. Буша стосовно поширення демократії на Близькому Сході: 

  1) демократія в мусульманському світі, і, зокрема в арабських країнах, можлива. Дж. Буш зазначав із цього приводу: «Ми також чуємо сумніви стосовно того, що демократія є реалістичною метою для Великого Близького Сходу, де свобода зустрічається рідко. Проте помилково вважати, що цілі культури та великі релігії є несумісними зі свободою та самоуправлінням...» [12, c. 97]. 

  2) демократизація і вестернізація є різноплановими поняттями; не існує нерозривного зв’язку та залежності між ними. А, отже, процес демократизації мусульманських країн не пов’язаний із встановленням американського порядку у світі і не має супроводжуватися впровадженням американських цінностей і способу життя, «...заохочуючи реформи в регіоні, — наголошував американський президент, — ми пам’ятаємо, що модернізація не одне й те саме, що вестернізація. Представницькі уряди на Близькому Сході будуть відображати свої власні культури. Вони не будуть і не повинні бути схожими на нас. Демократичними державами можуть бути конституційні монархії, федеративні республіки чи парламентські системи» [13; 4, с. 49].

  Слід зауважити, що Близький Схід відразу став трактуватися розширено, як територія держав з переважно мусульманським населенням: від Марокко до Пакистану включно і від Туреччини до Судану. Так з’явилося поняття Великого Близького Сходу, який став включати Північну Африку, Близький і Середній Схід, Туреччину і Пакистан. Основними авторами концепції «Великий Близький Схід» стали Г. Кіссинджер, Г. Допрет, Д. Рамсфельд, Д. Чейні, К. Райс, Р. Перл, П. Вулфовіц, М. Гроссман та інші американські політологи і представники виконавчої влади. Автори зазначеної концепції виходили з того, що західна демократія як універсальний засіб забезпечує модернізацію, процвітання, справедливість і діалог культур. Отже, на основі реконструкціі «Великого Близького Сходу» потрібно створити таке співтовариство, яке б повністю відповідало національним інтересам США [14, c. 621].

  У цілому ж, слід констатувати, що близькосхідна політика США викликає значний суттєвий резонанс як у Конгресі, так і у американському суспільстві. Активне втручання у внутрішні справи країн Близького Сходу, що призводить до військових дій і величезних видатків із бюджету США, викликає опір серед громадськості. 

  Зокрема, величезні фінансові та людські втрати внаслідок військових кампаній в Афганістані і Іраку призвели до того, що США на додачу втратили і внутрішнє бажання бути одноосібним світовим лідером. Ці настрої американців наочно демонструють результати опитування, проведеного Дослідницьким центром П’ю в травні 2016 р. Згідно йому, 57% американців вважають, що США повинні займатися власними проблемами, дозволяючи іншим країнам самостійно вирішувати їх проблеми. Тільки 37% вважають, що США повинні "допомагати іншим країнам справлятися з їх проблемами". І все більше американців (41%) кажуть, що США роблять занадто багато, а не занадто мало (27%), для вирішення світових проблем [15]. Британська Financial Times з цього приводу зауважує, що "час американського безмежного впливу на Близькому Сході, мабуть, добігає кінця. У арабських та ізраїльських партнерів поступово міцніє впевненість, що Сполучені Штати більше не є надійним союзником в заплутаних інтригах і злісному суперництві на Близькому Сході. Одночасно з цим російська дипломатія на цьому напрямку здобула одну перемогу за іншою " [16].

  Проте, тероризм «Ісламської держави» (далі — ІД) не знімає із парламентського маргінесу актуальність забезпечення національної безпеки США шляхом необхідності військового втручання. Тому із цього питання у Конгресі США відбуваються регулярні парламентські слухання з метою формування консолідованих рішень. 

  Зокрема, у 2015 р. у квітневих обговореннях одним з найбільш гострих питань, що виникли у конгресменів, було питання наскільки великим має бути втручання США в справи регіону, і яким чином має співвідноситися участь США і регіональних держав в операціях проти ІД. За словами запрошених доповідачів, основну роль в операціях повинні грати країни регіону, а завдання США — допомогти і навчити регіональні сили. 

  Дж. Аллен зазначив, що дії США повинні носити допоміжний характер, але саме американське втручання необхідне в будь-якому випадку. При цьому ряд конгресменів висловили думку, що адміністрація швидше зацікавлена в тому, щоб зберегти цілісність Іраку, ніж чим у знищенні терористів ІД. Більш того, деякі навіть відзначили, що Ірак — це штучно створена держава, де занадто багато внутрішніх протиріч, і тому не варто намагатися зберегти його цілісність [17].

  Отже, слід констатувати відсутність єдиної позиції як у американському Конгресі, так і у суспільстві США щодо необхідності проведення подальшої витратної впливової політики у близькосхідному регіоні. Основними дискусивними аспектами тут слід виділити прагнення окремих конгресменів і суспільних груп щодо уникнення видатків на реалізацію близькосхідних стратегій, а з іншої сторони — обстоювання необхідності нанесення превентивних ударів щодо терористичних центрів ІД і тим самим забезпечення національної безпеки США.

  Висновки. Таким чином, стратегічні основи політики Конгресу США на Близькому Сході можна сформулювати у наступних напрямах реалізації зовнішньої політики у регіоні:

• військово-політична стратегія. Зміст цієї стратегії полягає у прийнятті рішень Конгресом США щодо 1) військового втручання у збройні конфлікти (кампанії у Іраку, Афганістані, Лівії, ракетні удари по Сирії у квітні 2017 року тощо); 2) фінансування безпекових і оборонних програм шляхом виділення потрібних бюджетних асигнувань; 3) уведення економічних і політичних санкцій щодо окремих близькосхідних держав;
• економічна стратегія, яка полягає у прийнятті рішень Конгресом США щодо упровадження окремих близькосхідних програм, зокрема таких як Американська Близькосхідна Партнерська Ініціатива та інших;
• культурно-гуманітарна стратегія, яка полягає у просуванні демократії у країни Близького Сходу шляхом «м’якої» та «твердої» сили, реалізація програми «Великого Близького Сходу» та інших напрямів упровадження західних демократичних цінностей у регіоні.

  У цілому, слід констатувати, що закономірною політичною характерною тенденцією виступає прагнення Конгресу США ухвалювати зважені рішення та уникати тиску президентської адміністрації у чому формується конструктивний внутрішньополітичний діалог між гілками влади США, що є корисним досвідом і для України. Водночас, зважені рішення Конгресу США щодо близькосхідного зовнішньополітичного вектору дозволяють контролювати ситуацію у регіоні, одночасно уникаючи гіпертрофічних фінансових видатків з державного бюджету, що є прикладом зваженої та ефективної реалізації зовнішньополітичної стратегії.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кхошайш Фуад Али. Политика США на Ближнем Востоке, 1990-1998 гг.: Дис. ... канд. ист. наук : 07.00.15 – Москва, 1999 – 136 с.

2. President Delivers State of the Union Address. The President’s State of the Union Address. The United States Capitol Washington, D.C. - http/www.whitehouse.gov/news/releases/2002/01/ 20020129 - 11.html

3. Павлюк О. І. Зовнішньополітичний курс Сполучених Штатів Америки щодо Ісламської Республіки Іран: від співробітництва до політики "стримування" [Текст]: Дис. ... канд. політ. наук : 23.00.04 / Павлюк Олеся Ігорівна ; Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2016. – 249 с.

4. Скороход Л.І. США і проблема демократизації Близького Сходу / Л. І. Скороход // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – 2004. – Вип. 10(2). – С. 42-56.

5. Гусейнов В.А. и др. Большой Ближний Восток: стимулы и предварительные итоги демократизации. – М.: ОЛМА Медиа групп, 2007. - 

6. Хаддад Р.М. Современная ближневосточная стратегия США: геополитические и концептуальные основы / Р.М. Хаддад // Армия и общество. – № 4. – 2008. – С. 1 – 14.

7. Зовнішньоекономічна діяльність США [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http://www.geograf.com.ua/usa/256-usazed

8. Starr S.F. A Greater Central Asia Partnership for Afghanistan and Its Neighbors Silk Road Paper. Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program A Joint Transatlantic Research and Policy Center Johns Hopkins University. Washington, D.C. (March 2005).

9. Швед В. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти / В. Швед. – К.: НІСД, 2006. – 242 с.

10. The President's Radio Address. January 17, 2004 // Weekly Compilation of Presidential Documents. - 2004. - 26 January. - Vol. 40. - №4. 

11. Congressional Record. - 2004. - March 17. - P. HI 149.

12. Address before a Joint Session of the Congress on the State of the Union. January 20, 2004 // Weekly Compilation of Presidential Documents. - 2004. - 26 January. - Vol. 40. - №4. 

13. Remarks on the 20th Anniversary of the National Endowment for Democracy. 6 November, 2003 // Weekly Compilation of Presidential Documents. - 2003. - 10 November. - Vol. 39. - №.45. - P.1545.

14. Евсеев В.В. Концепция «Большой Ближний Восток» под углом национальной безопасности // Национальная безопасность – 4(27) – 2013. – С. 620-628.

15. Public Uncertain, Divided Over America’s Place in the World // Pew Research Center 05.05.2016. URL: http://www.people-press.org/2016/05/05/public-uncertain-divided-over-americas-place-in-the-world/ (дата звернення: 19.03.2016).

16. Gardner D. Russia cannot replace America in the Middle East // The Financial Times. 20.11.2013. URL: http://www.ft.com/intl/cms/s/8d4e7e10-5074-11e3-befe-00144feabdc0,Authorised=false.html?_i_location=http%3A%2F%2Fwww.ft.com%2F-cms%2Fs%2F0%2F8 (дата звернення: 28.03.2016).

17. Сухопарова И.В. Конгресс США о стратегии администрации президента Б. Обамы по противодействию «Исламскому государству» [Електроний ресурс]. — Режим доступу: http://www.iimes.ru/?p=24364

Деталі

Категорія: Чотирнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Щупак Богдан Вікторович

 студент 

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Україна, м. Кам’янець-Подільський

 

  Анотація. У даній статті розглядаються новітні техніки давнього мистецтва витинанки. 

  Ключові слова: витинанка, інсталяція, кірігамі, вирізання, силует, орнамент, паперопластика.

 

  Актуальність теми: У сучасному суспільстві зростає зацікавленість громадськості культурними витоками, етнічним стилем, етнодизайном і тому необхідне вивчення, осмислення та популяризації можливостей використання витинанки у сучасному арт-просторі.

  Мета дослідження: виявити можливості застосування нових технік вирізання з паперу, поширених в сучасному мистецтві.

 

  Новітні напрями витинання та художньої обробки паперу (кірігамі, 3-D зображення, pop-up, філігранне вирізування, kirie, інсталяція, скульптура, паперова архітектура)

  Модним у дизайні та мистецтві сучасності є використання художнього вирізування із паперу для створення творчих композицій і проектів із поєднанням новітніх технологій. На основі традиційного вирізання із паперу художники в усьому світі створюють об'ємно-просторові композиції, великого розміру рельєфні панно, вирізані із суцільного аркуша паперу та мініатюри. У своїх роботах вони розглядають витинанку як частину архаїчної універсальної знакової системи символів, мотивів, які впроваджують в нових техніках, зокрема кірігамі, 3-D зображенні, pop-up, філігранного вирізування, kirie, інсталяції, скульптурі та паперовій архітектурі.

  На сьогодні, розвиненим напрямом у мистецтві художньої обробки паперу є японська техніка кірігамі, яка поєднує у собі витинанку та орігамі. Кірігамі – це мистецтво виготовлення фігурок та листівок з паперу, за допомогою вирізування і склеювання деталей [2]. Серед різновидів сучасних напрямів вирізування – паперова архітектура, в якій композицію створюють із одного аркушу паперу або тонкого картону. Його надрізають та складають, попередньо продумавши лінії згину. Найпоширеніше 3-D зображення архітектури, геометричні орнаменти та повсякденні об'єкти. Паперова архітектура схожа за технологією виконання із новітнім напрямом у мистецтві художнього вирізання «pop-up» – створення 3-D зображення-картинки. Окремий напрям становить вирізування філігранних візерунків, сюжетних композицій, з яких створюють вітражі асоціативні ілюстрації та ін. Зародилась техніка у Японії (kirie). Серед сучасних художників відомі Ерік Стендлі, Ріса Фікурі, Акіра Нагава, які з філіграного прорізування створюють суцільне зображення вітражів, портрети, мереживо із тонкої, ювелірно витинаної паперової павутинки та ін. [1]. Розвиненим у сучасному мистецтві є створення скульптурних об’єктів, з поєднанням технік витинанки, орігамі, паперових модулей, аплікації, квілінгу та ін. Серед митців такого виду мистецтва відома Ася Козіна, яка створює об'ємні скульптури ляльок, одягнених у витинані орнаментальні етнічні костюми різних країн. Техніку витинанки художниця застосовує головним чином для декору, але водночас ювелірно вирізані мотиви, візерунки доповнюють скульптуру. Канадська художниця Кальвін Ніколс створює паперові скульптури тварин в 3-D зображенні, які здалеку здаються гіпсовими інсталяціями. Інсталяція – постмодерністський напрям в мистецтві, що дослівно перекладається «встановлювати» [4]. 

  У виготовленні рельєфних зображень-інсталяцій тварин, фігур людей, архітектури, пейзажів, ілюстрацій працює відомий художник Джефф Нішінака. Він використовує прорізну витинанку із надсіками. У новітньому напрямі інсталяції працює японська художниця Hina Aoyama, яка із паперу витинає шрифтові композиції, мініатюри із використанням рослинних, геометричних мотивів, зображень метеликів та інших комах [3].

  Існує багато сучасних напрямів художнього вирізання із паперу: кірігамі, 3-D зображення, pop-up, філігранне вирізування, kirie, інсталяція, об'ємна паперова скульптура та рельєфна архітектура.

  На сьогодні, папір як пластичний матеріал для творчого самовираження стає усе більш популярним у творчості художників. В Україні, як і у світовій художній практиці, твори вирізані з паперу, художні об'єкти, створені в цій техніці виконують важливу роль у відображенні світоглядних переконань, які визначають їх форму, структуру, функцію. Вирізанка набуває нових можливостей самостійної презентації у просторі, а також здатна формувати його своїми пластичними засобами вираження [5, с.56-57].

  Естетичний аспект мистецтва відображують просторові паперові композиції, виконані за допомогою техніки витинання. В наш час митці експериментують не лише з простором, але й з кольором. Абстрактно-знакове та безпредметне зображення було притаманне для народної витинанки, але воно мало орнаментально-декоративний характер. Цей напрям видозмінився у творчості народних та самодіяльних майстрів. У сучасному мистецтві спостерігаються інтерпретації зразків народної орнаментики. Важливу роль у новаторській тенденції напряму відіграє творча особистість художника і його художній досвід. До відміченого напряму належать площинні паперові композиції, без фону, призначені для наскрізного сприйняття, основним засобом виразності яких є мереживо.

  Інший підвид художніх паперових творів – об'ємно-просторові композиції, які символізують відхід від площинного зображення, розширення образотворчих можливостей вирізанки. Сучасна просторова вирізанка, інноваційна за формою і вмістом, але все ж зберегла традиційні засоби виразності із паперовим декором селян.

  Тривимірні твори, виконані в техніці витинанки, характеризують папір як самодостатній продукт культурно-мистецької діяльності людини, який виступає носієм форми, має багатий історико-культурний зміст.

  Висновки. Новітні витинанки мають широкі перспективи розвитку і практичного застосування в побуті: у дизайні інтер'єру, одягу, дитячих книжках та ін. Модною тенденцією в сучасному арт-просторі є витинання у нових напрямах мистецтва – кірігамі, 3-D зображення, pop-up, філігране вирізування, інсталяція, об'ємна паперова скульптура та ін. Тривимірні твори, виконані в техніці витинанки, характеризують папір як самодостатній продукт мистецької діяльності людини, виступає носієм форми, має багатий історико-культурний зміст. У контексті світового культурно-мистецького простору витинанка займає вагоме місце в дизайні інтер’єру, одягу, реклами та ін.

 

Література

1. Гипнотические скульптуры из цветной бумаги [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.adme.ru/tvorchestvo-hudozhniki/gipnoticheskie-skulptury-iz-cvetnoj-bumagi-334605/.

2. Киригами - бумажное кружево (вырезание) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hexrb.mybb.ru/viewtopic.php?id=893.

3. Паперопластика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://katyabezuglaya1989.blogspot.com/p/blog-page_7796.html.

4. 3-D инсталляции из бумаги художницы Кальвин Николс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vev.ru/blogs/3d-installyacii-iz-bumagi-hudozhnicy-kalvin-nikols.html.

5. Вакуленко О. Слобожанський куліш. Витинанки./ Народне мистецтво №3-4, 2005. – С. 56 – 57.

Деталі

Категорія: Чотирнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Боєва Світлана Станіславівна

Кандидат медичних наук  

Донецький національний медичний університет МОЗ України,   

м.Краматорськ

 

Слюсарев Олексій Аркадійович

Кандидат медичних наук, доцент  

Донецький національний медичний університет МОЗ України,   

м.Краматорськ

 

Сєрих Наталія Олександрівна

 Донецький національний медичний університет МОЗ України,   

м.Краматорськ

 

  Резюме. У статті проаналізовані  дані бактеріологічного  дослідження  мікробного пейзажу глотки  здорових та хворих людей м. Краматорська за період 2015-2016 років. Показано різний рівень пріоритетності (високий, середній, низький)   мікроорганізмів,   які  викликали інфекційний процес порожнини зіва у хворих дорослих  та які були ідентифіковані у здорових.

  Ключові слова:   доросле  населення,  мікрофлора,  слизова оболонка зіву, бактеріологічне дослідження.

  Вступ

  Нормальна мікрофлора грає важливу роль у захисті організму від патогенних мікробів. Так, певний біотоп здатний утворювати спеціальну біоплівку (полісахаридних каркас, що складається з мікробних полісахаридів і муцину), яка запобігає заселенню макроорганізму патогенними мікробами і перешкоджає виділенню токсинів [5]. Завдяки виділенню нормоценозними мікроорганізмами різних кислот, спирту, лізоциму і стимуляції утворення імуноглобуліну А гальмується розвиток патогенних мікроорганізмів [3].

  Але за певних умов нормальна флора здатна викликати розвиток інфекційних захворювань. Число таких випадків настільки велике, що виникає враження, що лікарі частіше стикаються з ендогенними, а не з екзогенними інфекціями. Необмежена колонізація організму будь-яким видом бактерій, здатним  виживати в організмі людини, може призводити до розвитку патології.

  За даними світової літератури спектр мікрофлори дихальних шляхів є досить різноманітним. Зі слизової оболонки зіва найчастіше висівають: – S.  viridans; S. epidermidis;  S. aureus; S. pyogenes;  дріжджоподібні гриби Сandida;  E. coli;  Neisseria sicca;  S. pneumoniae; N. mucosa;  Enterobacter cloaceae;  Klebsiella pneumoniae; S. saprophyticus. Слід відзначити значну кількість нейсерій (11%) і грибів Candida (12%) від загальної кількості виділених культур. У здорових людей з лакун мигдалин виділяють: стрептококи групи А (у 20% випадків);  гриби Candida (5%);  S. pneumonie (5–70%);  лактобактерії та α-стрептокок [2].

  Внаслідок такого розмаїття мікроорганізмів виникають оптимальні можливості для передачі детермінант резистентності, і в якості резервуара, в цьому випадку, буде виступати нормальна мікрофлора людини. Крім того, є можливість обміну генетичною інформацією між бактеріями з сечостатевих шляхів і порожнини роту. Використання як системних, так і топічних антибіотиків у випадках, коли вони не показані, робить значний внесок в цей процес і сприяє поширенню в популяції мікроорганізмів, стійких до антибіотиків [1].

  Аналіз результатів бактеріологічного дослідження дає можливість лікарям орієнтуватися які збудники захворювань верхніх дихальних шляхів є пріоритетними у регіоні. Тому, метою даного  дослідження є  аналіз результатів  бактеріологічних досліджень мікрофлори порожнини зіву дорослого населення м. Краматорська  за 2015-2016 роки.

  Матеріли та методи дослідження:

  Дослідження проводилося на базі кафедри мікробіології ДНМУ м. Краматорськ. Був проведений аналіз результатів бактеріологічного дослідження (БД) мікрофлори порожнини зіва  у 1777 дорослих чоловіків та жінок, віком від 18 до 72 років. Більша частина обстежуваних- це здорове населення, що проходило щорічний медогляд, складала  у 2015 році - 78±1,07%, а у  2016 - 75±1,07%  відповідно, та пацієнти із різними захворюваннями органів дихання.  

  Забір матеріалу проводився відповідно до Методичних вказівок МУ 4.2.2039-05 «Техніка збору і транспортування біоматеріалів в мікробіологічні лабораторії». Дотримувалися рекомендацій, викладених в методичному посібнику [4]. Матеріал збирався стерильним ватним тампоном з зіву із подальшим висіванням культури у кров'яний агар, жовтково-солевий агар, середовища Сабуро та Ендо. При відсутності первинного росту через 6 днів робили посів на сахарний бульйон, а через 24 години отримані зразки фарбували за Грамом та вивчали під мікроскопом з імерсійним об'єктивом.

  Отримані результати оброблялися за допомогою процесору електронних таблиць «Microsoft Excel 2010» в складі пакету програм «Microsoft Office 2010 for Windows XP».

  Результати досліджень та їх обговорення.

  В результаті аналізу БД виділена аеробна та факультативно-анаеробна мікрофлора зіву, яка має в своєму складі резидентних, патогенних та умовно–патогенних представників, а саме: S.аureus, S. β-haemolyticus (гр А), Candida albicans, Kl. pneumоniae, S. epidermidis, S. mitis. 

  Хоча більшість дослідників вважає, що різні види стрепто і стафілококів, лактобактерій та гриби роду Candida типові для нормального складу мікрофлори рото та носоглотки [1]. Проте, в разі ослаблення імунітету, кожний з цих представників може бути чинником інфекційних захворювань. Особливо це стосується таких представників мікробного пейзажу, як S. viridans, S. pneumоniae, S. pyogenes, Kl. pneumоniae тощо. Вважається, що носійство (обмежене або необмежене) сапрофітної, умовно-патогенної та навіть патогенної мікрофлори в організмі людини без клінічних проявів інфекції не викликає імунної відповіді. Проте персистенція вірусного або мікробного агента завжди потребує формування імунологічної толерантності, яка здебільшого носить характер імунокомпрометованого статусу [1]. Виникає не лише загальний імунологічний дисбаланс, але й дефіцит місцевого імунітету.

  У більшості обстежуваних умовно-патогенні мікроорганізми висівались у помірній кількості, а їх концентрація не перевищувала діагностичний рівень (103 КУО/мл). В той же час, підвищення кількісних показників вмісту S. aureus було більш суттєвим (10³–106 КУО/мл), що не можна вважати нормальним і характерним для здорових людей. 

  Відзначено два випадки 2-х компонентних бактеріальних асоціацій слизової зіву: S.aureus 10⁵ та S. мitis 10³, а також S.aureus 10⁵ та C. аlbicans 10³.

  Таке формування мікробних асоціацій свідчить про активну колонізацію верхніх  дихальних шляхів населення умовно-патогенними мікроорганізмами за рахунок їх синергічної дії на слизову оболонку носоглотки, що безумовно потребує санації. При відсутності заходів профілактики мікробного носійства нормалізація спектру контамінуючої мікрофлори зіва не відбувається.

  Розглянемо більш детально представників мікрофлори зіву дорослого населення за 2015- 2016 роки. 

  Серед бактерій, які були виділені у дорослого населення м. Краматорська  у 2015 році,  переважали S.аureus -  91±1,12%,  що може бути причиною багатьох запальних захворювань, включаючи назокоміальні інфекції [1,6]. 

  В меншій мірі в нашому дослідженні проявляли себе стрептококи: S. β-haemolyticus (гр А) – 4±1,15%, S. еpidermidis- 1±0,99%.

  Гриби роду Candida зустрічалися в нашому дослідженні в 3±1,22% випадках, що навіть нижче показників літературних даних, які складають 45 - 50%. 

  В зовсім невеликій кількості зустічалася Kl. рneumоniae у 1±0,99% випадків.

  Досліджуючи різноманіття культур за 2016 рік, встановили, що S.aureus   виділився за 2016 році у 74±1,12%  досліджуваних, що значно менше ніж  у 2015 році,  а β-haemoliticus (гр А) складав 13±1,13%, що значно більше ніж  у 2015 році.  Також зросли   показники S. еpidermidis  на 4% і з'явилися випадки S. мitis (1±0,99%) у порівнянні з 2015 роком.  

  Особливу увагу привернув той факт, що у 42±2,28% досліджуваних, які пройшли лікування антибіотиками,    були виділені штами   S.aureus,  що свідчить про формування у них антибіотикорезистентності.

  Важливим було дослідити особливості флори зіва у чоловіків та жінок за цими ж роками та порівняти їх між собою. 

  Аналізуючи отримані дані,  можемо сказати, що у 2015та 2016 роках S.aureus  висівався у чоловіків на 7% частіше, ніж у жінок. Взагалі не виділено у представників сильної статі таких культур, як   C. albicans, Kl. pneumоniae та S. еpidermidis. А у жінок в більшій мірі культивується S. β-haemolyticus (гр А), що являється етіологічним фактором ревматизму,  згідно науковим джерелам, у 2-3 рази частіше вражає саме жіночу половину людства [3].

 

Висновки:

1.Серед бактерій, які  були виділені з порожнини зіва   хворих  людей   із різною патологією верхніх дихальних шляхів та які були  ідентифіковані у здорових людей м. Краматорська за період 2015-2016 роки,  переважали  S.aureus, S.β-haemolyticus (гр А), Candida albicans.

2.У жінок більш притаманне культивування S. β-haemolyticus (гр А). У чоловіків  були виділені:  Candida  albicans,  Kl. pneumoniae, в меншій мірі S. β-haemolyticus (гр А). Також високі показники S.aureus були ідентифіковані як серед представників сильної, так і серед слабої статі.

3. Проведений аналіз результатів  бактеріологічного дослідження порожнини зіву  у хворих  та здорових людей  дає можливість лікарям орієнтуватися які збудники верхніх дихальних шляхів є пріоритетними у регіоні.  

 

Використана література

1.Белов Б.С. Современные подходы к антибактериальной терапии А-стрептококкового тонзиллита. Инфекции и антимикробная терапия, 2000; 2, 2: 37-39.

2. Гудима И.А. Микробные биоценозы при гипертрофии лимфоидного кольца глотки и хроническом тонзиллите у детей. Автореф. дис. к.м.н.: Ростов-на-Дону, 2002

3. Козлов Р.С. Клиническая микробиология // Антимикробная химиотерапия. 2006. Т. 8 (1). С. 33–47.

4. Методические указания МУ 4.2.2039-05 Техника сбора и транспортирования биоматериалов в микробиологические лаборатории (продолжение) [Текст] // Главная медицинская сестра : журнал для руководителей среднего медперсонала ЛПУ. - 2007. - N3. - С. 141 . - ISSN 1727

5. Тетерин Ф.Н. и соавт. К диагностике безангинных форм хронического тонзиллита. Военно-медицинский журнал, 1983, 9: 54-55.

6. Юлиш Е.И., Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького;  Інтернет-видання для медичних та фармацевтичних працівників, Журнал «Здоровье ребенка», Рубрики: Педіатрія / Неонатологія  - 5 (26) - 2010.  

Деталі

Категорія: Чотирнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Бергер Євген Емильович

доцент, кандидат технічних наук

 Херсонський національний технічний університет,

Україна, Херсон

 

Жигалов Олександр Юрійович

магістр з прикладної механіки

Херсонський національний технічний університет,

Україна, Херсон

 

  Анотація: задача даної роботи - дослідження і вибір обладнання та оптимальних технологічних режимів підвищення твердості і зносостійкості поверхневого шару деталей методом плазмового загартування.

  Ключові слова: плазмова дуга, міцність, поверхневий шар, режими обробки, гартування, мікроструктура. 

  Основними методами підвищення твердості і зносостійкості поверхневого шару деталей є цементація, азотування і плазмове загартування. Плазмове загартування є прийнятнішим, оскільки вимагає значно менше часу. Суть її полягає в термічних фазових і структурних перетвореннях, що відбуваються при швидкому концентрованому нагріві робочої поверхні деталі плазмовим струменем і подальшому відведенні тепла углиб деталі. Оскільки при обробці концентрованими потоками енергії різні шари матеріалу нагріваються до різних температур, зону термічної дії умовно можна представити тій, що складається з ряду шарів, що плавно переходять один в одного. Схема будови ЗТВ показана на рис. 1:

 

Рис.1: 1 - зона оплавлення; 2 - зона загартування; 3 - перехідна зона.

  C метою забезпечення високого рівня конструктивної міцності зміцнюваного виробу необхідно ретельно контролювати структуру не лише гартування але і перехідної зони. Змінюючи режими обробки, можна досить надійно управляти структурними параметрами основної і перехідної зони, формуючи при цьому сприятливий рівень механічних властивостей матеріалу. Дослідження проводили на пластинах, виготовлених з вказаних нижче конструкційних сталей : 

•  зразок №1 - конструкційна вуглецева сталь 45;
•  зразок №2 - конструкційна легована сталь 30ХНМА ; 
•  зразок №3 - конструкційна легована сталь 40ХН2МА; 
•  зразок №4 - конструкційна легована сталь 40Х. 

  Після того, як зразки були підготовлені, провели поверхневе загартування плазмовою дугою. Як джерело живлення плазмової дуги використовувався серійний зварювальний випрямляч ВДУ- 504. В якості плазмообразуючого газу застосовувався аргон. Структуру і твердість термообробленого поверхневого шару вивчали на поперечних мікрошліфах з використанням мікроскопа Neophot - 2 при збільшеннях 50-1000x. Вимір твердості робився на микротвердомірі Duramin - 2 під навантаженням 4,9x103 H. Виміри твердості і вивчення структури основного і загартованого ділянок поперечних мікрошліфів, виготовлених з оброблених зразків, дали наступні результати: 

  Зразок №1: Сталь 45

  Загартування зразка було проведене без оплавлення поверхні. Вивчення мікроструктури показало, що поблизу від поверхні зміцнений шар складається із зерен сорбіту і перліту (до 0,84мм). У перехідному шарі (0,84-1,04мм) окрім сорбіту і перліту з'являються прожилки фериту. Структура основного металу - перліт і ферритная сітка. Результати виміру твердості по глибині термоупрочненного шару зразка №1 представлені в таблиці 1. 

Таблиця 1 

 

  Зразок №2: Сталь 30ХНМА

  Загартування зразка було виконане без видимого неозброєним оком оплавлення поверхні. Мікроструктура верхнього шару термоупрочненной зони - шар мартенсіту з балом зерна 6 (ділянка до 0,2мм). За ним йде шар мартенсіту з балом зерна 5 і 6 з прожилками фериту (ділянка 0,2-0,58мм). Наступний прошарок - мартенсіт з балом зерна 3 і 4 з прожилками фериту (ділянка 0,58-1,28мм). У перехідній зоні спостерігаються зерна мартенсіту і сорбіту (ділянка 1,28-1,51мм), в зоні основного металу - зерна перліту і сорбіту. Результати виміру твердості по глибині термоупрочненного шару зразка №2 представлені в таблиці 2.

Таблица 2 

 

  Зразок №3: Cталь 30ХН2МА

  Загартування зразка було виконане з незначним рівномірним оплавленням поверхні. Мікроструктурний аналіз показав наявність глибокого зміцненого шару (до 2,4мм), структуру якого представляє мартенсіт з різними балами зерна. У верхньому шарі (до 0,9мм) це мартенсіт 7-го, 8-го балів; потім прошарок мартенситних кристалів з балом зерна 6 (ділянка 0,9 - 1,5мм). Далі шар мартенсіту із зерном 4-го і 5-го балів, який в перехідній зоні (до 2,5 мм) замінюють перліт і сорбіт. Результати виміру твердості по глибині термоупрочненного шару зразка №3 представлені в таблиці 3.

Таблица 3 

 

  Зразок №4: Cталь 40Х

  Загартування зразка було виконане без оплавлення поверхні. Мікроструктурний аналіз показав, що верхній шар ЗТВ (до 0,11мм) складається з мартенсіту 5б. Далі він переходить в структуру, що складається з мартенсіту 5б і сорбіту (ділянка 0,11 - 0,17мм). Потім спостерігається прошарок з мартенсіту, сорбіту і перліту (на глибині 0,17 - 0,29мм), яка переходить в структуру із зерен сорбіту і перліту В зоні основного металу спостерігається пластинчатий перліт і ферритная сітка. Результати виміру твердості по глибині термоупрочненного шару зразка №4 представлені в таблиці 4.

Таблица 4

 

  Висновки

  Після обробки поверхні наявних зразків було підтверджено припущення про те, що середньовуглецеві сталі добре піддаються зміцненню плазмовою дугою. Було приблизно визначено, що твердість поверхневого шару зразків зростає в два і більше раз в порівнянні з початковими значеннями. Так само було показано, що змінюючи режими обробки, можна управляти структурними параметрами основної і перехідної зони, отримуючи таким чином необхідну твердість і глибину зміцненого шару. При збільшенні сили струму при незмінній швидкості обробки на зразках із сталі 30ХНМА сталося збільшення твердості по усій глибині зміцненого шару. Зразок № 3 із сталі 30ХН2МА, який також оброблявся при підвищених значеннях струму, привернув до себе увагу найвищими показниками по твердості і глибині зміцненого шару серед усіх зразків. Це можна пояснити тим, що в цій сталі підвищений вміст нікелю, який у свою чергу відноситься до групи аустенітотвірних легуючих елементів, тобто розширює область існування аустеніту. Таким чином процес аустенізації протікає досить повно навіть на глибині близько двох міліметрів від поверхні зразка, а значить там стає можливим утворення мартенсіту. Низькі значення сили струму, згідно з очікуваннями не дозволили отримати істотного приросту по твердості в зоні термічного впливу (зразки із сталі 45, 40Х). Експеримент також показав, що зі збільшенням швидкості загартування (продуктивності) максимальна глибина загартованого шару зменшується. Це пов'язано з тим, що знижується час поширення тепла в тіло гартованої деталі, внаслідок чого глибокі шари не устигають прогрітися і пройти аустенізацію, необхідну для подальшого мартенситного перетворення.

 

Література

1. Лащенко Г. И. Плазменное упрочнение и напыление. – Киев: Экотехнология, 2003. – 64 с., ил.

2. Коротков В. А., Бердников А. А., Толстов И. А. Восстановление и упрочнение деталей и инструмента плазменными технологиями. 1993. –144 с.

3. Плазменное поверхностное упрочнение / Л.К. Лещинский, С.С Самотугин, И.И. Пирч, В.И. Комар. – Киев: Техника, 1990. – 109 с.