Лебедєв Олександр Сергійович

Путінцева Віта Вікторівна

Вінницький соціально-економічний інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

 

Лебедєв Олександр Сергійович

Вінницький державний педагогічний університет імені М. М. Коцюбинського, 

м. Вінниця 

 

 Аквааеробіка – це комплекс вправ у воді під музику, що дає можливість людям з різним рівнем фізичної підготовки укріпити своє здоров’я. Цей вид рухової діяльності має велику популярність серед жінок, через незаперечні результати у боротьбі з естетичними проблематиками. «Аквааеробіка»  має походження від латинської «аква» (у самому перекладі – вода) і «аеробіка» – це дуже специфічний вид власне фітнесу, де сконцентровані основні фізичні вправи з елементами хореографії під музику. Особливість аквааеробіки полягає в тому, що вода має такі властивості як опір, виштовхування і гідростатичність. Вона забезпечує тілу плавучість та підтримку, бо її щільність більша за щільність повітря.

 Аквафітнес (інша назва - аквааеробіка) – це велика система різних фізичних вправ для певної спрямованості в основних певних умовах водного середовища та виконує основну роль натурального багатофункціонального тренажера, що завдяки цим природнимм властивостями допомагає лікуванні величезної кількості хвороб. Лікувальна дія всіх основних засобів аквафітнесу зумовлена повною активізацією найважливіших сучасних систем організму, найбільш високою енергетичною вартістю власної роботи, що характеризується, специфічним феноменом гравітаційного розвантаження опорно рухового апарату та феноменального стійкого ефекту загартовування в любих умовах. Основні вправи у самій воді мають досить широку спрямованість, зокрема: лікувальну та профілактичну, повністю навчальну, власне-спортивну, унікально-кондиційну, спортивно-орієнтовну. Також практика форм рухової активності зокрема у воді представлена у вигляді більше 20 індивідуальних  комплексів, поєднаних в повністю самостійні індивідуальні програми, наприклад: гідроаеробіка (власне на витривалість); акватоніка (підтримки повного тонусу самих м’язів); аквастретчинг (розрахована на гнучкість); гідрорелаксація (на розслаблення самих м’язів); акваданс ( розрахована на синхронність та ритміка) та ін.

 Зазвичай виділяють чотири основні напрями, які використовуються на заняттях з аквааеробіки: лікувальний, власне-спортивний, прикладний, лікувальний. Лікувальний повністю допомагає укріпити здоров’я, підтримати працездатність і суттєво впливає на функціональну систему організму. Найбільша концентрація цих всіх занять – це методика оволодіння повністю всіх важливими руховими діями, повний розвиток фізичних якостей, пристосування організму до основних навантажень. Спортивний базується на добиранні допоміжних засобів і методів у певних видах спортивних занять для досягнення високого рівня самих результатів. Сьогодні всі спортсмени під час підготовки використовують вправи у водному просторі для розвитку витривалості, навчання певних рухі в, тренування та адаптація серцево-судинної системи. Лікувальний – повністю використовується для покращення здоров’я, трудової діяльності, корегування форм і частин тіла, покращення тонусу здоров’я і покращення загального самопочуття хворих. За відповідних умов, вправи у воді можуть бути як реабілітаційні засоби. Прикладний – призначений забезпечити характер і рівень психофізичної підготовленості, який необхідний у конкретному виді трудової діяльності. Це емоційна зарядка для підтримання душевної рівноваги після одноманітної роботи. Також прикладний напрям використовується для розвитку й укріплення окремих м’язових груп, розвитку спеціальних психофізичних якостей, а також для профілактики професійних захворювань. Цей напрям можна назвати ще й лікувально-профілактичним.

 

Література:

  1. Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. К. : Здоров’я, 2008. 342 с.
  2. Яковенко Н. П. Фізіотерапія. К. : Медицина, 2011. 256 с.
  3. Яворовський О. П. Охорона праці в медичній галузі: навчально-методичний посібник / О. П. Яворовський, М. І. Веремей, В. І. Зенкіна. – Київ: «Медицина», 2017. – 208 с.
  4. Попов С. Н. Лечебная физическая культура: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений/С.Н. Попов, Н.М. Валеев, Т.С. Гарасева и др.; Под ред. С.Н. Попова. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 416 с.
  5. Пономаренко Г. Н. Медицинская реабилитация : учебник / Г. Н. Пономаренко. – СПб: ГЭОТАР-Медиа, 2014. – 360 с.