Кузьмінська Анна Русланівна
Здобувач 2 курсу
227 «Фізична терапія, ерготерапія»
Вінницького соціально-економічного інституту
Науковий керівник: Куц О.О.
Кандидат наук з фізичного виховання і спорту,доцент кафедри соціальних технологій,
Вінницького соціально-економічного інституту
м. Вінниця, Україна
Цукровий діабет (ЦД) є найважливішою медико-соціальною проблемою у всьому світі. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я до 2025 р. очікується збільшення кількості хворих на ЦД до 300 млн осіб. Широке поширення ЦД, тяжкість пізніх ускладнень, дорожнеча засобів діагностики і лікування, які необхідні хворим протягом всього життя, призвели до перегляду класифікації ЦД, посилення діагностичних критеріїв, що дозволить виявити більшу кількість людей з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень. ЦД - один з найважливіших факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, які вважаються основною причиною смерті пацієнтів. Троє з чотирьох хворих діабетом вмирають від причин, пов'язаних з атеросклерозом, і в більшості випадків (75%) від ішемічної хвороби серця (ІХС). Проте майже 70% пацієнтів з ЦД не вірять, що вони відносяться до групи високого ризику серцево-судинних захворювань .
Результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що ризик коронарних ускладнень у хворих на ЦД без ІХС зіставимо з ризиком у хворих з встановленим діагнозом ІХС. Ці статистичні дані знайшли відображення в сучасних міжнародних рекомендаціях з лікування атеросклерозу. Пацієнти з ЦД 2-го типу за ступенем ризику розвитку ускладнень і відповідно по стратегії гіполіпідемічної терапії прирівняні до хворих з ІХС. Це положення внесене і в рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань.
У реабілітації хворих цукровим діабетом використовується широкий арсенал лікувальних засобів, що впливають на різні патогенні ланки захворювання та його ускладнень, що веде за собою поліпрагмазію і додаткове навантаження на організм. У цьому зв’язку особливої актуальності набуває пошук методів немедикаментозної корекції порушень різних видів обміну речовин і впливу на функціональний стан нервової і серцево-судинної систем [1,3].
Дієтотерапія – перший і традиційний метод реабілітації хворих цукровим діабетом, який застосовується протягом більше двох століть [1]. Він і сьогодні є базовим лікувальним методом при будь-якій формі захворювання, незалежно від його типу, важкості і тривалості. Чіткі уявлення про патогенез ЦД 1 і 2 типу дозволили сьогодні сформулювати основні принципи дієтотерапії при цьому захворюванні:
- фізіологічне співвідношення кількості білків, жирів та вуглеводів (вуглеводів – 50-60%, жирів – 25-30%, білків – 15-20%);
- розрахунок енергетичної цінності добового раціону з урахуванням віку, статі, енерговитрат та ідеальної маси тіла;
- підтримання нормальної маси тіла;
- виключення з раціону легкозасвоюваних вуглеводів, обмеження вживання продуктів, багатих на вуглеводи;
- стабільний режим харчування, ізокалорійний розподіл енергетичної цінності харчового раціону.
У зв’язку з необхідністю заміщувальної терапії інсуліном при ЦД 1 типу до вказаних принципів слід додати облік додаткового фізичного навантаження, якому повинно передувати обов’язкове приймання вуглеводів для профілактики гіпоглікемії. ЦД 2 типу переважно пов’язаний з ожирінням, тому кардинальним аспектом дієтотерапії тут являється нормалізація або по меншій мірі зниження маси тіла, тобто обмеження калорійності раціону. У таких пацієнтів немає необхідності в дробовому і фіксованому прийомі їжі, особливо якщо вони не приймають цукрознижуючі препарати. Крім вуглеводів суттєво обмежують жири.
Особлива увага надається вправам, спрямованим на зниження вираженості нейропатичних та трофічних розладів збереженої кінцівки. З цією метою застосовують спеціальні вправи для ступні на роликових масажерах, спеціальних циліндричних або ребристих валиках, тактильних м’ячах у положенні сидячи.
Частим проявом генералізованої нейропатії є порушення функції кисті – відчуття дотику, можливості захвату й утримання дрібних предметів, що утруднює користування протезами. В зв’язку з цим вправи для тренування дрібної моторики кисті вводять до комплексу ЛГ як елемент підготовки до подальшого протезування [1,4].
З метою профілактики прогресування тугорухливості й утворення контрактур в суглобах вкороченої кінцівки дотримуються постурального режиму.
Дозовану ходьбу з опорою на милиці вводять із 2-3 дня перебування в стаціонарі, вона є обов’язковим елементом підвищення рухової активності, підготовки до подальшого протезування. При наявності ІІ ступеня артеріальної недостатності збереженої кінцівки здійснюється дозована ходьба на короткі відстані – від 10 до 50 м зі швидкістю переміщення до 0,7 км/год (тобто 12 м/хв), при І ступені артеріальної недостатності – до 3 км/год 3-4 рази на день на відстані до 50 м і 5-6 разів на короткі відстані.
Спортивні ігри. ЛФК доповнюється іграми малої рухливості (настільні ігри) які не тільки підвищують емоційний тонус, що само по собі дуже важливо, але й розвивають пам’ять, увагу, а в ряді випадків – координацію та дрібну моторику кисті.
Бандаж культі. При вираженій булавовидній формі культі гомілки, циліндричній формі культі стегна, набряковості й зміні об’ємних параметрів на протязі дня застосовується механічний вплив на м’які тканини прийомами бандажування культі. Тривалість компресії складає від 20 хв. до 1 год. за 1 процедуру, 2-4 рази на день.
Масаж використовують обмежено. Методика його залежить від стану хворого.
Засоби ЛФК при підготовчому руховому режимі. Окрім задач попереднього рухового режиму, ставляться додаткові задачі: пониження рівня глікемії при зростаючих фізичних навантаженнях, тренування функції рівноваги при ходьбі з опиранням на милиці, підготовка культі до протезування, лікування нейросудинних ускладнень на збереженій кінцівці, підвищення загального тонусу організму і підготовка до навантажень, пов’язаних із ходінням на протезах.
Тривалість виконання різних вправ досягає 2,5 год., лікування положенням – 1,5 год. Дозовану ходьбу включають до режиму дня в проміжках між лікувальними процедурами [1,2,5].
Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики тривалістю заняття 15-20 хв. включає в себе 10-12 вправ.
Лікувальна гімнастика. Співвідношення загальнорозвиваючих ФВ до спеціальних складає 1:2, дихальних і розслаблюючих до вправ для суглобів кінцівок – 1:3. Тривалість заняття ЛГ складає 40 хв.
При наявності тугорухливості і контрактур використовують вправи, спрямовані на збільшення об’єму рухів у суглобах і тренування м’язів. Для ослаблених м’язових груп використовують ізотонічні концентричні та ексцентричні вправи з максимально можливим діапазоном рухів, з поступовим збільшенням навантаження і обмежено-ізометричні скорочення ослаблених м’язів. Використовують постуральні вправи з фіксацією в крайніх положеннях, ортопедичні укладки за допомогою мішечків із піском вагою до 3-5 кг або вантажів різної ваги, прийоми ручної редресації. Для м’язів, що знаходяться в стані спазму, використовують м’язові розтяжки в різних вихідних положенням, вправи на розслаблення в полегшених вихідних положеннях. Широко використовують ФВ функціонального характеру, які по мірі освоєння поступово ускладнюють. Вводять сходження на сходинку висотою 10-30 см, переступання через перешкоди при ходьбі з милицями, рух через пороги.
Методи фізичної реабілітації: кінезітерапія, погоджена з дієтотерапією й інсулінотерапією; різні види фізіотерапії і масажу, − значно підвищують ефективність медикаментозного підтримувального лікування цукрового діабету І типу, мають профілактичну дію на розвиток ускладнень, які пов’язані з основним захворюванням, що свідчить про ефективність запропонованої нами програми фізичної реабілітації підлітків, які страждають на цукровий діабет І типу.
Література
1. Болтенков В. К. Значение ранней реабилитации больных с диабетической нейроангиопатией нижних конечностей // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. 2003. – №2. – С. 27-28.
2. Булат Л. М., Мельник П. С. Клінічна фізіотерапія і курортологія. Вінниця. 2000. – 215 с.
3. Варгатий С. Толерантність до фізичних навантажень у хворих на цукровий діабет залежно від його типу // Ліки України. 2003. - №12. – С. 84-86
4. Горбунов Ф. Е, Турова Е. А., Сичинова Н. В. Изменение функционального состояния нервно-мышечного аппарата у больных с дистальной диабетической полинейропатией при применении интерференционных токов и жёлтых скипидарных ванн. // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2001. - №6. – С 23-27.
5. Курдыбайло С. Ф., Герасимова Г. Ф. Лечебная физическая культура в реабилитации больных сахарным диабетом после ампутации нижних конечностей. // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2001. - №6. – С 35-40.
