Турчак Л.І.

магістрантка

ДВНЗ «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника»

Україна, м. Івано-Франківськ

 Анотація. В статті розкрито значення природного середовища, яке позитивно впливає на організацію фізичного виховання учні початкових класів.

 Ключові слова: природне середовище, фізичне виховання, учні початкових класів.

 У сучасній Україні відбуваються складні політичні і соціально-економічні процеси, які супроводжуються негативними демографічними змінами, погіршенням матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення системи фізичного виховання школярів. У цих умовах підвищення рівня фізичного здоров’я молодого покоління є одним з головних завдань фізичного виховання, яке регламентоване низкою державних документів: Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Національна стратегія з оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року «Рухова активність – здоровий спосіб життя – здоров’я нації», Закон України «Про освіту» та ін. Однак, зараз яскраво проявляється протиріччя між декларативними заявами про необхідність удосконалення системи фізичного виховання (в тому числі – молодших школярів) і практичною діяльністю у цій сфері.

 Особливе занепокоєння викликає погіршення стану здоров’я учнів молодших класів. За даними МОН України, абсолютно здорових учнів початкових класів на сьогодні лише 5 %. За період навчання в школі кількість здорових дітей знижується в 4-5 разів [2]. Такий стан вимагає нових підходів до зміцнення здоров’я і підвищення фізичного стану дітей [3]. У сучасних умовах найбільш ефективним і доступним засобом профілактики захворюваності, підвищення розумової і фізичної працездатності, проведення дозвілля молодших школярів є використання природного середовища у фізичному вихованні.

 Аналізуючи фізичний стан дітей, необхідно враховувати умови їх життєдіяльності у конкретному регіональному середовищі. Необхідно вивчати та аналізувати сприятливі й несприятливі природно-кліматичні, соціальні, економічні фактори, які обумовлюють їхнє здоров’я. Природне середовище з позиції екологооздоровчого та психо-емоційного комфорту життєзабезпечення сприяє збереженню та зміцненню здоров’я дитини, має низку беззаперечних переваг (життя дитини у безпосередній близькості до природи дозволяє знімати стреси й нервові перенавантаження; спосіб життя, пов’язаний з підвищеною руховою активністю (піші пересування до школи і додому; допомога батькам по домашньому господарству, городі, саду та ін.); віддаленість від транспортної завантаженості великого міста; більш спокійний темп і ритм життя; широке використання народних традицій оздоровлення, вітамінізація харчування; максимальне використання в процесі фізичного виховання оздоровчих сил природи (організація занять на відкритому повітрі; навчання плаванню на базі природного водоймища та ін.); можливість повноцінної реалізації програмного матеріалу з лижної підготовки, легкої атлетики, туризму тощо; невелика наповнюваність класів (10-15 дітей), що надає можливість здійснювати диференційований підхід, а отже, підвищувати результативність педагогічних впливів.

 Природне середовище (вода, повітря, сонце, холод, запахи, шум лісу тощо) з давніх часів використовувалось різними народами для оздоровлення, профілактики захворю¬вань і зміцнення здоров’я людини. Відновлення здоров’я через спілкування з природою – полягає не тільки в значному поліпшенні фізичного та психічного стану, але й у підвищенні інтелектуальних здібностей дитини.

 Здоров’я молодших школярів також значною мірою залежить від обсягу їхніх знань і практичних умінь у процесі використання оздоровчих сил природи у фізичному вихованні  (у тому чому числі й холоду) для зміцнення здоров’я та профілактики захворювань [1]. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дітей певного рівня фізичного розвитку та свідомого ставлення до здоров’я, яке продовжує формуватися в них впродовж усіх років навчання в школі шляхом пояснення, переконання, організації їх практичної діяльності, на заняттях з фізичної культури та спорту.

 Завдання зміцнення здоров’я дітей передбачає загартовування їх організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а проводячи їх у приміщенні, дотримуватися гігієнічних вимог.

 Оздоровчі фактори (сонце, повітря, вода) можна використовувати як самостійний засіб зміцнення здоров’я і загартовування організму дитини, наприклад, прийняття повітряних і сонячних процедур, купання, обтирання водою, а також у поєднанні з виконанням фізичних вправ – повітряні ванни під час ранкової гімнастики тощо [4, с.67].

 Вирішення завдань фізичного виховання оздоровчої спрямованості можливе при умовах широкого використання в процесі занять фізичними вправами сил природи. Ці сили проявляються через сонячні, повітряні ванни та водні процедури з метою оздоровлення і загартовування. Включені в режим навчальної діяльності учнів молодшого шкільною віку ці процедури є формою відпочинку і підвищують ефективність відновлення та оздоровлення. Зауважимо, що природне середовище доповнює і підсилює вплив фізичних вправ на організм дітей. Виконання фізичних вправ у природному середовищі дасть позитивні результати лише при дотриманні гігієнічних норм харчування, сну, місць занять, вимог особистої гігієни, гігієни праці, навчання і побуту.

 Використання природного середовища у процесі фізичного виховання здійснюється за двома напрямками:

 а) організація занять фізичними вправами безпосередньо в умовах природного середовища (на свіжому повітрі, на місцевості, в природних водоймах, босоніж і т.д.), завдяки чому вплив його факторів тісно поєднується з впливом фізичних вправ, так чи інакше змінює його ефект (наприклад, посилює його у випадку інтенсивної сонячної радіації і підвищеної температури повітря);

 б) організація спеціальних процедур загартовуючого і оздоровчо-відновного характеру (сонячно-повітряних ванн, водних процедур і т.ін.).

 Отже, природне середовище є важливим засобом зміцнення здоров’я та підвищення працездатності дитини, а одним із головних завдань фізичного виховання – формування у молодших школярів основних знань про вплив на організм природного середовища, а також практичних навичок його використання у самостійних заняттях фізичними вправами та у повсякденному житті.

Література:

1.Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. Санкт-Петербург: Петрополис, 1992. 123 с.

2.Арефьєв В.Г. Теоретико-методичні засади диференціації розвивально-оздоровчих занять з фізичної культури учнів основної школи: авт.             дис. …докт. пед. наук (13.00.02-фізична культура, основі здоров’я)». Київ. 2015. 35 с. 

3.Герасимова И.М., Хасамутдинова О.Т. Нетрадиционные системы в укреплении здоровья. Инновационные направления рекреации, физической реабилитации и здоровьесберегающих технологий. Сб. ст. VI Межд. научн. конф 28-29. 11. 2013 г. Харьков – Белгород – Красноярск. ХГАФК. 2013. С. 34-46. 

4.Козленко М. П., Вільчковський Е. С., Цвек С. Ф. Теорія і методика фізичного виховання у початкових класах: навчальний посібник для учнів педагогічних училищ спеціальності. 2001. Київ: Вища школа, 1984. 229 с.