Роман Васильович БАРАНЕНКО

професор кафедри професійних та спеціальних дисциплін,

кандидат технічних наук, доцент,

Херсонський факультет ОДУВС,

м. Херсон

ORCID: 0000-0002-5231-6248

 Анотація: розглянуто проблемні питання протидії та розслідування кіберзлочинів, фактори, що обумовлюють суспільну небезпечність кіберзлочинів, проаналізовано специфіку подібних злочинів, надано відповідні рекомендації.

 Ключові слова: кіберзлочини, кіберзлочинність, кіберпростір, протидія, специфіка.

 Усі найважливіші функції сучасного соціуму так чи інакше пов’язані з комп’ютерними і телекомунікаційними мережами. Враховуючи, що з кожним днем зростає кількість користувачів мережі Інтернет у світі, поширюється використання персональних комп’ютерів, інформаційно-обчислюваних мереж та інших ґаджетів, проявляються також і негативні наслідки всесвітньої комп’ютеризації, серед яких слід відзначити новий різновид злочинності – кіберзлочинність, яка пов`язана з використанням комп`ютерів, інформаційних технологій та глобальних мереж [1, с.189-191].

 Кіберзлочинність – це злочинність у так званому віртуальному просторі – кіберпросторі, який можна визначити як модельований за допомогою комп’ютера інформаційний простір, у якому знаходяться відомості про осіб, предмети, факти, події, які представлені в математичному, символьному або будь якому іншому виді, що знаходяться в процесі руху локальними й глобальними комп’ютерними системами або відомості, які зберігаються у пам’яті будь якого фізичного чи віртуального пристрою, а також іншого носія, який спеціально пристосований для їх зберігання, обробки та передачі [2].

 Специфіка даного виду злочинності полягає у:

• відносній комфортності, тобто готування та вчинення злочину здійснюється практично не відходячи від «робочого місця»;
• доступності – у зв’язку з тенденцією постійного зниження цін на комп’ютерну техніку;
• географії скоєння злочинів, яка є досить широкою; але враховуючи те, що основну кількість комп’ютерів розташовано у великих населених пунктах, то саме на них і припадає «левова частка» злочинності;
• віддаленості об’єкту злочинних посягань – він може знаходитись за 1000 км від місця скоєння злочину;
• складності виявлення, фіксації та вилучення криміналістично-значущої інформації при виконанні слідчих дій для використання її в якості речового доказу [3, с.116].

 Більшість фахівців поділяють подібні злочини на два типи:

1. Злочини, в яких об’єктом їх здійснення є комп’ютери: знешкодження або заміна даних, програмного забезпечення та обладнання; розкрадання вхідних, вихідних даних, програмного забезпечення та обладнання; економічне шпигунство та розголошення відомостей, які становлять державну чи комерційну таємницю; інші злочинні діяння цього виду.
2. Протизаконні дії, для здійснення яких комп’ютери використовуються як знаряддя в досягненні злочинної мети: комп’ютерний саботаж; вимагання та шантаж; розтрата; розкрадання коштів; обман споживачів, інвесторів чи користувачів; інші злочини.

 До категорії «інші злочинні діяння» віднесено несанкціоноване використання комп’ютера в особистих цілях [4, с.111].

 Суспільна небезпечність таких злочинів обумовлюється наступними факторами [5]:

• впровадження різноманітних інформаційних технологій і процесів, заснованих на використанні електронно-обчислювальних машин, у багатьох сферах людської діяльності; 
• високий масштабний коефіцієнт зусиль злочинців у цій сфері;
• відносна доступність для широкого кола осіб спеціальних знань і техніки, необхідної для вчинення злочину.

 До основних проблем виявлення, розкриття та розслідування злочинів з використанням глобальної мережі Інтернет слід віднести територіальну розподіленість слідів злочину та їх зберігання протягом невеликого проміжку часу. Правоохоронцям іноді важко окреслити території, на яких здійснюється сучасні злочини. У злочинців у мережі Інтернет велика ступінь анонімності, а інформація в комп’ютерних системах має короткостроковий характер зберігання. Враховуючи особливості злочинів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, важливе значення для результативності їх розкриття має взаємодія оперативних підрозділів поліції на всіх рівнях, в тому числі із представниками правоохоронних органів інших країн [6].

 Тому сьогодні актуальним постає питання про те, як саме здійснювати опір злочинним посяганням, як максимально забезпечити охорону прав і свобод людини і громадянина, недопущення їх порушення. Адже відсутність механізму контролю є однією з основних проблем необхідних для правозастосування. Зрозуміло, що боротьба з кіберзлочинністю неможлива без глибокого розуміння правових проблем регулювання інформаційних мереж [7].

 Децентралізована структура мережі й відсутність національних кордонів у кіберпросторі також зумовили розвиток можливостей для зростання комп’ютерної злочинності [8].

 Саме тому кіберзлочинність отримала статус проблеми транснаціонального характеру (за даними компанії Symantec, що спеціалізується на комп’ютерній безпеці, збитки від кіберзлочинів у всьому світі становлять близько 114 млрд. дол. США на рік. Побічні збитки, пов’язані з кіберзлочинами (простій устаткування, витрати часу та ін.), оцінені ще у 274 млрд. дол. США [9]).

 Кіберзлочини також наділено криміналістичною особливістю, яка полягає в тому, що їх розслідування та розкриття неможливе без застосування й використання комп’ютерних технологій [10].

 Результати аналізу характеристики кіберзлочинності дозволяють прогнозувати подальше ускладнення боротьби з нею, з огляду на те, що скоєння подібних злочинів з кожним роком набувають усе більш витонченого характеру [3, с.36].

 Важливим елементом системи заходів боротьби з кіберзлочинністю є заходи превентивного характеру або заходи попередження. Більшість іноземних фахівців вказують на те, що попередити комп’ютерні злочини набагато легше й простіше, ніж розкрити й розслідувати їх [11].

 Таким чином, для ефективної протидії кіберзлочинам необхідно прийняття відповідних кримінально-правових норм як на державному рівні, так і створення єдиних міждержавних стандартів. Одні країни віддали перевагу внесенню змін до Кримінального Кодексу, інші – прийняли спеціальні закони, направлені на боротьбу з комп’ютерними злочинами. Проте відсутність єдиного направлення в державному законодавстві країн, навіть у межах одного регіону, наприклад, Європи, впливово знижує розвиток методів ефективної боротьби з комп’ютерними злочинами – явищем, для якого не існує державних кордонів [12, c.22-25].

Список бібліографічних посилань:

1. Бараненко Р.В., Кириченко В.Д. Характеристика кіберзлочинності. Реформування правової системи України під впливом євроінтеграційних процесів : матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С.189-191.

2. Голубєв В.А. «Кибертерроризм» – миф или реальность? // Computer Crime Research Center. URL: http://www.crime-research.org.

3. Актуальні питання діяльності правоохоронних органів у сфері протидії кіберзлочинності: матеріали Міжнародної науково практичної конференції: за ред. О.В. Манжай. / МВС України, Харків.нац.ун-т внутр.справ. Харків : Права людини, 2014. 200 с.

4. Савор О.В. Комп’ютерна злочинність в Україні та за кордоном. Взаємодія правоохоронних органів з провайдерами та операторами зв’язку в боротьбі з комп’ютерними злочинами : матеріали регіонального наук.-практ. семінару, м. Донецьк, 12 грудня 2008 р. / Донецький юрид. ін-т ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2009. С.109-113.

5. Безпека комп’ютерних систем: злочинність у сфері комп’ютерної інформації та її попередження / Вертузаєв М.С., Голубєв В.О., Котляревський О.І., Юрченко О.М. / Під заг. ред. О.П. Снігерьова. / Запорізький юридичний інститут МВС України, Національна академія внутрішніх справ України. Запоріжжя: ПВКФ «Павел», 1998. 315 с.

6. Протидія кіберзлочинності в Україні: правові та організаційні засади : навч. посіб. / О.Є. Користін, В.М. Бутузов, В.В. Василевич та ін. Київ : Скіф, 2012. 728 с.

7. Н.М. Сало Інформаційно-комунікаційні технології в контексті сучасних міжнародних відносин : кваліф. роб. маг. Тернопіль : ТНЕУ, 2017. 80 с.

8. Ben-Itzhak Y. Organized Cybercrime. ISSA Journal. 2008. October. URL: https://dev.issa.org/Library/Journals/2008/October/Ben–Itzhak–Organized%20Cybercrime.pdf (дата звернення 30.10.2019).

9. Symantec оценила глобальный ущерб от киберпреступлений. URL: http://news.hostdb.ru/index/show/id/4743

10. Н. Довбиш Кіберзлочинність в Україні. URL: https://www.science-community.org/node/16132

11. Вехов В.Б. Предупреждение компьютерных преступлений мира. // Компьютерные преступления: способы совершения, методики расследования / В.Б. Вехов. Москва, 1996. Глава 4. URL: http://www.prаvо.vuzlib.оrg/bооk_z404_pаge_5.html

12. Присяжна Є.Ю., Бараненко Р.В. Характеристика комп’ютерних злочинів. Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права : матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2017. С.22-25.