Болгар Л.В.

вчитель вищої категорії

криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19

 Анотація: У роботі розкрито сутність моббінгу, як однієї із форм психологічного терору. Досліджено проблеми дитячого моббінгу, що пов’язані, як із прямим цькуванням у школі, так і з цькуванням через мережу інтернет у різних формах. З’ясовано об’єкти моббінгу та його наслідки. Розглянуто методи боротьби з дитячим моббінгом.

 Ключові слова: моббінг, жертва, моббер, знущання, об’єкт, наслідки.

 Суспільство знає чимало фактів насильства та жорстокості, що спрямовуються однією людиною або групою на іншу людину. У межах конкретного колективу обирається жертва на яку спрямовуються моббінг-маніпуляції. Такі маніпуляції будуть тривати до тих пір, поки моббер не задовольнить свою жагу у цькуванні обраної жертви. Прояви моббінгу (буллінгу) мають місце у різних вікових категоріях (дитина у дитячому садочку, школяр або школярка, студент або студентка, працівник окремого трудового колективу). 

 Факти психологічного впливу відомі давно, але Як соціальна проблема, моббінг, як соціальне зло, був всебічно дослідженим, наприкінці ХХ століття, німецьким вченим Ханцом Лейманом. Моббінг, у перекладі з англійської означає натовп або юрба. Ханц Лейман, зазначив, що моббінг є психологічним терором, який включає в себе систематично повторюване вороже й неетичне поводження одного або декількох людей, спрямоване проти іншої людини, в основному однієї [1].

 Щодо дитячого моббінгу, то дорослі вважають його маломотивованим і невиправданим. Проте його негативні наслідки не менші у порівнянні з моббінгом серед дорослих. Так, систематичне цькування школяра (школярки) може призвести до психологічної травми на все життя, або до самогубства жертви, що вважається крайньою мірою прояву моббінгу. Поведінка, що спрямована на самоствердження, одного школяра (школярки), шляхом встановлення своєї влади над іншим школярем (школяркою), стає все більше розповсюдженною.

 Ханцом Лейманом було визначено 45 модифікацій поведінки, що відносяться до типових у застосуванні моббінгу. Досить розповсюдженими серед мобберів вважаються такі модифікації поведінки, як приховування необхідної інформації, соціальна ізоляція, наклеп, критика, поширення необґрунтованих слухів, висміювання, плітки, бойкот, глузування, надання неправдивої інформації, донос, спричинення шкоди здоров’ю, посягання на можливість самовираження тощо [2]. 

 Цькування жертви, крім моббінгу, може відбуватися і у інших формах. Наразі, досить розповсюдженими формами знущань над дітьми є інтернет-форми у вигляді секстингу, тролінгу, фішингу, грумінгу, смертельних квестів, кібербулінгу, картингу. 

 Об’єктами дитячого моббінгу частіше за все стають:

• представники расових меншин;
• діти, що мають фізичні відхилення;
• діти, що мають психологічні відхилення;
• діти, що раніше навчалися у сільській місцевості;
• діти із неблагополучних сімей;
• діти із сімей з низьким рівнем доходу; 
• «ботани»;
• діти у яких занижена самооцінка тощо.

 Наслідки психологічного терору по відношенню до жертви можуть проявляти себе в наступному:

• розвиток психологічної нестабільності;
• поява симптомів, що є характерними для стресового стану (безсоння, головний біль, тривога; страхи);
• відчуття провини;
• нервові розлади;
• затяжна депресія;
• розвиток хронічних захворювань на фоні послаблення імунітету;
• самотність;
• суїцид.

 Як же навчити наших дітей визначати моббінг? Як виховати в них стійке неприйняття до цькування і гонінь, не наражаючи на них небезпеку? Як пояснити дітям, що підліткова жорстокість –це не норма шкільного життя і не «тимчасові проблеми перехідного віку», а справжня жорстокість і насильство, яким не має бути місця у нашій школі.

 Тож, дитячий мобінг має стати предметом активного обговорення, як у школі, так і у родинах. У жодному разі неможна терпіти знущання або робити вигляд, що тебе не стосується, коли систематично ображають когось іншого. Тому, в обов’язковому порядку, між дорослими та дітьми, мають бути встановлені стосунки на основі довіри. Школа ж, із свого боку, має досліджувати, кожен випадок прояву дитячого моббінгу та проводити заходи по його попередженню. У складних ситуаціях, коли школяр (школярка) стають ізгоями у класі, батьки мають залучити до вирішення проблеми вчителя та шкільного психолога. Проте, коли ситуація є критичною, то батькам дитини необхідно звертатися до спеціалістів за наданням фахової допомоги жертві моббінгу.

Література:

1. Leymann H. Mobbing and psychological terror at workplaces // Violence and Victims. 1990. N 5. P. 119–125.

2. Leymann H. (1993). Etymologie und Heaufigeit von Mobbing am Arbeitsplatz - eine Uebersicht ueber die bicherige Forschung. Z. f. Personalforschung. S. 22.

3. Кириленко М. Мобінг / М. Кириленко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/ mobing.html. 

4. Корабльова О.О. Вплив мобінгу на формування та соціалізацію особистості / О.О. Корабльова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j–pdf/ Znpkhist_2014_2_30.pdf.