Скакальська Аліна Михайлівна

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника»

студентки IІ курсу «Магістр»

м.Івано-Франківськ

 У статті розглядаються фразеологічні одиниці (ФО) на позначення багатства та бідності у сучасній польській та українських мовах. Дослідження проводиться на матеріалі української та польської мовах. 

 Ключові слова: фразеологічна ономастика, мотивація, компонент-онім, фразеологізми з топонімним компонентами, лінгвокультурна інформація, образність фразеологізмів.

 Фразеологізми, що існують у мовному узусі як звичайне явище для носіїв мови, виражають думки і сподівання самих мовців, їх історію, побут, культуру, єднають покоління. Фразеологічні одиниці можна зустріти у різних структурно-функціональних стилях, а, отже, можемо говорити про їх багатофункціональність, проте найбільш яскраве вираження вони знаходять у живому мовленні, як в усній, так і в писемній його формі. Фразеологія – продукт художнього осмислення побутового й соціального довкілля. Фразеологічна компаративістика свідчить, по-перше, про широкий культурно обумовлений діапазон уявлень обох народів: і польського, і українського; по-друге, про склад одиниць, стрижневі компоненти яких занурені в культурно-образну систему, тому що людина свій внутрішній світ конструює подібно до зовнішньої картини світу. Джерелом фразеологічних порівнянь є сталі порівняння, оскільки вони мають типові риси (ознаки) фразеологізму, а саме – швидке відтворення та сталість . Специфіка функціонування фразеологізмів обумовлена, як їх мовними властивостями, так і особливостями тих мовленнєвих умов, у які вони потрапляють. Більше того, на функціональні властивості фразеологічних одиниць впливають їх умотивованість або невмотивованість. Інколи ознака, що сформувала метафору, покладену в основу фразеологізму, не тільки не є основною для позначення певного явища чи поняття, а й узагалі не входить у його семантичну характеристику. Вирішальним у такому випадку є досвід лінгвокультурної спільноти, який і визначає певні асоціації тієї чи іншої лексеми.

 Метою було виявити та проаналізувати польські фразеологізми на позначення багатства та бідності у сучасній польській та українській мовах. Фактичний матеріал був зібраний методом суцільної вибірки із лексикографічних джерел ("Słownik frazeologiczny języka polskiego" pod red. S. Skorupki; "Mały słownik frazeologiczny języka polskiego" pod red. S. Bąby, J. Libereka; "Wielki słownik frazeologiczny polskorosyjski a rosyjsko-polski" pod red. J. Luksina)

 Сучасні лінгвісти розглядають фразеологізми у категоріях культури: "пошук зв’язку між образом, що відбитий номінативною одиницею, із стереотипами, символами, міфологемами та іншими знаками національної й загальнолюдської культури, що засвоєна народом носієм мови є необхідним для з’ясування етнокультурних особливостей, потрібних для перекладу, адже, система образних основ фразеологізмів є засобом втілення та накопичення основ культурно-національного світогляду й соціального досвіду етносу. Дослідження внутрішньої форми фразеологізмів та їх компонентів – онімів стала предметом дослідження багатьох відомих вітчизняних і зарубіжних науковців: Є. Отіна, Є. Жетельської-Флєшко, Є. Бартмінського, М. Рут, В. Ужченка, В. Мокієнка, Т. Шутковського, Н. Арутюнової, О. Тищенка, В. Телії та інших. У межах лінгвокультурологічних досліджень учені намагаються виявити співвідношення власне мовного й належного культурі у картинах світу тих чи інших лінгвоспільнот, національну специфіку світобачення, застосовуючи методи когнітивної лінгвістики. Використання когнітивної парадигми в лінгвістичних студіях пояснюють тим, що традиційний семантичний аналіз специфіки фразеологізмів не дає виходу на онтологічні висновки й здебільшого дозволяє отримати лише приблизні результати, оскільки під час семантичного аналізу в багатьох випадках ігнорують асоціативні зв’язки слова, когнітивне тло. Предмет нашого розгляду складають польські й українські фразеологізми. 

 Зіставлення мотиваційної основи, формування образного значення фразеологізмів з онімним компонентом можна здійснювати за такою методикою. На першому етапі – класифікація фразеологізів за семантикою оніма за тематичними групами (у статті група томонімів). Другий етап – визначення джерел лінгвокультурної інформації топоніма у фразеологізмах англійської, польської та української мов, що дає можливість виявити спільні типи моделей фразеологізмів з онімним компонентом. Наступний етап – зіставлення лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімом для виявлення особливостей образності досліджуваних одиниць в англійській, польській та українській мовах. Так, зіставлення мотиваційної основи прецедентних фразеологізмів з історико-культурними топонімними компонентами ґрунтується на антропометричних та антропоцентричних образах і характеризуються яскравою національно-культурною специфікою. Розуміння мотиваційної основи досліджуваних одниць потребує детального етнолінгвокульторологічного, етимологічного, семантичного та порівняльноісторичного аналізів. Так, природні чи створені людиною об’єкти, які набули значущості в межах певної культури, стають прототипами для вербалізації певних ознак на основі власної прикметної ознаки. 

 Фразеологічні єдності ширші за обсягом і різноманітніші за будовою, ніж фразеологічні зрощення, й характеризуються образністю та емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад: biedny (ubogi) jak mysz kościelna" (bardzo biedny) – український еквівалент: бідний (голий) як церковна (руда) миша; biednemu zawsze wiatr w oczy (коли бідна людина досягає невеликого успіху, який міг би доставити радість, негайно виникає проблема та причини щоб це не робити) , bogatemu to i byk się ocieli (це прислів’я використовується, коли бідний чоловік не вдається, а багатий чоловік просто думає про подібний проект і досягає успіху в ньому).

Використані джерела

1. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. – М. : Языки русской культуры, 1998. – 896 с. 

2. Гак В. Г. Сравнительная типология французского и русского языков / В. Г. Гак – М. : Языки русской культуры, 1989. – 168 с. 

3. Доброльожа Г. Красне слово – як золотий ключ. Постійні народні порівняння в говірках Середнього Полісся та суміжних територій / Г. Доброльожа. – Житомир : Волинь, 2003. – 160 с. 

4. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика / В. В. Жайворонок. – Київ : Довіра, 2007. – 172 с.

5. Івченко А. Проблеми ідентифікації ономастичної фразеології / А. Івченко // Systemy onomastyczne w słowianskich gwarach mieszanych I przejsciowych : Materialy Konferencji Naukowej. – Lublin : UMCS, 1993. – C. 155–163. 

6. Кравчук А. М. Семантика антропонімів у польській фразеології / А. М. Кравчук // Проблеми слов’янознавства : зб. наук. праць. – 2003. – № 53. – С. 185–191. 

7. Красных В. В. "Свой" среди "чужих" : миф или реальность? / В. В. Красных – М. : Гнозис, 2003. – 375 с. 

8. Левченко О. П. Фразеологічна символіка : лінгвокультурологічний аспект : [монографія] / О. П. Левченко. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2005. – 352 с. 

9. Ляшенко Н. С. Внутрішня форма фразеологічних одиниць : онтологічні і культурологічні аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.02. "Російська мова", 

10. "Українська мова" / Н. С. Ляшенко. – К., 2001. – 24 c. 10. Мізін К. І. Когнітивна фразеологія : проблеми становлення / К. І. Мізін // Слов’янський вісник : зб. наук. праць. – Рівне, 2009. – Вип. 8. – С. 110–117. 11. Мокиенко В. М. Славянская фразеология / В. М. Мокиeнко. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. шк., 1989. – 287 с.