Бутенко Андрій Олександрович 

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Приступа Олександр Олександрович 

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Савченко Артем Анатолійович

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Карєпін Євген Вікторович 

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

 Одним із суттєвих факторів, що впливають на виробництво продукції землеробства, є забур'яненість посіві. Бур'яни  створюють значну  конкуренцію сільськогосподарським культурам за використання факторів життя, оскільки більшість із них добре пристосовані до умов середовища і своєю наявністю в агрофітоценозах завдають великої шкоди. Витрати на захист посівів від бур'янів становлять близько 30%  загальних витрат у землеробстві [8].

 Ефективний засіб контролювання бур’янів у посівах сільськогосподарських культур – це використання хімічних препаратів. Але проблема забруднення навколишнього середовища гербіцидами змушує застосовува¬ти їх обережніше [3].

 Нині людство стурбоване зростаючим впливом антропогенних фак¬торів на агрофітоценози. Використання великої кількості мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призводить до забруднення ґрунту та ґрунтових вод, порушення мікробіологічних процесів у ґрунті і як наслідок  - до його деградації. У зв'язку з цим на даному етапі виникла досить складна проблема оздоровлення ґрунтового середовища  й для її розв’язання ведуться пошуки альтернативних заходів контролювання забур’яненості [3, 7].

 Існує думка щодо зменшення забур'яненості посівів наступних культур сівозміни  при використанні проміжних озимих та ярих культур родини капустяних. Деякими науковцями було встановлено, що забур'яненість на 1м2 після ріпаку озимого зменшувалась до 39,9%. Використання післяжнивних посівів цієї культури після зерно¬вих культур зменшувало забур'яненість на 90-96%. Разом із тим, післяжнивні посіви поповнюють грунт повноцінною швидкогідролізуючою органічною речовиною, нормалізують грунтово-мікробіологічні процеси, покращують фізичні властивості ґрунту і сприяють раціональ¬ному використанню вологи [2, 4]. 

 Отже, проблема пошуку менш шкідливих для оточуючого середовища заходів скорочення кількості бур’янів у посівах сільськогосподарських культур сьогодні поглиблюється і спонукає до проведення подальших досліджень.

 Метою досліджень було вивчення впливу післяжнивно вирощуваних культур  на сидерат та зелений корм на забур'яненість кукурудзи. Схемою досліду передбачено вивчення наступних варіантів: 1) контроль (кореневі і післяжнивні рештки пшениці озимої); 2) гній,40 т/га.; 3) ріпак озимий ріпак на сидерат; 4) ріпак  озимий на зелений корм; 5) редька олійна на сидерат; 6) редька олійна на корм. У досліді під кукурудзу застосовували полицевий і безполицевий (чизельний) заходи основного обробітку ґрунту на глибину 28-30 см.

 Забур’яненість посівів оцінювали кількісно-ваговим методом із визначенням видового складу. Кількість, видовий склад та масу бур’янів обчислювали безпосереднім підрахунком рослин у 5-кратній повторності в фазі цвітіння волотей кукурудзи та  перед її збиранням. Визначали також алелопатичну активність найпоширеніших видів бур’янів методом біотестування і вміст у них водорозчинних фенольних речовин [1, 5].

 На основі аналізу умов, за яких здійснювали експеримент, та спостережень зазначимо, що роки проведення досліджень були сприятливими для росту і розвитку не тільки  культурних рослин, але й для бур’янів, коли їхня маса у фазі цвітіння кукурудзи досягала 1 кг. Проведені в наших дослідах обліки забур’яненості посівів кукурудзи за період вегетації свідчать, що кількість і маса бур’янів залежали, як від способів  основного обробітку ґрунту, так і від післяжнивних посівів.

 Застосування  полицевого обробітку сприяло суттєвому очищенню її посівів від бур’янів. Так, у фазі цвітіння на контролі за полицевого обробітку кількість бур’янів становила 24 шт/м2, а за безполицевого – 31 шт/м2. Очевидно, дружнє проростання насіння бур’янів, а потім  активний ріст і розвиток за чизельного обробітку пояснюються тим, що значна кількість насіння залишається у верхньому шарі ґрунту, де сприятливіші умови для нагромадження й зберігання  вологи, поліпшується аерація. Це прияє дружнішому їх проростанню і, в кінцевому підсумку, - збільшенню забур’яненості посівів кукурудзи. 

 Помітно впливали на забур’яненість  післяжнивні посіви культур за різних форм їх використання. Найчистішими посіви кукурудзи залишалися  у варіантах, де її попередником була редька олійна та ріпак озимий на зелене добриво. Порівняно з контролем  бур’янів було менше  відповідно на 54 і 37%. Редьки олійна проявляла достатню токсичну дію щодо бур’янів, про що свідчить їхня маса. Вона зменшилася в цьому варіанті за  полицевого обробітку на 72%, а за чизельного -  на 61%.

 Відомо, що серед найактивніших алелопатичних речовин є фенолкарбонові кислоти (ферулова, ванілінова, п-оксибензойна). Дослідження показали, що рештки редьки олійної розкладаються швидше, ніж інші, в результаті чого вивільняються названі  алелопатично активні речовини. Найбільша їх було у варіанті з редькою олійною на сидерат перед сівбою і в фазі 6-7 листків  кукурудзи. Імовірне  зростання  кількості  ферулової, ванілінової і п-оксибензойної кислот на початкових фазах розвитку кукурудзи сприяло пригніченню бур’янів і зменшенню їх кількості.

 На відміну від редьки олійної, розклад рослинних решток ріпаку озимого на сидерат досяг максимуму перед збиранням кукурудзи. Очевидно, триваліший період розкладу його біомаси, а разом з цим і вивільнення алелопатично активних речовин сприяло дещо більшій забур’яненості посівів кукурудзи, порівняно з редькою олійною на сидерат. Використання післяжнивних посівів на зелений корм також  забезпечувало зменшення кількості бур’янів за полицевого обробітку у варіанті з ріпаком озимим на 29%, з редькою олійною - на 33%, а за чизельного відповідно на 16 і 23%. 

 Спостереження та підрахунки показали, що в агроценозі кукурудзи найчастіше траплялися такі види бур'янів: підмаренник чіпкий (Galium арагіnе), просо куряче (Есhіnochloa сгиs-gаlli), щириця звичайна (Аmагаnthus гегtrоflехus), лобода біла (Сhеnороdіum аІbum) і осот рожевий (Сігsіum агvеnsе). Більшість з них не досягала репродуктивної фази розвитку. Сидерація сприяла зменшенню кількості екземплярів проса курячого і лободи білої. Але у варіанті з використанням редьки олійної зросла кількість підмаренника чіпкого.

 У наших спостереженнях було  досліджено алелопатичну активність  бур'янів. Виявилося, що підмаренник чіпкий відзначався  вищою активністю, ніж просо куряче і лобода біла. Приріст коренів крес-салату порівняно з контролем становив для підмаренника чіпкого 42,2, проса курячого-51,5% і лободи білої - 53,5%. Одержані результати узгоджуються з даними інших літературних джерел, які свідчать, що алелопатичну ак¬тивність зумовлюють фенольні сполуки, які входять до складу кореневих виділень, або утворюються при деструкції вегетативної маси [2, 6]. Вміст водорозчинних фенольних сполук у рослинній масі підмаренника чіпкого був найвищим (1040 мкг/г). Можна припустити, що на підмаренник чіпкий позитивно впливає рослинна маса редьки олійної, а його високий алелопатичний потенціал дозволяє зайняти домінуюче положення в агроценозі.

 Таким чином, післяжнивні посіви впливають на стан забур’яненості кукурудзи. За сприятливих умов на час сівби і появи сходів післяжнивно вирощуваних редьки олійної та ріпаку озимого збільшується проростання насіння бур’янів, що в кінцевому підсумку сприяє зменшенню потенційної забур’яненості кукурудзи.

 Заходи щодо обробітку ґрунту, як і післяжнивні посіви, впливали на продуктивність  кукурудзи. Вищий врожай зерна як за чизельного, так і полицевого обробітку грунту формувався у варіантах із редькою олійною на сидерат та зелений корм. Приріст урожаю становив за полицевого обробітку 0,3-1,0, а за чизельного 0,7-1,2 т/га.

 Висновки. Коренестерньові рештки і зелена маса післяжнивних посівів редьки олійної та ріпака озимого позитивно впливають не лише на грунтові процеси, але й на чисельність та видовий склад бур'янів в агро¬ценозі. Спостерігається  зменшення  забур'яненості  посівів  кукурудзи. Це викликає певний інтерес щодо вивчення хімічної взаємодії рослин у посівах сільськогосподарських культур та впливу продуктів їх розкладу як засобів контролювання бур'янів з чітко вираженим  алелопатичним потенціалом, про що свідчать наші дослідження.

 

Література:

1. Александрова Л.П., Осипова В.Н. Методика фракционирования фенольных соединений тканей хвойных // Исследование обмена веществ древесных растений./Л.П.  Александрова, В.Н. Осипова/  - Новосибирск: Наука, Сиб. отд-ние, 1985. - С.92-102.

2. Бегей С.В.  Промежуточные культуры в интенсивном земледелии /С.В. Бегей/. –Л.: Світ, 1992. -160 с.

3. Витязев В.Г., Макаров И.Б. Сорно-полевые растения // Общее земледелие /В.Г. Витязев, И.Б. Макаров/ : -М.: Изд-во МГУ, 1991. - С.201-248.

4. Возняковская Ю.М., Попова Ж.П., Петрова Л.Г. Сидеральные  удобрения- регуляторы почвенно-микробиологических процессов в условиях почвоутомления / Ю.М. Возняковская, Ж.П. Попова, Л.Г. Петрова//Докл. ВАСХНИЛ, 1988.- №2. – С. 6-9.

5. Гродзинский А.М. Основы химического взаимодействия растений./А.М. Гродзинский/  К. Наук. думка, 1973.  – 204с.

6. Гродзинский А.М. Перспективы изучения и исследования аллелопатии в растениеводстве /А.М. Гродзинский// Роль аллелопатии в растениеводстве: Сб. науч.тр. – К.: Наук. Думка, 1982.с 3-12.

7. Гродзинский А.М. Санитарная роль крестоцветных культур в севообороте //Аллелопатия и продуктивность растений /А.М. Гродзинский/: Сб. науч.тр. – К.: Наук. Думка, 1990.с 8-14.

8.Захаренко В.А. Экономическая оценка средств борьбы с сорняками // Борьба с сорняками при возделывании сельскохозяйственных культур/ В.А. Захаренко/: Сб. науч.тр. – М.: Агропромиздат, 1988.- с 22-27.

9. Крупа Л.И., Ильченко Н.А., Фигуровская А.А. Влияние сидератов на биохимическое состояние почвы под озимой пшеницей // Некоторые резервы увеличения производства зерна в Украине / Л.И. Крупа, Н.А. Ильченко, А.А. Фигуровская / : Сб. науч.тр. – Мирон. Ин-т пшеницы им. В.Н. Ремесла УААН. – К.: Урожай, 1995.-с 165-170.