Попадюк Максим, Говоров Олег, Соколюк Максим, Яковишен Руслан

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

Науковий керівник:

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна», 

м.Вінниця

 Варикозне розширення вен – захворювання, яке характеризується зміною форми, будови й функції венозної системи, порушенням венозного кровотоку, прогресуючим протіканням і ускладненнями. Патологія вен має глобальний характер: за різними джерелами 25−50% дорослого населення страждає хронічною венозною недостатністю. У 75% європейців віком 30−70 років діагностують телеангіоектазії та ретикулярні вени, у 25−50 % – варикозні вени, у 10−15 % – важкий варикоз, у 1 % – венозні виразки.

 Поширеність хвороби переважно серед самої працездатної частини населення, значні трудові й матеріальні витрати, пов’язані з лікуванням і частою інвалідністю хворих, указує на соціальну значущість цієї проблеми, яка вимагає невідкладного вирішення. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок − професійна хвороба вчителів, хірургів, верстатників – усіх, хто тривалий час змушений перебувати у вертикальному статичному положенні.

 І в нашій країні, і за кордоном з’ясуванням причин і механізмів розвитку варикозного розширення вен, удосконаленню методів діагностики, лікування, профілактики й т. д. займаються центри судинної хірургії та спеціалізовані флебологічні відділення. Останніми десятиріччями у визначення методів профілактики та лікування варикозного розширення вен підключилися й спеціальні реабілітаційні центри спортивної медицини, оскільки це захворювання часто відзначається у видах спорту, де широко застосовуються великі статичні навантаження, зокрема в жіночих видах спорту (важка атлетика, культуризм, армрестлінг й ін.) [2; 4].

 Прогноз при варикозному розширенні вен сприятливий для життя. Проте втрата або обмеження працездатності в стадії декомпенсації відзначається у 20−50% хворих. Розвитку захворювання сприяють плоскостопість, ожиріння, неправильне харчування. Поштовхом до цього захворювання є сильне навантаження на ноги, зокрема в людей, які страждають надмірною вагою. Сприяють розвитку варикозу й слабкі стінки венозних судин як свідчення того, що мускулатура ніг слабка [3].

 Роль лікувальної фізичної культури в лікуванні, зокрема в профілактиці виникнення варикозного розширення вен загальновизнана. Проте методика застосування лікувальної гімнастики й інших форм лікувальної фізичної культури все ще розроблена недостатньо. Багато питань є суперечливими й нез’ясованими в тактиці застосування відновних засобів після великих фізичних навантажень у видах спорту, специфіка яких може сприяти виникненню варикозного розширення вен [5; 7].

 Первинне варикозне розширення вен – поліетіологічне захворювання. Причинами його вважають слабкість м’язово-еластичних волокон стінок поверхневих вен і вроджену неповноцінність їх клапанного апарату, що передається за спадковістю, токсикоз – інфекційні чинники, ураження нервового апарату вен, що послаблює дію гормонів на мускулатуру венозної стінки в період вагітності [1; 3; 4].

 Перераховані чинники безпосередньо не спричиняють розширення вен, а лише призводять до анатомічної та функціональної неповноцінності поверхневої венозної системи, нижніх кінцівок.

 Розширення просвіту вен відбувається під впливом підвищення внутрішньо-судинного тиску. Якщо нормальна вена реагує на гіпертензію посиленням свого тонусу, то за вродженої або набутої слабкості м’язово-еластичних утворень венозної стінки у відповідь на збільшення внутрішньо-судинного тиску розвивається незворотне збільшення просвіту вени. До постійної або періодичної гіпертензії в поверхневих венах нижніх кінцівок призводять утруднення відтоку крові, скидання крові з глибокої венозної системи в поверхневу, скидання крові з артеріальної системи у венозну по артеріовенозних анастомозах (артеріовенулярним шунтам).

 У вертикальному положенні людини стінки вен нижніх кінцівок випробовують великий тиск зсередини. Дія цього чинника посилюється тривалими статичними навантаженнями на нижні кінцівки, підвищенням внутрішньочеревного тиску, пов’язаного з підняттям важкості, кашлем, вагітністю [1].

 До утруднення відтоку крові призводять також екстравазальні звуження магістральних вен. У вказаних ситуаціях виникає гіпертензія і в поверхневих, і в глибоких венах [3; 4].

 Патологічне скидання крові з глибоких у поверхневі вени відіграє важливу роль у розвитку варикозного розширення вен [1; 4].

 Лікування варикозної хвороби складається з консервативного лікування, яке направлене на корекцію симптоматики захворювання та хірургічного, яке використовується для корекції клапанної недостатності, тоді як консервативне лікування слугує тільки підтримуючим процесом, а не вирішенням проблематики захворювання[1,2]. 

 Консервативне лікування включає в себе прийом таблетованих препаратів, тобто використання венотоніків (у вигляді мазей, гелів, таблетованих препаратів), які спрямовані на стимулювання венозного відтоку та покращення мікроциркуляції, що дає змогу знизити вираженість болю та набряк за умови курсового прийому, дотримання дієти, виконання вправ, характерних для даної нозології, носіння компресійного трикотажу (гольф, панчіх, колгот) протягом всього дня та зняттям на ніч. 

 Аналіз сучасної літератури з проблеми фізичної реабілітації хворих при варикозному розширенні вен дозволив визначити етіологію, клінічні симптоми й основні підходи до лікування уражених ділянок від наслідків цього захворювання, а також профілактику можливих ускладнень.

 Основними завданнями лікувальної фізичної культури, при варикозному розширенні вен є покращення властивостей циркуляції крові і стану внутрішніх стінок судин,в ідеалі досягнення повного зникнення уражених зон,пристосування пацієнта до його повсякденного життя. Призначають активні вправи для нижніх кінцівок, вправи з опором, загальнорозвиваючі вправи, різновиди ходьби, теренкур, механотерапію, гідрокінезотерапію (елементи плавання кролем на грудях та на спині, брасом з акцентом на роботу нижніх кінцівок з дощечкою в руках, аквааеробі

Література

1. Венгер І. К. Вибір тактики хірургічного лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок, ускладненою трофічною виразкою / І. К. Венгер, Т. В. Романюк, М. В. Чорненький // Клінічна Флебологія. – 2012. – Т. 5, № 1. – С. 48–50. 

2. Гавриленко А. В. Эндовазальная коагуляция подкожных вен / А. В. Гавриленко, М. М. Мусаев, П. Е. Вахратьян // Лазерная медицина. – 2011. – Т. 15, вып. 4. – С. 50–55. 

3. Мишалов В. Г. Лечение хронической венозной недостаточности нижних конечностей. Часть V. / В. Г. Мишалов, Н. Ю. Литвинова // Серце і судини. – 2011. – № 2 (34). – С. 45–48. 

4. Русин В. І. Субфасціальна ендоскопічна диссекція перфорантних вен гомілки та склерооблітерація у лікуванні ускладнених форм варикозної хвороби нижніх кінцівок / В. І. Русин, В. В. Корсак, Ю. А. Левчак, та ін. // Український бальнеологічний журнал. – 2007. – № 2–3. – С. 117–121.