Ніколенко Людмила Миколаївна,

доцент, кандидат педагогічних наук,

 Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,

Україна, Дніпро

Власова Єлизавета Романівна,

студентка,

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,

Україна, Дніпро

 Анотація: У статі представлені найбільш вагомі для нашого дослідження висновки щодо проблеми психологічного насильства над дитиною із розглянутих нами наукових джерел. Виокремлено показники психологічного насильства, які виявляються в діях особи, що здійснює психологічне насильство над дитиною. Зазначено, що проблема психологічного насильства над дитиною наразі лише починає входити у коло уваги педагогів і її вивчення набуває вагомого значення у педагогічному середовищі. 

 Ключові слова: психологічне насильство, дитина, педагогічне середовище, особистість дитини, стадії повторюваності насильства, форми, діагностичні критерії та показники психологічного насильства над дитиною.

 В Україні проблема насильства над дитиною в сім’ї тривалий час не була предметом спеціальних досліджень педагогів, соціологів, психологів чи соціальних працівників. Нею займалися, в основному, криміналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в сімейно-побутовій сфері. Однак, практика останніх років довела необхідність осмислення цього питання на іншому, більш глибокому психолого-педагогічному рівні. Зараз відбуваються перші спроби запровадження й реалізації певних моделей роботи щодо виявлення, запобігання та профілактики насильства, зокрема, і психологічного. 

 У цій роботі маємо намір зробити аналіз порушеної проблеми в роботах науковців, котрі ґрунтовно її досліджували. 

 Вважаємо необхідним зазначити, що відомими вітчизняними дослідниками даного питання за першої половини ХХ століття були Ю. Крупка, А. Макаренко, М. Мішляєв, Д. Шестаков. Сучасні дослідження проблеми насильства в сім’ї здійснюють О. Бондаровська , Л. Крижна , О. Орлов , В. Синьов , І. Трубавіна , В. Христенко , В. Шахов, О. Шинкаренко , В. Ягупов та інші науковці. Однак, ця проблема лише починає входити у коло уваги українських педагогів, і соціальний запит свідчить, що цих досліджень вкрай недостатньо. Існує гостра потреба у спеціальних дослідженнях явища психологічного насильства задля ефективної корекції розвитку особистості дитини, що стала його жертвою, необхідність розпізнання та профілактики психологічного насильства у педагогічному середовищі. 

 Для побудови ефективної програми профілактики психологічного насильства над дитиною необхідно, насамперед, звернутися до теоретичних основ її вивчення.

 Серед проаналізованих нами джерел звертаємо особливу увагу на такі. Р. Снайдер [6] у своїх роботах надає особливої уваги впливу психологічного насильства на особистість дитини і відзначає, що психологічне насильство наносить велику моральну шкоду психіці дитини, викликає в неї реакцію відторгнення, занижену самооцінку, страх. Ставши дорослою, така дитина не зможе протестувати проти руйнівної поведінки в її сторону через страх та невміння захистити себе.

 На думку психолога Л. Алексеєва [4], у розвитку дитини є певні періоди, що можуть провокувати насильство зі сторони дорослих. Одним із таких періодів є дошкільний вік. Період першої соціалізації, адаптації у новому колективі дошкільного закладу, коли діти вперше залишаються надовго без батьків та їх постійного догляду, призводить до емоційного переживання страху, тривоги, гніву. Діти стають менш адаптованими до нових умов, викликаючи у недосвідчених, педагогічно неграмотних батьків та педагогів неприйняття, агресію, тим самим провокуючи психологічне насильство. 

 Багато дослідників намагалися визначити жорстоке поводження з дітьми в сім’ї, пояснити психологічні та соціальні фактори ризику жорстокого поводження, як-от, у 70-х роках ХХ ст. американською дослідницею Л. Уолкер [3] була розроблена теорія про циклічний характер насильства. Згідно з цією теорією, цикл повторюваності насильства має чотири стадії: 

1. Зростання напруги в стосунках між членами родини, під час якої один з членів сім’ї намагається вгамувати «агресора».
2. Насильницький інцидент: у хід ідуть погрози, залякування, звинувачення, психологічний тиск.
3. Примирення: ініціатор скандалу просить вибачення (хоча й перекладає відповідальність за те, що відбулося, на іншу сторону), намагається довести, що не треба «із мухи робити слона». 
4. Спокійний період: це так званий «квітковий період» у стосунках, який триває до нової хвилі насильства у різних формах.

 Окрім виявлених стадій, психологи виділяють різноманітні форми психологічного насильства над дитиною, серед яких нами виокремлені такі.

1. Відштовхування. Дорослі не усвідомлюють цінність своєї дитини, усіма способами дають їй зрозуміти, що вона не бажана, постійно проганяють її, не розмовляють з нею, не обіймають і не цілують, звинувачують її у всіх своїх проблемах. 
2. Тероризування. Дитину висміюють за прояв будь-яких емоцій, висувають до неї вимоги, які не відповідають її віку і не зрозумілі їй. Дитину постійно залякують, погрожують, що покинуть, або, наприклад, поб’ють, змушують шляхом залякування робити певні дії. Дитина постійно стає свідком жорсткого поводження з іншими членами сім’ї, насильства над ними. 
3. Байдужість. Батьки байдуже ставляться до перегляду дитиною фільмів, каналів, програм, які для неї заборонені, дозволяють дитині бути свідком сцен насильства і ніяк не реагують на прояв самою дитиною жорстокості у ставленні до інших людей і тварин. 
4. Експлуатація. Батьки використовують дитину для заробляння грошей або для реалізації своїх потреб. 

 Цікавими видаються погляди Дж. Сонкіна [2], котрий діагностував психологічне насильство за критеріями по трьох категоріях.

 Категорія А. Високий ризик психологічної травми – злочинна поведінка. Вона включає погрози заподіяти ушкодження або сильно побити, погрози зброєю, погрози вбивства членів сім’ї, інших людей або самого себе і тероризування цим, переслідування.

 Категорія Б. Помірний ризик психологічної травми – залякувальна поведінка. Вона включає погрози ізоляції (заборони на зустрічі і спілкування з друзями або членами сім’ї, примус залишатися в будинку або заборона виходити з дому, дії, які несуть загрозу самопочуттю і призводять до виснаження, образи, обзивання, залякування, включаючи агресивні жести і міміку.

 Категорія В. Низький ризик психологічної травми – дисфункційна поведінка. Вона включає використання привілейованого стану (ставлення, як до прислуги), знецінення, ігнорування, звинувачення, відмову в позитивному підкріпленні (похвалі, компліментах, ласкавих словах тощо), загрозу покарання за недотримання вимог.

 У результаті аналізу вищезгаданих та інших робіт науковців [1, 5] можемо виділити показники психологічного насильства, які виявляються в діях особи, що здійснює психологічне насильство.

1. Шкідливі емоційні дії – емоційний тиск, примус та погрози, залякування.
2. Домінування – постійний контроль дій та поведінки, необґрунтовані заборони, ізоляція.
3. Вербальна агресія – словесні образи, постійне приниження, неконструктивна критика, лайка, знецінення особистості, відсутність позитивних моментів у спілкуванні, похвали тощо.
4. Ігнорування – відкидання, нехтування.
5. Переслідування, яке може проявлятись у формі надконтролю.
6. Непередбачуваність – непослідовність дій кривдника, часті зміни настрою і непередбачувані реакції: від доброзичливості до емоційної холодності. 

 У подальшому вважаємо необхідним продовжувати вивчення та аналіз проблеми психологічного насильства над дитиною у наукових джерелах задля розширення уявлень про це явище, вчасного виявлення, розуміння його наслідків та розробити програму ефективних профілактичних заходів цього небезпечного явища.

Література:

1. Hein S., Emotional Abuse [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eqi.org/eabuse1.htm 

2. Sonkin D. J. Difining psychological maltreatment in Domestic Violence Perpetration Treatment Programm: Multiple Perspectives [Електронний ресурс] – Режим доступу: www/daniel–sonkin.com. 

3. Walker E., The Battered Woman [Електронний ресурс] // Harper and Row. – 1979. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/.

4. Бондаровська О. О. Стан системи попередження насильства в сім’ї в Україні: правові, соціальні, психологічні та медичні аспекти / Бондаровська О. О., Кочемировська В. М., Лактіонова Г. М., 2010. – 372 с. 

5. Орлов А. Б. Психологическое насилие в семье – определение, аспекты, основные направления оказания психологической помощи / Орлов А. Б. // Психолог в детском саду. – 2000. – №3. – С. 182–187.

6. Снайдер Р. Ребенок, как личность // Р. Снайдер, 1994 – 237 с.