Бутенко Андрій Олександрович 

кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Костюк Владислав Віталійович

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Міщенко Микола Юрійович

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

Бойко Дарія Олександрівна

студент

Сумський національний аграрний університет

Україна, м. Суми

 

 Анотація. Розглянуто питання підвищення продуктивності бобово-злакових парних кормових травосумішок, їх вплив на довговічність агроценозу та на урожайні якості зеленої маси для умов Північно-східного Лісостепу України.

За результатами досліджень визначено, що в умовах Північно-східного Лісостепу України агропідприємствам, які займаються виробництвом зелених кормів, рекомендовано оптимальні варіанти парних бобово-злакових травосумішок. Розрахунки економічної ефективності свідчать про високу рентабельність рекомендованих травосумішок.

 Ключові слова: парні травосумішки, висота рослин, продуктивність, урожайність.

 

 Постановка проблеми. Багаторічним бобово-злаковим травосумішкам належить вирішальна роль у забезпеченні тваринництва високобілковими повноцінними кормами: зеленими, сіном, сінажем, силосом, трав’яним борошном, гранулами та ін. 

 Питома вага багаторічних трав і бобово-злакових травосумішок у структурі укісних площ має становити не менше 55-60%, що значно збільшить вміст білка в кормах, забезпечить зоотехнічні вимоги, зменшить енерговитрати, підвищить умовно чистий прибуток, знизить собівартість продукції, поліпшить співвідношення обмінної і сумарно витраченої енергії.

 Одним з важливих напрямів розвитку лучного кормовиробництва є підбір високопродуктивних бобово-злакових травосумішок. 

 Повільне впровадження бобово-злакових травосумішок у виробництво пояснюється недостатньою поінформованістю про їхні кормові цінності та правильність складання. У доступній літературі з кормовиробництва немає чітких рекомендацій щодо складання високопродуктивних бобово-злакових травосумішок узагалі і для окремих зон та регіонів зокрема. Все це є причиною того, що складені та висіяні травосумішки часто не відповідають сподіванням [1, 2].

 Аналіз останніх досліджень і публікацій. На підставі досліджень багатьох наукових закладів перевагу варто надати бобово-злаковим травосумішкам. Вони дають змогу вирощувати високі врожаї без використання азотних добрив або ж за внесення мінімальних їхніх норм і збільшувати 1,5 рази порівняно з чистими злаковими посівами. Використання бобово-злакових травосумішок, до складу яких входять тонконогові (злакові) та бобові види, дають можливість збільшити вихід кормових одиниць на 25-30% і перетравного протеїну з показниками їх із одно видових посівів. За вмістом білка вони вдвічі - втричі переважають зернові культури. 

 Багато дослідників стверджують, що основною умовою одержання високих урожаїв бобово-злакових травосумішок є правильний вибір компонентів, їхнє співвідношення та густота стояння. А найголовніше - в травосумішки потрібно включати види, які позитивно впливали б один на одного, а не конкурували між собою [3].

 Мета роботи. Головною метою було встановити особливості росту, розвитку і продуктивність бобово-злакових компонентів в парних кормових травосумішках та їх вплив на довговічність агроценозу. Виявити можливість підвищення врожайності зеленої маси та зниження витрат за рахунок оптимізації агротехнічних факторів. 

 Методи та умови проведення досліджень. Для виявлення впливу факторів продуктивності бобово-злакових парних кормових травосумішках, їх вплив на довговічність агроценозу та на урожайні якості зеленої маси були закладені дослідні ділянки в умовах Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ. Дослідження проводилися протягом 2015-2017 років. Як об’єкти досліджень були використані: люцерна посівна - сорт Полтавчанка, конюшина лучна – сорт Мрія, стоколос безостий сорт – Геліус, костриця лучна – сорт Веселоподолянська 1883, грястиця збірна – сорт Київська рання 1, тимофіївка лучна – сорт Підгірянка. Насіння висівали окремими ділянками у відповідності із прийнятими методиками. Сівбу люцерни виконували зерно-трав’яною сівалкою СН-16ПМ. Площа однієї облікової ділянки дорівнювала 32м2. Загальна площа досліду рівна 0,12 га. Догляд за посівами в перший та наступні роки вегетації проводився відповідно до технологічної карти.

 Грунти дослідних ділянок – чорнозем типовий, глибокий середньогумусований. Середній вміст гумусу орних земель складає 4,1%. Орні землі мають високий вміст фосфору 15,1-15,4 мг на 100 г ґрунту і середній вміст рухомого калію 6,7-8,0 мг на 100 г ґрунту. Актуальна кислотність ґрунтового розчину близька до нейтральної – рН 5,9.  

 Схема досліду наступна: 1. Люцерна посівна – контроль; 2. Люцерна + стоколос безостий; 3. Конюшина лучна + костриця лучна; 4.  Люцерна + грястиця збірна; 5. Люцерна + тимофіївка лучна. Густота стояння рослин 535 шт./м2 та ширина 15 см є рекомендованою для зони Північно-східного Лісостепу України. В досліді люцерна посівна в чистому вигляді є контрольним варіантом (К). Польові досліди були закладені рендомізованим способом. Повторність чотирьохразова. Агротехніка в дослідах загальноприйнята, за виключенням варіантів, що вивчались [4].

 Результати досліджень. Вища продуктивність змішаних посівів пояснюється тим, що вони, завдяки ярусним розміщенням листків та кореневої системи, повніше використовують сонячну енергію та поживні речовини грунту, внаслідок чого врожайність за використання багатокомпонентних сумішок підвищується на 25-30%, а вихід протеїну - на 30-45%.

 Насамперед, до складу травосумішки мають бути введені тільки високопродуктивні трави - як бобові, так і злакові види. Доведено: якщо культура характеризується високою врожайністю в чистому посіві, то вона проявляє свій високий біологічний потенціал і в травосумішці. 

 Висота рослин змінювалась під впливом кожного компоненту травосумішки. На контрольному варіанті показник висоти рослин становив 53 см при безпокривному посіві другому укосі. 43 шт. При посіві з покривною культурою висота рослин становила від 39 см першого укосу на варіанті до 131 см люцерна + стоколос безостий. Найвищий показник висоти рослин при безпокривному посіві в травостої спостерігався 125 см на варіанті . Конюшина лучна + костриця лучна.

 При сівбі під покрив ячменя при першому укосі найнижчими були рослини люцерни – 39 см, а найвижчими, у стоколосу безостого – 131 см на варіанті люцерна + стоколос безостий. При другому укосі відповідні показники були на рівні – 49 см у конюшини на варіанті конюшина лучна + костриця лучна та 121 см у стоколосу безостого на варіанті люцерна + стоколос безостий.

 Висота рослин при безпокривній ранньовесняній сівбі коливалась в межах 39-139 см при 1 укосі та 29-121 см – при 2 укосі. Найнижчим показником висоти рослин був варіант 5 і 7 – 39 см і 44 см, відповідно (1 укіс); 3 і 5 варіанти – 29 см і 36 см, відповідно (2 укіс). І, навпаки, найвищими були варіанти 4 і 5 – 139 см і 114 см, відповідно (1 укіс); та ці ж варіанти – 121 см і 106 см, відповідно (2 укіс). Під покрив ячменя висота рослин змінювалась теж істотно: при 1 укосі від 36 см до 120 см та при 2 укосі – від 26 см до 101 см. 

 Мінімальний показник висоти рослин був варіант 4 і 3 – 36 см і 39 см, відповідно (1 укіс); 3 і 2, 5 варіанти – 26 см і 32 см, відповідно (2 укіс). Максимальну висоту мали рослини на варіантах 4 і 5 – 120 см і 103 см, відповідно (1 укіс); та ці ж варіанти – 101 см і 93 см, відповідно (2 укіс).

 Важливим принципом підчас добору трав є спосіб використання. У практиці кормовиробництва найпоширенішими способоми використання є сінокісний, пасовищний, сінокісно-пасовищний (мішаний). Сінокісний спосіб використання передбачає створення високоврожайних сіножатей для заготівлі сіна та інших поживних видів кормів. Добирати потрібно найурожайніші трави, в структурі видів яких бобові компоненти мають становити не менше 50-60%.

 Правильна система польового травосіяння, використання та заходи догляду за багаторічними травами Сумської області є однією з необхідних умов вирішення білкової проблеми в галузі тваринництва і забезпечення його такими цінними кормами як сіно, сінаж, зелені корми тощо.

 Площі під багаторічними травами мають становити не менше 50% в структурі кормової групи, віддаючи перевагу люцерні і еспарцету та їх сумішкам із злаковими травами для південних центральних районів області, конюшині та її сумішкам – для північних.

 Нестабільність посівних площ та значні коливання в рівні врожайності  пов’язані в основному з тим, що серед багаторічних трав переважає конюшина червона двохукісна, яка, порівняно з іншими видами бобових трав, менш стійка до несприятливих умов зимівлі і надто чутливо реагує на посуху  в весняно-літній період.

 Урожайність зеленої маси по варіантах досліду коливалась від 186 до 294 ц/га (перший укіс) та від 104 до 127 ц/га (другий укіс). В сумі за два укоси цей показник коливався в межах 298 (варіант 1 - люцерна посівна – контроль) - 398 ц/га (варіант 4 - люцерна + стоколос безостий). 

 Вихід кормових одиниць теж залежало від варіантів досліду. Так, найвищий вихід становив 94,2 к.од. на 4 варіанті (люцерна + стоколос безостий), і, навпаки, найнижчий – 63,4 к.од. на контролі. Збір перетравного протеїну був на рівні 10,6-14,5 ц/га. По варіантах найвищий показник становив на третьому - люцерна + еспарцет, найнижчий – на восьмому - люцерна + тимофіївка лучна. Вихід кормо-протеїнових одиниць був на рівні 91,2-112,1 ц/га. Найкращі показники отримали на варіанті 4 (люцерна + стоколос безостий). Щодо порівняння з контролем, то показник перевищував на 20,9%.

 Тривалість (строк) використання травостою - важливий принцип під час вибору трав для травосумішок. Створені травосумішки можуть бути довготривалого (5-6 років) і короткотривалого (2-4 роки) використання [5].

 Висновки. За результатами проведених досліджень визначено кращий варіант травосумішки (люцерна + стоколос безостий), що забезпечує найвищу врожайність зеленої маси (398 ц/га), збалансовану за вмістом поживних речовин (110-115 ц/га кормо-протеїнових одиниць) та максимальну рентабельність виробництва 91%.

 

Література:

1. Коваленко В. П. Удосконалення технології вирощування люцерни посівної та багаторічних бобово-злакових травосумішок / В. П. Коваленко. Вісник СНАУ. – 2012. - №9 (24). – С. 129-132.

2. Петриченко В. Ф. Лучне  кормовиробництво і насінництво трав: посібник для с.-г. вузів / В. Ф. Петриченко, П. С. Макаренко. – Вінниця : Діло,  2005. – 227 с.

3. Русько М. П. Продуктивність і хімічний склад люцерни залежно від режимів використання / М. П. Русько, Н. Ф. Аттіна, Т. Н. Маценко. - Вісник аграрної науки. – 2002. – № 11. – С.25–27.

4. Мойсейченко В. Ф. Основи наукових досліджень в агрономії / В. Ф. Мойсейченко, В. О. Єщенко. - К.: Вища шк., 1994. – 334 с.

5. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур / В. В. Лихочвор. - Львів.: Афіша,  2004. - 808 с.