Голуб Юлія Михайлівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

м. Київ

 Анотація: У статті проаналізовано групи чинників, що впливають та екологічну поведінку населення: зовнішні, які виникають з умов середовища та внутрішні – фізичні та психічні особливості особи. Охарактеризовано вплив інституціональних та економічних факторів, культурних норм і екологічних знань на формування поведінки людини.

 Ключові слова: екологічна поведінка, екологічна свідомість, екологічні знання, довкілля.

 Екологічна свідомість та поведінка людини значною мірою формується під впливом того соціального середовища, у якому вона живе. Різні верстви населення можуть мати різні мотиви та установки щодо екологічних проблем, навіть в однаковому екологічному середовищі. Важливо зрозуміти фактори, які стримують або сприяють тій чи іншій екологічній поведінці [1]. 

 Дослідження чинників, які впливають на екологічну поведінку є науково складним і вимагає застосування міждисциплінарних підходів. Вивчення поведінки людини в її ставленні до навколишнього середовища є однією з важливих проблем психології збереження («Conservation psychology»). Цей напрям вивчає взаємні відносини між людством та довкіллям, зосереджуючи увагу на заохоченні збереження природних ландшафтів [6].

 Чинники екологічної поведінки слід розділити на групи: зовнішні (виникають з умов середовища) та внутрішні (фізичні та психічні особливості особи). Деякі фактори мають вплив на кілька соціальних груп (екологічне оподаткування, ареальне встановлення контейнерів для сортування сміття), в той час як інші – на окремих осіб (опис у творах літератури природи рідного краю) [5].

 Зовнішні чинники включають соціальну, культурну, економічну, правову та інші складові. Їхні умови постійно змінюються, вони здійснюють вплив на інші складові (наприклад, економічні фактори взаємодіють не тільки в своєму колі, а й впливають на соціальне, культурне та екологічне середовище). Фактори стикаються та розширюють свої можливості, створюють синергію. 

 Серед зовнішніх чинників важливе місце належить інституціональним факторам. Здійснення тих чи інших екологічних дій людини залежить від наявності необхідної інфраструктури: розвиненої мережі громадського транспорту, велосипедних доріжок, місць для сортування та переробки відходів. Чим гірше надаються дані види послуг, тим менша ймовірність використання їх населенням. Дані бар’єри, що перешкоджають поширенню екологічних практик можна подолати діями громадян. Екологічні знання та ставлення до навколишнього середовища ефективніше поширювати за рахунок непрямих методів, створюючи всі необхідні умови для одночасно комфортного життя та збереження довкілля [4].

 Економічні фактори сильно впливають на поведінку і рішення людей. Більшість із нас вважає, що ми діємо економічно раціонально, проте це не відповідає дійсності. Маркетинг впливає на людину і часто пропонує обирати товари і послуги, що шкодять навколишньому середовищу. Економічні методи є одним з найбільш дієвих механізмів для стимулювання екологічної поведінки населення. Слід згадати досвід Німеччини у встановленні фандоматів у майже кожному супермаркеті. Принцип стимулювання громадян здавати пляшки простий. У вартість напою у ПЕТ-пляшці закладається залогова сума – у Німеччині це 25 євроцентів. Якщо здаси пляшку, то отримаєш назад або гроші, або бонусний чек на наступні покупки. 

 Культурні норми відіграють важливу роль у формуванні поведінки людини. С. Бемер-Крістіансен [3] провела дослідження реакції влади та громадян на кислотні дощі в Німеччині та Великобританії. Результати показали високу культурну цінність лісів для німців та змінили підхід до проблеми. Можна припустити, що в невеликих країнах, таких як Швейцарія, Нідерланди, Бельгія культурне ставлення до ресурсів є більш раціональним, ніж у великих за площею та багатих на ресурси державах, як США, Росія [4]. 

 Внутрішні фактори екологічної поведінки залежать від якостей характеру, мотиваційних установок, цінностей та психічних особливостей людини у її відношенні до довкілля. Мотивація є однією із причин поведінки або сильного внутрішнього стимулу. Дослідники виділяють первинні мотиви (вони визначають кілька дій, що пов’язані між собою, наприклад, прагнення дотримуватися екологічного способу життя) та вибіркові (мотиви, що впливають на конкретну дію – «Якщо сьогодні піде дощ, то мені поїхати на громадському транспорті чи все ж використати велосипед?» Проте, дуже часто екологічній поведінці заважають неекологічні мотивації. Людина обирає власний дохід та комфорт, ігноруючи екологічну безпеку суспільства. Тоді головні мотиви (екологічні цінності) перекриваються вибірковими (особисті задоволення) [4]. 

 Екологічні знання – важливий аспект у формування екологічної свідомості. З огляду на сучасний екологічний стан планети, поширення екологічних знань стає одним із найважливіших завдань сім’ї і навчально-виховних закладів. Екологічне виховання, як будь-яке інше, неможливе без навчання. Тому завданнями екологічної освіти є: 

• формування екологічної культури, яка включає розуміння сучасних екологічних проблем держави і світу; 
• вивчення закономірностей розвитку природи; 
• становлення культури поведінки у довкіллі; 
• формування активної позиції у заходах з охорони та відновлення навколишнього середовища, поліпшення його стану; 
• формування усвідомлення можливості досягнення позитивних результатів у природоохоронній діяльності [2].

 Цінності відповідають за формування більшої частини наших внутрішніх мотивацій. Один із способів виявлення визначальних факторів, що формують екологічні цінності – це вивчення життєвого досвіду. У США в кінці 1990-х років було проведене дослідження та визначено, які фактори впливають на екологічну чутливість людей та їх схильність до збереження довкілля. Серед них: близькість із природою в дитинстві, екологічні цінності сім’ї, моделі поведінки друзів та вчителів, освіта [4]. Емоції також є важливими у формуванні наших переконань, цінностей та ставлення до навколишнього середовища. Дослідження показують, що чим сильнішою є емоційна реакція людини на ситуацію, тим більшою є ймовірність виникнення у неї екологічної поведінки [7]. 

 Рівень відповідальності та пріоритети визначаються цінностями людини. Найбільш важливим для кожного є його власне та сімейне благополуччя. Коли екологічна поведінка узгоджується з цими пріоритетами, мотивація ще більше зростає (наприклад, купівля органічних продуктів харчування). Якщо вона суперечить пріоритетам, то такі дії будуть менш ймовірними (наприклад, купити менший будинок, хоча є всі можливості придбати більший) [4].

Список використаних джерел

1. Акопян В. Г. Основні чинники формування екологічної свідомості особистості / В. Г. Акопян // Вища освіта України. – 2011. – № 2. – с. 41-47.

2. Вороненко Т. І. Екологічні знання як компонент екологічної освіти і виховання / Т. І. Вороненко // Рідна школа. – 2012. – № 3. – с. 21-24.

3. Boehmer-Christiansen S., Skea J. Acid Politics: environmental and energy policies in Britain and Germany. Belhaven Press. 1991. – 296 p.

4. Kollmuss А. Mind the Gap: Why do people act environmentally and what are the barriers to pro-environmental behavior? Environmenta Education Research. 2002, Vol. 8, No. 3, pp. 239-260.

5. Krajhanzl J. Environmental and Pro-environmental Behavior. School and Health. Health Education: International Experience. 2010, Vol. 21. – pp. 251-274.

6. Saunders C. D. The Emerging Field of Conservation Psychology. Human Ecology Review. 2003, Vol. 10, No. 2 – pp. 137-149.

7. Steg L., Vlek C. Encouraging pro-environmental behavior: An integrative review and research agenda. Journal of environmental psychology. 2009, 29 (3) – pp. 309-317.