Cеменчук Дмитро Віталійович

Аспірант

Державний науково-дослідницький інститут інформатизації та моделювання економіки

Місто Київ

 Анотація. У статті оцінено наявні і потрібні обсяги інвестицій у прискорений розвиток економіки, проаналізовано взаємозв’язок макроекономічних умов, обсягів інвестицій та темпів зростання ВВП, визначено обсяг дефіциту капітальних інвестицій.

 Ключові слова: капітальні інвестиції, економічний розвиток, державне регулювання, потенційний ВВП.

 В Україні постійно з різною результативністю здійснюються кроки для покращення інвестиційного середовища країни. Однак, у цілому, стимулюючий ефект від державного регулювання в цій сфері залишається низьким, що відображається на низьких темпах зростання ВВП країни (2,3-2,5 відсотків у 2016-2017 рр.). Невисокою є інвестиційної привабливість країни та її регіонів для іноземних інвесторів. Низька інвестиційна привабливість України стримує модернізацію її економіки, проведення невідкладних реформ, вихід із глибокої системної кризи 2014-2015 років та подолання структурних диспропорцій в економіці.

 В таблиці 1 наведено динаміку обсягів капітальних інвестицій в національній економіці за останні 8 років разом з іншими макропоказниками розвитку. Треба враховувати, що 2014-2015 роки були вкрай кризовими із зниженням ВВП за 2 роки на 18 відсотків. В результаті частка нагромадження основного капіталу у ВВП зменшилась з приблизно 18-19 відсотків у докризовий період до 13-14 %, що є дуже низьким показником, який буде відновлюватися повільно (інвестиційна активність має значний у 3-5 років часовий лаг між відновленням сприятливих умов для інвестицій, прийняттям рішення про інвестиції і самими інвестиціями. З досвіду інших країн, для швидкого відновлення економіки потрібні інвестиції у 20-25 відсотків ВВП. Обсяги іноземних інвестицій в результаті кризи зменшилися за 2015-2016 роки на 35 %, а всі капітальні інвестиції - за три роки (2013-2015 рр.) зменшилися на 34 %. Зростання у 22 відсотків почалося лише з 2017 року.

Таблиця 1

Обсяг інвестицій в системі макроекономічних показників розвитку 

 Джерело: складено за даними [3]

 Макроекономічні умови для інвестиційної діяльності створюються відповідною державною політикою, яку реалізують органи центральної виконавчої влади та Національний банк. Держава може реалізовувати як пряму участь в інвестиційному процесі вкладаючи свої бюджетні кошти, розвиваючи підприємства державного сектору економіки, так і опосередковано: впливаючи на інвестиційне середовище (створюючи макроекономічний інвестиційний клімат, розвиваючи грошово-кредитну сферу, стимулюючи бюджетними витратами сукупний попит, регулюючи банківську діяльність, діяльність інвестиційних посередників, фінансуючи та стимулюючи академічну науку, діяльність дослідницьких науково-технічних); регламентуючи умови фінансової і господарської діяльності підприємств (податки, норми амортизації, охорона праці, екологічні нормативи, стандартизація продукції).

 У 2017 році капітальні інвестиції складали лише 15 % ВВП (при потенційно потрібних 20-23 %). В таблиці 2 наведено, що за 16 видами економічної діяльності (ВЕД) тільки в шести був темп зростання більший за 100 відсотків. Досвід економічного зростання у 2000-2008 рр. свідчить, що для стабільного зростання ВВП з темпом більше 6-7 % необхідно зростання капітальних інвестицій в 2-2,5 рази більше. При темпі зростання інвестицій у 3 % на рік зростання ВВП може бути не більшим за 100,5-100,7 % на рік. Капітальні інвестиції в галузях реального сектору економіки стають особливо проблемними, вони чутливі до кризових процесів та швидко падають при несприятливих умовах загальноекономічної ситуації.

Таблиця 2 

Індекси капітальних інвестицій за видами економічної діяльності  

 Джерело: дані Держстату України [3].

 Кожен конкретний рівень реалізації інвестиційного потенціалу залежить від комплексу чинників системного, галузевого та корпоративного рівня. Процес управління інвестиційним потенціалом треба розглядати як управлінську технологію за класичним циклом дій з управління процесом: планування, організація, мотивація, моніторинг і за його результатами внесення змін до інвестиційних планів.

 Інвестиційний потенціал є формою теоретичного механізму, який реалізує трансформацію інвестиційних намірів у реальні інвестиційні проекти, перетворює фінансові ресурси у інвестиційні активи, на яких виробляються нові товари і послуги. Стан інвестиційного потенціалу важко вимірюється, тому що він залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, кількісних та якісних змін в економічній системі. Певними індикаторами таких змін можуть бути показники вартості капіталу та рівня ризику, які враховуються при прийнятті рішення інвестором.

 Інвестиційний потенціал залежить від спроможності інвестора досягати бажаного результату через реалізацію та управління своїми інвестиційними можливостями, що містяться в наявних у інвестора ресурсах. В цілому, технологія кращого використання інвестиційного потенціалу складається з: наявних у інвестора ресурсів для капітальних інвестицій; наявних фахівців, які можуть здійснити якісний інвестиційний менеджмент; поточного стану підприємства, на базі якого буде здійснюватися інвестиційний проект; зовнішніх умов для інвестицій (макрофінансова стабільність економіки на глибину реалізації інвестицій — 5-8 років). З урахуванням цього переліку формування інвестиційного потенціалу є складним системним процесом управління інвестиційними можливостями підприємств, який містить всю групу технологій стратегічного та виробничого менеджменту підприємств.

 Для досягнення більш високих показників використання інвестиційного потенціалу державна політика має бути суттєво посилена в різних напрямах, в тому числі і за рахунок більш стабільних макроекономічних умов, прямих форм участі держави в інвестиційних проектах і непрямих методів створення пільгових режимів для інвесторів. Потрібна нова модель [5] поєднання інвестиційних і інноваційних напрямів розвитку національних товаровиробників, реально працююча система юридичного захисту інвестуючих підприємств. Інвестиційне програмування є складовим елементом макрофінансової політики держави, що забезпечує збалансованість між ресурсами, процесами та результатами фінансово-господарської діяльності підприємств. Процеси зростання ВВП і інвестицій поєднують макроекономічний та корпоративний рівень економіки та економічної політики. На макрорівні формуються лише умови для використання інвестиційного потенціалу, а інвестиції здійснюються на корпоративному рівні разом з усіма технологіями інвестиційного менеджменту підприємства.

 Стратегічне планування необхідних темпів зростання ВВП через інвестиційне планування може забезпечувати реалістичність економічної політики та досягнення програмних цілей через ув'язку фінансових ресурсів з інвестиційними можливостями підприємств, інвестиційного попиту з інвестиційною пропозицією.

 Розрив між потенційно потрібним та наявним обсягом інвестицій дає орієнтир необхідних додаткових фінансових ресурсів, які потрібні економіці, але які з різних причин є лише потенційно можливими. Ефект від використання таких додаткових коштів у вигляді приросту обсягів продукції чи ВВП має розраховуватися при умові максимально ефективного їх використання. При інвестиційному плануванні використання додаткових коштів має використовуватися технологія максимального ефекту від інвестицій. Тоді враховані додаткові кошти для інвестицій будуть відповідати завданню оцінки інвестиційного потенціалу. 

 Досягнення більш високого рівня інвестиційного потенціалу є завданням нової моделі економічної політики [5], яка має впроваджуватися для модернізації національної економіки. Рано чи пізно це треба буде робити для реального економічного зростання з темпом у 7-8 % на рік. Розвиток ефективних інститутів взаємодії влади та бізнесу є сучасним напрямом формування ефективної інвестиційної політики, підвищення інноваційної активності, розвитку економічної та соціальної інфраструктури, активізації науково-технічної та інноваційної діяльності в інтересах розвитку національної економіки, спрямування інвестиційних потоків у пріоритетні сектори (машинобудування, агропромислова переробка, інформаційні технології, будівництво, хіміко-фармацевтична галузь, військово-оборонний комплекс), створення та удосконалення функціонування територій пріоритетного розвитку.

 Формування та максимальна реалізація інвестиційного потенціалу країни характеризує здатність системи державного регулювання досягати оптимального поєднання умов та бажань суб’єктів господарювання розвивати свій бізнес, фінансувати інновації, модернізувати основні виробничі засоби, нематеріальні активи; вкладати в освіту, трудові ресурси, нові управлінські технології.

 Реальна потреба економіки в інвестиціях залежить від динамічності зростання ВВП і макроекономічних умов. Для України дефіцит капітальних інвестицій складає близько 10 % ВВП щорічно. При оптимістичному сценарії це могло б забезпечити подвоєння темпів економічного зростання (6-7 % на рік) і вихід на прийнятні суспільством середньострокові економічні результати. 

 3. Сучасний інвестиційний потенціал економіки складає 50-60 % від потенційно можливого. Основний оперативний ресурс для зростання: власний прибуток підприємств реального сектору економіки. Основний стратегічний ресурс — позики банківської системи при умові здешевлення до 5-6 % річних. Іноземні інвестиції можуть бути ресурсом вже у середньостроковій перспективі при умові тривалої макрофіскальної стабільності (інфляція до 6%, коливання валютного курсу — до 1,5 в.п.).

Література:

1. Білоусова О. С. Інвестиційний потенціал економіки України та країн ЄС/ О. С. Білоусова // Науковий вісник Національної академії статистики, обліку та аудиту: зб. наук. праць. 2017. №1-2. С. 60-67.

2. Гуляєва Н.М. Стратегічне моделювання інвестиційної діяльності підприємств.//Фінанси України.–2008.- №1.– С.55.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/3_2018/3.pd fhttp://www.ukrstat.gov.ua/

4. Крючкова І. В. Макроструктурний дизайн економік України та країн ОЕСР //Економіка і прогнозування. 2016. №3. С.7-28.

5. Манцуров І.Г. Інституційне планування в системі державного регулювання економіки: Монографія - К.: НДЕІ, 2011, - 655 с.

6. Щукін Б. М. Інвестування: курс лекцій. - К.: МАУП, 2004.- 216 с.