Козорог Дар’я Сергіївна

Університет митної справи та фінансів

Дніпро

 

 На сьогодні митна політика і митна справа є одним із найважливіших проявів суверенітету держави, що зумовлює особливу увагу до них з боку законодавчої та виконавчої влади при формуванні міжнародно-правової позиції та вирішенні внутрішніх проблем держави.

 Україна активно співпрацює з митними адміністраціями багатьох країн світу, є членом Ради митного співробітництва, продовжує процес приєднання до міжнародних конвенцій з питань митної справи та працює над гармонізацією українського митного законодавства із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

 Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з установленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил спрямовані на реалізацію митної політики України і становлять митну справу.

 Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна використовує визнані у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдину форму декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Діяльність юридичних та фізичних осіб, пов'язана з переміщенням через митний кордон України товарів, предметів, транспортних засобів, валюти й цінностей здійснюється відповідно до Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ. 

 Засади митної справи, зокрема розміри податків і зборів та умови митного обкладання, спеціальні митні зони і митні ре­жими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та Митним кодексом України (далі — МКУ).

 До складу органів державної влади та управління, що беруть участь у реалізації митної політики, крім Державної митної служби України (далі — ДМСУ), входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та ін.

 Контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи є митним контролем у широкому розумінні цього поняття й включає всю сукупність контрольних заходів ДМСУ, спрямованих на забезпечення законності у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон.

 Захист економічних інтересів держави є пріоритетним напрямком у роботі тих державних органів, які є суб'єктами забезпечення економічної безпеки, — складової цілісної системи національної безпеки України. Зокрема, це такі органи: Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство закордонних справ України, інші міністерства та відомства.

 Митний тариф України — це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

 Шляхом забезпечення виконання міжнародних договорів з питань митної справи Україна бере участь у міжнародному митному співробітництві (ст. 34 МКУ), яке ґрунтується на принципі дотримання загальновизнаних у світових митних відносинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, встановлення митних режимів, формування даних митної статистики тощо.

 Здійснюючи заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних відносин державних інтересів на зовнішньому ринку, митні органи взаємодіють і з іншими державними органами виконавчої влади — Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, Антимонопольним комітетом України.

 Прискорення товарообігу та пасажиропотоку є завданням більшості митних установ та адміністрацій країн світу, пов'язане із процесом світового розподілу праці, а також розвитком туризму, створенням спільних ринків робочої сили, іншими інтеграційними процесами.

 Виконання правоохоронної функції митних органів передбачає організацію та здійснення ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил як силами власних підрозділів, так і у взаємодії з іншими правоохоронними органами, наприклад, для здійснення контрольованого постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів чи переміщення під негласним контролем (ст. 317, 318 МКУ), а також для проведення спеціальних операцій на державному кордоні для запобігання вчиненню митних правопорушень.

 Митні органи сприяють розвиткові міжнародного співробітництва в митній справі через участь у міжнародних митних та торговельних організаціях, встановлення договірних відносин із суміжними державами, організацію спільного митного контролю за єдиною технологічною схемою та в інших формах.

 Митні органи виконують складні та багатоманітні функції, а саме: захисну (економічну), фіскальну, правоохоронну та статистичну. 

 На сучасному етапі можна виділити три фінансово-економічні проблеми, які вирішуються митними органами в ході реалізації митної політики держави. 

 Перша. Формування складу і товарної структури споживчого ринку України і створення конкурентного середовища. 

 Друга. Захист вітчизняних виробників від експансії світового ринку і доступу на український ринок дешевих, неякісних товарів, передусім споживчих. 

 Третя. Забезпечення надходжень коштів від справляння митних зборів і податків у дохідну частину державного бюджету. 

 На першому місці стоїть проблема формування споживчого ринку та створення конкурентного середовища. Споживчий ринок в Україні повинен бути сформований і держава повинна вживати дієвих заходів щодо його розвитку і вдосконалення. Ринок товарів і послуг формується за рахунок джерел: вітчизняне виробництво (реальний сектор економіки) та матеріальні запаси і державні резерви, імпорт продукції за рахунок функціонування світового ринку. 

 Стан споживчого ринку зачіпає інтереси населення країни, а тому влади всіх рівнів повинні приділяти пріоритетну увагу складом і товарній структурі споживчого ринку. Насиченість споживчого ринку по складу і структурі веде до створення конкурентного середовища, стабілізації і навіть зниження оптових і роздрібних цін на споживчі товари.

 Основним інструментом українського державного регулювання внутрішнього ринку країни в процесі взаємодії зі світовим ринком є митний тариф, про який було сказано вище.

 Проте, існують і нетарифні заходи зовнішньоекономічного регулювання, які встановлюються урядом і є винятковими заходами оперативного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, застосовуваними відносно ряду товарів. До них відносяться: ліцензування, квотування, сертифікація.

 Друга за пріоритетності проблема вирішується митною службою, перш за все, за рахунок своєчасного перегляду і уточнення рівня митних імпортних мит. Рівень митних імпортних мит повинен бути таким, щоб, по-перше, споживчий ринок України був насичений необхідними для населення споживчими товарами та продуктами. По-друге, конкуренція імпорту на російському ринку була нормальною, не дозволяє "забивати" вітчизняне виробництво, як це сталося в 90-ті роки з вітчизняними підприємствами легкої та текстильної промисловості.

 І, нарешті, третя проблема вирішується митними органами за допомогою набору наступних митних інструментів (митних платежів): мито, ПДВ, акцизи, збори за видачу ліцензій митними органами і митні збори за митне оформлення, плата за інформування та консультування, плата за прийняття попереднього рішення, плата за участь у митних аукціонах.

 З метою розвитку вітчизняного споживчого ринку необхідно постійно стежити за складом і структурою товарного імпорту, щоб вчасно переглядати окремі номенклатурні позиції і регулювати (збільшувати або зменшувати) імпортні мита. Наприклад, ринок України перенасичений алкогольнихми напоями, сигаретами, меблями, шоколадними виробами, текстильним та трикотажним одягом та ін По цих позиціях варто збільшувати митні збори. Це буде сприяти розвитку вітчизняного виробництва та реалізації вітчизняних товарів.

 Отже, місце й роль митної політики у системі загальнодержавної політики визначається багатьма внутрішньоекономічними та зовнішньоекономічними чинниками.

 Митна політика як суспільне явище має комплексний характер, тісно взаємопов'язана з іншими складовими державної політики, перебуває у прямій чи опосередкованій залежності від них, але й сама має істотний вплив на них, фокусує у собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах.

 Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої і зовнішньої державної політики, формується та запроваджується, спираючись на об'єктивний аналіз.

 Втілюючи у життя митну політику, треба розглядати діяльність державних органів у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх на виконання конкретних завдань у цій сфері з єдиною метою - забезпечення національної безпеки та захисту національних інтересів України.

 Зовнішня торгівля, регульована митними органами, грає важливу роль у формуванні споживчого ринку України та його окремих сегментів, що є головною економічною завданням на даний момент розвитку держави. А митна політика - складний механізм діяльності держави, що зачіпає комплекс інтересів країни, регіонів, підприємців, населення, в тому числі їх матеріальні та фінансові інтереси. Користуватися цим механізмом треба обдумано, ретельно зваживши взаємозв'язку інтересів, тенденції їх зміни. 

 Таким чином, митна справа є однією з найсуттєвіших складових частин економіки країни, яка дає значні грошові надходження до бюджету, дозволяє надійно зберегти народні надбання в галузі культури, ефективніше вести боротьбу зі злочинністю, стимулює розвиток вітчизняної промисловості та сільського господарства, міжнародних зв’язків та міжнародної торговлі.

 

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про митну справу» від 25.06.91р. № 1262-ХІІ

2. Митний кодекс України від 12.12.91 р. 

3. Закон України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.92 р. №2097 –ХІІ 

4. Основи митної справи: Навч.посіб./ За ред. П.В.Пашка. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 318с.

5. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні: Теорія та практика: Навч.посіб. – К.: АТ «Август», 1999. – 296с.

6. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч.посіб. – К.: АТ «Август», 2001. – 422с.