Захарченко Дар’я Миколаївна

Хмельницького університету управління та права

Хмельницький

 

 Анотація. Кожна людина належить до певної соціальної та вікової групи, класу, раси, статті і саме в наслідок цього, часто стикається з ситуаціями, коли поведінка інших людей не відповідає її правилам, уявленню, вимогам, що призводить до виникненню конфліктів. 

 

 Посередництво – це процес, у якому "третя сторона" (посередник) допомагає сторонам спірної (конфліктної) ситуації провести переговори, спрямовані на досягнення взаємоприйнятного рішення. Як синонім терміна "посередництво" вживають запозичене з англійської мови слово "медіація". Дедалі більшої популярності набуває така форма посередництва як фасилітація.

 У науковій праці роз’яснюється поняття фасилітації, її особливості, а також досліджується співвідношення з іншими формами посередництва, а саме, з медіацією та визначається значення такого різновиду посередництва при мирному вирішенні спорів. Зокрема, наводяться різні визначення фасилітації та конкретизуються її основні цілі, завдання. Також в праці вказуються основні вимоги до суб’єктів фасилітації.

 Ключові слова: посередництво, медіація, фасилітація, фасилітатор, конфлікт, групова робота, мирне вирішення конфлікту.

 Поняття «конфлікт» походить від латинського слова «confliktus», що означає «зіткнення». Тобто зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденції у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних відносинах індивідів чи груп людей, які пов’язані з гострими негативними емоціями, переживаннями.

 Якщо говорити про вихід з конфлікту, то можна пригадати декілька способів, що використовуються сторонами конфлікту. Але треба пам’ятати, що завершення конфлікту, це не завжди його вирішення. Такими способами є: 

1. З позиції сили – одна сторона переважає за допомогою фізичного примусу (насильства), чисельної або технічної переваги;
2. З позиції права – здійснюється за допомогою судових органів на основі юридичного права; 
3. З позиції інтересів – альтернативними способами, передбачає визначення того, що стало підставою виникнення спору і відшукання шляхів вирішення з максимальним задоволенням інтересів конфліктуючих сторін [3].

 Альтернативні способи розв’язання конфліктів передбачають допомогу третьої особи. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони с однією з форм конструктивного керування конфліктами. Існує кілька можливих форм втручання третьої сторони у процес керування конфліктом:

1. медіаторство, медіація, або посередництво, коли консультативні рекомендації не обов'язково мають братися до уваги учасниками конфлікту;
2. примирення, коли акцент робиться не стільки на розв'язанні проблеми, скільки на припиненні конфлікту;
3. арбітраж - коли рекомендації третьої сторони с обов’язковими для виконання.

 Форми врегулювання конфліктів за участю третьої сторони відрізняються за такими параметрами, як добровільність (обов'язковість) запрошення третьої сторони та добровільність (обов'язковість) прийняття її рішення (Р. Дарендорф). 

 У тому випадку, коли запрошення третьої сторони є добровільним, а прийняття її рішень – добровільним або обов'язковим, мова йде про посередництво. Коли запрошення третьої сторони є обов'язковим, а прийняття її рішення добровільним – про арбітраж. Якщо обов'язковими є і запрошення третьої сторони, і прийняття її рішень, йдеться про обов'язковий арбітраж [2].

 Одним із методів, що передбачають групову роботу при вирішенні конфліктів є фасилітація. 

 Термін фасилітація походить від слова «facilitate», що в перекладі з англійської означає допомагати, полегшувати, сприяти. Фасилітація це організація процесу колективного розв'язання проблем у групі, що керується фасилітатором (ведучим, керівником). Це одночасно процес та сукупність навичок, які дозволяють ефективно організовувати обговорення складної проблеми без втрат часу та за короткий термін виконати усі заплановані дії із максимальним залученням учасників процесу[5]. 

 Існує і таке тлумачення фасилітації, відповідно до якого це визначення та вирішення сторонами проблеми в умовах процесу, що організовується, стимулюється, удосконалюється сторонньою, незацікавленою людиною[1].

 Треба мати на увазі, що "головуючий" - це назва формальної ролі, а "фасилітатор" - характеристика змісту діяльності. Головуючий не є фасилітатором, якщо не організовує ефективного обговорення проблеми і не сприяє її розв'язанню групою. Фасилітатором може бути незалежна "третя сторона", запрошена сторонами для "раціоналізації" процесу досягнення домовленості, або один із членів групи, який бере на себе відповідну "командну роль", нарешті, у формально структурованій групі цю функцію має за потреби виконувати керівник [7].

 Практика запрошення фасилітатора для проведення зборів поширена в США. В Україні фасилітація як особливий вид професійної діяльності не набула поширення, хоча існують сфери, де застосування є перспективним (наприклад, проведення зборів акціонерів). Функцію фасилітатора, тобто людини, яка організовує групове дослідження проблеми, її обговорення, висунення, фіксацію й оцінку різних способів її розв'язання, забезпечує активну і рівноправну участь усіх членів групи в процесі пошуку рішення, - може виконати й один із членів групи, який має навички конструктивного управління роботою групи.

 Фасилітація і медіація мають велику кількість спільних рис. Але ці два процеси можна розмежувати за певними критеріями: 

1. за метою: медіація спрямована на досягнення згоди між сторонами, фасилітація – на пошуки найкращого рішення; 
2. за характером відносин - медіація застосовується у ситуації спору, суперництва, ворожості, для початку фасилітації потрібна проблема, а незгоди може й не бути; 
3. за процедурою – медіація вимагає конфіденційності, фасилітація – ні; 
4. про фасилітацію говорять здебільшого тоді, коли мають справу з групою з трьох і більше осіб. Медіація найчастіше стосується двох сторін, хоча може бути і багатосторонньою [4].

 Фасилітація відрізняється від простого управління тим, що вона не має директивного характеру. Якщо при традиційних формах управління суб'єкт змушує учасників групи виконувати власні інструкції та розпорядження, то у випадку з фасилітацією її суб'єкт має поєднувати у собі ознаки керівника, лідера та учасника процесу.

 Фасилітатором є фахівець, який не зацікавлений у підсумках обговорення, не представляє інтереси жодної з груп-учасників і не бере участі в обговоренні, але несе відповідальність за якісне виконання завдань. Фасилітатор — людина, яка забезпечує успішну групову комунікацію [5].

 Втручання фасилітатора у конфлікт сторін полягає в організації процесу їхньої міжособистісної взаємодії, спрямованої на виконання завдань вирішення конфлікту. Цей процес зовсім не виглядає як переговори суперників, а їхньою спільною діяльністю, під час якої вони об'єднуються для досягнення конкретної мети. Майстерність фасилітатора полягає в тому, щоб сторони перестали відчувати себе конфліктантами, суперниками. Організація ним процесу повинна спонукати учасників усвідомлювати себе як суб'єктів спільної діяльності, а згодом навіть як членів єдиної команди. Майстерність фасилітатора полягає у наступному:

• знаючи проблеми конфліктантів визначити, який процес є доцільний і важливий для їхнього вирішення;
• застосовуючи необхідні уміння та відповідну методику, організувати цей процес, в якому робота учасників покращується, стає більш ефективною і мета досягається.

 Отож, фасилітатор відповідальний за процес, є його опікуном. Головне завдання фасилітатора - за допомогою процесу спільної діяльності допомогти конфліктуючим сторонам ефективно вирішувати проблеми. 

 Фасилітація може застосовуватись і в переговорах, і в медіації, і як самостійний процес. Конфліктуючим сторонам іноді дуже складно самостійно здійснити деякі процедури у переговорах. У таких ситуаціях фасилітація допомагає їм виконувати необхідні завдання. Наприклад, за допомогою фасилітатора організовується процес планування кожною стороною, групою завдань і власних дій на різних етапах переговорів, визначення вимог однієї сторони до іншої, досягнення консенсусу у межах однієї групи стосовно прийняття остаточних рішень тощо.

 Як самостійний процес фасилітація проводиться у громадах, де посилюються міжособистісні, внутрішньогрупові конфлікти. Іноді між організаціями існують непорозуміння, розбіжності у ідеях, діях тощо, а тому їхнім представникам необхідно зустрітися, обговорити різні позиції, вирішити суперечності. Часто групі важко вирішити актуальні для її життєдіяльності питання, оскільки розбіжності у поглядах деяких угрупувань або конфронтація окремих учасників створює перешкоди на шляху прийняття важливих рішень, дестабілізує діяльність групи. Буває, що окремі особистості, керівники є конфліктні, діють всупереч інтересам групи або їхні ціннісні орієнтації є відмінні від групових, що порушує злагоду в колективі. Подібних прикладів можна навести багато. 

 Залучення таких людей, групи у єдиний процес, що має мету, спрямування, дає можливість усім учасникам наблизитися один до одного, вирішити гострі проблеми, набути уміння працювати, взаємодіяти з людиною відмінних релігійних, політичних, моральних позицій. Доцільно зробити наголос, що саме у процесі взаємодії суперників у складі однієї групи, діяльність якої має визначену мету і фасилітується, кожна особистість має змогу побачити власну відмінність та своєрідність інших і разом з тим виявити ті спільні особливості, що об'єднують усіх учасників групи, загалом усіх людей [6].

 М. Наварро вважає, що фасилітація є нейтральним процесом, який зосереджується на таких аспектах:

1. цілі, які необхідно реалізувати;
2. коло людей, які повинні бути включені у процес вирішення проблеми;
3. як повинен проходити процес, яка послідовність вирішення завдань;
4. якою повинна бути модель спілкування, наскільки вона ефективна, якого результату повинна досягти;
5. яким повинен бути рівень підготовки учасників та як повинні бути використані наявні ресурси;
6. як розподілити включеність учасників та їхній потенціал;
7. як створити сприятливу робочу та психологічну атмосферу.

 На його думку цього вченого ключову роль у процесі фасилітації також відіграє фасилітатор. Він є нейтральним лідером, який сприяє підвищенню ефективності групової роботи. Він не пропонує готові рішення і не виконує сам поставлені перед групою завдання, а надає учасниками обговорення проблеми засоби, за допомогою яких вони самі формулюють рішення проблеми. Наварро визначає роль фасилітатора у трьох головних завданнях:

1. узгодження теми та питання, які потребують вирішення;
2. організація відповідних умов для обговорення проблеми;
3. створення вільної та творчої атмосфери, що сприятиме обміну думками та прийняттю рішення [2].

 Отже, кожна людина належіть до певної соціальної та вікової групи, класу, раси, статті і саме в наслідок цього, часто стикається з ситуаціями, коли поведінка інших людей не відповідає її правилам, уявленню, вимогам, що призводить до виникненню конфліктів. Одним із шляхів швидкого подолання конфлікту є фасилітація. 

 Фасилітація це організація процесу колективного розв'язання проблем у групі, що керується фасилітатором (ведучим, керівником). Це одночасно процес та сукупність навичок, які дозволяють ефективно організовувати обговорення складної проблеми без втрат часу та за короткий термін виконати усі заплановані дії із максимальним залученням учасників процесу.

 Ключову роль у процесі фасилітації також відіграє фасилітатор. Він є нейтральним лідером, який сприяє підвищенню ефективності групової роботи. Фасилітація може застосовуватися у груповій і командній роботі, в управлінні людьми, при проведенні нарад і зборів та при управлінні процесами та змінами. 

 

Література

1. Вирішення конфліктів. Досвід МПВСР. UPL: http://msdp.undp.org.ua/data/publications/9%20Conflict%20resolution.pps.

2. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони. Медіаторство. UPL: https://pidruchniki.com/15790603/psihologiya/vregulyuvannya_konfliktiv_dopomogoyu_tretoyi_storoni.

3. Конфлікти та альтернативні способи їх вирішення. UPL: https://studopedia.su/8_23377_konflikti-ta-alternativni-sposobi-ih-virishennya.html.

4. Посередництво в конфліктах. Поняття посередництва в конфлікті. UPL: https://pidruchniki.com/15660212/psihologiya/poserednitstvo_konfliktah.

5. Фасилітація. Вікіпедія. UPL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Фасилітація.

6. Фасилітація. Курс лекцій. UPL: https://lektsii.com/3-112375.html.

7. Фасилітація. Поняття фасилітації. UPL: https://pidruchniki.com/12920522/psihologiya/fasilitatsiya.