Глупак Зоя Іванівна

Кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри рослинництва

Сумського національного аграрного університету

М. Суми

Іванченко Володимир Миколайович

Студент Сумського НАУ

М. Суми

Гордієнко Роман Юрійович

Студент Сумського НАУ

 Анотація: У результаті проведених досліджень встановлено, що кращі умови для росту і розвитку рослин створювалися за густоти посіву763,9-987,86 тис. шт/га. У середньому за три роки розрахункова врожайність за цієї густоти становила відповідно 3,73-3,56 т/га. Виявлені залежності вказують на перспективність напрямів підвищення урожайності посівів ранньостиглих сортів сої в умовах Сумської області, за рахунок збільшення їх густоти до 900 тис. шт. /га. Саме в цьому діапазоні підтримується рівновага урожайності в посіві, при якій зміна площі живлення рослин (за рахунок їх нерівномірного розміщення або інших факторів) може компенсуватися пропорційним зростанням продуктивності інших рослин.

 Ключові слова: соя, густота посіву, площа живлення, продуктивність рослин, розрахункова урожайність.

 В Україні спостерігається значне підвищення інтересу до сої. Цьому сприяє потепління клімату та розвиток ринкових відносин. Україна посіла перше місце в Європі за виробництвом сої, має значні перспективи розширення її посівів. За 2010-2018 рр. в Україні посіви сої стабільно зростали: з 1036 тис. га до 2,2 млн. га, у тому числі в Сумській області – з 52,5 тис. га до 126,8 тис. га [1, 2].

 На сьогодні соя є ринково-привабливою культурою. Економічна сутність великого попиту на сою полягає в тому, що вона за один вегетаційний період синтезує два урожаї білка і жиру (з 1 т сої одержують 700 кг соєвого шроту, що містить 44-48% білка, і 190 кг соєвої олії). За рахунок реалізації соєвої олії практично окупаються прямі витрати на вирощування сої, а соєвий шрот залишається найдешевшим білковим кормовим інгредієнтом. За показником експорту Україна займає 7 місце у світі і суттєво випереджає найближчих конкурентів: Росія відстає на 2,5 млн. тонн; Індія та ЄС — на 2,7 млн. тонн. У Європі з одного гектара в середньому отримують 3-4 тонни, тоді як в Україні — 2 тонни [3,4]. 

 Одним із шляхів збільшення урожайності сої є вибір оптимального рівня загущеності посіву. Актуальним у цьому відношенні є питання норми висіву та передзбиральної густоти рослин, оскільки цей показник визначає рівень урожайності посівів і є одним із основних параметрів, що визначає зональні та сортові особливості технологій вирощування. Встановлення оптимальної площі живлення і ширини міжрядь є дуже важливим питанням технологічного процесу вирощування сої. Для сої це має важливе значення, оскільки вона є світлолюбною культурою, а зміна площі живлення впливає на цілий комплекс морфологічних параметрів рослин та структурних показників посіву [5, 6].

 Метою досліджень було встановлення оптимальної густоти посіву сої шляхом правильного вибору норми висіву, яка б забезпечила оптимальний ріст і розвиток рослин та високу продуктивність. 

 Дослідження з вивчення впливу густоти посіву на продуктивність сої проводилися протягом 2016-2018 рр. на базі навчально-наукового виробничого комплексу Сумського НАУ (робота виконувалася в рамках науково-дослідної тематики кафедри рослинництва, номер державної реєстрації 0115U001054). Грунти дослідних ділянок – чорнозем потужний важко-суглинковий середньо-гумусний на лесовидному суглинку з умістом гумусу шарі 0-30 см 4% (за Тюріним), легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 9,0 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору та обмінного калію (за Чириковим) – відповідно 14% і 6,7 мг/100 г ґрунту, рН сольовий 5,64-6,03.

 Об’єктом дослідження був сорт сої ранньостиглої групи Вільшанка Інституту землеробства НААН. Агротехніка була загальноприйнятою для даної зони. Польові та лабораторні досліди проводили за загальноприйнятою в рослинництві методикою польового досліду [7], супроводжувалися спостереженнями, визначеннями, обліками та аналізами.

 Результати досліджень, отримані в модельних дослідах із клиновидним розміщенням рядків, характеризують норму реакції окремих рослин на зміну показників площі живлення в умовах конкретної ґрунтово-кліматичної зони [8]. Модельний дослід дає можливість оцінити густоту рослин від 150,35 тис. шт./га до 2388,29 тис. шт./га. Однак ці дані лише частково характеризують можливі показники урожайності посіву, оскільки ці значення отримуються розрахунковим шляхом. 

 Продуктивність рослин та урожайність посіву сої формується за рахунок окремих складових урожаю, якими є загальна кількість бобів на рослині та кількість насіння у бобі. 

Вплив площі живлення на індивідуальну продуктивність рослин сої, 2016-2018 рр. 

  Поведені нами дослідження показали, що найбільш динамічним параметром був показник насіннєвої продуктивності або кількість насіння на 1 рослині. Мінімальне значення цього показника (5,7 шт. насінин) відмічено при площі живлення 41,8 см² і збільшувалося по мірі загущення посіву до 78,9 шт. насінин. Таке зростання насіннєвої продуктивності відбувалося за рахунок збільшення кількості бобів на рослині (від 4,1 шт. при густоті 2388,29 тис.шт/га до 34,6 шт при густоті 157,37 тис. шт./га), оскільки кількість насінин у бобі змінювалась не суттєво.

 Продуктивність рослин сої сорту Вільшанка в умовах Сумської області залежно від густоти посіву змінюється від 1,14 до 15,77 г. Останнє значення, на наш погляд, відповідає генетичному потенціалу індивідуальної продуктивності в умовах відсутності конкуренції. 

 Аналіз розрахункової урожайності залежно від густоти посіву показав, що кращі умови для росту і розвитку рослин створювалися за густоти посіву763,9-987,86 тис.шт/га. У середньому за три роки розрахункова врожайність за цієї густоти становила відповідно 3,73-3,56 т/га. 

 Виявлені залежності вказують на перспективність напрямів підвищення урожайності посівів ранньостиглих сортів сої, за рахунок збільшення їх густоти до 900 тис. шт. /га. Саме в цьому діапазоні підтримується рівновага урожайності в посіві, при якій зміна площі живлення рослин (за рахунок їх нерівномірного розміщення або інших факторів) може компенсуватися пропорційним зростанням продуктивності інших рослин. 

Література

1. Романько А. Ю. Стан вирощування сої в Україні та Сумській області / А.Ю. Романько // – Вісник СНАУ, серія "Агрономія і біологія" 2017 - № 9 (34), С. 57-61. 

2. Маслак О. Привабливість ринку сої [Електронний ресурс] / О. Маслак // Газета «Агробізнес сьогодні». – 2011. – № 18 (217). – Режим доступу : http://agrobusiness.com.ua/component/content/article/32-2011-05-11-22-31-13/637-2011-09-21-10-30-59.html/

3. Шевніков М. Я. Наукові основи вирощування сої в умовах лівобережного Лісостепу України: Монографія / М. Я. Шевніков. – Полтава, 2007. – 208 с.

4. Агробиологические особенности возделывания сои в Украине / Ф.Ф. Адамень, В.А. Вергунов, П.Н. Лазер и др. – К.: Аграрна наука, 2006. – 436 с. 

5. Міленко О. Г. Вплив норм висіву насіння на урожайність сої / О. Г. Міленко // Матеріали науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу ПДАА. – Ч. 2. – Полтава. – 2014. – С. 45-46.

6. Бобро М. А. Продуктивність сортів сої різних груп стиглості залежно від норм висіву в східній частині Лісостепу України / М. А. Бобро, Є. М. Огурцов, В. Г. Міхєєв // Вісник ХНАУ (Серія «Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво»). – 2012. – № 2. – С. 30-36.

7. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с. 

8. Nedler J. A. New kids of systematic for spacing experiments / J. A. Nedler // . Biometris. – 1962. – V. 18. – P. 283-307.