Буланцева Лілія Володимирівна,

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Анотація. Розглянуто основні підходи до призначення лікувальної фізичної культури після опіків. Лікувальна фізична культура є невід’ємною складовою частиною відновного лікування постраждалих після опіків різного ступеня важкості та використовується поряд з медикаментозною терапією та засобами фізичної реабілітації.

 Ключові слова: опіки, лікувальна гімнастика

 Аннотация. Рассмотрены основные подходы к назначению лечебной физической культуры после ожогов. Лечебная физическая культура является неотъемлемой составной частью восстановительного лечения пострадавших после ожогов различной степени тяжести и используется наряду с медикаментозной терапией и средствами физической реабилитации. 

 Ключевые слова: ожоги, лечебная гімнастика

 Abstract. The basic approaches to appointment of medical physical culture after burns are considered. Therapeutic physical culture is an integral part of the rehabilitation of victims after burns of varying degrees of severity and is used in conjunction with medical therapy and physical rehabilitation. 

 Key words: burns, therapeutic gymnastics

 Проблема опіків надзвичайно різноманітна і охоплює багато різних питань, у тому числі й стосовно реабілітації. Опіки є наслідком дії на тканини високої температури, електроструму, хімічних речовин чи променевої енергії. Залежно від глибини ураження тканин розрізняють чотири ступені опіків. І і II відносять до поверхневих, тому що в процес втягуються верхні шари шкіри. Вони характеризуються почервонінням, припухлістю, болем і пухирцями з рідинним вмістом (II ступінь). При III ступені частково зачіпається ростковий шар шкіри (ІІІ-А) чи гинуть всі її шари (ІІІ-Б), а при IV — омертвіння поширюється на тканини, що лежать глибше. Опіки ІІІ-Б І IV ступенів належать до глибоких. Тяжкість ураження при опіках пропорційна їх площі і ступеню, а також залежить від локалізації травми. При великих поверхневих або глибоких опіках, крім місцевих проявів, виникає загальна реакція організму, що отримала назву опікової хвороби. Фізична реабілітація при опіках і відмороженнях застосовується під час консервативного і хірургічного лікування. Використання її засобів, послідовність і методика застосування базуються на загальних для обох травм принципах: вони залежать від ступеня, площі і локалізації ураження, перебігу захворювання, віку, методів лікування, рухового режиму, періоду і етапу реабілітації [1, 4, 5].

 Під впливом опіки в організмі потерпілого проходить цілий ряд змін, тяжкості яких визначається глибиною, області та локалізації ураженої ділянки. Для характеристики глибини поразки тканини прийнято чотирьох ступінчасту класифікацію, відповідно до якого I ступеня опіку характеризується пошкодження поверхневого шару шкіри (епідерміс) і супроводжується набряком, почервонінням. II ступінь - у товщі епідермісу формується кули з прозорої рідиною. I та II ступінь опіків відносяться до поверхневих. Консервативне лікування. Опіки I П ступеню підрозділяються на ступені П1 А та III Б. 

 Для реабілітолога, який складає і виконує програму фізичної реабілітації, важливо знати класифікацію контрактур і проблем, які викликають обмеження руху.

 Лікувальну фізичну культуру (ЛФК) при опіковій хворобі починають застосовувати після виходу хворого з тяжкого стану відповідно до призначеного рухового режиму.

 Основна мета фізичних вправ у суворо постільному режимі - це психотерапевтичний вплив на хворого і попередження легеневих ускладнень. Використовують декілька разів на день статичні дихальні вправи і, якщо дозволяє стан хворого, рухи з невеликою амплітудою в дистальних відділах кінцівок; проводять лікування положенням, яке передбачає встановлення сегмента чи кінцівки у функціонально вигідну позицію, що перешкоджає утворенню контрактур.

 У II і III періоди опікової хвороби в постільному режимі перед ЛФК ставлять такі завдання: нормалізація діяльності ЦНС І покращання функцій дихання і кровообігу;  попередження запалення легенів та інших ускладнень з боку внутрішніх органів, рухливості суглобів і м'язових атрофій, покращання місцевого крово- і лімфообігу, трофічних процесів і сприяння швидкому загоєнню ран, приживлення пересадженої шкіри або тканинного клаптя.

 Призначається лікувальна і гігієнічна гімнастика, самостійні заняття по декілька разів на день. Комплекси складаються з дихальних і простих вправ для неушкоджених ділянок і кінцівок. Рухи в ушкодженій ділянці виконують обережно, з невеликою амплітудою, у повільному темпі з полегшених вихідних положень, застосовуючи похилі площини, гамачки. При неможливості їх виконання ушкодженими сегментами застосовують статичні напруження м'язів, надсилання імпульсів до кінцівок, а також рухи у здорових симетричних ділянках[1, 3, 5]..

 У подальшому комплекси доповнюють вправами для розроблення суглобів у зоні ушкодження. Вправи на розтягнення рекомендується проводити під час перев'язок у теплій ванні. Це сприяє збільшенню амплітуди рухів, зменшує біль. Призначають загальнорозвиваючі вправи, основою яких є дихальні вправи і рухи в здорових симетричних ділянках. Приділяють увагу вправам, що сприяють формуванню компенсацій, навичок самообслуговування.

 Самостійні заняття мають повторюватись через 1,5-2 год., а у перервах між ними та під час сну кінцівка укладається в лангету в положення, досягнуте під час занять [3, 6].

 При розвитку опікового виснаження, ускладненнях III періоду, необхідно знизити фізичне навантаження через різку атрофію м'язів і стійкі розлади діяльності серцево-судинної та інших систем. Заняття проводяться обережно, вправи мають бути спрямовані на підвищення загального тонусу, підтримання діяльності основних систем організму, на боротьбу з атрофіями, контрактурами і тугорухливістю суглобів. Вправи виконують з полегшених вихідних положень, у теплій ванні, а рухи в ушкоджених ділянках з невеликою амплітудою і у повільному темпі.

 Рекомендується надсилання імпульсів до рухів, скорочення м'язів, симетричних пошкодженій ділянці тіла.

 У методику лікувальної гімнастики і руховий режим вносять корективи з приводу оперативного втручання, яке може бути неодноразовим за час перебування хворого у лікарні.

 Це зобов'язує підготувати його до операції, дібрати і навчити фізичних вправ, які він буде виконувати після неї в умовах нового рухового режиму.

 Лікувальну гімнастику призначають через кілька годин після операції. Вона складається з дихальних вправ і рухів у дрібних суглобах здорових кінцівок. Особливу увагу приділяють дихальним вправам при пересадці шкіри на ділянку грудей, живота і спини, застосовуючи таку методику і тип дихання, які б не зсунули її з місця.

 Активні рухи в суглобах оперованої області починають з 7-10-го дня і виконують у повільному темпі з невеликою амплітудою [1, 2].

Література

1. Каніщева О. П., Вялих О. М. Лікувальна фізична культура при опіках різного ступеня //Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології. – 2016. – №. 2. – С. 34-36.

2. Медицинская реабилитация: руководство для врачей / под редакцией В.А. Епифанова. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – 286 с.

3. Мухін В.М. Фізична реабілітація / В.М. Мухін.– К.: Олімпійська література, 2005. – 458 с.

4. Полеся Г.А. Лечебная физическая культура в лечении ожоговой болезни. – К.: Здоровье, 1979. – 94с.

5. Попова С.Н. Физическая реабилитация [издание 2 – е] / С.Н. Попов. – Ростов н/Д: издательство«Феникс», 2004г. – 608 с.