Попов Дмитро Іванович,

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Анотація Представлені дані літератури, присвячені патогенетичним і клінічним аспектам дисциркуляторної енцефалопатії. Відзначається, що дисциркуляторна енцефалопатія є одним з найбільш поширених хронічних судинних захворювань головного мозку, яке недостатньо діагностується, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, атеросклерозом і іншими захворюваннями

 Ключові слова: дисциркуляторна енцефалопатія, механізми розвитку, фактори ризику.

 Аннотация Представлены данные литературы, посвященные патогенетическим и клиническим аспектам дис циркуляторной энцефалопатии. 

 Отмечается, что дисциркуляторная энцефалопатия является одним из наиболее распространенных хронических сосудистых заболеваний головного мозга, которое недостаточно диагностируется, особенно у пациентов с сахарным диабетом, артериальной гипертензией, атеросклерозом и другими заболеваниями

 Ключевые слова: дисциркуляторная энцефалопатия, механизмы развития, факторы риска.

 Annotation The paper presents the available of literature data of the pathogenic and clinical aspects dyscirculatory  encephalopathy. It is noted that encephalopathy is one of the most common chronic disease of the brain,  which is not diagnosed in patients with diabetes mellitus, hypertension, atherosclerosis and other diseas

 Key words: dyscirculatory encephalopathy, pathogenesis, risk factor.

 На сьогоднішній день однією з головних проблем охорони здоров’я є цереброваскулярна патологія– третя за поширеністю причина смертності і одна з головних причин інвалідизації населення в усьому світі. 

 На думку Дамуліна І.В. дисциркуляторна енцефалопатія представляє собою синдром хронічного прогресуючого багатовогнищевого або дифузром хронічного прогресуючого багатовогнищевого або дифузного ураження головного мозку різної етіології, який проявляється різноманітними неврологічними, нейропсихологічними і психічними порушеннями, що розвиваються внаслідок повторних гострих порушень мозкового кровообігу або хронічної недостатності кровопостачання головного мозку[1].

 Діагноз ДЕ встановлюється при наявності основного судинного захворювання та розсіяних осередкових неврологічних симптомів в поєднанні із загальномозковими. Вище вказана патологія – це поліетіологічна нозологічна група, що характеризується хронічним перебігом, в основі патогенезу якої лежить судинна та лікворна дисфункція [2].

 Найбільш частими етіологічними факторами ДЕ є: атеросклероз (слід відзначити, що цукровий діабет, прискорює динаміку розвитку атеросклерозу), артеріальна гіпертензія (АГ) та поєднання атеросклерозу й гіпертензії. Рідше вона обумовлена церебральним ревмоваскулітом, венозною недостатністю, хворобами крові[5].

 Як відомо, мозковий кровообіг являє собою самостійну функціональну систему з багаторівневими механізмами ауторегуляції й певними особливостями морфологічної будови. Поняття ауторегуляції означає спроможність судинної системи головного мозку (ГМ) підтримувати середній кровотік на постійному рівні, незалежно від змін рівня  артеріального тиску (АТ), а також змінювати його згідно з потребами мозкової тканини. Вся складна система регуляції мозкового кровообігу орієнтована  на забезпечення та збереження незалежності й постійності мозкового кровообігу, що забезпечує характерну для мозку високу інтенсивність метаболізму. Регуляція цереброваскулярних механізмів здійснюється високоорганізованою фізіологічною системою до складу якої входять магістральні, внутрішньомозкові артерії та вени, артерії м’якої мозкової оболонки. Однією із основних причин порушення ауторегуляції  є зміна системного АТ[1, 3,4].

 Реабілітаційні заходи при ДЕ включають лікувальну фізкультуру, дієтотерапію, фізіотерапію, санаторно-курортне лікування.

 Лікувальна фізкультура є активним методом загальної патогенетичної і профілактичної терапії, яка позитивно впливає на рівень АТ, серцеву діяльність та мозкову гемодинаміку, сприяє відновленню їх компенсаторних механізмів, підвищує Програма лікувальної фізкультури підбирається індивідуально, проводять регулярно з поступовим збільшенням навантаження, з використанням різних форм і засобів. Частота занять повинна бути 4-5 раз в тиждень. Інтенсивність вправ вираховують виходячи з максимальної ЧСС (від 220 віднімають вік хворого в роках). Якщо хворий веде сидячий спосіб життя, то вибирають таку інтенсивність фізичних вправ, при якій ЧСС складає 60-75% від максимальної. Отже, хворим з ГДЕ особливо на ранніх етапах захворювання рекомендують поступове підвищення фізичної активності: займатися ранковою гімнастикою, здійснювати щоденні піші прогулянки (в вихідні дні – піші прогулянки в ліс, фізичну працездатність, зменшує клінічні прояви захворювання й покращує якість життя. в зимовий період – лижні прогулянки), корисно також відвідувати басейн.

 Проводять заняття з лікувальної фізкультури, дотримуючись основних правил: системність і послідовність впливу вправ, включаючи послідовний розподіл навантаження на різні м’язові групи; поступовість у підвищенні і зниженні навантажень; поступове збільшення тривалості навантажень (спочатку - 10-15 хвилин, потім - до 40 хвилин); регулярність тренувань; наростання дози вправ протягом процедури і курсу (з максимумом навантаження в середині процедури) з повторенням кожної вправи 4-6 разів.

 Останнім часом при цереброваскулярній патології стали популярними методи релаксації. Дихальні вправи (черевним пресом) є однією з методик релаксації. Вони знижують збудження симпатичної нервової системи, знижують больові відчуття та АТ.

 Методика: глибокий вдих чиниться черевним пресом та грудною кліткою в напівзігнутому або прямому положенні тіла. Поклавши руку поверх черевної порожнини під час вдиху на три рахунки, пацієнт повинен відчути, як живіт стає плоским у момент видиху на рахунок три. Ефективно починати релаксацію з 10 повільних глибоких вдихів. Якщо дихання занадто швидке, може відмічатись запаморочення, тому слід дихати повільно. Дихальні вправи потрібно виконувати в поєднанні з іншими способами розслаблення.

 Техніка поступового розслаблення м’язів заснована на їх послідовному скороченні і розслабленні, починаючи з ніг і „просуваючись” далі, до стегон, сідниць, торса, рук, китиць, грудей, шиї, закінчуючи м’язами обличчя. Вправи повинні виконуватися обережно[5,6].

Література

1. Дамулин И.В., Парфенов В.А., Скоромец А.А., Яхно Н.Н. Нарушения кровообращения в головном и спинном мозге. В кн.: Болезни нервной системы. Руководство для врачей / Под ред. Н.Н. Яхно, Д.Р. Штульман. – М., 2005. – С. 231–30

2. Захаров В.В. Клиника, диагностика и лечение дисциркуляторной энцефалопатии // Практикующему неврологу. To Practicing Neurologist. – 2009. – No5 (27). – С. 13–1

3. Кадыков А. С. Реабилитация неврологических больных / А. С. Кадыков, Л. А. Черникова , Н. В. Шахпаронова. – М. : Мед пресс-информ, 2008. – 560 с.

4. Корнацький В. М. Соціальні та медичні проблеми цереброваскулярної патології / В. М. Корнацький // Український кардіологічний журнал. – 2008. – № 1. – С. 121 – 124. 

5. Нивина Ю. В. Восстановление двигательной функции больных церебральным ише- мическим инсультом на стационарном этапе реабилитации : автореф дис. ... канд. пед. наук / Нивина Юлия Владимировна. ; РГБ. – М., 2005. – 20 с. 

6. Руководство по профилактике инсульта у пациентов с ишемическим инсультом или транзиторной ишемической атакой [Електронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.angio. health-ua.com/.