Терещеня Оксана Владиславівна

студентка 6 курсу,

спеціальність «Журналістика»

Національний університет ім. О. Гончара 

Україна, місто Дніпро

 Анотація:

 У статті досліджено питання іміджу держави у контексті здійснення демократичних перетворень в Україні. Зазначено, що імідж держави на міжнародній арені відіграє вагому роль на формування міжнародних відносин країни. Наголошено про необхідність посилення інформаційного потенціалу держави, цілеспрямованого залучення ЗМІ задля коректного та ефективного формування та подачі інформації про країну. Доведено, що формування єдиної народної свідомості та національної ідеї є обов'язковою умовою позитивного сприйняття країни на міжнародній арені. 

 Ключові слова: держава, імідж, іміджева політика, стереотип, національна ідея, національна свідомість.

 Постановка проблеми дослідження. 

 В умовах формування нового світового порядку для України вкрай важливою є подальша міжнародна інтеграція, для цього потрібно створити позитивний імідж держави на міжнародній арені на основі збереження культури та ідентичності. Потрібно розробити та розвинути національну ідею, що є провідною для прогресивного розвитку державної політики. 

 Аналіз останніх джерел та публікацій.

 Ця тема була висвітлена багатьма авторами. Серед науковців, що досліджували питання формування іміджу держави, слід виділити В. Терещука («Електронний паблік рілейшнз як засіб формування зовнішньополітичного іміджу держав»), А. Демченко разом з В. Мажейка («Наукові аспекти поняття «Імідж»), Н. Качинську («Політичний імідж держави: структурні та комунікаційні компоненти феномену») та Г. Почепцова («Іміджіологія») та багатьох інших.

 Мета статті — визначити та проаналізувати основні чинники, що впливають на формування позитивного іміджу держави у міжнародному просторі.

 Виклад основного матеріалу.

 Кожна держава повинна турбуватися про створення та підтримку свого іміджу, адже зважена політика його формування сприяє розвитку економіки, захисту національних інтересів та допомагає залучитися підтримкою світової спільноти, зміцнюючі становище країни на міжнародному просторі. Зовнішньополітичний імідж також впливає і на процеси внутрішньої політики країни. Так, наприклад, представники опозиції можуть критикувати внутрішню політику Уряду, спираючись на негативний імідж держави. 

 Позитивний імідж держави на міжнародній арені свідчить про її політичну та економічну важливість, гідний рівень життя, конкурентоспроможність, високий рівень культурного розвитку, успішність та авторитетність країни. Імідж впливає як на ставлення інших країн світу до держави, так і її власних громадян, позитивне сприйняття держави підвищує рівень патріотизму її громадян [2].

 Необхідно зазначити, що імідж держави базується на трьох рівнях свідомості суспільства: міфологічному, стереотипному та предметному. Найбільш значущим є стереотипний рівень сприйняття. Однак, важливо зважати на два інших рівні, що формують баланс іміджевої структури та його зв'язок з реальною ситуацією в країні та очікуваннями й сподіваннями громадян.

 Враховуючи різні теорії та підходи, можна додати визначення іміджу держави як сукупності уявлень про країну в різних сферах її функціонування: політичній, соціальній, екологічній, економічній, науковий, спортивній та культурній. Потрібно зважати на те, що зовнішній імідж країни формується за допомогою міфів та стереотипів, які у сучасному світі створюються та масштабно поширюються за допомогою ЗМІ. Також імідж держави не може бути сталим та визначеним на довгий час, його можна змінити та адаптувати, трансформувати разом з розвитком економіки, технологій, соціальних та інформаційних процесів. Стосовно органів державної влади, то першочерговим елементом механізму формування їх позитивного іміджу, на думку науковців, без сумніву виступають засоби масової інформації [3, С. 84—90].

 В ході дослідження було розглянуто то проаналізовано електронні ресурси таких видань як «The Gardian» та «The USA Today» за останні 3 роки. Аналіз сайтів засвідчив, на жаль, невтішну тенденцію: новини про Україну мають більш негативний та шокуючий характер, зображення відбивають воєнні події, політичну, економічну та гуманітарну кризи, екологічну катастрофу. Так, наприклад, газета «The Guardian» у рубриці «The Observer» («Cпостерігач») публікує статтю під назвою «Чорнобиль, Україна: варіант ядерної відпустки», у якій розповідається про новий туризм в Україні в зону відчуження. Текстовий матеріал підкріплений фотографіями, на яких руїни міста Прип'ять, зруйновані будинки, залишені людьми 30 років тому. Автор матеріалу спілкується з британським підприємцем, господарем туристичної компанії, що здійснює екстремальні тури в такі місця. Фотографії ілюструють моменти подорожі, туристи фотографуються на тлі зруйнованих та покинутих колись будинків, атракціонів у парках та інше.

 Газета «The USA Today» дуже пильно слідкує та повідомляє про всі ситуації та воєнний конфлікт на Сході України. Серед усіх матеріалів на найбільшу увагу заслуговує окремий фоторепортаж під назвою «Ukraine`s political crisis in photos» («Українська політична криза у фотографіях»), що складається з 150 окремих знімків та коментарів до них. Необхідно додати, що зображення сприймаються людиною на емоційному, більш глибинному рівні, тому фотографії досить суттєво впливають на формування стереотипів про Україну в інших державах.

 Наразі ж, за словами закордонних експертів, Україна взагалі не має ніякого іміджу: через загальну непоінформованість або необізнаність, а також неспроможність вигідно представити себе в очах міжнародної спільноти. Наразі питання іміджу держави є не лише питанням політики, це питання національної безпеки, економічного розвитку, питання здійснення демократичних перетворень. Від міжнародного іміджу країни залежить залучення до неї іноземних інвестицій, вихід українських товарів, послуг та технологій на світовий ринок збуту, і взагалі ставлення до нашої держави та її громадян [4, С. 104—107].

 Головною вадою чинної іміджевої політики України є безсистемність її розробки та реалізації [1, С. 64—67]. Відсутність формування позитивного іміджу України та ефективності його просування зумовлена наступними причинами: 

• відсутність міцної стратегії іміджевої політики (цілеспрямоване формування іміджу України за кордоном все ще не здійснюється. Не визначено пріоритети та бажаний результат, що вимагається від PR-компаній. Відсутній єдиний координаційний центр з формування іміджу країни за кордоном).
• відсутність єдиного ідеологічного фундаменту (мається на увазі безсистемність PR-проектів, що спрямовані на покращення зовнішнього сприйняття країни). 

 Вищезгадані іноземні видання в основному використовують інформацію, яку вони черпають з українських ЗМІ, які, якщо вони реалістично відбивають подію та ситуацію, що склалася, навіть при величезному бажанні не мають можливості поліпшити реалії та покращити імідж держави, тому що реформи, що проводяться Урядом, не мають конкретних позитивних результатів. А за рівнем доходів, доступності якісного медичного забезпечення, соціальних програм українці дійсно знаходяться не на кращому місці у світі.

 У закордонних періодичних виданнях інформаційний потік про Україну є негативним, тривожні повідомлення та висвітлення проблем мають панівний характер у співвідношенні до решти новин. Одним с факторів неможливості створення позитивного іміджу країни є корупція і зв'язок бізнесу з державними службовцями, що займають провідні посади вищого рівня.

 Вважаємо, що для створення позитивного іміджу держави потрібно заснувати спеціальну структуру, що буде створювати та координувати імідж, стежити за реалізацією іміджевої політики держави на міжнародній арені. Така установа має відповідати за інформаційне-комунікативне середовище на рівні міжнародного простору, розробляти проекти та аналізувати результати своєї діяльності. Для досягнення успіху потрібно використовувати не тільки ЗМІ, але й бізнес-структури, наукові та освітні центри, діаспори співвітчизників за кордоном, установи культури та інші організації як важелі впливу, що формують думку світової спільноти. Щоби змінити стан речей у країні, потрібно почати з себе. Для того, щоб Україна стала успішною, сучасна українська національна ідея потребує модернізації, її необхідно адаптувати до реалій сучасного світу. Україна завжди постає в історії як пригнічена країна, що не має права на голос, це повинно закінчитися. Такі загальнолюдські цінності, що не залежать від політичного ладу держави, повинні стати провідними. Це права та свободи людини, гідні умови життя, верховенство закону, право на вибір та свободу слова. Саме такі цінності слід оголосити в якості політичного та економічного курсу країни. 

  Висновки.

 Враховуючи всі вищезазначені факти, можемо зробити наступні висновки: міжнародний та внутрішньополітичний імідж держави є важливими чинниками, що допомагають формувати міжнародні відносини та вести конкурентну боротьбу задля досягнення цілей. Рівень важливості іміджу держави зростає разом зі стрімким розвитком інформаційних технологій. Україна вже заявила про себе на міжнародному просторі, зараз потрібно скористатися можливостями покращити економічну ситуацію та вийти із кризи. На теперішній час імідж України залишає бажати кращого, іміджева політика розгалужена, не має чіткої цілі та мети, новини загалом мають негативне забарвлення. В основу іміджу держави потрібно покласти єдиний ідейно-смисловий проект її розвитку, імідж держави має бути конкретним та політично стабільним, це буде сприяти розвитку економіки, міжнародного бізнесу та отриманню міжнародних інвестицій.

 Формування позитивного іміджу України на міжнародній арені є завданням загальнодержавної ваги, для цього потрібно посилити інформаційний потенціал держави, активно та цілеспрямовано взаємодіяти із ЗМІ. Вважаємо, що формування позитивного іміджу країни повинно впроваджуватися на державному рівні, для цього потрібно створити у складі Міністерства інформації України структуру, що буде відповідати за створення та корегування іміджу, ведення іміджевої політики на міжнародному рівні. Для цього потрібно залучити всі органи виконавчої влади, відповідно до їх компетентності.

Література:

1. Антонюк О.В. Cучасний стан стратегії просування бренда держави в Україні / О.В. Антонюк // Економiка та держава. — 2011. — No 8. — С. 64—67.

2. Вербицька Г. Міжнародний імідж України: проблеми та шляхи формування / Г. Вербицька [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ijimv.knukim. edu.ua/zbirnyk/1_1/knukim_zbirka_170x265mm_?CMYK_part2_print.pdf

3. Колосок С.В. Формування іміджу установи в системі державного управління / С.В. Колосок // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб. — Вип. ІІІ: наук. вид. — Одеса: АстроПринт, 2000. — С. 84—90.

4. Кулеба О.В. Роль сучасних інформаційно-комунікативних технологій у формуванні міжнародного іміджу держав / О.В. Кулеба // Інвестиції: практика та досвід. — 2011. — No 3. — С. 104—107