Путінцева Віта Вікторівна,

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 

 Анотація. У статті розглянуто актуальні питання – проблема лікування остеоартрозу та роль фізичної реабілітації у відновному лікуванні. Актуальність теми полягає не тільки в більшості випадків цих пошкоджень, але й у важкості їх лікування і реабілітації. Це пояснюється дегенеративно дистрофічними змінами, які виникають в суглобовому хрящі з наступними кістковими розростаннями, що призводить до деформації суглобових кінців кісток, обмеження рухів, сухожильно-м'язових контрактур, а також значним відсотком задовільних результатів після фізичної реабілітації.

 Ключові слова: методика фізичної реабілітації, спеціальні вправи, лікування остеоартрозу.

 

ОСОБЕННОСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ БОЛЬНЫХ КОКСАРТРОЗОМ

 Аннотация. В статье рассмотрено актуальные вопросы – проблема лечения остеоартроза тазобедреного сустава и роли физической реабилитации в восстановительном лечении. Актуальность темы состоит не только в большинстве случаев этих повреждений, но и в тяжести их лечения и реабилитации. Это объясняется дегенеративно-дистрофическими изменениями, которые возникают в суставном хряще со следующими костными разрастаниями, что приводит к деформации суставных концов костей, ограничения движений, контрактур, а такж значительным процентом удовлетворительных результатов после физической реабилитации.

 Ключевые слова: методика физической реабилитации, специальные упражнения, лечение остеоаратроза.

 

FEATURES OF PHYSICAL REHABILITATION OF PATIENTS WITH COXCHARTHOSIS

 Abstract. The main issue of this thesis is devoted to the actual problem – the problem of treatment of osteoarthrosis and the role of physical rehabilitation in recovery treatment. Relevance of the topic is not only most of injuries, but also in the difficulty of their treatment and rehabilitation. This is due to degenerative-dystrophic changes that occur in articular cartilage of these bony growths, leading to deformation of the articular ends of bones, restriction of movement, contractures, and a significant percentage of satisfactory results after physical rehabilitation.

 Key words: methods of physical rehabilitation, special exercises, treatment of osteoarthrosis

 

 Постановка проблеми. Остеоартроз – одне з найпоширеніших хронічних захворювань суглобів, яке характеризується прогресуючим перебігом, деформацією суглобів, втратою їх функцій та погіршенням якості життя хворих. 

 Деформуючий артроз кульшового суглоба, або коксартроз - це дистрофічний процес, при якому в суглобі спостерігається дегенерація суглобового хряща з наступною зміною кісткових суглобових поверхонь, розвитком крайових остеофітів, деформації та порушення руху. Саме тому, слід досліджувати значення застосування засобів фізичної реабілітації, в тому числі масажу, при коксартрозах.

 Аналіз останніх досліджень і публікацій. За останні десятиліття досягнуто значного прогресу в розумінні патогенетичних механізмів дегенерації суглобового хряща. Однак дотепер недостатньо вивчена роль пошкодження внутрішньосуглобових структур у виникненні, розвитку, прогресуванні та підтримці запальної реакції синовіальної оболонки суглобів та розвитку м’язової дисфункції при первинному артрозі. Сучасним поглядам на патогенетичні механізми кісткової резорбції при остеоартрозі притаманні багатофакторність та різноспрямованість[ 3-6,8 ]. Залишається нез’ясованим зв’язок зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини окремих клінічних, сонографічних, рентгенологічних та томографічних структурних проявів суглобової патології при ОА, не вивчена прогностична значимість остеодефіциту щодо темпів прогресування артроз них змін. Потребує вдосконалення і програма медичної реабілітації пацієнтів з первинним гонартрозом, залежно від варіантів його перебігу, коморбідності, вікових особливостей пацієнтів, періоду лікування[ 1,8 ].

 Постановка завдання: узагальнити теоретичні підходи до вивчення засобів фізичної терапії при коксартрозах.

 Виклад основного матеріалу. Первинний остеоартроз  – одна з найбільш поширених хвороб людства, яка вражає осіб дорослого і похилого віку. Фактори ризику ОА можуть бути розділені на генетичні, набуті та зовнішнього середовища. Генетичні - жіноча стать, дефекти гена колагену ІІ типу, етнічна приналежність, інша спадкова патологія кісток і суглобів. Придбані - літній вік, надлишкова маса тіла, зниження рівня жіночих статевих гормонів, порушення розвитку або придбані захворювання кісток і суглобів. Фактори зовнішнього середовища - професійні особливості і фізичні навантаження на суглоби, травматизація суглобів, заняття спортом.

 Аналізуючи дані літератури, слід зазначити різноманітність у поглядах авторів на етіологію та патогенез ОА. Однак доведено, що основою в механізмі розвитку захворювання є дистрофія суглобового хряща, пов'язана з зубожінням основної речовини хряща протеогліканами. Причини порушення хряща до кінця не встановлені і розглядаються з декількох позицій: механічної, ендокринної, генетичної, судинної, ферментативної, хондроцитарної, імунологічної. ОА розвивається внаслідок порушення статики, що в свою чергу веде до перевантаження, травмування та дистрофії гіалінового хряща. Найбільш значимими факторами ризику вважаються стать і вік хворих. Так, ОА частіше зустрічається у жінок і має сімейний характер.  

 На сьогоднішній день розроблено багато різних систем оцінки тяжкості стану хворих, функціональних можливостей хворого, а також стандарти оцінки ефективності лікування хворих ОА. В основному це опитувальні листки, шкали, індекси, анкети із бальною градацією. Це допомагає прослідкувати динаміку перебігу хвороби та отримати об'єктивні оцінки стану здоров'я хворих[ 3,6 ].

 Значну допомогу при лікуванні хворих надають програми фізичної реабілітації, в яких подаються конкретні рекомендації хворому про застосування фізичних вправ і повсякденної поведінки в побуті. В роботі подається клінічний аналіз змін після проведеного курсу реабілітації, ефективність застосування різних методів фізичної реабілітації, їх вплив на стан хворих.

 Лікування остеоартрозу сьогодні залишається актуальною проблемою незважаючи на значні успіхи у розкритті численних аспектів етіології та патогенезу данного захворювання. Це пов’язано з багатофакторністю розвитку остеоартрозу з одного боку, а з іншого – з симптоматичною дією більшості лікарських засобів, що застосовуються для лікування даної патології. Сучасна реабілітація остеоартрозу базується на принципах поетапності, безперервності та наступності. Воно передбачає індивідуальний та комплексний підхід до хворого[ 2,7 ].

 Серед засобів медичної реабілітації важливе місце належить природним, преформованим фізичним чинникам, кінезіотерапії та їх раціональному поєднанню. Особливо ефективне їх застосування в санаторно-курортних умовах. У цей період хворий позбавлений негативних ефектів застосування медикаментозних засобів і реабілітація спрямована на стимуляцію компенсаторних можливостей організму шляхом поліпшення гемодинаміки, фізичної працездатності, нормалізації метаболічних порушень [ 1,8 ].

 Лікувальна фізкультура є одним з найважливіших методів реабілітації і поліпшення функції суглобів у хворих на остеоартроз.

 Лікувальна фізкультура при остеоартрозі сприяє: попередженню або усуненню атрофії периартикулярних м’язів; попередженню або усуненню нестабільності суглобів; зменшенню артралгій, покращенню функції уражених суглобів; гальмуванню подальшого прогресування остеоартрозу; зменшенню маси тіла

 Лікувальна фізична культура на санаторно-курортному етапі включає щоденні лікувальну та ранкову гімнастику, прогулянки. ЛФК призначають за щадною методикою в режимі розвантаження суглобів з диференційованою розробкою ослаблених м’язів, чергуванням активних рухів з ізометричним скороченням м’язів, навчанням хворого розслабленню м’язів.

 Лікувальний масаж призначали на реґіонарні м’язи уражених суглобів і на рефлекторно-сегментарні зони хребта. Заняття груповим методом проводили під постійним медичним контролем. Вони включали вступну, основну і заключну частини. Використовували динамічні і дихальні фізичні вправи, переважно в вихідних положеннях сидячи та лежачи. Режим рухового навантаження передбачав розвантаження хворих суглобів: пацієнтам з КА забороняли тривалу ходу[ 1,8 ].

 Масаж при деформуючому артрозі кульшового суглобу застосовують для зниження тонусу напружених м'язів і збільшення скорочувальної здатності ослаблених; поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних і регенеративних процесів; усунення невралгічних проявів; підтримання рухливості хребта та суглобів, відновлення працездатності хворого; продовження ремісії захворювання. За рахунок масажу усі корисні елементи потраплятимуть до суглобів і хрящової тканини набагато швидше. Окрім цього він ефективно відновлює загальну функціональність рідини суглобів. Регулярний масаж хворого суглоба при коксартрозі допомагає гіаліновому хрящу відновлюватися набагато швидше.

 В період ремісії застосовують сегментарно-рефлекторний та класичний масаж і, порівняно з гострим періодом, його виконують більш тривало і інтенсивно, використовуючи всі прийоми. Призначають гідромасаж, точковий масаж і самомасаж. Лікувальний масаж застосовують при затиханні гострих проявів захворювання для зменшення болю; розслаблення м'язів, протидії розвитку контрактурам і атрофії м'язів; покращання крово - та лімфообігу, трофічних процесів в уражених зчленуваннях і навколишніх тканинах; для покращення психоемоційного тонусу хворого[ 4,6 ].

 Висновки. Застосування комплексів відновлення дасть можливість удосконалити процес медичної реабілітації хворих на первинний коксартроз, допоможе ефективніше спланувати діагностичний, реабілітаційний та профілактичний процес, а також дозволить домогтися істотного поліпшення функціонального стану опорно-рухового апарату та якості життя хворих на коксартроз

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бакалюк Т. Г. Сучасні підходи до комплексного застосування природних методів у відновному лікуванні хворих з первинним остеоартрозом з супутнім синовітом / Т. Г. Бакалюк // Вісник морської медицини. – 2016. – № 2 (71). – С.74–79.

2. Герасименко С. І. Реабілітація після ендопротезування хворих із тяжким типом дисплазії тазостегнового суглоба / С. І. Герасименко, І. В. Рой, Д. М. Полулях // Травма.  2016.  Т. 17, № 5. - С. 72-75.

3. Застосування методів фізичної реабілітації у хворих похилого віку з остеоартрозом колінних суглобів на санаторно-курортному етапі реабілітації / І. Р. Мисула, Т. Г. Бакалюк, В. Б. Коваль, І. М. Салайда – К. : МОЗ України, Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи, 2014. – 31 с. 

4. Корж H. А. Остеоартроз – підходи до лікування / Корж H. А., Філіпенко В. А., Дєдух Н. В. / Вісник ортопедії травматології та протезування. – 2004. – № 3. – С. 75–79.

5. Медицинские и социальные проблемы эндопротезирования суставов конечностей / Москалев В. П., Корнилов Н. В., Шапиро К. И., Григорьев A. M., Каныкин А. Ю., Морсар А. В. – С. П., 2011. – 157 с.

6. Мисула І. Р. Особливості харчування пацієнтів похилого віку з остеоартрозом / І. Р. Мисула, Т. Г. Бакалюк, О. С. Островська. – К. : МОЗ України, Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи, 2014. – 32 с.

7. Лечение остеоартроза крупных суставов нижних конечностей / Поливода А. Н., Вишневский В. А., Чатковский А. Л., Станков Н. Л., Дворников Д. И., Гобелюк К. Н. // Вісн. морської медицини. – 2009. –№ 3. – С. 67–69.

8. Ибадова Г. Д. Системные эффекты применения природных и преформированных физических факторов при восстановительном лечении больных остеоартрозом / Г. Д. Ибадова, К. В. Гордон, Х. Ю. Афашагов //Здоровье. Медицинская экология. Наука. – 2009. – № 4–5. – С. 23–25.