Деталі

Категорія: П'ятнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Козинець Ольга Дмитрівна,

аспірантка кафедри початкової освіти

Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького

 

  Статтю присвячено діалектичному аналізу історичних передумов становлення й розвитку шкіл передового досвіду в галузі вітчизняної медицини й охорони здоров’я. Окреслено витоки авторських шкіл, досвід роботи яких по праву вважається зразковим не лише в Україні, але й за її межами.

  Ключові слова: школи передового досвіду, авторські школи, медицина, охорона здоров’я.

 

  Розкриваючи історичні передумови становлення й розвитку шкіл передового досвіду в галузі вітчизняної медицини й охорони здоров’я, зазначимо, що підґрунтям слугує діяльність найстарішого вищого навчального закладу України – Києво-Могилянської академії, на базі якої в ХVIII ст. отримано дипломи докторів наук понад 100 випускниками таких усесвітньо відомих університетів Європи, як Лейденський, Страсбурзький, Кільський, Паризький, Оксфордський. Серед цих випускників почесне місце посідають засновники авторських шкіл передового досвіду в системі вітчизняної медичної освіти Іван Крутень, і Денис Понирка, Іван Полетика і Кость Щапин, Петро Погорецький і Нікон Карпинський [3, с. 40].

  Засновником авторської школи передового досвіду в галузі акушерства вважається полтавець Н. Максимович-Амбодик. Геніальним українським мікроскопістом – вітчизняним попередником Коха і Пастера, діяльність якого припадає на ХVIII ст., є уродженець Гадяча М. Тереховський, яким закладено підвалини авторської школи в галузі мікробіології. Майже на два сторіччя випереджає своїх співвітчизників Георгій (Юрій) Дрогобич (1450–1494 рр.), якого в 1480–1482 рр. обрано ректором Болонського університету, а найбільш видатним учнем його школи є сам Микола Коперник. До наших днів збережено наукову працю Ю. Дрогобича з астромедицини «Поточна оцінка 1483 року».

  У XVIII–XIX ст. поступово викристалізовуються тенденції, що накладають відбиток на подальший розвиток шкіл передового досвіду в системі медичної освіти: широка програма теоретичного навчання; клінічний принцип викладання основних медичних дисциплін («виховання лікаря біля ліжка хворого»); оволодіння студентами одночасно терапією і хірургією (студенти європейських медичних закладів хірургію на той час ще не вивчають) [5, с. 140]. На цей період припадає діяльність авторської школи видатного українського гістолога й анатома В.О. Беца (1834–1894 рр.), яким локалізовано ділянку мозку, що керує рухами, досліджено функцію надниркових залоз, кровообіг у печінці. Йому належить фундаментальна праця «Як ростуть кістки» і ще майже 50 наукових праць [1, с. 38].

  До нині мало дослідженою в системі вітчизняної медичної освіти залишається досвід авторської школи передового досвіду Я.О. Чаруківського, яким уперше сформульовано ідею про диференціацію поранених і хворих, створення батальйонних медичних пунктів на базі військових підрозділів, що сприяє наближенню медичної допомоги до передової. Ці прогресивні ідеї згодом втілено ним у фундаментальну працю «Військово-похідна медицина», що відзначена Демидівською премією [5, с. 141].

  Усесвітнє визнання здобуто винахідником кращих акушерських і гінекологічних інструментів зі Слобожанщини І.П. Лазаревичем (1829–1902 рр.) – професором акушерства, гінекології і дитячих хвороб, з ініціативи якого організовано Повивальний інститут для підготовки акушерок. Він бере активну участь у роботі Харківського медичного товариства, а на всесвітніх медичних виставках неодноразово отримує дипломи І ступеня за вдосконалені акушерські прилади – щипці, матковий зонд, вимірювачі, дзеркала. Інший хірург із Слобожанщини А. Підріза відомий проведеною операцією з вилучення кулі в серці. 

  Із 1886 р. пов’язане відкриття в м. Одеса другої світі бактеріологічної лабораторії з ініціативи І.І. Мечникова (1845–1916 рр.), яким синтезована й апробована вакцина від сказу. Він є лауреатом Нобелевської премії за працю «Імунітет при заразних хворобах». У 25-річному віці вчений стає професором зоології та порівняльної анатомії Одеського університету, а згодом розробляє основи імунології. До його авторської школи передового досвіду згодом долучаються такі видатні українські вірусологи, як Я. Бардах і М. Гамалія.

  Заслуговують на визнання відкриття фундаторів українських авторських шкіл передового досвіду Д. Заболотного, Т. Яновського і Л. Гіршмана [3, с. 41]. 

  На початку ХХ ст. у м. Полтава починає функціонувати авторська школа відомого хірурга М.В. Скліфосовського (1836–1904 рр.), яким уперше на Полтавщині використано наркоз для проведення операцій. Він по праву вважається засновником черевної хірургії, упровадження асептики й антисептики, операцій на щитоподібній залозі, жовчному міхурі. 

  Останні роки життя проводить на Полтавщині в с. Бутове Узвишшя автор гуманістичного напряму в лікуванні психіатричних хворих В.І. Яковенко (1857–1923 рр.).

  Видатний патолог і мікробіолог В.В. Підвисоцький (1857–1913 рр.) проводить наукові дослідження в галузі мікробіології, імунітету, патології інфекцій, ендокринології. Його підручник «Основи загальної та експериментальної патології» перекладено німецькою, французькою, японською та іншими мовами. Цим ученим ще в 1896 р. зроблено припущення, що надниркові залози відіграють головну роль у захисті організму від токсичних продуктів обміну.

  На початку ХХ ст. активізується діяльність Українського наукового товариства, природничо-лікарську секцію якої в 1908 р. очолює головний хірург Київського військового госпіталю, а згодом – генерал-хоружий санітарної служби УПР М. Галин. В історію вітчизняних шкіл передового досвіду в галузі медичної освіти він входить як керівник термінологічної комісії Міністерства народного здоров я УНР, автор першого «Російсько-українського медичного словника» (1920 р.), що перевиданий у наш час у 1995 р. Інститутом української мови НАН, а також як автор першого «Медичного латинсько-українського словника», що виданий уже в еміграції в м. Прага (1926 р.) і перевиданий у 1969 р. у м. Детройт (США) [5, с. 141–142].

  У ході аналізу науково-педагогічної літератури [1; 2; 3; 5] установлено, що під час перебування при владі В. Винниченка і В. Голубовича функціонують департаменти здоров’я, директорами яких працюють Б. Матюшенко (1883–1944 рр.), відомий як організатор медико-санітарної служби в Україні, і випускник Цюрихського університету Є. Лукасевич (1871–1929 рр.) – один з організаторів Українського Червоного Хреста.

  За часів гетьмана П. Скоропадського у травні 1919 р. створюється Міністерство здоров’я та соціальної опіки на чолі з В. Люблинським. За часів Директорії на цю посаду призначено спочатку Б. Матюшенка, а в 1919 р. – майбутнього академіка О. Корчак-Чепурківського, який із 1917 р. працює членом Ради медико-санітарного відділу при Генеральному секретаріаті УНР. Посаду міністра народного здоров’я по черзі обіймають М. Білоус, Д. Одрина, С. Стеминовський. Після утворення в 1918 р. Західно-Української народної республіки обов’язки державного секретаря здоров’я в уряді виконує випускник медичного факультету Віденського університету галичанин І. Куровець. На той час апарат Міністерства здоров’я надає всіляку підтримку школі передового досвіду з медико-санітарної опіки над українськими збройними силами, яку представляють лікарі В. Білозор, А. Бурачинський, М. Галин, Ю. Добриловський, М. Нездіймигора, В. Совачів, М. Терлецький, К. Тинячкевич, Т. Яцик. У цей самий час український професор І. Горбачевський організовує й очолює перше у світі Міністерство здоров’я в Австро-Угорщині, а згодом працює членом найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини у Видні [5, с. 143].

  Якщо звернутися до прикладів ближчих до нас часів, то увагу привертає постать фундатора авторської школи з біохімії І. Горбачевського з Тернопольщини, яким уперше у світі синтезовано сечову кислоту. Це відкриття дає поштовх до розроблення проблеми обміну речовин, зокрема, білків. Відомо, що деякий час наш співвітчизник працює міністром охорони здоров’я Чехословаччини. Ще один засновник вітчизняної авторської школи з лікування хвороб очей (уродженець с. Білобожниця на Тернопільщині) М. Борискевич тривалий час керує кафедрами офтальмології в Інсбрукському і Грацькому університетах. 

  Ближче до наших днів утверджуються авторські школи передового досвіду М.М. Амосова, О.О. Богомольця, М. Бокаріуса, В. Воробйова, Ю.Ю. Вороного, Д.К. Заболотного, М.Д. Стражеска, М. Ситенка, В.П. Філатова. Зокрема, О.О. Богомолець (1881–1946 рр.) відомий як організатор і директор Інституту експериментальної патології та Інституту клінічної фізіології (на їх базі в 1953 р. створено Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця). Науковцем досліджено проблеми патологічної фізіології, ендокринології, реактивності організму.

  Видатним українським хірургом Ю.Ю. Вороним (1895–1961 рр.) зроблено першу в світі клінічну пересадку нирки від загиблої людини, завдяки чого започатковано новий етап у розвитку трансплантології.

  Видатний терапевт і професор медицини М.Д. Стражеско (1876–1952 рр.) упродовж тривалого часу очолює відділ спеціальної патології й терапії Київського жіночого медичного інституту. Ним опубліковано працю «До симптоматології і діагностики тромбозу коронарних артерій серця», у якій уперше у світі описано різні клінічні форми хвороби. Згодом це дозволяє за життя пацієнта розпізнавати інфаркт міокарду для вживання необхідних лікувальних заходів. З діяльністю М.Д. Стражеска пов’язано розвиток не лише кардіології, але й гастроентерології, гематології, алергології, упровадження клініко-експериментального методу.

  Із розвитком вітчизняної офтальмології пов’язане ім’я В.П. Філатова (1875–1956 рр.), яким розроблено нові методи відновної хірургії, оригінальний метод шкірної пластики круглим шкірним стеблом, перещеплення рогової оболонки. Ученим створено спеціальні офтальмологічні інструменти, запропоновано і впроваджено у виробництво низку тканинних лікарських препаратів.

  М.М. Амосов (1913–2002 рр.) відомий як організатор і очільник першої в нашій країні кафедри торакальної хірургії. Він започатковує й упродовж тривалого часу працює директором Київського інституту серцево-судинної хірургії, розробляє й упроваджує в медичну практику оригінальні апарати штучного кровообігу, проводить перше у країні протезування мітрального клапана. Усесвітню відомість ученим здобуто завдяки розробленню й застосуванню протитромбічних протезів серцевих клапанів, закладенню основ авторської школи біологічної та медичної кібернетики. За півстоліття ним зроблено майже сім тисяч операцій.

  Свідченням визнання здобутків вітчизняних шкіл передового досвіду в системі медичної освіти є пам’ятники, що увічнюють геній Д. Самойловича в м. Миколаїв, М.В. Скліфосовського – у м. Полтава, Ф. Яновського – у м. Київ і м. Хмельницький, В. Образцова – у м. Київ. Провідним вищим навчальним закладам України присвоєно ім’я біохіміка І. Горбачевського (м. Тернопіль), академіків О. Коломійченка (уродженця м. Шпола Черкаської області), Р. Кавецького, В. Комісаренка, О. Марзеєва, Л. Медведя, О. Палладіна, А. Ромоданова (м. Київ) [2, с. 34].

  На Поділлі в 1944 р. створено музей М.І. Пирогова, а в м. Вінниця ім’ям автора вітчизняної хірургічної школи названо обласну лікарню. На Вінничині в с. Заболотне (колишнє – с. Чоботарка) зберігається музей президента Академії наук України засновника авторської школи передового досвіду з епідеміології Д.К. Заболотного. Разом із І. Савченком він перевіряє на собі дію вакцини проти холери, а підчас перебування в Індії, Монголії, Аравії й Шотландії досліджує лікування тифу і правця [2, c. 35]. 

  За часів відродження української державності в 90-ті роки ХХ ст. задля забезпечення потреби медичних працівників Збройних Сил України видається «Російсько-український військово-медичний словник» професора А.А. Бурячка. Наприкінці 2001 р. видається «Термінологічний словник-довідник менеджера охорони здоров’я», що містить нормативну лексику з управління охороною здоров’я. Його авторами витлумачено терміни ринкової економіки, кадрового менеджменту, психології, соціології, екстремальної й військової медицини, якими найчастіше послуговуються в управління охороною здоров’я [5, с. 145].

  На початку нового тисячоліття набуває розвитку школа передового досвіду доктора медичних наук професора В.Я. Білого, завдяки якої відбувається інтеграція національної системи медичного забезпечення Збройних Сил України із системою медичного забезпечення населення. Нині активну роботу з розбудови української державності здійснює Всеукраїнське лікарське товариство, президентом якого впродовж тривалого часу є академік АМН України, відомий учений-нефролог Л.А. Пиріг. Члени Правління й Комісії у справах реформування системи охорони здоров’я долучаються до наукового обґрунтування стратегії й тактики державної політики в галузі охорони здоров’я, упровадження сімейної медицини, Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» [4].

 

Список використаних джерел

1. Видатні медики України // Позакласний час. – 2015. – № 7. – С. 76–81.

2. Віленський Ю. Лікарська слава України : історія і сучасність / Ю. Віленський // Людина і світ. – 1995. – № 1–2. – С. 34–35.

3. Віленський Ю. Ренесанс тільки починається : історія української медицини / Ю. Віленський // Людина і світ. – 1994. – № 7. – С. 38–41.

4. Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/14-2002-%D0%BF

5. Радиш Я. Українські медики у процесі становлення української державності / Я. Радиш // Пам’ять століть. – 2003. – № 2. – С. 139–146.

Деталі

Категорія: П'ятнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Vasylyshyn Vitalii

Ph.D., Associate Professor of Engineering and Computer Graphics

Ivano-Frankivsk National Technical University

oil and gas, Ukraine, Ivano-Frankivsk

 

  Abstract: Shape sleeve ends and the ends of the pipes is chosen independently flat, conical, convex or concave. The conical shape of the end is different from a plane at an angle, the tangent of which does not exceed the value of the coefficient of friction between the sleeve and the pipe ends. Such performance contact sleeve ends and pipes allow forming most workable connection depending on the given conditions, sizes and materials of its connection details. Find ways to improve designs highly hermetic threaded joints to improve reliability casing is relevant and promising task. 

  Keywords: pipe, thread, strength, tightness, efficiency

 

  Complications and accidents during construction and operation of casing oil or gas wells are caused by the complexity of mining and technical conditions of work. The main causes abnormal function of the column: separation joints and pipes, pipe sections fall into the hole, complications of cementing and casing operation caused between the column and for the column manifestations and emissions. Due to abnormal function of threaded connections is 90% of all accidents casing, 40% due to loss of strength or break pipe thread in the thread and 50% - through leaks in joints.

  Damage casing 5-7% of all accidents and their elimination spent 10-12% of emergency repair time, the share of these costs increase with depth drilling. Up to 70% of all complications caused by casing leakage of threaded connections. An important way to increase the reliability and safety of the construction and operation of the well is to improve the design and technology of casing joints. Disability casing due to loss of reliability required strength and tightness of socket joints threaded connections. Even with full compliance of geometrical parameters of threaded connections standards such connections to a wide dispersion force interaction parameters that can not withstand operating pressures on the casing in the borehole.

  The trend to hidden under-strength and tightness of threaded joints Casing joints in full compliance with their geometrical parameters of the standard, as the latter does not regulate the requirements screwing with specified torque. The requirement to end couplings coincide with the end of the thread pipe is unreliable criterion of efficiency connection. Therefore it is necessary to look for new technical solutions to improve reliability and ensure the strength and tightness of connections, increase efficiency socket joints compounds casing design and technological methods. The most important task to ensure the reliability casing joints are: the right choice of sealing greases or special sealants, oil-choice solutions and cementing process, create the necessary elastic tension in threaded joints.

  High efficiency and performance at the highest technical fastening and operation of wells in difficult geological conditions and obliquely-directed and horizontal wells showed highly airtight fittings node seal metal-metal, but they have some operational weaknesses. Therefore, increasing the strength and tightness of casing from improving connections with integrated hub seal is relevant and promising task. In the world of industrial practice showed highly airtight fittings have been widely used, for example, in Russia formed a separate class of "Premium" pipe connections with metal seals. The design showed highly airtight connections include conical trapezoidal thread profile seal metal-metal and persistent end. High thread type and OTTM common type in the world Buttress (according to the standards of the American Petroleum Institute API 5CT and API 5B) face significantly higher axial and bending loads than triangular thread. However, these structurally thread sealing functions do not perform.

  Sealing compounds is indicated with built-compaction. The principle of his work lies in the fact that when screwing thread outer surface of the pipe nipple is radial tension in the inner surface of the clutch and the area of contact occurring strain compression. Sealing the surface can be formed: Internal - cone, cylinder; outside - cone or convex surface (sphere, barrel). In OTTH coupling cone-cone seal with the company Hydril (USA): CTS, CTS-4, RB, FJ, Super FJ, FJ-40, EU, Tripleseal; company Sosiete Valures (France): VAM, VAM AF, VAM AT-AF, Nev VAM; firm Nippon Steel (Japan): NS-CC and others. Convex shape nipple with sealing Extreme Line, Tenaris Blue, Antares MS, BDS, NK-3SB more. In seals KS Bear, FOX in conjugation are convex and concave surfaces. In the seal of the company Atlas Bredford (USA) TS-4S, Jj-4S, FL-4S, Jj-3SS are teflon ring. Increase moment screwing reach contact stresses on thrust plane or in the form of reverse cone ends, the main function of which is to limit the screwing and achieve precise axial positioning surfaces and seal carving with desired tension. However, significant axial tension, which are designed connection "Premium" reduce face interaction or revealing butt. However, when inflating stress disorder possible mechanical seals in curved wells. Making connections with metal-to-metal seal is associated with a number of high technological conditions, complicated design, they require high precision cutting and sealing of mutual accommodation, threaded and thrust surfaces. This is necessary for their simultaneous coordinated interaction and achieve the specified tension in conjunction, as tensions in the thread and seal substantially affect each other. Such compounds are sensitive to failure to comply with torque, especially to their excess. It is worth noting that in the use of the oil fields for screwing key casing high work effort, plastic deformations occur groove thrust surfaces and the ends of these compounds that significantly reduces their tensile strength. It is in the field of plastic deformation in the first place is corrosion of metal in the presence of corrosive components in the borehole. In-directed angle and horizontal wells are most effective seal with the convex surface of the nipple. But this interface has less contact area, requires more radial tension and achieves high contact stresses. The rapid onset of plastic deformation, in addition to corrosion, leading to deviations form surfaces, reduce tension, tightness, declining terms of re-screwing.

  The authors of [1] proposed a device for sealing socket joints pipe connections established between the ends of the tubes and includes bushing, which is deformed in cold curved sections alternating along its length to form the surface of the second and fourth orders. It provides in connection deformation screwing each curved section and thus the distribution of strain at full length sleeves, bushings increases strength and can provide tightness at higher internal pressures.

  Shape sleeve ends and the ends of the pipes is chosen independently flat, conical, convex or concave. The conical shape of the end is different from a plane at an angle, the tangent of which does not exceed the value of the coefficient of friction between the sleeve and the pipe ends. Such performance contact sleeve ends and pipes allow forming most workable connection depending on the given conditions, sizes and materials of its connection details. Find ways to improve designs highly hermetic threaded joints to improve reliability casing is relevant and promising task. 

 

References:

1. Pat. Ukraine number 68 732, IPC E21V 17/00 F16L 15/04/device for sealing pipe joints muftovyh/Kryzhanivsky E., Paliychuk I., V. Vasylyshyn - Opubl.10.04.2012, Byul.№7.

Деталі

Категорія: П'ятнадцята всеукраїнська практично-пiзнавальна iнтернет-конференцiя

Гаврилюк 

Юлія Володимирівна

Старший викладач

Луганський національний університет імені Т.Г. Шевченка

Україна

Старобельськ

 

Сергієнко

Олександра Вікторівна

Луганський національний університет імені Т.Г. Шевченка

Україна

Старобельськ

 

  Анотація: У статті розглядаються питання ботанічних знань про найбільш поширені отруйні рослини Лівобережного степу України. Проведено обстеження фітоценозів та виявлено 127 видів отруйних рослин, які є небезпечними для людини та тварин. Визначено життєві форми, рясність зростання та найбільш отруйні рослини.

  Ключові слова: отруйні рослини, життєві форми, рясність, токсичність, синантропна флора.

 

Зміст наукової роботи.

  Рослинність Лівобережного Степу України вирізняється видовим різноманіттям. Однак зустрічається значна кількість отруйних рослин, котрі при необережному поводженні з ними можуть загрожувати здоров’ю та життю людини або тварин. Згідно медичної статистики отруєння рослинами складає 14% від загальної кількості, після отруєнь медикаментами [1].

  Отруйними називають рослини, які в процесі еволюції набули здатність виробляти або накопичувати в різних органах специфічні біологічно активні речовини, які здатні за відповідної експозиції (доза та тривалість дії) викликати хворобу або смерть людини або тварини [2].

  Але недостатня вивченість отруйної флори території Луганської області спричинила необхідність проведення подальших досліджень з метою встановлення видового складу токсичних видів, їх динаміки та ареалів поширення.

  В задачу дослідження входило – дослідити видове різноманіття отруйних рослин Лівобережного степу України в межах Луганської області, зазначити ареали розповсюдження, виявити особливо небезпечні токсичні види.

  На протязі 2016 – 2017 року були проведені маршрутно – експедиційні обстеження фітоценозів Луганської області на предмет наявності отруйних видів рослин.

  Видовий склад визначено за атласами й визначниками [3 – 7].

  Аналіз життєвих форм визначено за Серебряковим [8]. 

  Для визначення рясності отруйних рослин використано бальну О. Друде [9,14].

  Українські бінарні найменування видових таксонів наведено за “Визначником вищих рослин України” [10] і словником назв рослин [11], а латинські – звірено за довідником “Судинні рослини України” [12].

  В ході досліджень було виявлено 127 видів отруйних рослин, які належать до 35 родин. Вони є небезпечними для людини, домашньої худоби, здатні завдавати суттєву шкоду сільськогосподарській продукції.

  Аналізуючи видовий склад зазначаємо, що найбільшу кількість представників отруйної флори мають наступні родини : Brassicaceae (9,5%), Asteraceae (9,5%), Ranunculáceae (8,7%), Fabaceae (7,9%), Solanaceae (7,1%), Papaveraceae (3,9%), Аpiaceae (4,7%), Poaceae (5,5 %), Lamiaceae (5,5%). 

  Інші родини представлені незначною кількістю таксономічних одиниць (Berberidaceae, Faboideae, Plantaginaceae , Amaranthaceae та інші.) ( табл.1).

Таблиця 1

Розподіл отруйних видів рослин Луганської області за родинами, шт.

 

 

  Згідно цієї класифікації життєвих форм розрізняють чотири види життєвих форм: деревні рослини, напівдеревні рослини, наземні і водяні трави. Серебряков наземні трав’янисті рослини поділяє на монокарпики і полікарпики. До перших належать одно - та дворічники, а до других – більшість багаторічних трав. 

  Отримано наступні дані: серед життєвих форм отруйних рослин Луганської області переважну більшість складають наземні трави 91%, серед них полікарпічні трави – 67 %, монокарпічні трави – 24 %. Деревні рослини представлені невеликої кількістю видів 9 % від загальної кількості. Серед них 4 % - дерева, 5 % - чагарники.

  За шкалою О.Друде визначали рясність: дуже рясно зростали 65 видів отруйних рослин, досить рясно 26 видів, зрідка – 10 видів, а 8 видів зустрічалися поодиноко.

  Слід зазначити, що серед отруйної флори Луганської області є представники родин , які викликають найбільш тяжкі отруєння : Solanaceae - Hyoscýamus níger, Datúra stramónium, Atrópa belladónna, Ranunculáceae - Aconítum soongáricum, Adōnis vernālis,Pulsatílla vulgáris, Nolinoídeae - Polygonátum odoratum, Аpiaceae - Conīum maculātum, Heracléum sosnówskyi, Cicúta virósa, Melanthiaceae - Páris Trillium, Asparagaceae - Convallaria majalis, Euphorbiaceae - Ricinus commúnis, Euphórbia helioscópia, Boragináceae - Échium vulgáre, Colchicaceae - Colchicum autumnale. 

  Більшість отруйних рослин належать до умовно отруйних і є представниками синантропної флори. Це стосується представників родини Brassicaceae, Papaveraceae, Solanaceae, Аpiaceae, Boragináceae.

  Таким чином, природні умови Луганської області є сприятливими для зростання отруйних рослин, особливо наземних трав. Тому для забезпечення життєдіяльності населення необхідні пропагандистські заходи, що спрямовані на ознайомлення громадян з зовнішнім виглядом отруйних рослин. Особливо це необхідно в системі дошкільної та шкільної освіти, оскільки найбільша кількість отруєнь припадає на дитячий вік. Для попередження отруєнь серед сільськогосподарських тварин виробникам слід знати видові та біологічні особливості отруйних рослин.

 

Література:

1. Корнієвський Ю. І. Фітотоксикологія : навч. посіб. для студентів спец. «Фармація» та «Технологія парфумерно – косметичних засобів» / Ю.І. Корнієвський, В.Г. Корнієвська. – Запоріжжя, 2013. – 92 с.

2. Лекарственные и ядовитые растения как фактор биологического риска : монография / [Гусев Н.Ф., Немеришина О. Н., Петрова Г.В., Филиппова А.В.]. – К. : Оренбург : Издательский центр ОГАУ, 2011. – 262 с.

3. Анатомический атлас полезных и некоторых ядовитих растений / А.А. Никитин, И.А. Панкова. – Ленинград : Наука, 1982. – 763 с.

4. Петроченко В.И. Ядовитые растения Украины: Справочник (учебно – методическое пособие) / В.И. Петроченко. – К. : Запорожье : КЗ «ЗОЦТКУМ» , 2012. – 84 с.

5. Альтман Хорст. Ядовитые растения. Ядовитые животные / Хорст Альтман. – М. : БММ АО, 2004. – 160 с.

6. Дендрофлора України / [Кохно М.А., Пархоменко Л.І., Зарубенко А.У., Вахновська Н.Г., Горелов О.М., Клименко С.В., Собко В.Г., Шумик М.І., Дорошенко О.К., Коршук Т.Г., Музика Г.І., Діденко Т.В., В.К. Горб., Косенко І.С., Козлов В.Г., Колисниченко О.М., Сидорук Т.М., Харчишин В.Т.]. – К. : Фітосоціоцентр, 2002. – 447 с.

7. Определитель семейств покрыто – семенных растений юго – востока Украины по комплексу морфологических признаков / Харченко В.Е., Березенко Е.С., Черская Н.А. – Луганск , 2010 – 128 с.

8. Серебряков И.Г. Экологическая морфология растений. – М.: Высш. школа, 1962. – 378 с. 

9. Григора І.М. Рослинність України ( еколого – ценотичний, флористичний та географічний нарис) : навч. Посіб. / І.М. Григора , В. А. Соломаха. - К. : Фітосоціоцентр, 2005. - 452 с.

10. Определитель высших растений Украины / [Доброчаева Д.Н., Прокудин Ю.Н., Котов М.И., Барбарич А.И., Чопик В.И., Протопопова В.В., Морозюк С.С.]. – К. : Наукова думка, 1987. – 545, с.

11. Словник наукових і народних назв лікарських рослин України / Н.М. Гарбарець, М.О. Гарбараць. – К. : Тернопіль : Начальна книга – Богдан. – 2012. – 67 с.

12. Мосякін С.Л. Судинні рослини України : систематика, географія флора / Мосякін С.Л, Федорончук М.М. // Український ботанічний журнал, 2012,том 69, № 3

13. Остапко В.М. Сосудистые растения юго – востока Украины / В.М. Остапко , А.В. Бойко, С.Л. Мосякин – Донецк : Ноулидж, 2010. – 247 с.

14. Друде О.С. Екологія рослин / О.С. Друде // К. : 2003. – 2008 с.