Мітіна Наталія Борисівна

Доцент, кандидат технічних наук, 

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»,

Україна, м. Дніпро 

 

Плис Михайло Михайлович

Старший викладач ,

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»,

Україна, м. Дніпро

 

Плис Михайло Михайлович 

Асистент, 

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»,

Україна, м. Дніпро

 

Рогальов Михайло Васильович

Асистент,

ДВНЗ  «Український державний хіміко-технологічний університет»,

Україна, м. Дніпро

 

Сипко Валерій Григорович

Викладач вищої категорії, 

Обласні курси удосконалення керівних кадрів

Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Дніпропетровської області,

Україна, м. Дніпро

 

 

  Анотація: розглянуто положення Кодексу цивільного захисту України щодо організації евакуаційних заходів, направлених на захист населення у надзвичайних ситуаціях. Проведено аналіз нормативно-технічних документів в контексті організаційно-методичного забезпечення проведення евакуаційних заходів. Акцентовано увагу на визначенні критеріїв щодо доцільності  проведення евакуаційних заходів. Викладено пропозиції з питань методичного забезпечення організації евакуаційних заходів.     

  Ключові слова: евакуація; планування евакуації; евакуаційні органи; критерії евакуації; забезпечення евакуації.

 

  Кодексом цивільного захисту України [1] до заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, на ряду з іншими, віднесено заходи з евакуації (стаття 33) під якою розуміється організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення. Проведення евакуації визначено постановою Кабінету Міністрів України [2], якою затверджено «Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» (далі «Порядок»).    

  «Порядок» визначає механізм здійснення організованого вивезення (виведення) населення із зон надзвичайних ситуацій (НС) і розміщення його поза зонами дії уражаючих факторів джерел НС у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров’ю населення, а також заходів з евакуації матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення, тобто в центрі уваги постанови - захист населення та матеріальних і культурних цінностей, а під терміном «населення» розглядаються всі категорії населення: і працюючі і не працюючі.

  Принципово важливими питаннями від якості рішення яких залежить успішне проведення евакуаційних заходів є: а) створення евакуаційних органів; б) планування  евакуаційних заходів; в) забезпечення евакуації. Наголошуємо на тому, що вирішення цих питань має проводитися заздалегідь і комплексно, тобто, всебічно на основі правової та методичної бази.

  Створення органів з питань евакуації – органів, основним завданням яких є своєчасне і максимально безпечне вивезення (виведення) населення із зон, в яких виникла загроза життю людей або їх здоров’ю в безпечні райони.

  «Порядок» зазначає, що для планування,  та проведення евакуації у центральних органах влади та місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються тимчасові органи з евакуації до яких віднесено: а) комісії з питань евакуації (КПЕ), б) збірні пункти евакуації (ЗПЕ),  в) проміжні пункти евакуації (ПрПЕ), г) приймальні пункти евакуації (ППЕ). До органів евакуації можуть бути віднесені: а) «особи, що виконують функції евакуаційної комісії» - на об’єктах господарювання з чисельністю працюючого персоналу менш як 50 чоловік; б) оперативні групи, які за рішенням керівника КПЕ можуть утворюватися у невідкладних випадках, зокрема, для виконання функції ЗПЕ.      

  При утворенні органів з евакуації  керівникам відповідних рівнів необхідно враховувати:

1) КПЕ відповідає за планування евакуації, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей. План евакуації населення підписується її головою, затверджується її засновником та погоджується з органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення. КПЕ організовує оповіщення, евакуацію та прибуття на ЗПЕ непрацюючого населення, зокрема інвалідів певних категорій.

2) КПЕ об’єкта господарювання: а) організовує оповіщення та ведення обліку працівників; б) уточнює дані про транспортні засоби, строк їх подання, маршрути і порядок руху; в) подає необхідну інформацію КПЕ, що утворена на території де  планується розміщення евакуйованих працівників; г) забезпечує зустріч та розміщення евакуйованих працівників у безпечному районі та організовує їх інформаційне забезпечення.

3) КПЕ органу, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення у безпечному районі і його життєзабезпечення. 

4) ЗПЕ призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються з урахуванням видів транспорту на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях. Вони уточнюють чисельність евакуйованого населення, порядок його відправлення, організовують їх збір  облік, здійснюють посадку населення на транспортні засоби, формують піші і транспортні колони, інформують КПЕ про відправлення населення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

5) ПрПЕ розміщуються на зовнішньому кордоні зони НС, пов’язаної з радіоактивним забрудненням (хімічним зараженням), для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні НС, на дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабрудненій  (незаражені) території. Кількість, нумерація, місця розташування ПрПЕ, визначаються відповідними органами влади яким підпорядкована певна територія. На межі зони забруднення у ПрПЕ здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, що рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Під час пересадки населення за необхідності здійснюється його санітарна обробка та спеціальна обробка одягу, майна і транспорту.

6) ППЕ розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення або перебування у безпечних районах. У безпечному районі вони організовують підготовку пунктів висадки, уточнюють кількість населення, що прибуло, і порядок подачі транспортних засобів для його вивезення до пунктів розміщення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

7) ЗПЕ, ПрПЕ та ППЕ забезпечуються зв’язком з районними, міськими, районними у містах, селищними, сільськими  та об’єктовими КПЕ, пунктами посадки на транспортні засоби, вихід-ними пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.

8) Щороку органи з евакуації інформують органи, що їх створили про стан планування евакуації, власної підготовки до виконання покладених на них завдань, навчання населення діям під час проведення евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів посадки (висадки), підготовку маршрутів, здійснення контролю за підготовкою транспортних засобів до евакуації, організацію ведення обліку евакуйованого населення, оповіщення органів управління та населення про початок евакуації, медичне забезпечення населення під час евакуації, підготовку до розміщення пунктів санітарної обробки населення, спеціальної обробки одягу, майна і транспорту, здійснення дозиметричного контролю у складі ППЕ. 

9) Списки громадян, які підлягають евакуації, складаються у трьох примірниках, один з яких залишається в особи, яка здійснює управління об’єктом господарювання, будинком, другий - після уточнення списків надсилається на ЗПЕ (у разі одержання рішення про проведення евакуації), третій - на ППЕ. Такі списки коригуються щороку особами, які здійснюють управління об’єктами господарювання та будинками.

  Аналізуючи функції тимчасових органів з евакуації виникає питання: чому органи, які повинні вирішувати такі складні та відповідальні завдання постійно -  названо «тимчасовими»?  На наш погляд цей термін в цьому контексті і недоречний і зайвий. Оскільки мова про термін, звернемо увагу ще на деякі за змістом «Положення»: а) «…розміщення його (населення) поза зонами дії уражаючих факторів джерел надзвичайної ситуації» - це, певне, в розумінні - розміщення людей в безпечній зоні; б) «…район для розміщення евакуйованого населення та його життєзабезпечення»; в) в багатьох випадках за відповідним змістом використовується термін «безпечний район» без пояснення його суті.

  Ми вважаємо, що ці три поняття слід замінити одним: Безпечний район, тобто територія поза зонами дії уражаючих факторів, що можуть виникати в умовах НС і яка придатна для розміщення та життєзабезпечення евакуйованого населення. Заміна назви органів з евакуації відповідно з раніше діючими документами якісної складової не дала, але створила певні труднощі в роботі з раніше напрацьованими документами.

  В контексті про терміни важливо звернути увагу ще і на такі: «пункт  посадки», «пункт висадки»,  «пункт розміщення», «вихідний пункт руху пішки», «оперативна група», «медична та транспортна служби». Ці терміни в «Положенні» тільки використано, а їх суть чекає свого пояснення. 

  Із наведених положень в пунктах 1 - 9 не зрозуміло чому тільки для ПрПЕ (пункт 5) визначається їх кількість, нумерація та місце розташування? Ці питання цілком доречні і для збірних і для приймальних пунктів евакуації. А ще не зрозуміло хто і в якому порядку визначає нумерацію об’єктів,  приписаних до відповідних пунктів евакуації. На наш погляд всі ці питання слід вирішити в одному документі центрального органу влади. 

  Вважаємо спірним положення «Порядку» згідно з яким час на розгортання і підготовку до роботи тимчасових органів евакуації (ТОЕ) усіх рівнів не повинен перевищувати 4-х  годин в частині «з моменту отримання рішення про проведення евакуації». Це відносно вірно за умови, коли НС з моменту її виникнення є загрозливою для  здоров’я (життя) людей. Але така загроза може виникнути в умовах розвитку НС протягом годин і навіть діб, коли зупинити або локалізувати її розвиток не вдається. В таких умовах відповідні органи вже повинні бути в готовності приступити до роботи. І саме тому необхідно визначити зміст роботи органів з евакуації за режимами функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (за етапами розвитку надзвичайної ситуації). 

  Планування евакуаційних заходів. Відносно планування «Порядок» наголошує на наступ-ному: а) проведення евакуації забезпечується, зокрема, розробленням плану евакуації населен-ня; б) для планування евакуації утворюються ТОЕ;  в) за планування евакуації на відповідному рівні відповідає КПЕ; в) розроблення і виконання плану евакуації населення покладається на центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання, що проводять евакуацію населення.

  Відповідно «Порядку»: Планування заходів з евакуації населення здійснюється за методи-кою, затвердженою Міноборони.  Дещо по іншому питання методики планування трактується в «Кодексі»:  Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверд-жується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.  На сьогодні таким органом є Державна служба України з питань надзвичайних ситуацій, що створена на заміну Міністерства з надзвичайних ситуацій. 

  Наявні документи [3,4,5] - застарілі, оскільки всі вони затверджені до прийняття Кодексу цивільного захисту України (2012 р.) і жоден з них не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Виходячи з цього зрозуміло одне: методики планування евакуаційних заходів відповідно положенням «Кодексу»  або «Порядку» немає.

  Підготовці планів евакуації має передувати вивчення керівних та нормативних документів, збір та підготовка вихідних даних, довідок про стан потенційно небезпечних об’єктів, кліматичні умови та рельєф місцевості (зокрема на територіях, де планується визначення безпечних районів), можливі техногенно-природні загрози для населених пунктів і територій, вибір та вивчення місць (адрес) розміщення органів з евакуації тощо.

  В переліку вихідних даних може бути: а) дані про чисельність та категорії населення, що підпадає евакуації; б) характеристика дорожньо-транспортної мережі та транспортні можливості в обслуговуванні евакуаційних заходів; в) довідка про медичні можливості (склад медичного персоналу, забезпечення медикаментами та медичним майном і транспортом); г) довідка про органи з евакуації та стан їх підготовки до виконання своїх функцій.

  Зміст та об’єм плану визначається багатьма факторами серед яких масштаби евакуаційних заходів, характер можливих НС, можливості щодо оперативного і всебічного забезпечення евакуації.

  Текстова частина плану (варіант): а) порядок приведення в готовність органів з евакуації; б) порядок оповіщення населення про евакуацію; в) чисельність населення за категоріями та місцем проживання, що підпадає евакуації; г) терміни виконання евакуаційних заходів; можливий порядок використання колективних та індивідуальних засобів захисту людей на різних етапах розвитку надзвичайних ситуацій, маршрутах евакуації та за місцем розміщення;  д) райони розміщення евакуйованих та порядок їх розміщення; е) маршрути вивезення (виведення) населення з урахуванням місць виникнення та характеру НС; ж) порядок вивозу (виведення) населення із зон НС з визначенням пунктів посадки та висадки в залежності від прогнозних даних про масштаби дії уражаючих факторів; з) організація забезпечення громадського порядку на територіях евакуації та регулювання дорожнього руху; к) види розвідки та умови організації її проведення; л) порядок управління евакуацією (зв'язок, сигнали управління, формалізовані документи, посадові особи для управління транспортними та пішими колонами, способи інформування та порядок інструктажів різних категорій населення); порядок регістрації (перерегістрації) евакуйованих на пунктах евакуації.

  Крім текстової частини плану відпрацьовуються додатки (топографічні карти, схеми або плани місцевості, схеми оповіщення, схеми зв’язку різні за змістом графіки, розрахунки часу, необхідної кількості транспорту, рейсів і таке інше. На картах (планах) місцевості доцільно показати прогнозовані межі зон (районів) НС, осередки дії можливих уражальних факторів. 

  При визначенні маршрутів для пішохідних колон важливо заздалегідь вивчити їх на місцевості: встановити особливості маршруту, місця придатні для малих та великих привалів, наявність заболочених чи труднопрохідних ділянок і все це відмітити на карті (плані) місцевості.  

  Разом з цим, при плануванні слід ураховувати особливості пори року та погоди: пізня осінь, зима, рання весна, снігопад, дощ, сильний вітер, природно обмежений світлий час доби. 

  Забезпечення евакуації.  Зрозуміло, що своєчасне та якісне проведення евакуації забезпечується  реалістичним планом евакуації, оперативною і грамотною роботою органів з евакуації, рівнем підготовки населення до дій в умовах НС і, зокрема, під час евакуації, але цього замало.

  Розвідка як фактор забезпечення евакуації. Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки тоді, коли воно базується на чітких, зрозумілих і достовірних даних про обстановку, що характеризує НС та параметри її уражальних факторів. За характером та змістом розвідка поділяється на види, використання яких обумовлюється конкретною обстановкою на території (об’єкті) чи відсутністю даних про обстановку. Відповідно, за видами та призначенням, розвідка може бути: а) радіаційна та хімічна; б) пожежна; в) інженерна; г) медична; д) ветеринарна; ж) фітопатологічна  та інші.  

  Наземна розвідка ведеться оперативно - рятувальною службою цивільного захисту, відповідними структурами центральних та місцевих органів влади, постами радіаційного та хімічного спостереження об’єктів господарювання. Наземна розвідка  забезпечує дані про межі осередків ураження, рівнях радіації на місцевості, про стан будівель та споруд (зокрема, захисних та потенційно небезпечних) і характер їх зруйнувань, про стан доріг, транспорту. Щоденне спостереження за радіаційною обстановкою в районах розміщення АЕС та за хімічною обстановкою в районах ХНО ведеться штатними структурами таких об’єктів і їх інформація також є складовою для характеристики  як щоденної обстановки так і в умовах НС.

  Транспортне забезпечення евакуації населення  передбачає підготовку, розподіл (заявки та виділення) і експлуатацію транспортних засобів, що плануються для евакуації, незалежно від форм власності та приналежності. Для вирішення питань транспортного забезпечення заздалегідь необхідно мати: а) перелік одиниць транспорту, що планується для евакоперевезень з періодичною перевіркою його готовності до перевезень; б) перелік пунктів технічного обслуговування транспорту які будуть забезпечувати його технічний стан; в) організаційне та юридичне забезпечення дії положень «Порядку» відносно того, що суб’єктові господарювання або громадянину, транспортні засоби яких залучалися для здійснення заходів з евакуації населення, компенсується вартість наданих послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію загрози виникнення НС або наслідків НС у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [6]. Вирішувати ці питання слід, по перше, заздалегідь, а по-друге – на підставі зрозумілого методичного забезпечення.

  Матеріально-технічне забезпечення полягає в завчасно продуманому і спланованому технічному постачанні паливно-мастильних матеріалів, запасних частин до техніки, води, продуктів харчування та предметів першої необхідності для евакуйованого населення і забезпечення діяльності органів з евакуації необхідним майном. 

  Медичне забезпечення евакуації населення передбачає охорону здоров’я евакуйованого населення, своєчасне надання медичної допомоги травмованим, отруєним, опроміненим, хронічно хворим), а також попередження виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань. План медичного забезпечення евакуації населення має передбачати наступне: 

а) попередні заходи медичного забезпечення евакуації;

б) медичне забезпечення евакуації населення;

в) медичне забезпечення евакуйованого населення в місцях розміщення евакуйованих;

г) санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи.

  Суттєвими в забезпеченні евакуаційних заходів є інженерне забезпечення евакуації населення та охорона громадського порядку і забезпечення безпеки дорожнього руху, зв'язок. Для кожного виду забезпечення на всіх рівнях, з урахуванням можливостей та компетентності, слід заздалегідь  виконати певні розрахунки, визначити конкретні сили і засоби, необхідні для виконання прогнозованих масштабів евакуації, визначити послідовність і об’єми завдань, терміни їх виконання,  назначити виконавців з визначенням їх повноважень та відповідальності.

  Інші проблемні питання планування та проведення евакуаційних заходів: про взаємодію щодо планування, прийняття рішення, забезпечення та організації проведення евакуації всіх органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, структур ЄДС ЦЗ та її підсистем, комісій з питань ТЕБ та НС, комісій з НС та комісій з питань евакуації: їх теоретична та практична підготовка, правове, нормативне та методичне забезпечення роботи (особливо органів з евакуації) в режимах функціонування ЄДС ЦЗ. «Кодекс» та «Порядок» тільки окреслили функції та схеми дії органів з евакуації. Тепер потрібно підготувати Типове положення в якому передбачити загальні положення, організаційну структуру, обов’язки членів органів з евакуації, особливості їх роботи в умовах режимів роботи ЄДС ЦЗ та різних за характером НС та подій. Керуючись Типовим положенням на місцях будуть напрацьовані свої Положення про роботу органів з врахуванням  особливості регіону:  природного, техногенного, соціального характеру, транспортних можливостей, можливостей інших видів забезпечення евакуації та інше. Документ регіонального рівня буде більш конкретним, дієвим і корисним для практичної роботи органів з евакуації на місцях.

  Про принципи евакуації. Слід звернути увагу на необхідність поєднання евакуаційних заходів з іншими заходами захисту, на високий рівень взаємодії, компетентність, оперативність та відповідальність організаторів проведення евакуаційних заходів, а це межує з необхідністю удосконалення методів підбору людей та системи їх навчання, встановлення статусу членів органів з евакуації, їх прав та обов’язків.

  Вважаємо за необхідне чітко визначити місце територіального та виробничого принципів  і на цій основі визначити напрямки роботи стосовно евакуації сім’ями в контексті  можливості забезпечення такої евакуації в реальних умовах НС і розселення сімей з урахуванням  відношення членів сім’ї до організаційних, виробничих та інших обов’язків,  адже члени однієї сім’ї можуть працювати і на різних підприємствах і в різних населених пунктах, або бути непрацездатними.

  Суттєвою проблемою стає проблема вирішення організації евакуаційних заходів в умовах формування територіальних громад.  Новим органам місцевого самоуправління необхідна, зокрема, методична допомога щодо планування можливих евакуаційних заходів.

  Проблема критеріїв за якими приймається рішення про проведення евакуації. Необхідні більш зрозумілі та обґрунтовані критерії за якими приймається рішення на евакуацію, зокрема, необхідні методичні рекомендації щодо використання положень Закону України [7] про рівні втручання у разі радіаційної аварії, узгодивши їх з документами, що регламентують дозовий контроль [8] та йодну профілактику [9]. Маємо надію, що суттєві положення з цього питання буде закладено в ДСТУ [10] з евакуації, проект якого розглядається. Також пропонуємо підготувати Методику розрахунку прогнозованого дозового навантаження на населення та Методику планування заходів з евакуації. Виходячи з наявної воєнно-політичної обстановки необхідно мати і Методику планування та проведення евакуації в особливий період. Правовою базою такої Методики мають бути Кодекс цивільного захисту України,  ряд Законів України та Указів Президента України з питань оборони країни.

  Вище вже ставилося питання стосовно термінів віднесених до евакуації. Напрацювання Методики передбаченої «Кодексом» та «Порядком», прийняття згаданого ДСТУ, підготовка Типового положення про роботу органів з евакуації дозволять зняти цю проблему шляхом узгодження, редагування діючих та запровадженням нових необхідних термінів.  

  В Україні зберігається складна техногенна, природно-екологічна та соціальна обстановка, що вимагає постійної уваги і відповідальності як від державних та урядових структур, спеціальних органів цивільного захисту так і від кожного громадянина з урахуванням рівня їх компетентності та можливостей. В арсеналі заходів захисту важливе місце посідає евакуація і тому, що евакуаційні заходи в реальних умовах сьогодення є найбільш доступним способом захисту населення, необхідно завчасно і всебічно  готуватися до можливих надзвичайних ситуацій, удосконалювати нормативні, методичні та організаційні компоненти її проведення в складних різноманітних і непередбачуваних умовах.

 

Література:

1. Кодекс цивільного захисту України № 5403-VI від 02.10.2012 року.

2. Порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – постанова Кабінету Міністрів України № 841 від 30.10. 2013 р.

3. Методичні рекомендації щодо планування і порядку проведення евакуації населення – наказ МНС № 44 від 07.09.2004 р. Із змінами за наказом МНС № 809 від 08.08.2011 р.

4. Методичні рекомендації з питань планування і організації транспортного забезпечення евакуаційних заходів у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру та в особливий період – наказ МНС № 102 від 27.07.2005 р.

5. Методичні рекомендації з питань організації планування та проведення евакуаційних заходів на об’єктах господарської діяльності у разі виникнення надзвичайних ситуацій – наказ МНС № 761 від 07.09.2010 р.

6. Порядку здійснення компенсації вартості послуг і розміру фактичних (понесених) витрат суб'єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені для вивезення населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій – постанова Кабінету Міністрів України № 581 від 14.08.2013 р. Із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України  від 30.10.2013 р. № 841, від 30.9.2015 р. № 775.

7. Закон України № 15/98 ВР від 14.01.1998 року  Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання.

8. Порядок створення єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення – постанова Кабінету Міністрів України № 379  від 23.04.2001 р.  

9. Порядок здійснення невідкладних заходів йодної профілактики серед населення України у разі виникнення радіаційної аварії - Наказ Державної інспекції ядерного регулювання України № 154 від 08.11.2011 р. Зареєстровано в Мінюстиції України 25.11. 2011 р. за № 1353/20091.

10. Проект ДСТУ Безпека у надзвичайних ситуаціях.  Евакуація населення. Загальні положення.