Бусько Анастасія Дмитрівна 

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Україна, м. Київ

 

  Анотація. Розглядається методика роботи над архітектурним образом на пленері в процесі навчання живопису студентів художніх спеціальностей вищих навчальних закладів. Визначена роль пленерного живопису для розвитку студентів, розкриті основні принципи практичної роботи в умовах пленеру над архітектурним образом. 

  Ключові слова: архітектурний образ, пленер, живопис, методика. 

 

  Постановка проблеми. Одним із ключових питань сучасної художньої освіти є підготовка висококваліфікованого спеціаліста з позитивно сформованим світоглядом, глибокою духовністю і культурними традиціями. 

  Велике значення у фаховій підготовці майбутніх художників та учителів образотворчого мистецтва має пленерна практика, яка сприяє їхньому особистісному становленню і самовдосконаленню, засвоєнню практичних умінь роботи різними художніми матеріалами, а головне – отримувати естетичну насолоду від спілкування з природою, передавати свої емоції і враження на папері чи полотні. Організація і проведення цієї практики вимагає особливої уваги від керівника, тому ним має бути досвідчений педагог-художник, який зуміє теоретично і практично підготувати студентів до роботи на відкритому просторі.

  Актуальність дослідження. Пленерний пейзажний живопис є важливою складовою програми дисципліни «Живопис» у вищих навчальних закладах на художніх спеціальностях. Саме вміння працювати на відкритому повітрі розвиває природнє сприйняття кольору та форми, сприяє розвитку живописної техніки студентів та допомагає урізноманітнити академічний навчальний процес. Саме тому ця тема є актуальною і необхідною в програмі дисципліни «Живопис» у вищих навчальних закладах.

  Аналіз останніх досліджень і публікацій. В даний час в Україні стрімко відроджується інтерес до пленерного живопису, як серед студентів, так і серед зрілих професійних художників. Останні публікації А. Федорука, О. Денисенко, В. Нємцової, А. Сазонової викликають особливий інтерес і підтверджують дану тенденцію. Втім, особливої уваги дослідників потребує об’єктивний аналіз цілей і задач, які виникають у зв’язку із проведенням творчих пленерів.

  Формулювання цілей статті. Наукові задачі полягають у наступному: 

1. Виявити роль і значення роботи на пленері для розвитку сучасного студента художніх спеціальностей. 

2. Розкрити основні принципи практичної роботи на пленері, її значення у зростанні професійного рівня художників, а також студентської молоді. 

  Результати дослідження. Робота над архітектурним образом в умовах пленеру дає студентам чіткі уявлення про систему взаємодії мистецтва з життям. Передбачається широке залучення життєвого досвіду студентів, прикладів з навколишньої дійсності. Робота на основі спостереження і естетичного переживання навколишньої реальності є важливою умовою освоєння студентами програмного матеріалу. Прагнення до вираження свого ставлення до дійсності повинно служити джерелом розвитку образного мислення та розвивати технічні вміння з дисципліни «Живопис».

  Особливий характер художньої інформації не можна адекватно передати словами. Емоційно-ціннісний, чуттєвий досвід, виражений в мистецтві, можна осягнути тільки через власне переживання – проживання художнього образу в формі художніх дій. Архітектурний образ є специфічною формою художнього образу, в якому поєднується мистецтво архітектури та суб’єктивне сприйняття художника. Для грамотного втілення індивідуальної творчості необхідне освоєння художньо-образної мови, засобів художньої виразності. Розвинена здатність до емоційного уподібнення – основа естетичної чуйності. У цьому особлива сила і своєрідність мистецтва: його зміст має бути присвоєно як власний чуттєвий досвід. На цій основі відбувається розвиток почуттів, освоєння художнього досвіду поколінь і емоційно-ціннісних критеріїв життя.

  Навчання пейзажному живопису в умовах пленеру спрямоване на формування основ художньої культури: уявлень про специфіку образотворчого мистецтва, потреби в художній творчості, спілкуванні з мистецтвом та природою, розвиток образного мислення, уяви, навчально-творчих здібностей, формування основ аналізу творів живопису, емоційно-ціннісного ставлення до світу, оволодіння практичними вміннями у сприйнятті та створенні творів пейзажного жанру [5].

  Створюючи зображення, студент набуває різні знання; уточнюються і поглиблюються його уявлення про навколишній світ; в процесі роботи він починає осмислювати якості предметів, запам'ятовувати їх конструктивні особливості і деталі, оволодівати образотворчими вміннями, навчається усвідомлено їх використовувати. Ще Аристотель зазначав: заняття малюванням сприяє різнобічному розвитку. Про це писали і видатні педагоги минулого – Я. Коменський, І. Песталоцці, Ф. Фребель – і багато вітчизняних дослідників [4]. 

  Переходячи до практичної сторони навчання основам пейзажного живопису в умовах пленеру, треба розуміти головні закони та складові будь-якого живописного твору образотворчого мистецтва. До них належить: композиція, рисунок та тонові відношення, колір, перспектива. Перспектива та нарисна геометрія є важливим технічним елементом в роботі над реалістичним архітектурним образом. 

  В роботі над живописним пейзажем також дуже важливою є послідовність ведення роботи. Умовно можна виділити такі основні етапи створення живописного пейзажу:

1. Підготовка необхідних матеріалів (папір або полотно, олівець, фарби, пензлики, палітра і т.д.) та робочого місця;

2. Пошук ідеї майбутнього живописного етюду на основі архітектурного пейзажного середовища;

3. Виконання лінійного рисунку при необхідності;

4. Безпосередньо етап написання пейзажу фарбами;

5. Внесення уточнень або коректив за порадою викладача.

  Етап рисунку не є обов'язковим у випадку достатньої академічної підготовки студента з дисципліни «Рисунок». Але рисунок для живопису дещо відрізняється від рисунку як самостійного виду образотворчого мистецтва. Оскільки рисунок у процесі живопису закривається фарбами, то він служить для передачі тільки найголовніших, основних форм. Дрібні подробиці форми, незначні, другорядні її деталі в даному випадку зайві. Точні пропорції, вірно намічене загальне, основні тіні – ось те, що вимагає від рисунку живопис. Крім того, малюнок вирішує ще одне принципово важливе для живопису завдання – композицію [1].

  При написанні архітектурного пейзажу не завжди використовують яскраві фарби, іноді близькі по тону ніжні акварельні фарби ідеально підходять для роботи на пленері.

  Велике значення при роботі фарбами має розвинене відчуття кольору, вміння бачити не лише тональні, але і кольорові відношення. 

  В живописі передають всі кольорові відмінності, враховуючи і різницю кольорів по світлоті. Переходи від насиченого кольору до білого мають багато перехідних відтінків. Так, червоний колір має при освітленні більшу кількість темно-рожевих, рожевих і світло-рожевих відтінків.

  Перш за все, необхідно навчитись відрізняти різницю в локальному забарвленні предметів. Порівнюючи, наприклад, декілька дерев поруч, ми побачимо, що одне з них може бути холодніше, а інше тепліше. Ми бачимо також, що з одної сторони яблуко червоніше, ніж з іншої. 

  Чорне, сіре чи біле забарвлення може бути різноманітних кольорових відтінків. В одну випадку чорний колір ближче до коричневого, в іншому – має синюватий відтінок і т. д. 

  Колір предмета може сприйматись по-різному в залежності від оточення з іншими [3].

  Предмет – дзеркало світлового середовища. Написати предмет – значить в зовнішності предмета відобразити навколишнє середовище. Написати середовище предмета – значить значною мірою передати живописний вигляд предмета, його колорит [2].

  Висновки. Аналізуючи методичну літературу та педагогічний досвід проведення і участі у творчих пленерах, можна стверджувати, що: 

• робота на пленері над архітектурними образами сприяє розвитку професійного образотворчого мистецтва і його реалістичного напрямку; 

• створює умови для творчого пошуку та самовдосконалення молодих художників; 

• сприяє зростанню професійних вмінь і навичок студентів художніх

спеціальностей вищих навчальних закладів.

 

Список використаної літератури:

1. Белютин Э. М. Начальные сведенья по живописи / Белютин Э. М. // – М.: Искусство, 1955. – 56 с.

2. Ревякин П. П. Техника акварельной живописи / Ревякин П. П. //– М.: Государственное издательство литературы по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1959. – 247 с. 

3. Смирнов Г. Б. Рисунок и живопись пейзажа / Смирнов Г. Б., Унковский А. А. – Л.: Просвещение, 1965. – 59 с. 

4. Сокольникова Н. М. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальной школе / Сокольникова Н. М. // – М.: Академия, 1999. – 390 с.

5. Первая Всероссийская научно-практическая конференция [електронний ресурс] // Режим доступу: http://izo.poisk2020.org/ – Назва з екрану.