Кармазь Анастасія Сергіївна,
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Анотація. Розглянуто основні підходи до призначення лікувальної фізичної культури при остеохондрозі попереково-крижового відділу хребта. Лікувальна фізична культура є невід’ємною складовою частиною відновного лікування при діагнозі остеохондроз попереково-крижового відділу хребта різного ступеня важкості та використовується поряд з ортопедичними, медикаментозними і фізіотерапевтичними методами фізичної реабілітації.
Ключові слова: остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, лікувальна гімнастика
Аннотация. Рассмотрены основные подходы к назначению лечебной физической культуры при остеохондрозе пояснично-крестцового отдела позвоночника. Лечебная физическая культура является неотъемлемой составной частью восстановительного лечения при диагнозе остеохондроз пояснично-крестцового отдела позвоночника различной степени тяжести и используется наряду с ортопедическими, медикаментозными и физиотерапевтическими методами физической реабилитации.
Ключевые слова: остеохондроз пояснично-крестцового отдела позвоночника, лечебная гимнастика
Abstract. The basic approaches to appointment of medical physical culture for patients with osteochondrosis of the lumbosacral spine are considered. Therapeutic physical culture is an integral part of the rehabilitation with osteochondrosis of the lumbosacral spine of varying degrees of severity and is used in conjunction with orthopedic, medical and physiotherapeutic methods of physical rehabilitation.
Key words: osteochondrosis of the lumbosacral spine, therapeutic gymnastics
Розвиток цивілізації, хоч і полегшив фізичну працю людей, однак спровокував малорухливий, в основному сидячий спосіб життя суспільства, що, природно, викликало значне зростання числа людей із захворюваннями хребта. Більш того, якщо раніше ці захворювання в більшості своїй спостерігалися у людей похилого віку, то тепер вони стали масово проявлятися у працездатної частини населення, а також, що особливо сумно, у дітей і підлітків. Одним з найпоширеніших захворювань хребта є остеохондроз.
Остеохондроз хребта являє собою захворювання, в основі якого лежить дегенерація міжхребцевого диска з наступним залученням в процес тіла суміжних хребців, а також зміни в міжхребцевих суглобах і зв'язковому апараті. Наростання дегенеративних змін в міжхребцевому диску має відповідний морфологічний субстрат і характерні клінічні прояви. Але різноманіття клінічних форм остеохондрозу тягне за собою і розширення засобів лікування, яке складається в основному з фізичної реабілітації, ортопедичних, медикаментозних і фізіотерапевтичних методів.
Клінічна картина при попереково - куприковому остеохондрозі складається з вертебральних симптомів (зміни статики і динаміки поперекового відділу хребта) і симптомів порушення функції неврологічних структур, які складаються з спинномозкових корінців та прилеглих до них утворень (артерій, вен і т. п.) Основною скаргою при цьому є болі.
За характером болю розрізняють кілька його варіантів: а) локальний біль в області попереку і крижів (люмбаго, люмбалгія); б) тупий, ниючий біль в області попереку і в глибинних тканинах в зоні тазостегнового, колінного і гомілковостопного суглобів - склеротомний біль (люмбоішіалгія); в) гострий біль, що «прострілює» від попереку в сідничну область і по нозі до пальців по ходу ураженого корінця - корінцевий біль (ішіалгія).
Лікувальна гімнастика спрямована на зниження больового синдрому, розслаблення м'язів тулуба та кінцівок, поліпшення кровопостачання нервового корінця. У заняття включають вправи для дистальних відділів нижніх кінцівок у поєднанні із статичними та динамічними дихальними вправами, які виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на животі, на боці. При нагоді проведення активних рухів нижніми кінцівками їх виконують у полегшених умовах (підведення під кінцівку ковзаючої площини тощо).
У гострому періоді лікувальна гімнастика протипоказана, і хворі потребують стаціонарного лікування з постільним режимом.
У підгострому періоді починається застосування лікувальної фізичної культури. Завдання її зводяться до розвантаження хребта від статичного обтяження і його витягнення, зміцненню м'язів спини, підвищення тонусу центральної нервової системи, відновлення нормального кровообігу і лімфообігу в області патологічного вогнища; нормалізації трофіки в пошкоджених міжхребцевих дисках, тренуванні серцево-судинної системи.
До заняття з лікувальної гімнастики включаються загальнозміцнюючі, дихальні, а також спеціальні вправи. Спочатку даються елементарні вільні вправи без зусиль і з обмеженою амплітудою. Поступово обсяг рухів, виконуваних ритмічно спочатку в повільному, а потім середньому темпі, збільшується. При виникненні болів призначають вправи на розслаблення м'язів, тракції, а також гімнастику в теплій воді. У міру зменшення болю і збільшення обсягу рухів включають вправи з більшим м'язовим зусиллям, опором, обтяженням і т.д., що сприяють зміцненню гіпотрофірованной мускулатури. Вправи для корпуса слід виконувати м'яко, з обмеженою амплітудою, яку слід поступово збільшувати. Тривалість уроку лікувальної гімнастики необхідно збільшувати від 30 до 40-45 хв.
При хронічному захворюванні може настати гіпотрофія м'язів спини та черевного преса. Необхідно зміцнити м'язи тулуба, сформувати м'язовий корсет, який подібно до ортопедичного сприяв би розвантаженню хребта та допомагав йому у виконанні основних статичних і біомеханічних функцій. У заняття вводять динамічні вправи (з легким обтяженням і опором), які хворий виконує без навантаження ураженої кінцівки. Ці вправи чергують з дихальними.
Лікувальна гімнастика в стадії ремісії має бути спрямована на тренування і зміцнення м'язів живота, спини, сідниць і довгих розгиначів стегна. Збільшення сили і тонусу м'язів живота призводить до збільшення внутрішньочеревного тиску, завдяки чому частина сил, що впливають на нижні міжхребцеві диски, передається на дно таза і діафрагму. Цей механізм здатний зменшити тиск, що припадає на міжхребцеві диски попереково – куприкового відділу хребта приблизно на 30%. Іншим наслідком збільшення сили м'язів черевного преса є стабілізація хребта, який сам по собі не є стабільною структурою. Поперековий відділ хребта підтримується ззаду м’язом випрямлячем тулуба, в передньо-боковому відділі поперековим м'язом, а спереду - внутрішньочеревним тиском, створеним напругою м'язів живота. Чим сильніше ці м'язи, тим краще стабілізован попереково - крижовий відділ хребта. Зміцнення даних м'язів має здійснюватися головним чином шляхом їх ізометричних скорочень. Ізотонічні вправи в період ремісії допускаються тільки в початковому положенні лежачи.
Усі вправи виконуються вільно, без зусиль і різких рухів. Починають рухи завжди із здорової кінцівки, для зменшення больового синдрому вправи виконують з укороченим важелем у повільному темпі, з малим числом повторень. Необхідні паузи для відпочинку, не слід допускати стомлення м'язів хворої кінцівки та поперекової області.
Поряд із лікувальною фізкультурою хворим, що страждають на попереково – крижовий остеохондроз хребта, можуть призначити курс лікувального масажу. При вираженому больовому синдромі він носить розслаблюючий характер: використовують прийоми погладжування, неглибокого розминання та легкого розтирання. У міру стихання болю прийоми масажу носять більш інтенсивний характер. Курс масажу складається з 12-15 процедур.
Список використаних джерел
1. Данилов И.М. Остеохондроз для профессионального пациента /
И.М. Данилов. - К., 2010. – 535 с.
2. Епифанов В.А. Лечебная физкультура и врачебный контроль / В.А. Епифанов, Г. Л. Апанасенко - М., 1990. - 368 с.
3. Епифанов В.А. Остеохондроз позвоночника (диагностика, лечение, профилактика) / В. А. Епифанов, А.В. Епифанов. - М., 2004. – 272 с.
4. Жарков П. Л. Остеохондроз и другие дистрофические изменения позвоночника у взрослых и детей / П.Л. Жарков. - М., 1994. - 240 с.
5. Жулев Н. М. Остеохондроз позвоночника: Руководство для врачей / Н.М. Жулев, Ю.Д. Бадзгарадзе, С.Н. Жулев. – СПб., 1999. – 592 с.
