Бенцак Любов Іванівна
старший викладач кафедри фізичного виховання та спорту
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Бенцак Роман Несторович
старший викладач кафедри фізичного виховання та спорту
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Лисак Надія Василівна
старший викладач кафедри фізичного виховання та спорту
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Шукатка Оксана Василівна
кандидат педагогічних наук, доцент,
доцент кафедри фізичного виховання та спорту
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, Україна
Анотація: Актуальність матеріалу, викладеного у статті, обумовлена потребою удосконалення процесу підготовки спортивного резерву командно-ігрових видів спорту. Підсумовано, що для досягнення високих спортивних результатів, система спортивного тренування повинна характеризуватися мобільністю засобів, методів і методичних прийомів.
Ключові слова: спорт, підготовка спортивного резерву, командні види спорту.
Спостерігаючи за світовими тенденціями розвитку спорту зауважуємо низку прийнятих законів, які спрямовані на удосконалення процесу підготовки молодих спортсменів, а саме: Закон про фізичну культуру і спорт (Відомості Верховної Ради України 1994, №14 ст.80), Розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року №592-р ”Про схвалення Стратегії формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 року”, Наказ міністерства молоді та спорту України від 17.07.2015 №2581 ”Про затвердження положення про школу вищої спортивної майстерності”, Указ Президента України від 9 лютого 2016 року №42/2016 Закону України ”Про фізичну культуру і спорт”. Зважаючи на це, беззаперечною є роль спорту вищих досягнень у формуванні престижу нації, оскільки саме цей напрям забезпечує залучення спортсменів з резервного спорту, які в майбутньому поповнять лави збірних команд національного рівня. Тому вдосконалення підготовки спортивного резерву в командно-ігрових видах спорту є актуальним питанням державної ваги.
Під спортивною підготовкою розуміємо удосконалення вмінь спортсмена впродовж тривалого періоду тренувань та відпрацювання навичок в обраному виді спортивної діяльності, які забезпечують готовність спортсмена до високих досягнень. Існує декілька сторін спортивної підготовки, а саме: фізична, технічна, тактична, теоретична, психологічна та інтегральна [3;4;5].
Фізична підготовка спрямована на виховання фізичних здібностей (силових, швидкісно-силових, швидкісних, витривалості), необхідних для спортивної діяльності.
Технічна підготовка спрямована на оволодіння спортсменом дій, які виконуються в змаганні, а також за допомогою яких спортсмен бере участь в тренувальному процесі.
В процесі тактичної підготовки відбувається формування у спортсмена вміння вести спортивну боротьбу з урахуванням своєї підготовленості, можливостей суперника, зовнішніх умов тощо.
Теоретична підготовка необхідна спортсмену, щоб озброїтись знаннями з теорії та методики спортивного тренування, змісту і закономірностей підготовки спортсменів, еволюції розвитку виду спорту тощо.
Належна психологічна підготовка дозволяє сформувати в спортсмена спеціальні психологічні функції, пов’язані з особливостями змагальної діяльності в обраному виді спорту.
Сутністю інтегральної підготовки є об’єднання в одне ціле умінь та навичок, фізичних якостей, знань, досвіду, рівня підготовленості, що дозволяє здійснювати комплексну (інтегральну) підготовку [2, с. 6-7].
Важливим фактором успіху спортсмена є вибір виду спорту, який йому найбільше до вподоби. Займатися треба тим, що любиш та у що віриш, саме це буде основним стимулом до перемоги та розвитку у майбутньому. Відтак заняття спортом впливатимуть не тільки на фізичний розвиток, але й на формування особистості в цілому. Дослідження даної проблеми дає змогу констатувати, що підготовка спортсменів потребує чималих зусиль та багаторічної праці. Досягають помітних результатів та високої майстерності спортсмени, які проявляли неймовірну стійкість та наполегливість. Успіх командної гри залежить від готовності кожного члена команди нести відповідальність за загальний результат, і усвідомлення того, яким чином закінчиться гра, залежить від взаємодії та згуртованості команди, компетентності викладача, демократичного ставлення керівництва. Сьогодні командно-ігрові види спорту вимагають відійти від навчання спортсменів рухових навичок, які є малоефективними. Забираючи дорогоцінний час, базова підготовка не дозволяє юним спортсменам реалізувати себе, як висококваліфікованих спортсменів.
Попри застій у методиці викладання, правила у спортивних іграх змінюються із плином часу. До прикладу, правила з гандболу були змінені у 2016 році, а саме:
- Воротар, як польовий гравець (тепер не є обов’язковим, грати весь матч з воротарем. Польовому гравцю у футболці такого ж самого кольору, як у воротаря, дозволено брати участь у грі).
- Пасивна гра (після попереджувального жесту судді команді надається не більше 6 передач для підготовки кидка по воротах, якщо кидок не було виконано, то один із суддів подає свисток за пасивну гру).
- Блакитна картка (судді використовують блакитну картку, як додаткову інформацію (після того, як вони показали червону картку) [1].
Отже, система спортивного тренування, з огляду на зміни які вносяться з року в рік до правил командно-ігрових видів спорту, повинна характеризуватися мобільністю засобів, методів і методичних прийомів, що використовуються для досягнення найвищих спортивних результатів.
Література:
1. Зміни та доповнення правил гандболу [Електронний ресурс]. 2016. Режим доступу: https://handball.net.ua/ukr/zmini-ta-dopovnennya-pravil-gandbolu/. – Назва з екрана. – Дата публікації : 25.08.2016. – Дата перегляду : 04.10.2019.
2. Костюкевич В.М. Теорія і методика тренування спортсменів високої кваліфікації: Навчальний посібник. – Вінниця: «Планер», 2007. 273 с.
3. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте: Учебник для студентов вузов физического воспитания и спорта. – К.: Олимпийская литература, 1997. – 583 с.
4. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и её практическое приложение. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 808 с.
5. Чермит К.Д. Теория и методика физической культуры: опорные схемы [Текст]: учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2005. – 272 с.
