Наталія Вікторівна Петрушова
кандидат філологічних наук, доцент
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка
Полтава, Україна
Анотація: У статті досліджується питання викладання іноземних мов у світлі сучасної антропоцентричної парадигми. Аналізується поняття антропоцентризму у сучасній лінгвістиці та його втілення у практику навчання іноземним мовам у вищих навчальних закладах.
Ключові слова: антропоцентризм, лінгвістика, іноземні мови.
Характерною рисою розвитку сучасної лінгвістики є пошук нових форм, закономірностей та категорій для пояснення різних явищ мовного та мовленнєвого характеру. Втім, дані процеси відбувалися і наразі відбуваються крізь призму існування головного детермінанта – людини, антропоса (від грецьк. Anthropos – людина). Усвідомлення цього стало початком виникнення нової лінгвістики, де в центрі уваги субстанціонарні властивості та форми мови, її функціональні засоби, а також людина, етнос (від грецьк. Ethnos – плем’я, народ), як носії відповідних мов. З цієї причини сучасна лінгвістика називається антропологічною, а її галузі, такі як психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвокультурологія, етнопсихолінгвістика, когнітивна лінгвістика є антропоцентричними.
Антропологічна лінгвістика вбачає в мові перш за все прояв людини у всіх сторонах її буття – індивідуального та типового, психологічного та соціального, учбового та професійного та ін. [2], оскільки неможливо дослідити мову, не звертаючись до її творця, носія – до людини, до конкретної мовної ситуації чи до існуючих лінгвокультурних особливостей визначеного етносу. Антропоцентричні та егоцентричні принципи дослідження мовних явищ простежуються в роботах К. Бругмана, К. Бюлера, Е. Бенвеніста, Ш. Баллі, Г. Гійома, О. Єсперсена, які проявляли інтерес до людського чинника в мові, до людини як мовної особистості. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки проблемою мовця в мові і мовленні цікавляться А. Вежбицька, О. Падучева, Ю. Степанов, Т. Цив’ян, М. Шелякін та інші. Наприклад, за М.Шелякіним, антропоцентричність являє собою концептуалізацію людською свідомістю мовних категорій відповідно до своєї людської будови, менталітету [3, с. 186]. Більш вузько інтерпретований антропоцентризм спостерігаємо, коли досліджується не людський чинник загалом, а саме мовець як суб’єкт мовленнєвого акту, його вияви і особливості вираження в мові і мовленні.
На нашу думку, антропоцентризм – це виявлення в мовній системі загального людського фактору, що обумовлює наявність в лексичній, семантичній, морфемній, граматичній системах мови утворень з орієнтацією на людину як центр об’єктивної дійсності, створених свідомістю мовця за зразком до себе, а в своїй особі до людини загалом (її фізичних, психічних, духовних властивостей). Будь-яке висловлювання будується мовцем у відповідності зі своїм власним «я», він привносить в мовлення свої особистісні характеристики, стиль та темперамент.
Щодо навчання іноземним мовам, антропоцентризм може розглядатися, на нашу думку, у декількох аспектах – стосовно індивідуалізації методів та підходів до навчання, та як сам метод, під час дослідження текстів, усного мовлення та інших автентичних матеріалів, які використовуються у процесі викладання.
Особистісно-орієнтоване навчання спрямоване на розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного студента, на допомогу йому в самопізнанні, самореалізації, самовизначенні, у формуванні культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя. Особистісно-орієнтований підхід до викладання іноземних мов може виступати найважливішим фактором становлення вільної творчої особистості, яка володіє усіма професійними навичками завдяки значному потенціалу іноземної мови як дисципліни, заснованої на спілкуванні, і такої, що розвиває рефлексивність мислення, професійну культуру й самосвідомість, загальну компетентність майбутніх фахівців.
Антропоцентризм як метод, під час навчання іноземним мовам, може використовуватися як засіб кращого розуміння не тільки постаті самого мовця, але й культури країни, мова якої вивчається. Наприклад, лінгвоестетичний аналіз художнього твору дає можливість навчити уважному і адекватному сприйняттю мови художнього твору, дослідити особливості граматики, лексики, стилю не лише автора, але й різних героїв, ним зображених. При цьому, можливо також дослідити вплив тексту на самого читача та сприйняття твору крізь призму особистості читача, адже одні і ті ж події, теми, навіть слова, особливо під час перекладу, можуть бути сприйняті по-різному, адаптовані крізь свою систему життєвих цінностей, понять та залежно від рівня інтелектуального розвитку.
Сам викладач іноземних мов як суб’єкт процесу може розглядатися крізь призму антропоцентризму як носій певної інформації, що своєю особистістю наштовхує, зацікавлює та спонукає до навчання, виступаючи ідеалом – завдяки майстерному володінню усім спектром мовленнєвих навичок, які цьому сприяють. Педагог вищої школи, оратор та фахівець своєї справи, викладач іноземних мов, – може надавати певних семантичних значень змісту інформації, бути фонетичним взірцем для студентів, культурно-етикетним ідеалом для правильного поводження з носіями мови.
Отже, тенденція досліджувати мову у зв’язку з людиною-мовцем стає все більше популярною на сучасному етапі розвитку лінгвістики. Мовець як суб’єкт будь-якого мовного явища з його мотивами, прагненнями, ставленням до дійсності стає визначальним компонентом при розгляді проблеми взаємозв’язку мови і мислення, мовної картини світу, під час аналізу змісту граматичних категорій: «… в мові (на граматичному та інших рівнях) відображається не лише дійсність, але й позиція суб’єкта, що її пізнає, по відношенню до дійсності» [1, с. 13]. Під час викладання іноземних мов питання антропоцентризму набуває все більшої актуальності у світлі його багатоплановості та потребує подальшого дослідження, адже від постаті викладача та його лінгвістичної обізнаності залежить майбутня результативність студентів у плані усебічного вивчення не тільки мови, але й культурних, краєзнавчих, етикетних та інших особливостей країни, мова якої вивчається.
Література:
1. Луценко Н. А. Грамматические категории в системе и узусе (глагол и имя) / Н. А. Луценко. – Донецк : ДонНУ, 2003. – 202 с.
2. Таценко Н. В. Теоретичні засади антропоцентризму мовних інновацій / Н. В. Таценко // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 2006. – Вип. 28. – С. 208–211.
3. Шелякин М. А. Язык и человек: К проблеме мотивированности языковой системы: учеб. пособие / М. А. Шелякин. – М. : Флинта: Наука, 2005. – 296 с.
