Буланцева Лілія,

Брожко Наталія,

Панасюк Олександр

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

Науковий керівник

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Сьогодні великий інтерес представляє питання впливу фізичних вправ на функціональний стан і здоров’я молодої людини. У системі підготовки юнаків фізичне виховання є важливим засобом формування здорового способу життя, розвитку й відновлення фізичних і духовних сил, реабілітації та корекції здоров’я. Застосування вправ з обтяженнями разом з іншими засобами сприяє усуненню, навіть дефектів будови тіла. На думку вчених [1], естетична сторона фізичної культури наближає її до справжнього мистецтва. Розвиток атлетизму, як чинника, що впливає на фізичне оздоровлення молоді, набуває великого значення як в Україні, так і в інших державах світу. На думку І. Гайдук, 2006 та І.П. Щура, 2004 [2;7], у фізичному вихованні підлітків і юнаків ефективно використовувати фізичні вправи анаеробного спрямування, які позитивно впливають на показники їх фізичного розвитку та рухової підготовленості.

 Застосовувалась методика спрямована, переважно, на виховання силової витривалості. Вправи виконувались з помірною і малою величиною обтяження, але при цьому підвищувалось дозування у підходах і зменшувалась тривалість відпочинку між підходами і серіями. Вся програма занять поділялась на два комплекси вправ. До першого комплексу були включені вправи для розвитку верхньої частини тіла (м’язів: шиї, грудей, верхньої частини спини, рук і верхнього плечового поясу). До другого — вправи для розвитку нижньої частини тулуба (тазових м’язів, м’язів нижніх кінцівок). Ці комплекси виконувались по черзі, через тренування. Вправи на розвиток м’язів черевного пресу і нижньої частини спини включались у кожне заняття. У вступній частині заняття групи виконували розминку з загально розвиваючих вправ (10-15 хв). Базові вправи першого комплексу виконувались у перші 4 тижні в 1—5 підходах по 10—12 рухів у кожному підході. Допоміжні вправи — 2—3 підходи по 12—15 рухів. Усі вправи другого комплексу програми виконувались у 3—5 підходах по 15—20 рухів у кожному. Всі вправи починаючи з 16 тижня занять виконувались по 10-15 підходів, в ізотонічному режимі (позитивна фаза тривала 1 с., негативна — 2 с.). Вправи спрямовані на розвиток м’язів черевного пресу і нижньої частини спини виконувались у 3 підходах по 20-30 рухів (у швидкому темпі) на початку і в кінці тренувального заняття. Тривалість пауз між підходами коливалась від 2 хв. на початку занять (перші чотири тижні) до 1 хв., а в деяких випадках до 30 с. на наступних етапах. Підвищення навантаження в другій експериментальній групі відбувалось за рахунок збільшення ваги снаряду, при цьому силові вправи чергувались з вправами на розслаблення. Включались короткочасні ізометричні вправи. Підготовка в групі була спрямована на розвиток абсолютної сили.

 На початку січня 2019 року було проведено підсумкове вимірювання досліджуваних, після чого визначалась динаміка фізичного розвитку та рухової підготовленості юнаків за період експерименту. 

 Результати дослідження показали декілька різну динаміку фізичного розвитку і рухової підготовленості представників окремих груп, які займались за різними тренувальними програмами. Зміст програми експериментальної групи , спрямований на зниження індексу маси тіла за рахунок зменшення надлишкової (жирової) маси тіла, у підсумку вплинув на цей показник. Відбулось значне зменшення жирової маси досліджуваних. Також відбулось значне покращення витривалості юнаків експериментальної групи, особливо силової і швидкісно-силової  (найбільша позитивна динаміка серед усіх учасників експерименту)[1, 3, 4].

 Анаеробна витривалість досліджуваних цієї групи теж зазнала позитивної динаміки із статистичним підтвердженням у іншій групі в тестуванні анаеробної витривалості вірогідних змін не виявлено. Таким чином методика, застосована в цій групі вплинула не тільки на антропометричні показники, а і на удосконалення рухових здібностей досліджуваних. Зниження жирової маси і як слідство загальної маси тіла, паралельно з розвитком м’язової системи, здійснило значний вплив на розвиток різних компонентів витривалості, і не тільки. Крім цього спостерігаються вірогідні позитивні зрушення абсолютної станової сили й вибухової сили м’язів-розгиначів нижніх кінцівок і спини. Зниження ваги тіла з одночасним зміцненням м’язів дозволило досліджуваним першої експериментальної групи стати більш спритними і гнучкими. Розвиток абсолютної сили позитивно вплинув на інші силові показники. Покращилась швидкісно-силова підготовленість молодих людей експериментальної групи)[5,6].

 Таким чином можна стверджувати, що акцентований розвиток абсолютної сили позитивно впливає на удосконалення швидкісно-силових якостей, силової витривалості і, навіть, спритності. Крім цього під впливом навантажень спрямованих на розвиток абсолютної сили зросла м’язова маса тіла, що вплинуло на збільшення загальної маси тіла, індексу маси тіла та інших антропометричні показники, зокрема окружність грудної клітини.

Література:

1. Апанасенко Г.Л. Санологія (медичні аспекти валеології): підручник для лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти / Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова, А.В. Магльований. – Львів, ПП «Кварт», 2011. – 303 с. 

2. Гайдук І. Атлетична гімнастика в системі фізичного виховання дітей старшого шкільного віку / І. Гайдук // Молода спортивна наука України: Зб. Наук. Праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10: У 4-х т. — Львів: НВФ «Українські технології», 2006. — Т.1. — С 141—144.

3. Карпман В.Л. Исследование физической работоспособности у спортсмена / В.Л. Карпман, З.Б.Белоцерковкий, И.Л. Гудков. – Москва: Физкультура и спорт, 1974. – 95 с.

4. Огарь Г. О. Вплив програм силового тренування з навантаженнями різної спрямованості на фізичний розвиток і рухову підготовленість юнаків 15—17 років / Г.О. Огарь, В.А. Санжаров, В.І.Ласиця, Є.Г.Огарь // Теорія та методика фізичного виховання. - 2011. - № 10. - С. 37.

5. Пирогова Е.А. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.Я. Иващенко, Н.П Страпко. – Киев: Здоровье, 1986. – 252 с.

6. Сергієнко Л.П. Спортивна метрологія: теорія і практичні аспекти /Л.П. Сергієнко. — К.: КНТ, 2010. — 776 с. 

7. Щур И.П. Бодибилдинг и фитнес / И.П. Щур, В.П. Щур, О.П. Щур. — Ростов н/Д : Феникс, 2004. — 215 с.