Кислуха Наталія.
Дудник Ганна,
Порицька Тетяна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Науковий керівник
Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна
Вінницький інститут Університету «Україна»,
м.Вінниця
Мала аномалія розвитку серця у дітей — доволі поширений стан. За даними різних авторів, МАРС зустрічаються у від 2,2% до 10% випадків, у дітей з патологією серцево-судинної системи — у 10–25% випадків (до 68,9%) залежно від контингенту обстежуваних [2,5]. Часте виявлення МАРС останніми роками пов'язане з широким розповсюдженням ехокардіографічного обстеження. Виявлення МАРС у дитини ставить перед педіатром цілу низку питань, які стосуються тактики її ведення та обсягу подальших досліджень [1]. У більшості випадків діагноз МАРС є випадковою знахідкою при проведенні планового УЗД серця новонародженим або дітям раннього віку. Як правило, малі аномалії ніяк себе не проявляють, але у підлітків у період гормональних змін і швидкого росту організму можуть з'являтися скарги з боку серця і судин: прискорене серцебиття, відчуття завмирання, перебоїв у роботі серця, кардіалгії (болі у ділянці серця, зниження толерантності до фізичного навантаження). Також можуть бути прояви вегето-судинної дистонії: запаморочення, нудота, непритомні стани, підвищена пітливість, стомлюваність, слабкість, незначне підвищення температури. У тих випадках, коли у пацієнта спостерігаються кілька аномалій одночасно, це може впливати на функції серця. У новонароджених дітей разом з аномаліями серця можуть виявлятися пупкові і пахові кили, вроджені вивихи кульшових суглобів. При огляді підлітка може відзначатися високий зріст, подовжені кінцівки і пальці, викривлення грудної клітки, підвищена рухливість (гіпермобільність) суглобів. Аускультативно у дітей з МАРС вислуховують систолічні шуми. З інструментальних методів обстеження призначаються ЕКГ та УЗД серця. Ехокардіографія є найбільш інформативним методом [3,4,6]. У тих випадках, коли у дітей з МАРС відсутні клінічні прояви, лікування не потрібне.
До основних малих аномалій розвитку серця (МАРС) відносять: пролапс мітрального клапану, відкрите овальне вікно, додаткова (додаткова) хорда лівого шлуночка. Крім того, описані також інші форми МАРС: двостулковий аортальний клапан, ізольовані аневризми, міжпередсердної і міжшлуночкової перегородок невеликих розмірів.
Існує дві точки зору на природу цих аномалій.
- Малі аномалії розвитку серця обумовлені спадковою детермінованістю, що дозволяє розглядати їх у рамках вродженої вади серця.
- Малі аномалії розвитку серця розглядаються в аспекті синдрому дисплазії сполучної тканини.
Актуальність і необхідність ранньої діагностики МАРС обумовлена значною поширеністю синдрому, високою частотою розвитку порушень серцевого ритму (надшлуночкова і шлуночкова паркосізмальная тахікардія, часта шлуночкова екстрасистолія, дисфункція синусового вузла). Такі поушення можуть призвести в свою чергу до гемодинамічним порушень і навіть - до рапПОВої смерті. Крім того, такі загальноклінічні прояви, як вегетативні зрушення, кардіалгії, зниження толерантності до фізичного навантаження, соціальна дизадаптації, в умовах відсутності істотних об'єктивних змін з боку серцево-судинної системи зближує їх з функціональною патологією (НЦД) і спричиняє необхідність їх чіткого розмежування.
Система фізичних вправ, спрямованих на підвищення функціонального стану до необхідного рівня (100% ДМПК і вище), називається оздоровчим, або фізичним, тренуванням (за кордоном - кондиційним тренуванням).
Першочерговим завданням оздоровчого тренування є підвищення рівня фізичного стану до безпечних величин, що гарантують стабільне здоров'я. Найважливішою метою тренування для людей різного віку є профілактика серцево-судинних захворювань, що є головною причиною непрацездатності і смертності в сучасному суспільстві. Крім того, необхідно враховувати вікові фізіологічні зміни в організмі в процесі інволюції. Усе це обумовлює специфіку зайняття оздоровчою фізичною культурою і вимагає відповідного підбору тренувальних навантажень, методів і засобів тренувань.
У оздоровчому тренуванні (так само, як і в спортивному) розрізняють наступні основні компоненти навантаження, що визначають її ефективність: тип навантаження, величину навантаження, тривалість (об'єм) і інтенсивність, періодичність зайняття (кількість раз на тиждень), тривалість інтервалів відпочинку між зайняттям.
Характер дії фізичного тренування на організм залежить передусім від виду вправ, структури рухового акту. У оздоровчому тренуванні розрізняють три основні типи вправ, що мають різну направленність:
1 тип - циклічні вправи аеробної спрямованості, сприяючі розвитку загальної витривалості;
2 тип - циклічні вправи змішаної аэробно- анаеробної спрямованості, що розвивають загальну і спеціальну (швидкісну) витривалість;
3 тип - ациклічні вправи, що підвищують силову витривалість. Проте оздоровчий і профілактичний ефект відносно атеросклерозу і серцево-судинних захворювань мають лише вправи, спрямовані на розвиток аеробних можливостей і загальної витривалості. (Це положення особливо підкреслюється в рекомендаціях Американського інституту спортивної медицини.) У зв'язку з цим основу будь-якої оздоровчої програми повинні складати циклічні вправи, з аеробною направленністю.
Тренування на витривалість в циклічних видах можливе для людей, що мають вади серця. Лікування цих хворих в сучасних клініках немислиме без фізичної реабілітації, основою якої, як говорилося вище, являються аеробні вправи поступово зростаючої тривалості і інтенсивності. Так, наприклад, в реабілітаційному центрі Торонто (Канада) впродовж 10 років, інтенсивним фізичним тренуванням, що включає швидку ходьбу і повільний біг, під спостереженням досвідчених кардіологів успішно займалося більше 5000 хворих.
Деякі з них настільки підвищили свої функціональні можливості, що змогли взяти участь в марафоні. Звичайно, це вже не масова фізкультура, а складна система реабілітаційних заходів. Проте після завершення лікарняного і санаторно-курортного етапів реабілітації в спеціалізованих кардіологічних установах і переходу (приблизно через 6-12 місяців після виписки із стаціонару) до підтримувального етапу, який повинен тривати усе подальше життя, багато пацієнтів можуть і повинні займатися оздоровчим тренуванням - залежно від свого функціонального стану. Дозування тренувальних навантажень робиться відповідно до даних тестування по тих же принципах, що і у усіх серцево-судинних хворих: інтенсивність має бути дещо нижча порогової, показаною у велоэргометричному тесті.
Література
1.Апанасенко О.М. Функціональний стан серця в дітей з аномально розташованими хордами лівого шлуночка [Електронний ресурс] /О.М. Апанасенко // Здоровье ребенка. — 2008. — №4(13). —Режим доступу: http://www.mif3ua.com/archive/article/7160
2. Дзяк Г. В. Діастолічна функція лівого шлуночка у спортсменів з малими аномаліями розвитку серця / Г. В. Дзяк, О. Б. Неханевич //Медичні перспективи, 2015. — Т.20, №3. — С. 10—15.
3. Захарова Ю.В. Малые аномалии развития сердца у детей как проявление дисплазии соединительной ткани / Ю.В.Захарова //Педиатрия. — 2011. — №2. — С.57—61.
4. Земцовский Э.В. Малые аномалии сердца и диспластические фенотипы / Э.В. Земцовский, Э.Г. Малев. — Санкт3Петербург: ИВЭСЭП, 2012. —160 с.
5. Малые аномалии развития сердца у лиц молодого возраста из разных регионов мира / Д.Н. Мирионков, Л.Г. Токарева, Н.В. Стуров[и др.] // Земский врач. — 2012. — №6(17). — С.54—56.
6. Нечаева Г.И. Дисплазия соединительной ткани: основные клинические синдромы, формулировка диагноза, лечение /Г.И. Нечаева, В.М. Яковлев, В.П. Конев // Лечащий врач. —2008. — №2. — С.22—28
