Франчук Юрій,

Кругляк Анастасія,

Шибінський Олексій

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

Науковий керівник

Куц-Бурдейна Олександра Олександрівна

Вінницький інститут Університету «Україна»,

м.Вінниця

 Переломи кісток гомілки складають 10% від загальної кількості переломів. Перебіг, методи і терміни лікування залежать від рівня та обсягу ушкодження і відрізняються при переломах кісток гомілки різної локалізації.

 До основних причин перелому малогомілкової і великогомілкової кісток можна віднести:

• травматичні ураження - це прямий удар різної сили безпосередньо на гомілку;
• скручування гомілки. Наприклад, падіння при катанні на ковзанах або падінні в бік, коли ногу затискає між камінням. Ця травма призводить до косих і гвинтоподібних переломів гомілки;
• у результаті негативної дії патологічних деструктивних процесів у кістковій тканині. Наприклад: остеосаркома (рак кістки), остеомієліт.

 Симптоми: у пацієнта спостерігається деформація кінцівки і укорочення гомілки. Найбільш виражений симптом - це больовий синдром, який значно посилюється у кінцівці при русі або пальпації. Спостерігається припухлість у ділянці травми. Суглоб збільшується в об’ємі, оскільки при ударі відбувається гемартроз (крововилив у суглоб). Характерна ознака перелому - візуальне укорочення хворої кінцівки, або її повернення в будь-який бік. Ще один характерний симптом при даному переломі - це крепітація (хрускіт) кісткових уламків і патологічна рухливість у кінцівці. При огляді лікар також зазначає неможливість здійснити повне перенесення тіла на пошкоджену ногу. Якщо у потерпілого перелом малої гомілкової кістки, то у деяких випадках він навіть зможе спиратися на ногу, природно - не повністю.

 Залежно від локалізації розрізняють:

 1) переломи кісток гомілки у її верхній частині (переломи шийки і головки малогомілкової кістки, переломи горбистості і виростків великогомілкової кістки);

 2) переломи кісток гомілки у її середній частині (ізольовані діафізарні переломи великогомілкової та малогомілкової кістки, переломи діафізів обох кісток гомілки);

 3) переломи кісток гомілки у її нижній частині (переломи щиколоток).

 Переломи кісток гомілки у верхніх і нижніх відділах відносяться до групи внутрішньо або навколосуглобових переломів.

 Діагностика. Після того як пацієнту проведуть зовнішній огляд і пальпацію гомілки, йому можуть призначити додаткові методи обстеження для встановлення характеру перелому.

 Процес фізичної реабілітації хворих із переломами кісток гомілки спрямований на усунення атрофії та нормалізацію  ◊ Фізична культура, спорт та фізична реабілітація в сучасному суспільстві тонусу й еластичності м’язів гомілки та стегна, нормалізацію кровообігу в м’язах і сухожилках гомілки, усунення застійних явищ в м’яких тканинах гомілки, а також на повне відновлення всіх функцій нижньої кінцівки. Для досягнення вищевказаних завдань фізичної реабілітації деякі автори [1, 3] пропонують застосовувати різноманітні методи фізичної реабілітації з використанням лікувальної гімнастики, масажу, фізіотерапії та грязелікування, технологічні режими яких дозволяють одночасно впливати на вторинні загальні та місцеві прояви травматичної хвороби.

 Важливим етапом відновлення функцій нижньої кінцівки є виконання фізичних навантажень, тому хворим призначають лікувальні фізичну культуру (ЛФК). Лікувальна фізична культура при переломах гомілки ділиться на три етапи. На першому етапі вирішуються наступні завдання: усунення набряків; підняття тонусу м'язів; прискорення відновлення лімфо-і кровообігу в пошкодженій кінцівці; підвищення рівня рухливості суглобів [2]. Для реалізації вищевказаних завдань застосовуються різноманітні вправи: піднімання і опускання ушкодженої кінцівки; ідеомоторні вправи; утримання кінцівки в одному положенні; активні рухи пальцями ніг і ногами в тазостегновому суглобі (розгинання і згинання, приведення і відведення) тощо. Через 3-4 дні хворому дозволяється ходьба за допомогою милиць по території лікарні, включаючи сходи.

 На другому етапі фізичної реабілітації застосування ЛФК передбачає усунення набряків ушкодженої кінцівки, відновлення навички переміщення, а також запобігання та профілактика ускладнень (викривлення пальців, розростання «шпор», травматична плоскостопість, деформація стопи тощо) [1, 4]. Серед вправ, які пацієнт виконує на даному етапі, виділяють наступні:згинання та розгинання стоп в підошві; вправа «велосипед», яку виконують одночасно двома ногами; розгинання і згинання ніг в коліні (одночасне та поперемінне); напруга м'язів стегна (тривалість 4-5 с); рухи ніг, що нагадають стиль «брас» у плаванні; захоплення пальцями ніг дрібних предметів і утримання їх протягом нетривалого часу тощо. Дані вправи виконуються з різних вихідних положень - на животі, сидячи, на боці, лежачи на спині, упираючись ногами в підлогу, сидячи на стільці, сидячи з підтриманням пошкодженої кінцівки здоровою [2]. Вправи, які передбачають напругу м'язів, чергуються з вправами на розслаблення. Приведення в норму всіх функцій організму і повне відновлення всіх рухових функцій пошкодженої кінцівки є завданнями третього етапу ЛФК. На даному етапі хворі з переломами кісток гомілки виконують біг і ходьбу з перешкодами, танцювальні кроки. При цьому потрібно фіксувати суглоб за допомогою еластичного бинта. Масаж відіграє найважливішу роль у фізичній реабілітації травмованої кінцівки, а також сприяє прискоренню кровообігу, розширенню шкірних судин, підвищенню кровопостачання тканин. Після зняття гіпсу хворим найчастіше призначають лікувальне розтирання, яке спрямоване не лише на лікування застійних явищ, атрофії і контрактур, а й на підвищення загального тонусу  м’язів нижньої кінцівки, повернення еластичності, а також на максимально швидке відновлення рухової активності пацієнта [1, 3]. Крім того, застосування такого масажного прийому як розтирання дозволяє впоратися з набряками, які виникають вище і нижче місця перелому. Розтирання м’язів проводиться в коловому, поздовжньому та поперечному напрямку зі значним тиском, для того, щоб промасувати не лише шкірний покрив, але й проникнути у глибоко лежачі тканини. Масаж виконується кінчиками пальців, основою долоні та великими пальцями із додатковим використанням різноманітних спеціальних кремів, які містять речовини, що сприяють відновленню тканин (Колаген Плюс, Хондроксид, Гепатромбін тощо). Однак, існують протипоказання до застосування масажу, які варто враховувати під час призначення курсу масажу, зон впливу й інтенсивності його виконання. Серед них виділяють захворювання шкіри, порушення кровообігу, а також серцево-судинні патології.

 Щоб швидше відновити функції пошкодженої кінцівки, поряд з масажем призначають також теплові процедури, до яких відносять ванни, компреси і прогрівання [4]. Більшість з вищеназваних процедур пацієнт може робити самостійно вдома.

 У процесі фізичної реабілітації не рідко застосовують фізіотерапевтичні процедури, до яких відноситься ультрафіолетове опромінення, інтерференційні струми, електрофорез, опромінення лампою солюкс. Ці процедури спрямовані на зменшення запального процесу, покращення заживлення і відновлення структури тканин, інтенсифікацію обміну речовин і кровотоку в судинах гомілки.

 На всіх етапах фізичної реабілітації хворих із переломами кісток гомілки важливим є відповідне харчування пацієнтів. У цей період варто більше споживати продуктів, які містять кальцій, фосфор, залізо, вітаміни А, С, D, E, B5, B6, протеїни [1, 3]. Усі перераховані речовини беруть участь у формуванні кісткових тканин. Тому посилене споживання необхідних продуктів сприяє швидшому утворенню кісткового мозолю.

 Проаналізувавши сучасну науково-методичну літературу з питання дослідження, ми дійшли висновку, що у процесі фізичної реабілітації хворих із переломами кісток гомілки застосовуються різноманітні методи та засоби, які доповнюють та підсилюють один одного.

 Найголовнішими методами є лікувальна фізична культура та масаж.

Література.

1. Епифанов В. А. Реабилитация в травматологии / В. А. Епифанов, А. В. Епифанов. – Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 331 с. – (Библиотека врача-специалиста).

2. Желєзний О. Д. Методика фізичної реабілітації осіб з переломами нижніх кінцівок на основі нетрадиційних засобів : [посібник] / Желєзний О. Д., Куц О. С. – Житомир : ЖДТУ, 2008. – 239 с.

3. Никаноров А. Применение нетрадиционных методов восстановления в комплексной реабилитацйии больных с переломами костей нижних конечностей / А. Никаноров // Теория и методика физического воспитания. – 2005. - №2/3. – С.56-59.

4. Ніканоров О.К. Підвищення ефективності програм фізичної реабілітації у хворих з переломами діафізів гомілки / О.К. Ніканоров. - Львів: Молода спортивна наукаУкраїни, 2005. – Вип. 9, Том 2. – С.15-20.