Кременчук Анна Сергіївна

здобувач освітньо-наукового ступеня «доктор філософії»

Державний заклад «Луганський державний медичний університет»

Україна, м. Рубіжне

 Анотація: у статті висвітлюються аспекти формування полікультурної компетентності іноземних студентів вищого медичного навчального закладу за допомогою педагогічних технологій особистісно-зорієнтованого навчання;розкривається сутність адаптивного навчання та педагогіки співробітництва як найбільш оптимальних методів формування полікультурної компетентності іноземних студентів-медиків за допомогою особистісно-зорієнтованого навчання.

 Ключові слова: полікультурна компетентність, особистісно-зорієнтовані технології навчання, педагогіка співробітництва, адаптивне навчання.

 Постановка задачі у загальному вигляді. В умовах глобалізації суспільства, зближення різних країн, більш тісної взаємодії громадян різних держав, фактичного стирання кордонів між країнами, перед сучасною освітою постають нові виклики. Кінцевою метою освітнього процесу стало формування полікультурної особистості, здатної до соціалізації не лише в суспільстві своєї держави, а й в інших державах, із відмінною культурою та менталітетом. Формування лише професійних знань, умінь та навичок не дозволяє ефективно виконувати свої функції в глобалізованому суспільстві. Для реалізації професійного потенціалу майбутнього медика важливою умовою є здатність до комунікативної взаємодії з представниками інших культур задля вирішення професійних завдань, ефективної взаємодії з пацієнтами, обміну досвідом із колегами-іноземцями. Ця умова не може бути виконана без сформованої полікультурної компетентності у студента-іноземця вищого медичного навчального закладу. Вивчення мови іноземного середовища, в яке потрапляє студент-медик, є засобом формування полікультурної компетентності. 

 Полікультурна компетентність – це інтегральна характеристика особистості, яка являє собою систему полікультурних знань, навичок, умінь, цінностей, полікультурних якостей, досвіду, що необхідні для життя, діяльності в полікультурному соціумі для взаємодії з представниками різних культур. Формування полікультурної компетентності неможливе без формування комунікативної компетентності – здатність індивіда до розв’язання проблем, до цілеспрямованої продуктивної діяльності та кооперації за допомогою обміну інформацією [1]. Завдання формування комунікативної компетентності у професійній освіті покладено на лінгвістичні дисципліни.

 За даними Міністерства освіти й науки України, кількість ВНЗ держави, де навчаються іноземні студенти, зросла порівняно з минулими роками зі 185 до 228. Наразі в Україні навчаються понад 66 тис. іноземних студентів. [3]. Спостерігається тенденція зросту кількості іноземних студентів в Україні. В той же час зростає необхідність технологічного забезпечення освітнього процесу при викладанні гуманітарних дисциплін. Актуальність проблеми, що досліджується, зумовлена тим, що формування полікультурної компетентності іноземних студентів-медиків під час вивчення гуманітарних дисциплін має недостатню наукову та навчально-методичну базу.

 Полікультурна компетентність може бути реалізована лише у гуманному суспільстві. Гуманістичний підхід є одним із найважливіших аспектів сучасної освіти. Він може бути реалізований лише завдяки технологіям особистісно-зорієнтованого навчання. Не дивлячись на те, що формування професійної компетентності у ВНЗ потребує застосування предметно-зорієнтованих технологій, важливим аспектом формування полікультурної компетентності є реалізація особистісно-зорієнтованого навчання протягом викладання гуманітарних дисциплін. 

 Мета особистісно-зорієнтованого навчання є «процес психолого-педагогічної допомоги особистості у становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні» [4, с.132].

 Основними завданнями особистісно-зорієнтованих технологій є:

• розвиток індивідуальних пізнавальних можливостей кожного студента;
• виявлення, ініціація, коригування індивідуального (суб’єктного) досвіду студента;
• допомога особистості студента у самовизначенні та самореалізації;
• формування в особистості культури життєдіяльності.

 Загальної класифікації особистісно зорієнтованих технологій наразі не розроблено [4, с.134]. Проте існують вимоги, що висуваються до них:

 1) організація навчального матеріалу з урахуванням попереднього суб’єктивного досвіду студента;

 2) викладення знань, спрямоване на перетворення суб’єктного досвіду студента;

 3) постійне узгодження суб’єктного досвіду з науковим змістом набутих знань;

 5) заохочення самооцінної освітньої діяльності студентів;

 6) організація навчального матеріалу з урахованням можливості студента самостійно обирати зміст, вид та форму у розв’язання завдань;

 7) контроль та оцінювання не лише результату, а й процесу учіння [4, с.133].

 Особистісно-зорієнтоване навчання – це також маніфестація принципу «Особистість – це головне». Повага до особистості студента – це основна вимога особистісно-зорієнтованого навчання. В освітньому просторі вищого навчального закладу, де навчання здійснюється за допомогою особистісно-зорієнтованого навчання, вимагається повага до студента як до об’єкта навчання, а також у студента має бути сформована повага до іншої людини як до унікальної особистості. Ще одним принципом є надання студентові можливості мати індивідуальний план навчання, підлаштований під особливості пізнавальної діяльності та мисленнєвих процесів, біоритми, швидкість засвоєння матеріалу [2]. 

 Для того, щоб технологія особистісно-зорієнтованого навчання могла бути фактором формування полікультурної компетентності, необхідно

 1) сприяти засвоєнню особистістю соціального досвіду, який необхідний для нормальної життєдіяльності в певному суспільстві;

 2) стимулювати майбутнього аграрника мислити творчо;

 3) виховувати в майбутнього фахівця аграрної галузі демократичний світогляд;

 4) формувати цілісну картину сучасного полікультурного світу;

 5) розвивати вміння свідомо планувати власний розвиток, розуміти його динаміку, самостійно опановувати нову лінгвокультуру [2, с. 148]. 

 Однією з технологій особистісно-зорієнтованого навчання є педагогіка співробітництва. Згідно з даною технологією навчання розглядається як творча взаємодія викладача й студента. Навчання має здійснюватися без примусу. Перед студентами ставиться складна мета, і навіюється впевненість у досягненні цієї мети. Навчальний матеріал поділяється на крупні блоки, які засвоюються із застосуванням опор. Студентові надається вільний вибір навчального часу, відрізків навчального часу для найкращого засвоєння матеріалу. В кінці кожного заняття, а також по завершенні кожного блоку проводиться індивідуальне та колективне підбиття підсумків роботи по засвоєнню навчального матеріалу. Викладач, згідно з концепцією технології, не виступає єдиним суб’єктом освіти, від якого залежить якість отриманих знань, студент також є рівноправним суб’єктом освітнього процесу. Реалізується творча взаємодія педагога й студента, особистісний підхід до виховання. 

 Для адаптації студентів під засвоєння нових знань, а також для ліквідації пробілів, необхідних для засвоєння нового матеріалу доцільно проводити відпрацювання пропущених занять за принципами технології адаптивного навчання. Суть технології полягає в тому, що студентові, який бажає ліквідувати пробіли в знаннях, пропонується пройти курс навчання, створений за допомогою спеціально розроблених електронних ресурсів. Компонентами курсу навчання є подача нового матеріалу та контроль його засвоєння. Тести та завдання розроблені з урахуванням минулих тем. Якщо студент не виконує завдання, яке стосується минулої теми, йому автоматично видається матеріал цієї теми. Студент не отримає завдання з нової теми, поки не засвоїть необхідні для неї та отримані в минулому знання, правильно відповівши на тестові завдання з опорних тем. Розглядаються дві моделі адаптації. Згідно з першою моделлю, користування електронним ресурсом надається лише для конспектування та проходження тестів. Згідно з другою моделлю, електронний ресурс повністю заміщує класно-аудиторні моделі навчання. 

 В адаптивному навчанні здійснюється індивідуально-особистісний та диференційно-компетентнісний підходи. Технологія дозволяє підготувати студентів до навчання після тривалої відпустки або пропущених занять, або після занять, матеріал яких не був засвоєний на достатньому рівні. Проте технологія адаптивного навчання є допоміжним засобом, маючи лише непрямий вплив на формування соціокультурної компетенції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Добротвор О. Комунікативна компетентність як предмет наукового дослідження / О. В. Добротвор // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2013. - Вип. 3. - С. 56-62. – [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pptp_2013_3_8 

2. Кравець Р. А. Теоретичні і методичні основи полікультурної освіти майбутніх фахівців аграрної галузі: монографія / Р. А. Кравець. – Вінниця: Планер, 2017. – 434 с.

3. Лілія Гриневич: Серед іноземців найбільше в Україну їдуть навчатися з Індії // Міністерство освіти і науки України – [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/liliya-grinevich-sered-inozemciv-najbilshe-v-ukrayinu-yidut-navchatisya-z-indiyi

4. Ортинський В. Педагогіка вищої школи. Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / В.Л. Ортинський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с. – [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.studmed.ru/ortinskiy-vl-pedagogka-vischoyi-shkoli_678246e12e3.html