Бутенко Андрій Олександрович
кандидат сільськогосподарських наук, доцент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Дерев’янко Федір Михайлович
студент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Павленко Денис Геннадійович
студент
Сумський національний аграрний університет
Україна, м. Суми
Анотація: Складаючи інтенсивні сівозміни при відповідному чергуванні культур, потрібно враховувати найсприятливіше їх поєднання, ступінь оптимально можливого насичення сівозмін тією чи іншою культурою, а отже, і повернення її на попереднє поле, забезпечуючи відповідну тривалість ротації. Метою наших досліджень було встановлення критеріїв допустимого насичення короткоротаційних сівозмін кукурудзою та соняшником для північно-східного Лісостепу України.
Ключові слова: сівозміна, добрива, ротація, баланс гумусу, продуктивність культур.
Основою системи землеробства є інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур в сівозміні. Основним заходом щодо припинення й запобігання розвитку негативних процесів та кризових явищ у землеробстві є науково обґрунтоване розміщення культур у сівозмінах. При їх застосуванні продуктивніше використовуються угіддя, добрива, краще реалізуються потенційні можливості сортів рослин, знижується забур’яненість, зменшується дія шкідників та хвороб на посіви культур сівозміни при мінімальному застосуванні хімічних препаратів. Усе це позитивно впливає на стан довкілля, відкриває додаткові можливості збільшення отримання зернової продукції при зменшенні затрат на її виробництво [1].
За сучасних умов розвитку конкурентоздатного інтенсивного землеробства виникає потреба вирощування культур у повторних посівах і насичення сівозмін основними економічно вигідними культурами. Особливого значення набуває знання максимально можливого та економічно вигідного насичення сівозмін зерновими та олійними культурами, зокрема кукурудзою та соняшником з урахуванням організаційних та природних умов.
Скорочення асортименту вирощуваних культур, створення менших за розміром господарств, звуження спеціалізації господарств не дозволяє мати багатопільні сівозміни. Тому необхідно перейти до сівозміни з короткою ротацією.
Побудова таких сівозмін має здійснюватися за науковими принципами, головний з яких — науково обґрунтоване розміщення і чергування культур за законами плодозміни. Саме цей чинник є основою високої і стабільної продуктивності культур, збалансованості показників родючості ґрунту і фітосанітарного стану посівів. Оптимальна тривалість ротації таких сівозмін має бути 4-пільна (при варіюванні від 3-до 5-пільної). Це зумовлено вимогами до розміщення культур після відповідних попередників і дотримання періоду повернення культур на попереднє місце вирощування, який для більшості з них становить 3-4 роки. Але є культури (льон, люпин, соняшник, капуста, баштанні), які можуть повертатися в сівозміні на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 5-8 років. Недотримання цих нормативів при побудові сівозмін призводить до накопичення інфекції в ґрунті і посівах, розповсюдження шкідників та хвороб. Тому в короткоротаційних сівозмінах поле, на якому такі культури вирощуватимуться, слід ділити на дві частини і поперемінно на кожній з них висівати ці культури [2].
Тут може бути й інший варіант, особливо це стосується соняшнику. Якщо у господарстві є кілька сівозмін з короткою ротацією, то цю культуру слід вирощувати поперемінно в одній сівозміні протягом однієї ротації, а потім в іншій.
За законом плодозміни сівозміна має бути насиченою на 50% зерновими колосовими, на 25 – бобовими (кормовими) і зернобобовими, на 25% просапними культурами. Це означає, що на окремих полях короткоротаційних сівозмін можна вирощувати декілька культур, близьких між собою за біологічними властивостями.
Якщо сівозміна надто спрощена (до 2-3 полів), до неї слід максимально залучати проміжні, сидеральні посіви для послаблення явища алелопатичної ґрунтовтоми, періодично вводити парові поля, або поля під залуження, застосовувати підвищені дози органічних добрив, а в разі потреби і пестицидів.
Набір культур у короткоротаційних сівозмінах визначається спеціалізацією господарства, а остання в свою чергу – зональними ґрунтово-кліматичними умовами та кон'юнктурою ринку [1, 3].
При введенні короткоротаційних сівозмін значення сівозмінного чинника настільки зростає, що за агротехнічною ефективністю він не поступається, а за економічною – навіть перебільшує такі заходи, як оновлення сортів, зміна технологій обробітку ґрунту.
А відтак довжина ротації сівозмін значною мірою залежить від того, які культури і скільки їх потрібно вирощувати. Якщо господарство вирощує великий набір культур, то розміщувати їх необхідно в багатопільних сівозмінах. Коли ж планується зосередити роботу на 2-3-4 культурах, то тут мають бути короткоротаційні 4-5-пільні сівозміни плодозмінного типу [4].
Слід зауважити, що питання переходу від довгоротаційних сівозмін до сівозмін з короткою ротацією в кожному випадку необхідно вирішувати відповідно до конкретних соціально-економічних і грунтово-екологічних чинників.
Перед введенням нової сівозміни треба ретельно і всебічно оцінити її, порівнюючи з попередньою сівозміною. Розміри її полів мають забезпечувати ефективніше використання техніки, робочої сили, ріллі. Посіви кормових культур треба розміщувати поблизу тваринницьких ферм, що дасть змогу знизити витрати на перевезення кормів. Звертають увагу на склад культур, від яких залежить вихід продукції на одиницю площі; цінність культур як попередників; потреби в мінеральних і органічних добривах, тракторах і сільськогосподарських машинах, складах, зерно- та картоплесховищах тощо.
Враховують вплив вирощуваних культур на родючість ґрунту, його фізичні та технологічні властивості, вишукуючи при цьому можливості для скорочення кількості обробітків ґрунту, особливо трудомістких. Визначають потреби й особливості використання механічних та хімічних засобів боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур. Така порівняльна оцінка продуктивності попередньої і кількох варіантів нової сіво¬зміни дасть змогу встановити таку сівозміну, яка б найбільше відповідала сучасним ринковим відносинам, забезпечувала відтворення родючості ґрунту та захист його від ерозії. Проводять оцінювання сівозмін: кормове, енергетичне, екологічне та економічне [1].
Слід також враховувати господарське значення культур. Зокрема, продуктивність сівозміни, де значні площі зайняті зерновими культурами, оцінюють не тільки в кормових одиницях, а й за виходом зерна ярих і зернобобових культур на одиницю площі. Продуктивність сівозмін, в яких оцінюють переважно за вартістю продукції з одиниці площі в існуючих на рослинницьку продукцію загальних закупівельних цінах. Вартість продукції культур, на які ціни не встановлено, визначають шляхом розрахунку за вмістом кормових одиниць і прирівнюючи їх до ціни вівса.
В умовах економічної кризи і звуження попиту на сільськогосподарську продукцію (зерно, цукор, олія), прикладом оптимальної сівозміни може бути чотирипільна з таким чергуванням культур:
Перше поле – багаторічні бобові трави, зернобобові, кормові культури.
Друге поле – озима пшениця.
Третє поле – соняшник, зернобобові, кукурудза та ін., крім зернових культур.
Четверте поле – ярий ячмінь, яра пшениця, однорічні трави з підсівом багаторічних трав або в одновидовому посіві.
Культури першого поля нагромаджують азот у ґрунті, покращують структуру за рахунок розвиненої кореневої системи і повернення в ґрунт знач¬ної кількості органіки. Це найкращі попередники для озимої пшениці.
Озима пшениця не забур'янює поля. Солому при збиранні зерна подрібнюють, розстеляють на полі і придисковують. На сидерат висівають гірчицю, зелену масу якої разом з соломою приорюють пізно восени. Таким чином, на другому полі теж повертається у ґрунт органіка.
На третьому полі висівається одна з перерахованих культур. Причому, соняшнику, кукурудзи, солома зернобобових повертаються в ґрунт і допомагають вирішити проблему бездефіцитного балансу гумусу.
Четверте поле зайняте зерновими культурами з підсівом трав або в одновидовому посіві. Солому з цього поля можна використати на корм худобі, або ж заробити в ґрунт.
Така універсальна динамічна сівозміна в умовах економічної кризи дозволяє підтримувати баланс гумусу без внесення гною, боротися з шкідливими організмами без пестицидів, наполовину зменшити норму мінеральних добрив і одержувати екологічно чисту високоякісну продукцію при менших затратах матеріальних ресурсів.
Література:
1. Оптимальне розміщення сільськогосподарських культур та їх частка в сівозмінах північно-східного Лісостепу / В.М. Кабанець, М.Г. Собко, С.І. Медвідь. - Сад, 2015.- 24 с.
2. Смахлій О. Ф., Малиновський А. С., Кардашов А. Т. та ін. Енергетична оцінка агроекосистем - Житомир: Видавництво «Волинь». - 2004 132 с.
3. Удобрення польових культур на основі максимального застосування місцевих органічних ресурсів / В. М.Кабанець, М.Г. Собко, О.В. Радченко. - Сад, 2015. – 23 с.
4. Сайко В.Ф. Стан земельних угідь та поліпшення їх використання / В.Ф. Сайко // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. – 2005. – Спец. вип. – С. 33–41.
