Вацеба Марія Іванівна
Освітній ступінь: магістр
Педагогічний факультет
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
м. Івано-Франківськ, Україна
Анотація: У статті досліджується погляд на проблему використання хореографії у вихованні гармонійної особистості. Розкрито зв’язки між хореографією та музикою, завдяки яким вирішується питання естетичного розвитку дитини. Велику увагу приділяється інтелектуальному, моральному, фізичному вдосконаленню вихованців, що на першийпогляд, є головними засобами в розкритті творчого потенціалу індивіда. Проаналізовано взаємозв’язок хореографії не лише з музикою, а й з театральним мистецтвом та естетичною культурою дітей.
Ключові слова: хореографія, особистість, мотив, музичне мистецтво, культура.
Article: Thisarticledeals with problem of choreography usage in education of harmonious personality. Relations between choreography and music aredemonstrated; problem of aesthetic evolution of child is being resolved thanks to these relations. Special attention is given tointellectual, moral, physical improvement of the pupils, which,at first sight, are the main means in revealing the creative potential of individual. Interrelation of choreography with (not only music) and theatrical art along with aesthetic culture of children is analyzed.
Key words: choreography, personality, motive, musical art, culture.
Постановка проблеми: Існує низка науково-педагогічних досліджень (такі вчені як А. Шевчук, А. Ваганова, Н. Власова, В. Грінер та інші), в яких хореографія розглядається як один з допоміжних засобів фізичного, розумового, морального виховання дітей молодшого шкільного віку. В основі педагогічних умов до визначення змісту, педагогічний процес будується таким чином, щоб діти, здобуваючи знання, одночасно формували б свій світогляд, набували кращі погляди і риси характеру. Заняття хореографії сприяють естетичному вихованню дітей, надають позитивний вплив на їх фізичний розвиток, сприяють зростанню їхньої загальної культури, тому можна стверджувати, що хореографічне мистецтво має багату можливість широкого здійснення виховних завдань.
Актуальною проблемою сьогодення є формування естетичної і художньої культури особистості центрі якого лежить хореографічне мистецтво, яке є найважливішим аспектом естетичного виховання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема творчості в цілому і творчих здібностей зокрема завжди привертала до себе увагу вчених в різних галузях науки. Відображення цього можна побачити в працях відомих вчених ( Г. Гегель,Платон,Г. Сковорода, та ін..)
В. Шацька визначала предмет естетичного виховання як «виховання здатності цілеспрямовано сприймати, відчувати і правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності – у природі, у суспільному житті, праці, явищах мистецтва» [15, c. 9].
Хореографія розкриває широкий простір для розвитку творчого потенціалу школярів, дозволяє разом із поширеною виконавською практикою дітей внести в танцювальне навчання й виховання елементи танцювально-творчої діяльності. Синкретичність хореографічного мистецтва передбачає розвиток почуття ритму, вміння чути й розуміти музику, узгоджувати з нею свої рухи, розвивати м’язову силу корпусу й ніг, рухи рук, грацію і виразність. Заняття танцями формують правильну поставу, виховують основи етикету і грамотної манери поведінки в суспільстві, дають уявлення про акторську майстерність. Танець має величезне значення у вихованні національної самосвідомості. Отже, хореографія має величезні можливості для повноцінного естетичного вдосконалення дитини, для її гармонійного духовного та фізичного розвитку. [16, c. 63].
Мета статті – є визначення особливостей впливу хореографічного мистецтва на всебічний гармонійний розвиток дитини.
Виклад основного матеріалу. Ключевський стверджував: Щоб бути хорошим викладачем треба гнобити те, що викладаєш та любити тих, кому викладаєш.
Ми не випадково внесли на початок слова В.І. Ключевського, хоча вони були сказані давно, але актуальні і в наші дні. Дійсно, діяльність без любові і знання вихованцям не принесе користі в будь-якому колективі, а тим більше в дитячому. Діти дуже довірливі, уважні та вдячні, та разом з тим, дуже вибагливі. Треба пам’ятати, що це дитина, давати йому можливість проявляти себе, не стримувати його емоцій, а направляти їх.
В умовах постійних соціокультурних змін, характерних для ХХІ століття збереження власних , духовних, національних та естетичних орієнтирів набувають актуальність. Значний потенціал щодо виховання дітей містить хореографічне мистецтво, яке поєднує не лише танцювальне, а й музичне, театральне та образотворче мистецтво. Хореографічне мистецтво завжди привертало до себе увагу дітей. Воно забезпечує більш повний розвиток індивідуальних здібностей дітей, і тому навчання в хореографічних колективах має бути доступне, щоб розвинути у дітей не тільки художні навички, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки, що збагачують їх духовно.
Батьки віддають дітей у хореографічні колективи, де вони зміцнюють здоров’я, розширюють загальний культурний і художній кругозір, який є формою задоволення духовних потреб, засобом розвитку естетичного смаку. Все це підтверджує багатофункціональний вплив хореографії на всебічний розвиток особистості . Діяльність людини завжди мотивована. Мотив – це те, що спонукає дітей до оволодіння хореографічним мистецтвом.
Про наявність суспільної спрямованості результатів танцювальної діяльності свідчить той факт, що дитина навіть у своїх перших спробах виявляє бажання, щоб на її «танок» хто-небудь дивився. У зв’язку з цим ця особливість має бути використана в педагогічному процесі як один із стимулюючих факторів. Створення атмосфери доброзичливості, взаєморозуміння по відношенню до результатів танцювальної діяльності кожної дитини з боку однолітків та дорослих спонукає її до постійного вдосконалення набутих досягнень, формує стійке бажання до оволодіння нею [3, с. 89].
Танцювальне мистецтво через зміст і форму хореографічного твору справляє широкий виховний вплив, задовольняє пізнавальні, наслідувальні потреби дітей,забезпечує різнобічну культурну орієнтацію у навколишньому світі [4, с. 71].
Провідна функція хореографічного мистецтва ‒ вираження емоцій і почуттів. Поза вираженням це мистецтво не існує. Тому основними виражально-зображальними засобами в ньому виступають загальнолюдські засоби передавання емоцій і почуттів ‒ інтонація, міміка, виражальні рухи, пози, жести, художньо узагальнені танцювальні рухи [4, с. 72].
Виражальні засоби впливають безпосередньо в момент сприйняття музично-пластичного образу, забезпечуючи механізм співпереживання, а продуктивне засвоєння художньої мови відбувається в процесі власного виконання творів і сприяє художньому самовираженню дитини. Водночас розуміння виражальних рухів і набуті навички їх застосування розширюють можливості спілкування дітей загалом [4, с. 70]. Заняття танцем стимулюють дитину у прагненні бути зовні стрункою, підтягнутою, красивою. Через танцювальні па виховується уміння граційно і витончено рухатися, шляхетно поводитися, задовольняються естетичні потреби та інтереси, виховуються естетичні почуття і смаки, ціннісне ставлення до мистецтва, до оточуючого світу і людей. У дитини виробляється почуття гармонії в собі, як єдності внутрішньої і зовнішньої краси [3, с. 70 ].
Сучасне життя народжує свої ідеали, народжує свій образний світ, які стають своєрідними символами вираження душі. У танці прояв душі, психіки людини породжує умовний тілесний знак – символ , жест. Саме вони стають у культурному середовищі засобами передачі інформації. Культура і традиції створили національну мову спілкування .
У навчально-виховній роботі рекомендується активно практикувати різноманітні форми діяльності мистецьких колективів. Варто надавати перевагу відкритим заняттям , творчим звітам, запрошувати батьків тощо.
Мистецтво танцю не може існувати без музичного супроводу. Тому успіх викладання хореографії залежить від якості тендема педагога-хореографа та концертмейстера. Успішність дітей на цій творчій ниві багато в чому залежить від того, наскільки грамотно, виразно та емоційно концертмейстер супроводжує навчальний процес, допомагаючи дітям відчути музику і відобразити її в танцювальній пластиці. Ясне фразування, яскраві динамічні контрасти сприяють більш точному розумінню вихованцями музичного матеріалу, що сприяє результативності занять. Забезпечення емоційного розвантаження учнів, виховання культури емоцій, зміцнення м’язового корсету засобами танцю, збільшення фізичного навантаження та рухової активності повинно розглядатися як засіб формування здорового способу життя, а також як інструмент у формуванні таких специфічних видів пам’яті як: моторна , слухова , образна. Вивчення хореографії допомагає розвинути ті сторони особистісного потенціалу учня, на які зміст інших предметів має обмежений вплив: уяву, активне творче мислення, здатність розглядати явища життя з різних позицій.
Отже, вплив хореографії на розвиток дитини є прекрасним засобом виховання, оскільки:
- Організованість дитини, розширений кругозір, привчання до акуратності, зібраності, підтягнутості;
- Займаючись в колективі, діти розвивають в собі особливо цінну якість – відчуття «ліктя», почуття відповідальності за спільну справу;
- Привчають дітей чітко розподіляти свій вільний час, допомагають більш організовано продумати свої дії;
- Допомагають виявити найбільш обдарованих дітей, які пов’язують свою долю з професійним мистецтвом;
- Визначають педагогічні та організаторські здібності дітей.
Висновки: Отже, гармонійний розвиток особистості та її емоційночуттєвої сфери пов’язують із танцювальною творчістю. Діти молодшого шкільного віку становлять інтерес у гармонійному розвитку особистості засобами хореографії, адже саме в цьому віці закладається основа особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і формується світовідчуття, необхідне в подальшому житті. Продуктивність гармонійного виховання дітей засобами хореографії обумовлена її синтезуючим характером, що поєднує в собі музику, ритміку, театр і пластику рухів. Хореографічне мистецтво є одним із ефективних засобів усебічного розвитку особистості. Крім того, хореографічне мистецтво найуспішніше реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого й емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для інтелектуальної діяльності.
Відтворення учнями пластичних рухів, змістовно наповнених думками, емоціями, почуттями, сприятиме активізації зв’язків між їхнім внутрішнім станом і фізичними проявами. Хореографічна творчість сприяє підвищенню в молодших школярів рівня емоційно-чуттєвого розвитку, естетичних уявлень, понять, естетичної культури, творчого потенціалу, закладає основи знань світового мистецтва. Також простежується безсумнівний позитивний ефект впливу занять танцем на емоційне, художньо-естетичне сприйняття, на фізичний розвиток дітей, на їхній стан здоров’я. Поєднання всіх цих якостей особистості складає основний зміст її всебічного й гармонійного розвитку.
Підсумувавши все сказане, можна зробити висновок, що естетичне, фізичне, духовне виховання якнайкраще здійснюється за допомогою мистецтва хореографії. В дитячому віці хореографія повною мірою сприяє всебічному гармонійному та фізичному розвитку дитини. Отже, хореографічна діяльність містить у собі значні можливості для всебічного гармонійного розвитку особистості дитини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бондаренко Л. Методика хореографической работы в школе / Л. Бондаренко. - К., 1998. - 342с.
2. Боярчиков Н. Н. Основи хореографічної роботи з дітьми.- С.-П.: Нева, 1999. - 130 с.
3. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: Методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. - Рівне: РДГУ, 2000. - 76 с.
4. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом: Методичні рекомендації, лекції, навчальна програма. - Рівне: РДГУ, 2000. - 76 с.
5. Голдрич О.С. Методика викладання хореографії: Навчальний посібник. - Львів: «Сполом», 2006. - 84 с.
6. Колногузенко Б.М. Методика роботи з хореографічним колективом.Ч.1.Хореографічна робота з дітьми: Навч. посібник / Б.М. Колногузенко; Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2005. – 153с.
7. Тарасова Н. Б. Методика викладання танців. / Наталія Борисівна Тарасова. - М.: ПРІСТ, 2000. - 160 с.
8. Шевчук А. Дитяча хореографія / А. Шевчук. – К.: Шкільний світ, 2008. – 126 с.
9. Фріз П.І. Теорія і методика хореографічної роботи з дітьми: навчально-методичний посібник для студентів спеціальності «Хореографія». - Дрогобич: ДДПУ, 2006. - 198с.
