Кириченко В.Д.

Херсонський факультет ОДУВС, курсант

м. Херсон

Бараненко Р.В.

Херсонський факультет ОДУВС, професор

кафедри, кандидат технічних наук, доцент

м. Херсон

Найголовніше за всякого державного устрою –

поставити справу так, щоб посадовим

особам неможливо було наживатися.

Аристотель

 Анотація: розглянуто проблемні питання реалізації законодавства із запобіганню корупції, проаналізовано можливі шляхи подолання корупції в органах прокуратури, надано відповідні пропозиції, рекомендовано звітування прокурорів перед громадськістю.

 Ключові слова: антикорупційна стратегія, громадськість, міжнародний досвід, корупція, прокуратура.

 Протягом усього періоду своєї незалежності Україна продовжує залишатися однією з найбільш корумпованих країн Європи. На жаль, можна навіть говорити про те, що корупція вже стала повсякденністю як для уповноважених посадових осіб, так і для пересічних українців. Результати багатьох незалежних досліджень, включно з даними Transparency International, засвідчують, що країни, які сприймаються як найбільш корумповані, є тими самими країнами, що найбільше страждають від довготривалих конфліктів, спрямованих на знищення державної інфраструктури [1].

 Безумовно, влада неодноразово намагалася вжити заходів щодо запобігання корупції та зведення її нанівець. Одним із таких кроків було прийняття Закону України «Про запобігання корупції», а також Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні».

 Чому саме прокурори, в першу чергу, повинні відмовитися від корупції згідно з вищевказаним законом? Відповідно до ст.2 п.3 Закону України «Про прокуратуру» однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Але ж як прокурор може виконувати нагляд за додержанням законів, якщо власноручно ігнорує ЗУ «Про запобігання корупції»? Це питання має не тільки виникати у думках багатьох, а ще повинне змушувати людей шукати шляхи його вирішення.

 Відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» [2] основною метою антикорупційної реформи є суттєве зменшення корупції в Україні, зменшення втрат державного бюджету та бізнесу через корупційну діяльність, а також підвищення позицій України у міжнародних рейтингах, що оцінюють рівень корупції [3]. Перший кроком до досягнення цього буде подолання корупції в органах прокуратури. Ця проблема, як ніколи, потребує уваги громадськості, тому що тільки співпраця державної влади та громадськості здатна зіграти вирішальну роль у протидії корупції. Потужний потенціал нашої країни в економічній, політичній, правовій та інших сферах вкрапляє надію на покращення антикорупційної ситуації на теренах України.

 У першу чергу необхідно звернути увагу на ментальність українського суспільства, і вже, виходячи з цього будувати план дій з подолання такої проблеми як корупція. Ментальність – це соціально-психологічні явища, які є проявами духовного світу людини чи соціальної спільності, епохи або етнокультури [4]. Саме ментальність українців демонструє, що у більшості населення відсутнє критичне ставлення до явища корупції, а деякі взагалі сприймають його як засіб досягнення бажаного результату у будь-якій сфері свого життя.

 Важливим кроком може стати залучення громадських формувань, таких як Центр протидії корупції або Група Антикорупційна реформа, до розширення світогляду у підростаючого покоління стосовно сприйняття корупції як негативного явища в суспільному житті. Ці дії зможуть набути найбільшої ефективності шляхом проведення у всіх загальноосвітніх закладах лінії профілактичних бесід щодо такого об’єкта обговорення як корупція.

 Наступним важливим питанням, яке потребує обговорення, це: «Чому відповідальність за хабарництво повинні нести лише держслужбовці?». На прикладі органів прокуратури можна взяти до уваги той факт, що у більшості випадків ініціативу у корупційних правопорушенням проявляють саме пересічні українці. Ще одним прикладом може послугувати те, що факту корупційного правопорушення можна було б уникнути, якщо порушення на дорогах фіксували б не співробітники патрульної поліції, а просто відеокамера. У таких умовах звичайні порушники законів не зможуть вирішити свої проблеми шляхом хабара, а у працівника патрульної поліції не буде спокуси його взяти. Тож, можливо, у першу чергу, покарання заслуговують ті, хто дають хабар, як провокатори корупційних злочинів?

 Боротьба з корупцією та корупційними правопорушення на даному етапі розвитку нашої держави стала однією з найпопулярніших тем обговорення у сюжетних новинах, викривальних статтях, пресі та інших засобах масової інформації.

 Корупція – це саме те явище, яке роз’їдає суспільство зсередини, тому зовсім не дивно, що розслідування журналістів про хабарі, злиття бізнесу і влади, відмивання грошей чиновниками зараз знаходяться у центрі медіа-ринку. У зв’язку з цим, ретельну увагу слід приділяти викривальним журналістським розслідуванням, які мають на меті притягнути до відповідальності корупціонерів.

 Великий інтерес до журналістських розслідувань також приділяють у багатьох країнах, які змогли значно знизити рівень корупції в межах своєї держави. Цікавим є той факт, що, наприклад, у Франції існує такий вид злочину як торгівля впливом, у той час як Кримінальним кодексом України передбачено лише відповідальність за зловживання владою або повноваженнями. 

 У таких країнах, як Латвія, Сінгапур, США, у Міністерствах юстиції та Міністерствах внутрішніх справ приділяють значну увагу залученню громадськості до подолання корупції. Міжнародний досвід щодо вирішення даної проблеми є вкрай важливим для України. Одним із корисних прикладів може послугувати те, що, створення за рекомендацією Ради Європейського Союзу системи незалежних антикорупційних органів, таких як Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне антикорупційне бюро України, а також Національне агентство з питань запобігання корупції, сприяло оновленню української системи боротьби з корупцією. Саме тому міжнародний досвід є надійним плацдармом для подолання корупційних злочинів та правопорушень.

 Варто також зазначити, що одним із найважливіших принципів роботи будь-якого держслужбовця на сучасному етапі розвитку демократичної держави є прозорість. Прозорість та відкритість – це два фундаментальних принципи, які застосовуються майже у всіх європейських державах приблизно з 60-х років минулого століття. Ці принципи дозволяють суспільству отримувати розгорнену інформацію про механізм прийняття управлінських рішень в органах державної влади та місцевого самоврядування. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що інформація про діяльність державних структур обов’язково має стати прозорою для всіх громадян України.

 Кроком до втілення попередніх принципів у життя може стати такий обов’язок прокурора, як звітування перед громадськістю про виконану роботу хоча б раз на рік. Генеральний прокурор зобов’язаний особисто не менше, ніж раз на рік звітувати перед Верховною Радою України на пленарному засіданні про результати діяльності прокуратури. Безумовно, прокуратура відкрита для зовнішніх перевірок, але ж найголовніше - довіра населення – будується саме на взаємодії з суспільством, а не з вищими уповноваженими особами.

 Ще одним важливим чинником виникнення корупційних злочинів та правопорушень є вкрай велика кількість органів державної влади та місцевого самоврядування для контролю повсякденного життя громадян. Ця проблема існує у великій кількості країн, які намагаються на сучасному етапі розвитку суспільства взяти у руки контролюючі повноваження у всіх сферах життя населення. Шляхом для усунення вищезазначеної проблеми може стати оптимізація кількості контролюючих органів, встановлення різноманітних квот, видачі ліцензій, а також перехід на електронну форму взаємодії майже у всіх галузях суспільного життя. Усі ці дії повинні бути спрямовані на зменшення впливу держави на життєдіяльність населення. У результаті цього громадяни отримають більше свободи у прийнятті тих чи інших рішень у різних сферах їх діяльності.

 25 квітня 2018 року Кабінет Міністрів України схвалив проект Закону України «Про Антикорупційну стратегію на 2018-2020 роки». Цим проектом передбачено ряд результатів, на досягнення яких спрямований відповідний законопроект. Одним із таких є формування у населення довіри до антикорупційної політики держави і позитивного ставлення до викривачів корупційних злочинів та правопорушень. На мою думку, ніщо не здатне змусити населення проявляти довіру до усіх намагань влади покращити антикорупційну ситуацію в межах держави так, як яскраве висвітлення усіх, навіть найменш значущих, результатів щоденної співпраці вищих органів державної влади, місцевого самоврядування, а також правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією.

 На превеликий жаль, у нашій державі існує така проблема, як невідповідність рівня заробітної плати осіб, які перебувають на держаній службі та осіб, які працюють у приватному секторі. Вирішення цього питання повинне бути спрямоване на оптимізацію рівня заробітної плати держслужбовців в залежності від складності роботи та рівня відповідальності конкретної посади. До речі, у Швеції у період широкої боротьби з корупцією рівень заробітної плати держслужбовців був значно вище, ніж у приватних підприємців. Ці заходи були прийняті з метою вироблення у громадян поваги до уповноважених осіб, а у останніх відповідно – відчуття доброчесності та гідності, яку стане соромно паплюжити шляхом будь-яких корупційних діянь.

 І нарешті необхідно зазначити, що головний механізм на шляху до подолання корупції – це забезпечення демократії у найширшому значенні цього слова.

 Майже усі найменш корумповані країни, такі як Сінгапур, Нова Зеландія, Швеція, Норвегія, Ісландія тощо, мають глибокі демократичні традиції, які передбачають високий рівень достатку кожного громадянина, гідний рівень освіченості населення, а також незалежність засобів масової інформації, свободу думки, слова, а також вільне вираження своїх поглядів та переконань, що зазначено у статті 34 основного закону нашої держави – Конституції України. Саме тому демократичні цінності відіграють одну з найвагоміших ролей у подоланні корупції.

 Таким чином, можна виділити наступні пропозиції, які передбачають безпосереднє залучення населення до подолання корупції:

1. Проведення лінії профілактичних бесід у загальноосвітніх закладах антикорупційними громадськими формуваннями для формування критичного ставлення до явища корупції.
2. Введення справедливого покарання для тих, хто виступає провокаторами корупційних злочинів та правопорушень.
3. Більше уваги приділяти журналістським розслідуванням стосовно корупційних злочинів та злочинів, пов’язаних з корупцією.
4. Використання міжнародного досвіду, у тому числі рекомендацій Європейського союзу щодо подолання корупції в правоохоронних органах.
5. Діяти на основі принципів максимальної прозорості та відкритості у діяльності прокурора.
6. Звітування прокурора перед громадськістю хоча б раз на рік про виконану роботу та її результати.
7. Зменшити кількість контролюючих структур в органах прокуратури шляхом переключення дій, спрямованих на взаємодію з громадськістю, у електронний формат.
8. Формування у населення довіри до антикорупційної політики держави шляхом висвітлення у ЗМІ навіть найменших успішних результатів роботи.
9. Оптимізація співвідношення рівня заробітної плати осіб приватного сектору та державних службовців залежно від складності роботи та рівня відповідальності конкретної посади.
10. Організовувати боротьбу з корупцією на базі демократичних традицій.

Література:

1. Тімашов В.О. Причини та умови корупції в Україні на сучасному етапі. / В.О. Тімашов. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spilnota.net.ua/ua/article/id-1482/

2. Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020» [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 12.01.2015 р. №5/2015. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/18688.html

3. Рудой К.М. Запобігання корупції як напрямок забезпечення міжнародної безпеки / К.М. Рудой. // Правова держава. – 2015. – № 19. – С.69-73.

4. Савицька О.В., Співак Л.М. Етнопсихологія: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2011. – 264 с.