Захарченко Дар’я Миколаївна

Хмельницького університету управління та права

Хмельницький

 Анотація. Громадяни є основою будь-якої держави, незалежно від її форми правління чи державного устрою. Саме тому питання громадянства є надзвичайно актуальним на всіх етапах розвитку держави. Відповідно до Загальної декларації прав людини, право на громадянство є одним із основних прав, адже завдяки набуттю статусу громадянина певної держави особа набуває певного комплексу прав та обов’язків. 

 Громадянство відноситься до істотних ознак державного суверенітету. У кожній державі визначено зміст прав та свобод громадян, межі їх здійснення, визначається порядок набуття й припинення громадянства. Відповідно тільки громадянин може користуватися повним обсягом прав і свобод, які надає йому держава. 

 У науковій роботі визначається поняття набуття громадянства за народженням – філіації, його ключові особливості. Детально аналізуються принципи набуття громадянства шляхом філіації, зокрема, принцип крові та землі. Аналізується також поєднання даних принципів при набутті громадянства. 

 Ключові слова: філіація, громадянство, принцип крові, принцип землі, набуття громадянства, право на громадянство.

 Громадянство відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Громадянин України – особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України [3]. 

 Розуміння людини як громадянина має неабияке значення для визначення її соціальної, політичної та правової сутності, адже з набуттям громадянства особа певною мірою долучається до життя держави. Порядок визначення належності до громадянства сформувався історично. 

 В Законі України «Про громадянство України», а саме у ст. 6 чітко визначені підстави для набуття громадянства України, зокрема:

1. за народженням;
2. за територіальним походженням;
3. внаслідок прийняття до громадянства;
4. внаслідок поновлення у громадянстві;
5. внаслідок усиновлення;
6. внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;
7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8. у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9. внаслідок визнання батьківства чи материнства або внаслідок встановлення факту батьківства чи материнства;
10. за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України [1].

 Питання отримання громадянства з давніх-давен викликало багато плідних дискусій та ставало предметом численних обговорень, а тому з метою законодавчого врегулювання питання громадянства було прийнято декілька важливих міжнародних нормативно-правових документів на рівні ООН та Ради Європи, частина з яких ратифіковані Україною. Серед них найголовнішим документом, без сумніву, є Європейська конвенція про громадянство 1997 р., яку багато європейських вчених вважає своєрідною кодифікацією міжнародного звичаєвого права щодо громадянства, особливо зважаючи на понад 30-літню історію в межах Ради Європи1 (тут варто згадати щонайменше Конвенцію про скорочення випадків множинного громадянства і військового обов’язку у випадках множинного громадянства 1963 р. і два протоколи до неї, дві резолюції Комітету Міністрів 1977 р., численні рекомендацій Парламентської Асамблеї тощо).

 Розмірковуючи про громадянство як «реальний та ефективний правовий зв’язок» між державою та особою, зазначимо, що саме підстави та способи набуття громадянства повністю відображають його сутність та політико-правову природу. Як відомо, єдиного підходу до визначення підстав набуття громадянства не існує, однак більшість вчених переконують, що до головних способів набуття громадянства належать філіація та натуралізація. Зазвичай філіація як первинний спосіб набуття громадянства передбачає набуття його за народженням на підставі застосування права крові (jus sanguinis) чи права ґрунту (jus solis), а також у їхній змішаній чи гібридній формі. Цікавим є те, що з середини 80-х років ХХ ст. держави, які традиційно сповідували право крові як основний принцип набуття громадянства, Бельгія, Греція та Німеччина, запровадили чи розширили перелік підстав для використання права ґрунту [5].

 Філіація (від лат. filius — син) — набуття громадянства за народженням. Набуття громадянства України за народженням передбачене ст. 7 Закону України «Про громадянство України». Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Настільки докладна регламентація – свідчення високої законодавчої техніки авторів українського закону, а також демократичного характеру України [3]. 

 За Законом Республіки Казахстан «Про громадянство Республіки Казахстан» громадянство дітей, батьки яких перебувають у громадянстві Республіки Казахстан, визначається залежно від місця їх проживання. Якщо батьки постійно проживали в республіці, то дитина є громадянином незалежно від місця її народження. У разі постійного проживання батьків за межами республіки громадянство дитини визначається письмовою угодою її батьків. Питання набуття громадянства дітей розглядається залежно від місця їх народження. У випадку, якщо тільки один із батьків громадянин Республіки Казахстан, дитина є громадянином Казахстану, якщо народилася на території республіки. А якщо поза її межами, то необхідно, щоб хоча б один з батьків мав постійне місце проживання на території Казахстану. Громадянство дитини, народженої поза межами Казахстану, визначається за письмовою згодою батьків у разі їх постійного проживання за кордоном.

 Закон Республіки Молдова закріплює тільки загальні положення набуття громадянства за народженням [7].

 У ст. 6 Європейської конвенції про громадянство 1997 р. з цього приводу зазначено: кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянство "ex lege" набувають такі особи: діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має громадянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені в її внутрішньодержавному праві для дітей, які народилися за межами держави; діти, народжені на її території, які інакше стали б особами без громадянства, а також знайдені на її території немовлята, які інакше стали б особами без громадянства [8].

 У порядку філіації громадянство набувається на підставі двох принципів: 

• громадянство за принципом «права грунту», означає, що дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася. При цьому громадянство його батьків не має значення;
• громадянство за принципом «права крові» — тут дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження [6].

 Принцип права крові полягає в тому, що дитина, народжена від осіб, котрі є громадянами певної держави, автоматично визнається громадянином останньої. У випадку різного громадянства батьків питання вирішується за їхньою домовленістю. Якщо батьки не домовилися, то народжена в шлюбі дитина набуває громадянство батька, позашлюбна – матері. Цей принцип закріплено у законодавстві більшості держав [4].

 Цей принцип використовують у деяких державах Європи та Азії. Однак варто зауважити, що більшість держав використовують змішану систему, яка поєднує два вищеназвані принципи. До таких належать Велика Британія, Індія, Росія, США, Україна [8].

 Відповідно до принципу права ґрунту, громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства батьків. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі [4].

 При цьому, відповідно до ст. З Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 p., народження дитини на кораблі або на повітряному судні залежно від обставин вважається таким, що мало місце на території тієї держави, під прапором якої цей корабель плаває, або на території тієї держави, в якій це повітряне судно зареєстровано. 

 Цей принцип використовують у більшості держав Латинської Америки. З середини 80-х років XX ст. держави, які традиційно сповідували «право крові» як основний принцип набуття громадянства, Бельгія, Греція та Німеччина, запровадили чи розширили перелік підстав для використання «права грунту». 

 Однак, згідно з Факультативним протоколом про набуття громадянства до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. і Факультативним протоколом про обов'язкове розв'язання спорів до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 p., принцип "права ґрунту" не поширюється на членів сімей працівників представництв, які народжуються в країні перебування [8].

 Застосування кожного з цих принципів неоднакове. Пе¬ревага може надаватися одному з них або ж вони можуть по¬єднуватися. У законодавстві більшості держав пріоритетним вважається принцип "права крові", а принцип "права грун¬ту" застосовується як додатковий, коли родинні зв'язки не дають змоги цілком певно визначити громадянство особи. "Право грунту", зокрема властиве законодавству США, лати¬ноамериканських країн, в тому числі Кубі, а також Індії та ін. В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому "право крові" превалює, а "право грунту" застосо¬вується лише для дітей, батьками яких є особи без грома¬дянства [2].

 Отже, підсумовуючи вищесказане, громадянство відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Більшість вчених переконують, що до головних способів набуття громадянства належать філіація та натуралізація.

 Філіація (від лат. filius — син) — набуття громадянства за народженням. Зазвичай філіація як первинний спосіб набуття громадянства передбачає набуття його за народженням на підставі застосування права крові (jus sanguinis) чи права ґрунту (jus solis), а також у їхній змішаній чи гібридній формі.

Література

1. Дробуш І. В. Проблеми набуття громадянства України / І. В. Дробуш, В. В. Кутинець. // Молодий вчений. – 2017. – №5. – С. 35–38.

2. Особливості набуття та скасування громадянства України. UPL: https://studfiles.net/preview/5776228/page:6/.

3. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 № 2235-III // ВВР. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

4. Рева В. В. Філіація як спосіб набуття громадянства України / В. В. Рева. // Матеріали VIII Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. – 2015. – С. 172–175.

5. Софінська І. Конституційно-правове дослідження сучасних способів набуття громадянства / І. Софінська. // Вісник Львівського університету. – 2015. – №61. – С. 281–288.

6. Способи набуття і припинення громадянства. UPL: https://studopedia.com.ua/1_372373_sposobi-nabuttya-i-pripinennya-gromadyanstva.html.

7. Толкачова І. А. Підстави набуття громадянства в Україні та інших країнах СНД / І. А. Толкачова. // Часопис Київського університету права. – 2013. – №2. – С. 101–105.

8. Філіація і натуралізація як спосіб набуття громадянства в зарубіжних країнах. UPL: http://ir.znau.edu.ua/bitstream/123456789/9019/1/Nauk_chyt_2017_162-164.pdf.