Матвієнко Марія Ігорівна,

бакалавр 

Національний університет біоресурсів і природокористування України

м.Київ

 

Кравченко Юрій Станіславович,

доцент,

кандидат сільськогосподарських наук

Національний університет біоресурсів і природокористування України

м. Київ

 

 Анотація: в цій статті розглядається грунт чорнозем типовий малогумусний, його горизонти, склад та фізико хімічні показники.Також їх сільськогосподарське використання та заходи щодо поліпшення їх родючості

 Ключові слова: чорнозем, грунт, грунтознавство, чорноземи типові малогумусні, сільське господарство

 

 Будова профілю і морфологічні ознаки

 Значну частину Яготинського району займають чорноземи типові малогумусні грунти на давньоалювіальних відкладах та лесах. 

 Це один із родючих грунтів області, що має відносно великі запаси поживних речовин і досить сприятливі фізичні та агрохімічні властивості 

 З морфологічної сторони вони характеризуються чіткими, добре сформованими глибокими гумусовими горизонтами (45-60 см).

 Грунти майже по всьому профілю дуже перериті землериями, рихлі з великою кількістю карбонатів, здебільшого в формі цвілі. Материнською породою є лес.

 Морфологічні ознаки кожного горизонту

 Н/к: Гумусовий горизонт, темно-сірий, структура грудкувато-зерниста, у нижній частині є карбонати, зустрічаються червориїни, поодинокі ходи землериїв, перехід поступовий;

 Н/к-Нрк: Гумусовий, перехідний по забарвленню горизонт, темно-сірий з коричневим відтінком, горіхувато-грудкуватий;

 РНк-Phk: Верхній темно-сірий, іноді зі слабким буруватим відтінком, ущільненний, горіхуватий;

 Phk-Pk: Нижный перехідни, темно-бурий, грудкувато-призматичний, з гибиною 50 см помітні карбонати, з глибиною 70 см горизонт набуває сірувато-пальовий відтінок і переходить в підстилаючі породу;

 Pk: Лес у верхній частині слабо-гумусовий, донизу палево-бурий чи плевий.

 Гранулометричний склад

 За гранулометричним складом орний шар чорнозему типового малогумусного придатний для вирощування більшосты культур.

 За профілем гранулометричний склад змінюється так: кількість мулуатих частинок збільшується, а фізичного піску зменшується.

 Грунти добре провітрюються прогріваються сонцем і тому завжди швидко достигають, порівняно довгий час перебувають у сприятливому для обробітку стані. 

Таблиця №1.

Гранулометричний склад чорнозему типового 

 

Таблиця №2.

Запаси гумусу в грунті 

 

 Глибоке проникнення гумусу по профілю в чорноземах типових пов’язане з впливом на них у минулому степової трав’янистої рослинності

 Фізико-хімічні показники

 За ступенем насиченості основами землі відносять до непридотни, оскільки найкращі умови для живлення рослин створюються при наявності в складі ГВК Ca²⁺ та катіонів, необхідних для живлення рослин, а в умовах господарства ці показники не дуже низькі: вміст магнію-дуже низький, марганцю-низький, кальцію, міді, цинку та бору-середній 

 Отже, реакція грунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної. Грунти не потребують вапнування 

Таблиця №3.

Фізико-хімічно показники  

 

Таблиця №4.

Ступінь кислотності грунтів 

 

 Фізичні властивості грунту

 Гарна структурність чорноземів визначає їх високу пористість в гумусових горихонтах, яка зменьшується з глибиною. 

 Некапілярна пористість може становити 1/3 загальної пористості, що забезпечує хороший повітряний і водний режим грунту. 

 Вміст доступних рослинам елементів живлення

 Чорноземи типові багаті на легкодоступні форми фосфор . Щодо обмінного калію, то грунти ними забеспечені помітно та добре 

 Незважаючи на те, що чорноземи добре забеспечені азотом, фосфором і калієм, внесення органічних і мінеральних добрив різко підвищує врожайність усіх сільськогосподарських культур. 

 Заходи щодо підвищення родючості грунтів

 На чорноемах типових малогумусних, як і на інших грунта області, основни заходом для поліпшення їх родючості є створення глмбокого орного шару, в яому інтенсивніше проходять біологічні процеси і більше нагромаджується волои. Необхідно відмітити , що при достатній кількості вологи відбувається період вегетації рослин. Чоноземи глибокі навіть при мінімалних озах добрив здатні давати високі врожаї.

 Ще одним з найважливіших заходів для поліпшення грунту є боротьба за вологу: снігозатримання, затримання талих вод, боротьба з поверхневим стоком, раціональний і своєчасний обробіток. Адже волога є одним із наважливіших факторів родючості чорноземних грунтів області.

 Чорноземи типові дуже добре реагують на внесення добрив, особливо азотних та органічних. Карбонатні відміни чорноземів глибоких вимагають внесення лише фізіологічно кислих та біологічно кисих форм добрив ( суперфосфат, сірчанокислий амоній), чорноземи вилугувані вимагають внесення нейтральних форм добрив( азотнокислий, сірчанокислий, хлористий калій, калійні солі) та проведення вапнування.

 Чорноземи типові малогумусні є золотим фондом області. За сприятливих кліматичних умов при належному обробітку, навіть при незначних кількостях органічних і мінеральних добрив, вони можуть давати неперевершені врожаї майже всіх сільськогосподарських культур . 

 

Список використаної літератури

1. Ґрунтознавство з основами геології: [навч.посіб.] / О.Ф. Гнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко, С.В. Вітвицький. К.: Оранта. – 2005. – 648 с

2. Ахтирцев Б.П., Єфанова О.В. Гумус підтипів середньоруських чорноземів різного гранулометричного складу. Вид. ВДУ, 1999р.

3. Щеглов Д.І. Чорноземи центру російської рівнини і їх еволюція під впливом природних антропогенних факторів. Вид. «Наука», Російська академія наук, 1999.

4. Лабораторний практикум з грунтознавства.: [навч.посіб.] О.В.Сидякіна, Н.І. Драчова, О.Л. Сидоренко. – Херсон: РВЦ Колос, 2012. – 147 с

5. Адеріхін П.Г. Грунти, їх генезис, властивості і коротка агровиробничим характеристика. Вид. Воронезький університет, 1993р.