Малохатько Єлизавета Володимирівна
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Україна
Дніпро
Аннотація:
У статті розглянуто процес використання нових медіа у політичній комунікації на прикладі президентських виборів у США 2008 та 2016 рр. Проаналізовано та виокремлено особливості просування політичного кандидата за допомогою соціальних мереж.
Ключові слова: політична кампанія, нові медіа, соціальні мережі, вибори, цільова аудиторія.
Annotation:
The article examines the process of using new media in political communication on the example of the US presidential election in 2008 and 2016. The peculiarities of promotion of a political candidate through social networks are analyzed and singled out.
Key words: political campaign, new media, social networks, elections, target audience.
Постановка проблеми. Сьогодні нові медіа, а особливо соціальні мережі, набувають все більшого впливу на життя суспільства. За допомогою мережі Інтернет просувають не лише товари чи послуги, а також індивідуумів, починаючи із зірок шоу-бізнесу до політичних кандидатів. Про успіх того чи іншого кандидата можна судити, виходячи з його популярності та присутності у соціальних мережах.
Виникає питання, як впливають нові медіа не лише на життя суспільства, а на власну дум-ку щодо певних подій та індивідуумів. Як завдяки вдалому політичному маркетингу та за-стосуванню маніпуляцій та пропаганди через соціальні мережі завойовують голоси виборців. Для запобігання даної проблеми, потрібно вміти орієнтуватися в Інтернет-просторі, вміти розрізняти маніпуляції та пропаганду, дивитися на кожне питання з різних точок зору та підходити до всього з усвідомленістю.
Об’єкт вивчення: просування політичних кандидатів США у період президентських виборів 2008 та 2016 рр у мережі Інтернет.
Мета статті: виявлення та дослідження особливостей просування політичних кандидатів у соціальних мережах, як один із методів політичної комунікації США.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Методологією дослідження стали роботи та-ких науковців: Г. Данько-Сліпцової, Л. Мановича, М. Кастельса, які досліджували нові медіа та їх роль у політичній комунікації, що надалі дає нам можливість проаналізувати вплив соціальних мереж на якість та успіх просування політичних кандидатів.
Виклад основного матеріалу дослідження. Терміном «нові медіа» позначають цифрові, комп’ютерні, інформаційні та мережеві комунікації та технології, їх поява та використання у комунікаціях. Поняття «нові медіа» з’явилось у 60-х роках ХХ ст. [4]. На той час цей термін визначав Д. Маккуайл як доступ індивідуальних користувачів (які можуть бути як отримува-чами, так і виробниками інформації), інтерактивність, розмаїття способів їх використання, а також відкритість, всюдисущність, часова невизначеність та делокалізація [3]. [2].
Л. Манович у своїй праці “Мова нових медіа” виділив такі головні характеристики нових медіа:
- цифрова форма – за допомогою нових медіа об’єкт може бути змальований за допо-могою математичної мови, із застосуванням алгоритмів. Конкретний алгоритм дій може усу-нути шум із фото;
- модульність - кожний матеріал нових медіа може бути розкладений на незалежні час-тини (пікселі), що означає об’єкт може бути використаний для будь-яких дій;
- автоматизація - алгоритм дій може бути розроблений та збережений і застосований необмежену кількість разів.
- варіаційність – об’єкт нових медіа не є сталим, так з одного об’єкту може бути ство-рено необмежену кількість шарів застосовуючи нові елементи;
- транскодування – медіа можуть бути перетворені на комп‘ютерні дані, а також змінені з одного формату на інший.
Інтернет визначають як медіа. Такий статус Всесвітня мережа отримала завдяки великій кількості користувачів та швидкості розвитку. У 2000 році вже 95% усіх шкіл в Америці бу-ли обладнані доступом до мережі Інтернет. Щоб отримати аудиторію в 60 мільйонів радіо існувало 30 років, телебачення 15 років, а інтернет всього 3 роки [3].
Політики США ще 10 років тому почали використовувати нові медіа, а саме соціальні мережі, у своїх передвиборчих кампаніях. Першовідкривачем у цій сфері став колишній пре-зидент Сполучених Штатів Америки Барак Обама. У 2008 році він, у якості кандидата на пост президента, був представлений у всіх існуючих соціальних мережах. Барак Обама пред-ставив себе як кандидат на пост президента, витративши значно менше коштів на просуван-ня своєї кампанії, ніж інші кандидати. Він навіть створив власну соціальну мережу. Через два роки після успіху політичної кампанії Барака Обами, 1 із 5 кандидатів використовували соціальні мережі для просування.
Під час виборів 2016 року на пост президента США кожний кандидат використовував нові медіа у своїй політичній кампанії. Гілларі Клінтон та Дональд Трамп активно вели такі соціальні мережі, як Facebook, Instagram, Snapchat, Twitter, Medium, Vine. Після перемоги, Дональд Трамп продовжив активно користуватися Twitter, наповнюючи його офіційними рішеннями, провокаційними репліками, нападками на опонентів та ЗМІ. [2].
Коли стало відомо, що за перемогу будуть боротися Клінтон і Трамп, кожний кандидат використав свій спосіб присутності у соціальних мережах. Клінтон використовувала стратегію просування своєї кандидатури як корпоративного бренду, а Трамп зробив ставку на емоційний підхід, аби зв’язатися з аудиторією. Завдяки своїй широкій присутності у соціальних мережах, Трамп став найбільш привабливим кандидатом, адже він постійно ро-бив публікації у соціальних мережах, демонструвавши свій характер, особистість, політичну програму. Натомість Гілларі Клінтон так активно не використовувала соціальні мережі, що і стало причиною недовіри з боку виборців, адже вона не демонструвала себе як особистість.
Дослідження Хатчинсона 2016 року відобразило характеристики, які були використані у просуванні Дональда Трампа за допомогою соціальних мереж, особливо Twitter:
- Сентиментальність
- Зростання аудиторії
- Частка голосу
Висновки. Нові медіа як інструмент просування політичних кандидатів останні роки набуває широкої популярності. Це явище має позитивні і негативні наслідки. Серед позитив-них можна виділити наявність постійного спілкування з аудиторією, отримання фідбеку від своєї аудиторії, залучення менших коштів порівняно з класичними методами просування. Серед негативних факторів визначають можливість побудови негативного іміджу кандидата, та те, що певні публікації, фрази та фото із соціальних мереж можуть перетворитися на анти-рекламу.
Президентські вибори в США 2008 та 2016 рр. продемонстрували, що нові медіа зареко-мендували себе як домінуючий канал у політичному маркетингу. Включення нових медіа повністю змінило діяльність кампанії та змінило форму політичного спілкування. Загалом здається, що політики використовують інструменти в Інтернеті та соціальні мережі, щоб не тільки транслювати їх повідомлення, збирати кошти, але все частіше це також призводить до збільшення політичної активності як в режимі онлайн, так і в режимі оффлайн.
Список бібліографічних посилань
1. Данько-Сліпцова Г. Українська політика та інтернет. – Український науковий журнал “Освіта регіону”. – Номер журналу №4. – 2011.
2. Манович Л. Язык новых медиа. – Ад Маргинем пресс, 2018.
3. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана. — М.: ГУ ВШЭ, 2000. — 608 с.
4. О. С. Рогальова, Т. В. Шкайдерова Новые медиа: эволюция понятия. – Вестн. Ом. ун-та. –2015. – 225 с.
