Глупак Зоя Іванівна

Кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри рослинництва

Сумського національного аграрного університету

М. Суми

 

Логвін Олександр Олександрович

Студент Сумського національного аграрного університету

М. Суми

 

Романенко Ірина Володимирівна

Студентка Сумського національного аграрного університету

 

 Анотація: У результаті проведених досліджень встановлено, найкоротший період вегетації мав сорт Танаїс – 112 діб, а  найдовший - сорт Золотиста – 130 діб. Дослідження показали, що найменшу кількість бобів на 1 рослині було сформовано у сорту Танаїс – 12 шт, а найбільшим цей показник був у сорту Ківін і становив 19 шт. Найнижчу насіннєва продуктивність мав сорт Танаїс – 26 шт. Маса насіння з 1 рослини коливалась в межах 3,7 г у сорту Танаїс до 5,4 г у сорту Ківін. В умовах Сумської області за роки досліджень найменш врожайним був сорт Танаїс – 2,1 т/га. Найбільшу врожайність отримано у сорту Ківін – 3,2 т/га.

 Ключові слова: соя, сорт, вегетаційний період, індивідуальна продуктивність, урожайність.

 

 У цілому по світу виробництво сої розглядають як метод вирішення трьох продовольчих проблем: виробництво зерна, виробництво білка, фіксація біологічного азоту в ґрунті. На думку Бабича, точно такі ж проблеми соя повинна вирішити і в Україні, і, в першу чергу, стати хорошим попередником під зернові культури, підвищити їх врожайність [1]. Враховуючи, що населення Землі зростає і до 2050 року загрожує досягти 9,2 млрд. людей, проблема забезпеченості білками загострюється. На цьому тлі в України хороші перспективи зміцнити свої позиції як експортера сої. Крім того, враховуючи, що населення з побоюванням ставиться до ГМО-культур, наша країна може отримати для себе економічні переваги і стати великим виробником саме нетрансгенной сої [2].

 Вже багато століть великий інтерес до цієї культури підтримується завдяки її низькій собівартості, тобто соя — це найдешевший продуцент збалансованого за амінокислотами білка, придатного для харчового і кормового використання. Соя виявилася екологічно пластичною культурою і завдяки плідній селекційній роботі в багатьох країнах зробила крок далеко за межі початкового розповсюдження [3].

 Правильний вибір сорту — одна з вирішальних умов одержання максимального врожаю. На сьогоднішній день до Реєстру сортів рекомендованих для вирощування в Україні занесено близько 150 сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. При виборі сорту слід враховувати його районованість. Всі сорти, занесені до реєстру, рекомендовані для виробництва в конкретній грунтово-кліматичній зоні, де вони найбільш повно реалізують  свій генетичний потенціал. Із всієї кількості сортів 84% відносяться до ультраранньої, ранньостиглої, середньоранної груп, які є найбільш придатними для зони Лісостепу. 

 Одним із найдоступніших сільгоспвиробникам прийомів зниження негативного впливу чинників зовнішнього середовища, що лімітують рівень врожайності сої, є підбір сортів, пластичність яких найбільшою мірою відповідає конкретній зоні вирощування. Для стабільного виробництва насіння сої в умовах Сумської області, яка характеризуються великою мінливістю погоди, розмаїттям грунтово-кліматичних зон, доцільно обрати три-чотири різні за скоростиглістю сорти, що різняться тривалістю вегетаційного періоду, стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих факторів середовища (знижені температури, посухи тощо). 

 Дослідження виконувалася протягом 2017-2018 рр. у рамках наукових тематик кафедри рослинництва (номер державної реєстрації  0115U001054 ).

 Мета досліджень полягала у виявлені особливостей формування урожайності сортів сої в умовах навчально-наукового виробничого комплексу Сумського НАУ. Грунти дослідних ділянок – чорнозем потужний важко-суглинковий середньо-гумусний на лесовидному суглинку з умістом гумусу шарі 0-30 см 4% (за Тюріним), легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 9,0 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору та обмінного калію (за Чириковим) – відповідно 14% і 6,7 мг/100 г ґрунту, рН сольовий 5,64-6,03.

 В наших дослідженнях використовували три сорти сої різних груп стиглості: Танаїс (ультра скоростиглий, оригінатор – ТОВ «Насіннева Приватна компанія».), Золотиста (00 – раньостиглий, оригінатор – Інститут кормів НААН) та КіВін (0 – середньо ранньостиглий, оригінатор - Інститут кормів НААН).

 Агротехніка була загальноприйнятою для даної зони. Польові та лабораторні досліди проводили за загальноприйнятою в рослинництві методикою польового досліду, супроводжувалися спостереженнями, визначеннями, обліками та аналізами [4].

 Залежність між тривалістю періоду сівба-сходи і температурою повітря та ґрунту виявлена дослідженнями вчених. Набубнявіння насіння і його проростання прискорює підвищена температура, завдяки чому потім інтенсивно проходять процеси росту і розвитку рослин [5].  

 Спостереження за ростом і розвитком сортів сої  показали, що в умовах Лісостепу сорти по різному реагують на погодно-кліматичні умови року, що зумовлювало різну тривалість міжфазних періодів. Від цього змінювався вегетаційний період сортів (табл. 1).

 Проведені нами дослідження показали, що тривалість періоду сівба-повні сходи у всіх сортів становила 8-10 діб. Рослини починали цвісти через 35-37 діб. Період початок цвітіння-кінець цвітіння тривав 41-43 діб, що становить 32,3-36,6% всього вегетаційного періоду. Сорт Золотиста мав найдовший період достигання – 53 доби, що становить 40,8% вегетаційного періоду.

Таблиця 1

Тривалість міжфазних періодів сої залежно від сортових особливостей, діб 

  * в чисельнику - кількість днів;

 ** в знаменнику – відсоток від всього вегетаційного періоду

 В середньому за роки досліджень найкоротший період вегетації мав сорт Танаїс – 112 діб. Найдовший вегетаційний період мав сорт Золотиста – 130 діб. Крім того, слід зазначити, що в більш прохолодні та вологі умови 2017 року всі сорти дозрівали пізніше на 8-14 діб.

 Урожайність рослин є інтегральним показником, що формується за участю окремих кількісних ознак. Тому прогноз можливостей підвищення продуктивності в значній мірі залежить від знання основних закономірностей формування врожаю, сутності зв’язку між окремими компонентами та їхнім впливом на загальну урожайність.

 Індивідуальна продуктивність рослин є комплексним показником, значення якого залежить від кількості бобів на одній рослині, середньою кількістю насінин у них, масою насіння з однієї рослини та масою 1000 шт. насінин. Хоча між елементами структури врожаю існує тісний взаємозв’язок., збільшення одного із них  не завжди забезпечує прибавку врожаю насіння. Як вказує А. О. Бабич , В. Ф. Петриненко, С. І. Колісник лише оптимальне співвідношення всіх компонентів структури врожаю на фоні раціонального співвідношення агротехнічних прийомів забезпечує високу продуктивність рослин сої [6].

 Вивчення характеру формування елементів урожаю у сої показало наявність різниці у значеннях окремих елементів залежно від сорту (табл. 2). 

Таблиця 2

Індивідуальна продуктивність рослин сої залежно від сортових особливостей 

 

 Проведені нами дослідження показали, що в середньому на 1 рослині формувалось 2,2-2,8 шт гілок. Більш динамічним був показник кількості бобів на 1 рослині. Найменшу кількість бобів на 1 рослині було сформовано у сорту Танаїс – 12 шт. Найбільшим цей показник був у сорту Ківін і становив 19 шт. Від кількості бобів та кількості насінин у ньому залежала кількість насінин, яка була сформована на 1 рослині. Найменша насіннєва продуктивність була сформована у сорту Танаїс – 26 шт. Найбільше насінин на 1 рослині формував сорт Ківін – 45 шт. 

 Маса насіння з 1 рослини коливалась в межах 3,7 г у сорту Танаїс до 5,4 г у сорту Ківін. Дослідженнями також встановлено, що маса 1000 шт насінин є сортовою ознакою. Так, в середньому за два роки, найменшим цей показник був у сорту Золотиста і становив – 126 г. Найвищу масу 1000 шт насінин мав сорт Танаїс – 147 г.

 Величина врожайності сільськогосподарських культур відображає та інтегрує дію і взаємодію всіх факторів, що впливають на рослини в процесі їх росту і розвитку. Рівень врожайності – це результат реалізації генетичного потенціалу сорту в конкретних природно-кліматичних умовах. Застосування агротехнічних заходів у технологічному процесі вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і сої, має бути направлене на підвищення рівня продуктивності сорту та його екологічної стійкості.

 Наші дослідження показали, що в середньому за роки проведення досліджень найменш врожайним був сорт Танаїс – 2,1 т/га. Найбільшу врожайність отримано у сорту Ківін – 3,2 т/га (табл.3).

Таблиця 3

Урожайність зерна сої залежно від сортових особливостей

  

 Слід також зазначити, що на врожайність насіння сої крім сорту, впливали також погодно-кліматичні умови року. Так, за сприятливих умов 2018 р. урожайність зерна була вищою на 0,2-0,8 т/га в порівнянні з вологим та більш прохолодним 2016 р. Найбільш пластичним до погодно-кліматичних умов під час вегетації був сорт Ківін. Найбільшу різницю в урожайності за роки досліджень мав сорт Золотиста – 0,8 т/га.

 

Література:

1. Бабич А. Сорти сої і перспективи виробництва її в Україні / А. Бабич // Пропозиція. – 2007. – № 4. – С.46-49.

2. Петриченко В. Ф. Виробництво та використання сої в Україні / В. Ф. Петриченко. – Агроном. – № 3 серпень. – 2009. – С. 79—82.

3. Бабич А. О. Селекція і розміщення виробництва сої в Україні: монографія / Бабич А.О., Бабич-Побережна А.А. – К.: ФОП Данилюк В.Г., 2008. – 216 с.

4. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с. 

5. Лебідь Є. М. Способи сівби і норми висіву сої різних груп стиглості в умовах північної підзони Степу України / Є. М. Лебідь, А. В. Черенков, М. І. Дудка, О. В. Ільєнко // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2006. – Вип. 58. – С. 241–249.

6. Петриченко В. Ф. Наукові основи сучасних технологій вирощування високобілкових культур / В. Ф. Петриченко, А. О. Бабич, С. І. Колісник, Н. М. Петриченко та ін. – Вісник аграрної науки, 2003. – № 10 (спец-випуск). – С. 15—19.