Долина Катерина Віталіївна

Університет митної справи та фінансів

М. Дніпро

 Анотація:

 Рівень життя населення України. У статті досліджено сучасний стан системи соціального захисту населення в Україні та проблеми у сфері державного регулювання рівня і якості життя українського населення як основного показника ефективності соціальної політики.

 Ключові слова: рівень життя, якість життя населення, соціальна політика, соціальний захист, бідність, добробут, система соціального забезпечення. 

 Для України в сучасних умовах розвитку потрібні значні зміни у сфері соціального захисту населення, тому що соціальний захист є основним завданням соціальної політики держави і ставить за мету забезпечення добробуту та прав і гарантій людини у сфері рівня і якості життя [5,с. 213]. 

 Адже сьогодні в Україні поглиблюється соціальне розшарування, яке призводить до розбалансування можливостей задоволення основних соціальних потреб населення. Досі продовжують залишатися низькими рівень та якість життя. Система соціального захисту та соціальної політики в країні цілком ще не задовольняє життєві потреби населення. Проблеми у сфері соціального захисту населення ще залишаються і вирішення їх відкладається на невизначений термін. На сьогодні основною проблемою в Україні є і залишається проблема подолання бідності, тому що більша частина працюючого населення країни має дуже низький рівень доходів, який є найважливішим показником добробуту. Висока диференціація умов і рівня життя українського населення, нерівномірність розвитку регіонів стримують динаміку соціально-економічного зростання країни та підсилюють соціальне напруження [1]. 

 Тому сьогоденні зміни розвитку сучасного українського суспільства вимагають позитивних зрушень у розвитку національної економіки та пошуку ефективних методів підвищення рівня та якості життя населення. 

 Метою статті є дослідження сучасного стану системи соціального захисту в Україні та виявлення проблем у сфері державного регулювання рівня і якості життя українського населення.

 Виклад основного матеріалу. 

 Рівень життя – характеристика економічного добробуту населення, що вимірюється як реальний дохід на душу населення та кількість населення за межею бідності.

 Якість життя – ступінь відповідності умов і рівня життя науково обґрунтованим нормативам або визначеним стандартам [4, с. 240].

 Економіка має безпосередній вплив на рівень якості життя населення. Так на сьогоднішній день саме економіка України та вся ситуація, що склалася навколо неї здійснює вагомий вплив на життя українців.

 Саме дохід та ціни є тими факторами, що регулюють життя населення. Саме через них можна дослідити рівень життя загалом, чи зростає рівень чи навпаки занепадає.

 На жаль, в період сьогодення рівень якості життя населення України стрімко занепадає, а впливає на це розмір мінімальної зарплати та пенсії, відповідно від яких здійснюють нарахування всіх інших соціальних платежів. Тут варто підвести підсумок, що доходи не ростуть [7, с. 49].

 Наша країна сьогодні, на жаль, не крокує вперед до економічного та соціального прогресу. Відсутня збалансованість між економічним зростанням та соціальними видатками і неспроможність національної економіки повністю забезпечити всі зобов’язання держави, що дуже перешкоджає ефективному соціальному розвитку. Компанія Research& Branding Group здійснила проведення опитування українців, де дійшла висновку що дві третіх свідчать про те, що за останній рік рівень їх доходів значно зменшився. Через глибоку девальвацію гривні і падіння ВВП ціни ростуть високими темпами. На жаль, за останній рік жителі України зустрілися з підвищенням цін на проїзд та ліки, продукти харчування та одяг. Як висновок цьому люди почали більше заощаджувати, хтось відмовився від новенького житла чи автомобіля, хтось від одягу, а декому навіть довелося економити на їжі, що є досить нестерпно. 

 Складна економічна ситуація також вдарила по середньому класу. Хоча зараз, як і раніше, існують проблеми з визначенням середнього класу, цілком зрозуміло, що цей прошарок останнім часом суттєво звузився. В Україні середній клас помилково асоціюють з малим та середнім бізнесом. Насправді середній клас у цивілізованій країні -це наймані працівники, рівень доходів яких дозволяє їм широке споживання товарів і послуг, двічі на рік відпочивати, оплачувати усі витрати і заощаджувати. Аби в столиці належати до середнього класу, людина повинна заробляти щонайменше 20 тис грн на місяць. Для регіонів -не менше 10 тис грн. Це сума, з якої близько 2 тис грн іде на оплату комунальних послуг, 1000 грн -на транспорт. Далі -продукти, ліки і певні заощадження.

 Ті хто представляв середній клас в минулому, в період сьогодення призупиняють інвестиційні витрати, купівлю житла чи його оренду, мандрівках, одязі, відвідуванні театрів, концертів та інших розважальних програм, що автоматично виключає їх з вище згаданого прошарку суспільства [6, с. 24].

 Обов`язковим моментом середнього класу є наявність у власності особистого автомобіля, але в зв`язку з швидкісним зростанням цін на паливо багато представників відповідного класу були змушені користуватися громадським транспортом.

 В результаті такої ситуації було проведено опитування, де намагались зясувати наскільки громадянину вистачить своїх заощаджень, якщо забрати всі кошти. На жаль, більшість відповідей свідчило про те, що станом на сьогоднішній день більша половина громадян взагалі не має заощаджень.

 Невиважена політика у сферах ціноутворення і заробітної плати призводить до подальшого зниження рівня життя українського населення, знецінення мотивації трудової діяльності, підсилює соціальну напруженість і стихійні тенденції в розвитку суспільства. Рівень соціальної захищеності українського населення є досить низьким в порівнянні з стандартами розвинутих країн не стільки через слабку соціальну спрямованість державних витрат, скільки через низький рівень оплати праці. Як завжди в складній економічній ситуації найбільший удар припадає на незахищені верстви населення. Українці, у яких і раніше витрати на їжу сягали 80% доходів, не спроможні коригувати бюджет[2].

 Як висновок, соціальні потреби вище зазначеної категорії людей задовільняються на досить низькому рівні: досить високий рівень бідності, а ще вищий в сім`ях, де є діти чи інваліди, чи особи котрі знаходяться без роботи, але мають працездатний вік, свідчить про недостатню ефективність механізмів соціальної підтримки з боку держави найбільш соціально незахищених категорій населення [3, с. 84].

 В результаті соціально незахищені категорії людей перестають платити за житло чи розважальні програми власних дітей. Декому не вистачає коштів на власне лікування. що в результаті призводить людину до фатального кінця. Люди знаходять вихід, дехто переходить з натуральної їжі на синтетичну і така ж картина з одягом, але варто пам`ятати, що все це робиться за рахунок власного здоров`я.

 Що ж до мінімальної пенсії, котру отримують пенсіонери України, то вона на міжнародному рівні прирівнюється до геноциду пенсіонерів, що в результаті призводить до погіршення життя пенсіонерів.

 Висновки.

 Таким чином, найважливішим напрямом соціально-економічної політики уряду та держави повинно бути досягнення стійкої позитивної динаміки добробуту населення на основі збільшення платоспроможного попиту, зокрема підвищення заробітної плати працюючого населення. Необхідною постає розробка системи соціальних стандартів, яка б дійсно забезпечувала гідний рівень життя населення та відповідала європейським стандартам, при цьому її запровадження має передбачати поступові етапи досягнення цих стандартів протягом кількох років окремо для кожної категорії населення. Також необхідно встановити реальний прожитковий мінімум, удосконалити методику його визначення, яка має узгоджуватися із соціально-економічними умовами, що змінюються в країні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Куйбіда М. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів / М. Куйбіда, К. Черніцина. [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www.lvivacademy.com

2. Мельниченко О. А. Підвищення рівня та якості життя населення: механізм державного регулювання : монографія / О. А. Мельниченко. –Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2017. 

3. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. –К. : Центр громадської експертизи,2016. –104 с. 

4. Удотова Л. Ф. Социальная статистика /Л. Ф. Удотова. –К. : КНЕУ, 2015. –С. 240. 

5. Управління соціальним і гуманітарним розвитком : навч. посіб. / авт. кол. : В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, Е. М. Лібанова та ін. ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського : у 2 ч.–К. : НАДУ, 2015. –Ч. 1. –456 с. 

6. Вітковська К. В. Проблемні питання оцінки рівня бідності населення // К.В.Вітковська. –Науковий вісник. -No2(210). –2017. -С. 31.

7. Вітковська К. В. Моніторинг диференціації рівня доходів населення на регіональному рівні // А.З. Підгорний, К.В. Вітковська. -Формування ринкових відносин в Україні. –2017.-No9/1(148). –С. 65.