Стахова Ольга Олександрівна

кандидат психологічних наук, старший викладач

кафедри загальної, вікової та педагогічної психології,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

 Україна, м. Житомир

 

Григорусь Олександра Сергіївна

магістрант V курсу природничого факультету,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

Україна, м. Житомир

 

 Анотація. У межах публікації висвітлено різні концептуальні підходи до розуміння сутності, видів, показників професійної ідентичності особистості, розкрито основні етапи її становлення, проаналізовано значення даного утворення в професійній діяльності майбутніх представників педагогічної спільноти, виявлено психологічні особливості розвитку професійної ідентичності в студентів-майбутніх педагогів.

 Ключові слова: ідентифікація, ідентичність, професійна ідентичність, професіоналізм. 

 

 Пocтaнoвкa пpoблeми. Сучасне суспільство пред’являє до людини низку вимог, що спонукають її до розвитку високого рівня готовності в житті. Відомо, що основна частина буття більшості людства належить його професії, котра формує коло інтересів і друзів, визначає основні сфери діяльності та взаємодії особистості з оточуючими. Пошук власного місця в суспільстві, складовою якого є професійне середовище, є одним із важливих завдань кожного з нас, оскільки самовизначення й професійна ідентичність людини сприяють її пристосуванню, виживанню в соціумі, прояву внутрішнього потенціалу, саморозвитку. 

 Однією з актуальних проблем сьогодення є визначення себе як професіонала та майстра своєї справи серед майбутніх педагогів, яким належить винятково відповідальна роль у становленні підростаючого покоління. Адже залежно від того, наскільки сформованим буде їх рівень професійної ідентичності, залежатиме розвиток професійної самосвідомості майбутніх представників педагогічної спільноти, яка виступає умовою, детермінантою, чинником, засобом, показником становлення їх особистості як фахівця, професіонала.

 Aнaлiз ocтaннiх дocлiджeнь i публiкaцiй вказує на наявність різних підходів до визначення поняття “ідентичність”, виокремлення його видів (особистісної, соціальної, національної, етнічної, гендерної, професійної), що дало змогу розширити й поглибити психологічні знання про сутність дефініцій Я-концепції, Я-образу, самосвідомості та професійної самосвідомості і знайшло своє висвітлення як у працях зарубіжних (Е. Еріксон, Ч. Кулі, Дж. Марсія, А. Маслоу, Дж. Мід, Р. Фішер, З. Фрейд й ін.), так і вітчизняних (Н.В. Антонова, Т.С. Березіна, П.І. Гнатенко, О.В. Кочкурова, Л.М. Мітіна, Т.В. Міщенко, С.Л. Рубінштейн, Л.Б. Шнейдер та ін.) науковців. Більшість із них розглядає ідентичність як психологічний феномен, що супроводжується виокремленням і пізнанням власного “Я”, визначенням себе й своєї значущості в суспільстві, формуванням майбутнього професіонала, в тому числі й педагога, який прагне до розвитку оточення та власного особистісно-професійного самовдосконалення.

 Мeтa cтaттi пoлягaє в теоретичному аналізі наукових джерел із досліджуваної проблеми й розкритті психологічних особливостей розвитку професійної ідентичності студентів-майбутніх педагогів.

 Виклaд ocнoвнoгo мaтepiaлy. Раніше під час визначення професійної відповідності суб’єкта діяльності займаній посаді більшою мірою спиралися на такі параметри його особистості, як стаж, освіта та практичні навички. Нині ж надають перевагу більш надійним психологічним параметрам фахівця – його цілям і цінностям, мотивації співробітника, готовності до професійного зростання й саморозвитку, тобто професійній ідентичності [1].

 Питання професійної, зокрема педагогічної, ідентичності варто розглядати з її основи – співвідношення понять “ідентифікація”, “ідентичність” i “професіоналізм”.

 Ідентифікація – неусвідомлене уподібнення себе зі значущим іншим як зразком на основі емоційного зв’язку з ним. Ідентифікація тісно пов’язана з моделюванням: шляхом ідентифікації починають формуватися статева ідентичність, ціннісні орієнтації, більшість особистісних рис, поведінкові стереотипи. У студентському віці відбувається ідентифікація індивіда з авторитетною (референтною) групою, ідентифікація себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності [2].

 Термін “ідентичність” був введений американським соціологом і психоаналітиком Е. Еріксоном, який відокремлював поняття “ідентифікація” та “ідентичність” й розглядав останій феномен як результат ідентифікації, самовизначення, самопізнання та внутрішньої ідентифікації себе як особистості [4].

 Погляди, співзвучні попереднім, висвітлені й у працях американського психолога А. Ватермана [5], котрий розробив власну теорію ідентичності, відповідно до якої досліджуване утворення інтерпретується як наявність у людини чіткого самовизначення, вибору, цілей, цінностей і переконань, яких вона дотримується в житті. Найвагомішими для формування ідентичності особистості є чотири сфери: вибір професії, прийняття та переоцінка моральних цінностей, релігійних переконань, формування політичних поглядів і прийняття соціальних ролей.

 Дж. Марсія, вивчаючи питання розвитку ідентичності, виділив чотири етапи, що виміряються ступенем релігійного, політичного чи професійного самовизначення молодої людини [5]:

1. нечітка, розмита ідентичність: професія ще не обрана; характеризується кризою ідентичності;
2. дострокова, або передчасна ідентичність: людина реалізує себе не самостійно, а на основі чужих думок, наслідуючи досвід оточуючих;
3. мораторій ідентичності: індивід аналізує можливі варіанти розвитку й обирає той єдиний, який може вважати своїм;
4. досягнута (зріла) ідентичність: можлива після завершення кризи та переходу індивіда від пошуку себе до практичної самореалізації.

 У свою чергу, Г. Мюнстерберг [4], розкриваючи сутність ідентичності, зокрема професійної, відмітив, що віднесення себе як представника до певної професії значною мірою залежить від потреб, інтересів людини, процесу професійного самовизначення й знань про професію та власні можливості. За словами вченого, на будь-якому робочому місці повинна знаходитися найбільш придатна для цього людина, хоча не кожен здатен адекватно оцінити свої здібності й зробити правильний професійний вибір. Основою власної професійної ідентичності мають бути здібності людини, а не знання, здобуті нею з певних дисциплін, і важливим є їх своєчасна діагностика та розвиток.

 Водночас, звертаючись до праць вітчизняних науковців, присвячених проблемі професійної ідентичності, необхідно підкреслити, що найбільш ґрунтовними в цьому плані є дослідження Л.Б. Шнейдер [3]. На її думку, професійна ідентичність є багатовимірним інтегративним феноменом, що забезпечує людині цілісність, тотожність і визначеність у професійній діяльності. Становлення професійної ідентичності здійснюється в процесі навчання й оволодіння обраним фахом; при цьому значну роль відіграють етапи формування професійної ідентичності, що полягають у виокремленні з загального образу професії власного ”Я”, перенесенні його на Я-професійне з подальшим ототожненням себе з представником обраної професійної спільноти та позитивним ставленням до себе як до суб’єкта певної діяльності й відчуттям упевненості в правильності власного вибору.

 Утім, розкриваючи генезис становлення професійної ідентичності, Л.Б. Шнейдер зазначила, що питання особистісно-професійного самовизначення особливо гостро постає в старшокласників, які визначаються зі своїм майбутнім. Кожен із них, усвідомлюючи себе членом суспільства, намагається обрати професію, котра визначить вектор подальшого життєвого шляху. 

 З такою ж гостротою проблема ідентичності постає й серед студентів вищих навчальних закладів, які вже обрали специфіку своєї майбутньої діяльності та впевнено оволодівають нею. Однак значна частина юнацтва, особливо на перших етапах навчання у ВНЗ, не володіє повноцінною й глибокою інформацією щодо обраної професії. Маючи загальні уявлення, вчорашні випускники шкіл досить часто розчаровуються та під тиском життєвих обставин, оволодіваючи певним фахом, надалі не можуть себе реалізувати в якості професіонала. Більшість таких студентів або все життя “ненавидить свою роботу”, або ж працює в іншій сфері. Саме тому в майбутньому результатом чіткої сформованої професійної ідентичності особистості виступає рівень її професіоналізму, що проявляється в розвитку професійних якостей, усвідомленні своїх недоліків у професійному становленні й активній діяльності для їх усунення, високій професійній самооцінці, переживанні задоволення від професійної діяльності, відчутті власної компетентності.

 Відтак, зважаючи нa окреслені вище тeopeтичнi викладки, нами було проведено дocлiджeння, cпpямoвaнe нa розкриття психологічних особливостей розвитку професійної ідентичності в студентів-майбутніх педагогів. В опитуванні взяли участь магістри V курсу природничого факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. 

 У зв’язку з цим, звертаючись до первинних даних дослідження за методикою “Опитувальник професійної ідентичності” О.В. Радзімовської, необхідно зауважити, що 56% респондентів відрізняється середнім рівнем розвитку професійної ідентичності, проявом якого є часткове усвідомлення майбутніми фахівцями своєї приналежності до професії. 

 44% юнаків характеризуються високим рівнем професійної ідентичності, повністю ототожнюючи себе з обраною (переважно самостійно) професією. 

 Цікавим при проведенні дослідження виявився факт відсутності в усіх опитаних неусвідомленої професійної приналежності. На наш погляд, це пов’язано з тим, що студенти-п’ятикурсники, свідомо, цілеспрямовано вступивши в магістратуру й навчаючись на останніх курсах в університеті, остаточно визначились зі своїм професійним майбутнім і впевнені в незмінності свого вибору.

 Водночас, розкриваючи специфіку розвитку компонентів професійної ідентичності, варто відмітити, що у 80% досліджуваних переважає емоційно-вольовий компонент професійної ідентичності, що вказує на високий рівень сформованості уявлень про себе як представника обраної професії та наявність позитивних емоцій у процесі роботи за обраним фахом.

 70% студентів характеризуються високим рівнем розвитку когнітивно-рефлексивного компоненту професійної ідентичності, що свідчить про сформований професійний образ, відповідність інтересів і прагнень обраній професії.

 У 60% респондентів досить чітко виокремлюється мотиваційно-ціннісний компонент, який розкриває значущість, важливість для студентської молоді обраної професії, відповідність їй свого внутрішнього потенціалу – власних професійних знань, умінь і навичок.

 50% опитаних мають низький рівень альтернативної професійної ідентичності, виявляючи інтерес до інших професій. 

 Дані, отримані за методикою О.В. Радзімовської, підтверджені й результатами опитування за методикою визначення рівня професійної ідентичності Л.Б. Шнейдер (див. табл. №1).

Таблиця №1

Психологічні особливості розвитку професійної ідентичності в студентів-майбутніх учителів хімії та біології

 

 Отже, як видно з табл. №1, переважна більшість досліджуваних – 44%  відрізняється псевдопозитивною ідентичністю, якій властиве або повноцінне віднесення себе до професії при позитивному оцінюванні власних якостей, або ж заперечення своєї унікальності, що супроводжується порушенням самоідентифікації з найближчим професійним оточенням. 

 31% респондентів притаманна досягнута позитивна ідентичність із чітким уявленням про себе, відчуттям цінності власної особистості та свого “Я” для оточуючих. Ця група юнаків усвідомлює свої можливі труднощі в окремих життєвих ситуаціях, має сформовані особистісно-значущі для них цілі, цінності й переконання, що забезпечують їм почуття спрямованості та осмисленості життя.

 Майже 19% опитаних студентів характеризуються мораторієм ідентичності, який проявляється у високому рівні тривожності й стані кризи ідентичності. Такі особистості, постійно перебуваючи в пошуці своєї професії, активно намагаються знайти себе в професійному житті.

 1 досліджуваному (6%) властива передчасна ідентичність, в основі якої лежать нав’язані життєві вибори та аморфне, розмите бачення власного можливого професійного майбутнього. 

 Висновки. Таким чином, як показали результати проведеного нами дослідження, переважна більшість студентів-магістрів відрізняється достатнім рівнем професійної ідентичності, що представлена її високим і середнім щаблями. Такі майбутні фахівці здебільшого чітко усвідомлюють власну приналежність до педагогічної професії та вчительської спільноти, що є результатом цілеспрямованих процесів професійного самовизначення й професіоналізації їх особистості. Цьому сприяють перш за все змістовне наповнення навчально-виховного процесу у ВНЗ професійно-орієнтованими дисциплінами психолого-педагогічного циклу, проходження студентами виробничих практик, що виступають умовою освоєння студентською молоддю майбутньої професійної діяльності та формування уявлень про своє місце в ній.

 

Література:

1. Матеюк О.А. Психологічні особливості професійної ідентичності майбутніх суб’єктів праці / О.А. Матеюк // Науковий вісник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2014. – №1. – С. 131-140.

2. Приходько Ю.О. Психологічний словник-довідник: навч. посібн. / Ю.О. Приходько, В.І. Юрченко. – К.: Каравела, 2012. – 328 с. 

3. Шнейдер Л.Б. Личностная, тендерная и профессиональная идентичность: теория и методы диагностики / Л.Б. Шнейдер.  М.: Московский психолого-социальный институт, 2007.  128 с. 

4. Erikson E.E. Identity, youth and crises / E. Erikson, G. Tennyson. – Michigan: Eerdmans, 1968.  424 p.

5. Marcia J. E. Development and validation of ego-identity status / J. E. Marcia // Journal of Personality and Social Psychology. – 1975. – Vol. 3. – P. 551-558.