Стахова Ольга Олександрівна

кандидат психологічних наук, старший викладач

кафедри загальної, вікової та педагогічної психології,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

 Україна, м. Житомир

 

Коломієць Анна Миколаївна

магістрант V курсу історичного факультету,

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

Україна, м. Житомир

 

 

 Анотація. У межах публікації висвітлено різні концептуальні підходи до розуміння сутності, проявів тривожності особистості, розкрито причини (джерела) її виникнення, виявлено психологічні особливості розвитку тривожності в студентів-майбутніх представників педагогічної спільноти та її вплив на психічне здоров’я юнаків.

 Ключові слова: тривожність, психічне здоров’я, студентський вік. 

 

 Пocтaнoвкa пpoблeми. Студент – це якісно новий статус, який отримує учень старшої школи після вступу до вищого навчального закладу. Тепер перед колишнім школярем постає низка інших завдань і випробувань, котрі він має самостійно вирішити й пройти. І хоча перші етапи перебування студента в стінах вишу здебільшого насичені позитивними емоціями, насамперед від усвідомлення ним самого факту вступу до омріяного  ВНЗ, поряд із цим учорашніх старшокласників супроводжують почуття тривожності від зміни оточення, де немає підтримки давніх і вірних друзів – однокласників, улюблених учителів, батьків, страх перед усім незнайомим, що пов’язано зі здобуттям професії в університеті. Водночас подібні негативні емоційні почуття притаманні й досвідченим студентам, особливе хвилювання в яких викликають численні самостійні, модульні контрольні роботи, екзаменаційні сесії (звикнути до яких через їх природню напруженість просто неможливо), участь у науково-практичних конференціях, де кожен має показати себе якомога з кращого боку, максимально розкрити свої знання, проявити власні вміння та навички. Супроводжуючи таким чином майбутнього фахівця на всіх етапах його професіоналізації у ВНЗ, тривожність негативно позначається не лише на фізичному, але й психічному здоров’ї студентської молоді, що вимагає ґрунтовного вивчення шляхів її попередження й подолання.

 Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема впливу тривожності на особистість досліджувалась багатьма науковцями та залишається досить актуальною в      ХХІ ст. – у час,  коли перебіг державотворчих процесів, вплив соціально-економічної ситуації в країні, коловорот змін у різних сферах її життя, пошук людиною свого місця в соціумі неоднозначно позначаються на її внутрішньому світі, світогляді й переживаннях. Так, підтвердженням цьому є праці як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників, котрі займалися розкриттям психологічних основ, сутності, видів, форм тривожності, обгрунтуванням її впливу на фізичний і психічний розвиток окремої людини чи групи в цілому (В.М. Астапов, А.Я. Гринечко, К. Ізард, А.М. Прихожан, Ч. Спілбергер, Д. Тейлор,          Ю.Л. Ханін, І.А. Ясточкіна та ін.). Як показав огляд останніх досліджень і публікацій, переважна більшість зазначених праць присвячені вивченню тривожності  сучасної молоді, зокрема студентської, яка виступає рушієм прогресу будь-якого суспільства, котрий, змінюючи його, постійно перебуває в стані занепокоєння, сумніву, невпевненості у власних силах.

 Мета статті полягає в теоретичному аналізі наукових джерел із досліджуваної проблеми й розкритті психологічних особливостей розвитку тривожності в студентів-майбутніх представників педагогічної спільноти та виявленні її впливу на психічне здоров’я юнаків.

 Виклад основного матеріалу. Перш ніж перейти до розгляду вищеокресленої проблеми, варто звернути увагу на відмінність у розумінні та тлумаченні двох понять – тривоги як стану й тривожності як властивості особистості. При цьому тривожність є тим індивідуальним явищем, що характеризується схильністю до неспокою.

 Так, на думку А.Я. Гринечко, тривожність – це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в схильності людини до частих та інтенсивних переживань стану тривоги, а також у низькому порозі виникнення тривоги [2, с. 54-55]. 

 Найчастіше всього вона проявляється в низькій самооцінці, невпевненості особистості в собі й своїх вчинках, що в подальшому впливає на її мотивацію. Це, у свою чергу, несе за собою досить важкий емоційний стан, який шкодить організму. З психологічної сторони – це постійна напруга, неспокій, із фізіологічної сторони – відбувається великий тиск на нервову систему [4, с. 100-101].  

 За Г. Салліваном, джерелом тривожності є соціальне оточення в особі батьків як перших людей, із якими взаємодіє дитина. Саме емпатія як механізм емоційного зараження допомагає дитині розуміти емоційні стани батьків і водночас викликає в неї почуття тривожності, якщо батьки часто переживають неспокій. Отже, будь-яке переживання, що входить у конфлікт із самістю, викликає тривожність.

 За Е. Еріксоном, джерелом тривожності є соціальна взаємодія, яка проявляється в довірі чи недовірі дитини до людей. Недовіра тягне за собою страх, боязливість, нездатність відстояти себе, несформованість почуття самостійності, а це, у свою чергу, в подальшому формує інші джерела тривожності [5, с. 268-270].

 Однією з причин тривожності на психологічному рівні може бути  й несприйняття суб’єктом самого себе. Так, у дослідженні В.О. Пінчук [3] показано, що тривожність зумовлена низькою самооцінкою особистості, її невмінням оцінити себе адекватно, вказати на свої негативні та позитивні сторони. 

 Таким чином, зважаючи на висвітлені вище міркування, слід зазначити, що основними джерелами стійкої тривожності є, з одного боку, тривала зовнішня стресова ситуація, яка виникає в результаті частого переживання людиною стану тривоги, а з іншого – внутрішні причини особистості [1, с. 480-481]. 

 Відтак із метою виявлeння причин, розкриття психологічних особливостей розвитку тривожності в студентів-майбутніх представників педагогічної спільноти, наслідків її впливу на психічне здоров’я юнаків нами було проведено опитування, що охопило магістрів V курсу історичного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. 

 У зв’язку з цим, звертаючись до первинних даних першого етапу дослідження за методикою “Шкала тривожності” Дж. Тейлора, необхідно зауважити, що переважна більшість опитаних (70%) відрізняється середнім із різними тенденціями (до низького або високого) рівнем тривожності (див. табл. №1).

Таблиця №1

Рівні тривожності студентів-майбутніх педагогів 

 Такі студенти в-основному поводять себе спокійно, впевнено, але, залежно від ситуації, іноді можуть піддаватись бурхливим емоціям і на деякий час втрачати контроль над власними почуттями, що характеризує їх поведінку як нестійку, нестабільну, мінливу.

 17% респондентів мають досить високий рівень тривожності, зовнішніми проявами якої є нервовість, швидка зміна настрою, що негативно позначаються на успіхах у навчанні таких студентів, їх спілкуванні та взаємодії з оточуючими. 

 13% досліджуваних притаманний низький рівень тривожності, що вказує на їх стресостійкість у роботі, яка є професійно важливою якістю майбутнього фахівця, насамперед педагога, професійна діяльність якого з-поміж сотні інших професій відрізняється неабиякою напруженістю.

 Водночас, розкриваючи специфіку прояву тривожності в студентської молоді, варто відмітити, що серед опитаних до зовнішнього яскравого вираження реакції на стрес більше схильні дівчата, ніж хлопці (див. мал.1).

 

Мал. 1. Особливості прояву тривожності в студентської молоді залежно від її статі

 На нашу думку, це пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями розвитку жіночого й чоловічого організму, формуванням та проявом представниками сильної й слабкої статі своїх власне “чоловічих” і “жіночих” якостей. Так, природою в жінки закладений широкий діапазон емоцій, які вона досить часто яскраво, як правило, відкрито, не соромлячись, проявляє в різних життєвих ситуаціях, особливо тих, що стосуються її сім’ї. Як приклад, можна навести хвилювання матері, пов’язані з хворобою її дитини, переживання за шкільні успіхи свого малюка-першокласника тощо. Чоловіки ж власні емоції, в тому числі страх, намагаються тримати в собі, тим самим доводячи жінкам, що вони гідні, аби їх називали справжніми чоловіками. Проте, заглиблюючись у свої внутрішні переживання, хлопці, юнаки, чоловіки не дозволяють собі активно їх виражати назовні, що негативно позначається на стані їх фізичного здоров’я, перш за все функціонуванні серцево-судинної системи. Адже, як доводить статистика, в чоловіків частіше трапляються інфаркти, інсульти та й вік життя, в середньому,  на 10 років менше, ніж у жінок.

 На другому етапі нашої емпіричної роботи нами було проведено опитування за методикою “Дослідження тривожності” Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна, результати якого відображені в табл. №2.

Таблиця №2

Психологічні особливості розвитку тривожності в студентів-майбутніх учителів 

 Отже, як видно з табл. №2, 68% майбутніх фахівців – це молоді люди, які чітко усвідомлюють і критично оцінюють свої можливості, ставлять перед собою реальні цілі й досягають їх, але хтось швидше, хтось, навпаки, повільніше. Вони вміють тримати себе перед аудиторією, намагаються підлаштовуватись під ситуацію, аби заподіяти менше шкоди собі та своєму здоров’ю.

 Студенти, які потрапили до категорії з високим рівнем тривожності (16%), схильні сприймати все дуже яскраво, особливо якщо це стосується їх зовнішності та особистісних якостей. Таким людям важко вислуховувати критику на свою адресу, і якщо вони її чують, то важко переносять. Як наслідок – їх самооцінка стає на рівень нижчою. Саме тому особам із даним рівнем тривожності слід формувати в собі почуття впевненості й успіху. Їм необхідно переносити акцент із зовнішньої вимогливості, категоричності, високої значущості в постановці завдань на змістовне осмислення діяльності.

 Студентів же з низьким рівнем (16%), навпаки, потрібно стимулювати до діяльності, вказувати на їх значущість, зацікавлювати в різних видах діяльності, перш за все в межах університету. 

 Висновки. Таким чином, як показало наше дослідження, студентам-випускникам ВНЗ у переважній більшості притаманний середній рівень тривожності, що проявляється в їх надмірному хвилюванні перед очікуваними труднощами та досягненням результатів, заниженій самооцінці, порушенні врівноваженості й задоволення власним життям. Причиною таких показників надмірної тривожності є як ситуації, пов’язані з навчальною діяльністю майбутніх фахівців (зокрема, завантаження навчальним матеріалом, розчарування професійним вибором, труднощі працевлаштування тощо), так і особистісні проблеми (конфлікти в сім’ях, смерть близьких людей, низьке матеріальне забезпечення і т.п.), що негативно позначається на фізичному та психічному здоров’ї студентської молоді. Через це, аби перебувати в належній фізичній формі й стані  внутрішнього комфорту, юнакам потрібно навчитись визначати особисті пріоритети, цілі, завдання та активно працювати задля їх реалізації, досягнення, впевнено крокуючи при цьому по життєвому шляху.

 

Література:

1. Волошок О.В. Особистісні чинники тривожності студентської молоді /              О.В. Волошок // Вісник Одеського національного університету. Психологія. – 2012. –       Вип. 8. – С. 479-484.

2. Гринечко А.Я. Співвідношення рівнів тривожності та самооцінки сучасної    молоді / А.Я. Гринечко [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

3. Пинчук В.А. Психологический анализ устойчивых особенностей эмоциональности / В.А. Пинчук.– М.: Просвещение, 1982. – 218 с.

4. Прихожан А.М. Психология тревожности: дошкольный и школьный возраст / А.М. Прихожан. – СПб.: Питер, 2007. – С. 97-103.

5. Стрілецька І.І. Тривожність як індивідуальна властивість особистості (теоретичний аспект) / І.І. Стрілецька // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія Психологічні науки. – Київ: Вид-во НПУ ім.     М.П. Драгоманова, 2015. – Вип. 1 (46). – С. 266-272.