Федорова Зоряна  Іванівна

ВДПУ  ім. М. Коцюбинського

Вінниця

 Анотація: У статті розглядаються питання стосовно загальної характеристики граматичної компетенції, цілей її формування в учнів середніх загальноосвітніх школах, етапів формування граматичної компетенції, вправ для формування граматичної компетенції.

 Ключові слова: граматична компетенція, етапи, вправи, засоби.

 Зміст наукової роботи. Одним із пріоритетних завдань, які стоять перед сучасною освітою, є формування ключових компетенцій навчання. У вивченні іноземної мови найбільш актуальною є формування комунікативної компетенції. Вивчення складових комунікативної компетенції показує, що вона включає в себе лінгвістичну компетенцію, однією із ключових компонентів якої є граматична компетенція.

 Вивченням граматичної компетенції займалось багато учених (О.Вєтохов, Г.Воронцова, Р.Мартинова, Н.Скляренко, В.Цетлин та ін.), дослідження яких були присвячені визначенню змісту навчання граматичного матеріалу й пошуку ефективних методів викладання. Над питанням формування компетенції працювали такі вчені: Ю.Павлов, П.Сисоєв, С.Ніколаєва, В.Сафонова, A.Hirsh та ін. Цей вид компетенції, як зазначає П.Сисоєв, дає змогу тим, хто нею користується, почувати себе практично на рівні з носіями мови [3, c.9], що є кроком до адекватного володіння іноземною мовою, тобто здатністю оперувати вивченою мовою в повсякденних ситуаціях на рівні, максимально наближеному до рівня носіїв мови. 

 Граматична компетенція – це вміння грамотно будувати словосполучення і речення, правильно використовувати і узгоджувати часи, а також знання частин мови і того, як будуються речення різних типів [4, с.33]. Характерними особливостями граматичної компетенції виокремлюють такі: здатність розуміти й виражати значення, продукуючи й розпізнаючи правильно оформлені, згідно з цими принципами, фрази й речення (що є протилежним заучуванню та відтворенню їх стійких формул) [2, c.112]; неусвідомлене вживання граматичних форм рідної та іноземної мови, згідно з законами і нормами граматики (рід,число, відмінок тощо), чуття граматичної форми, наявність корекційних навичок щодо правильності вживання граматичних форм: внутрішнє невербалізоване  знання граматичної системи мови, знання морфологічної й синтаксичної системи мови (типології форм), а також набору правил. Як зазначає О.Вовк, граматична компетенція забезпечує системне знання лексичного, морфологічного, синтаксичного, фонетичного та орфографічного аспектів мови для побудови осмислених і зв’язних висловлювань; володіння граматичними поняттями, а також засобами вираження граматичних категорій; навички і вміння адекватно використовувати граматичні явища в мовленнєвій діяльності в різноманітних ситуаціях спілкування для розв’язання мовленнєво-розумових проблемних завдань [ 1, с.6] . Отже, граматична компетенція - це наявність у майбутнього спеціаліста відповідних знань, умінь, навичок, особистісних якостей, які можна подати у вигляді конструкта таких компонентів: мотиваційного, гностичного, діяльнісного та особистісного. Основними компонентами граматичної компетенції є такі:

• граматичні навички: 1) репродуктивні (навички говоріння й письма), 2) рецептивні (навички аудіювання й читання); характеризуються такими ознаками , як автоматизованість, гнучкість і стійкість та поетапна сформованість);
• граматичні знання;
• граматична усвідомленість [ 5, с.75].

 Для формувань граматичної компетенції використовують вправи. Для ефективного засвоєння граматичної компетенції, потрібна раціональна система вправ, яка має забезпечити: підбір необхідних вправ, що відповідають характеру навички чи вміння; визначення необхідної послідовності вправ; розташування навчального процесу та співвідношення його компонентів; систематичність і регулярність виконання вправ; взаємозв’язок різних видів мовленнєвої діяльності [5, c.75].  Щоб підібрати необхідні вправи, слід визначити типи й види вправ за певними критеріями. Отже, для формування граматичної компетенції використовують такі основні типи вправ:

 1. Спрямовані на прийом або видачу інформації:

• рецептивні – вправи на впізнання, диференціацію, ідентифікацію, вибір за контекстом;
• репродуктивні – студент відтворює повністю або із змінами слово, речення, текст;
• рецептивно-репродуктивні – вправи на імітацію, підстановку, трансформацію, завершення поданого матеріалу;
• продуктивні – студент самостійно створює висловлювання різних рівнів )усні, писемні);
• рецептивно-продуктивні – студент спочатку сприймає , а потім репродукує інформацію повністю або частково.

 2. Спрямовані на комунікативність:

• комунікативні – спеціально організована форма спілкування, коли студент реалізує акт іноземною мовою, що вивчається;
• умовно-комунікативні – передбачається в мовленнєвій діяльності студентів у ситуативних умовах;
• деякі не комунікативні вправи різних видів  - вправи, де студенти виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на форму.  

 Паралельно з основними видами вправ для формування граматичної компетенції потрібно обов’язково використовувати додаткові типи вправ: за характером виконання: усні й письмові; за участю рідної мови: одномовні та двомовні; за функцією в навчальному процесі: тренувальні чи контрольні; за місцем виконання: класні, домашні, лабораторні. 

 Мовцю із сформованою мовною компетенцією будуть притаманні такі загальномовні вміння й навички, що безпосередньо стосуються виявлення граматичної компетенції, а саме: 

1. вибрати синтаксичні структури, які відповідають комунікативним намірам; 
2. прогнозувати синтаксичні схеми висловлювання (забезпечує нормальний темп і автоматизм у мовленні, зводячи до підсвідомого й машинального акту процес конструювання цілого речення за першим словом чи початком висловлювання); 
3. подолати внутрішньомовну інтерференцію – фальшиву аналогію в утворенні й вживанні граматичних форм; 
4. пов’язувати речення в межах над фразових єдностей (здатність граматично узгоджувати члени речення, узгоджувати їх форми в часі, вживати синтаксичні синонімічні структури);
5. узагальнювати граматичні поняття; 
6. володіти засобами вираження зв’язків і відношень між фразами й лексемами висловлювання, тобто «знання граматичної структури мови», оскільки воно відображає рівень засвоєння граматичних засобів іноземної мови для вираження концептуальної і мовної картини світу;
7. автоматично «зчитувати» граматичні риси [5, c.76].

 Отже, для ефективного формування всіх складових граматичної компетентності під час вивчення іноземної мови важливо орієнтуватися на закономірності, принципи та правила засвоєння теоретичних знань, аспекти організації знань у мисленні й пам’яті людини, застосувати методи та прийоми розвитку пізнавальних здібностей учнів. Загалом, ми можемо зазначити, що формування мовленнєвих умінь неможливе без оволодіння мовним граматичним матеріалом.

Література:

1. Джерело1 

Вовк О.І. Сучасна стратегія формування англомовної граматичної компетенції у студентів-філологів / О.І. Вовк // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. - 2008. - № 27. - С. 5-10. 

2. Джерело 2

Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання/ наук. ред. укр. Видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва; пер. з англ. О.М. Шерстюк. – К.: Ленвіт, 2003 – С. 273, C.112-113.

3. Джерело3 

Сысоев П.В. Культурное самоопределение личности в контексте диалога культур: [монография]/ П.В. Сысоев. – Тамбов: ТГУ им. Державина, 2001 – 145 с.

4. Джерело 4

Стеченко Т.О. Формування професійно орієнтованої англомовної граматичної компетенції майбутніх філологів: дис. канд. пед. наук:13.00.02/ Т.О. Стеченко. – К., 2004. – 200 с.

5. Джерело 5

Тригуб  І.П. Формування граматичної компетенції у студентів ВНЗ у процесі вивчення англійської мови/ І.П. Тригуб // Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. – 2014. – №10. – С.74-77.

6. Джерело 6

Hirsh A.D. The Dictionary of Cultural Literacy: What Every American Needs to Know/ A.D. Hirsh. – Boston, 1998. – 619 p.