Зель Наталія Юріївна*
Студентка 2 курсу
Факультет обліку та аудиту
Вінницький національний аграрний університет
*Науковий керівник: Мельник Ольга Сергіївна
Асистент кафедри бухгалтерського обліку
Вінницький національний аграрний університет
м. Вінниця, Україна
Анотація: досліджено роль документування в бухгалтерському обліку. Проаналізовано визначення категорії «первинний документ» у нормативно-правових актах України. Доведено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Наголошено, що для упорядкування документів важливим є застосування системи класифікації та кодування інформації.
Ключові слова: документування, первинний документ
Документи є основою функціонування будь-якого підприємства, організації, установи, адже вони є первинним джерелом облікової інформації. Питання, пов’язані з документуванням, завжди будуть актуальними, адже близько 80 % роботи бухгалтерів пов’язана зі створенням, обробкою, нагромадженням та зберіганням документів. Організація документування розглядається у багатьох навчальних посібниках, монографіях, наукових статтях вітчизняних і зарубіжних авторів. Серед них можна виділити праці Ф.Ф. Бутинця, Г.Г. Кірейцева, С. Левицької [1] та ін.
Бухгалтерський облік як процес починається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування. [2, с. 140]. Це один із основних методів бухгалтерського обліку. Документ – це матеріальний носій інформації, що засвідчує факт здійснення господарської операції.
Під бухгалтерським документом розуміють інформаційну основу бухгалтерського обліку, що включає первинні документи, облікові регістри, форми звітності [2, с. 11].
Зауважимо, що з 3 січня 2017 року Законом України «Про бухгалтерський облік» від 16 липня 1999 року № 996-14 (далі – Закон «Про бухгалтерський облік») з первинного документа знято функцію підтверджуючого документа. Зокрема, ст. 1 наведено скорочене визначення категорії «первинний документ» – це документ, який містить відомості про господарську операцію [3]. Норму про обов’язковість підтвердження здійснення операції з визначення виключено.
Дослідивши нормативно-правові документи, можна побачити, що зміст категорії «первинний документ» розкривається по-різному (табл.1).
Таблиця 1
Визначення категорії «первинний документ» у нормативно-правових актах
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи ( п. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік») [3];
- первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку (!), логічна ув’язка окремих показників ( п. 2.15 п. 2 Положення № 88);
- забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами (ПКУ, абз.2, п 44.1, с44).
Отже, первинний документ є найбільш вагомим засобом доказування об’єктивної дійсності у житті будь-якого підприємства, організації, установи (реальності факту, господарської операції), що складається у момент здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення, фіксує господарську операцію та, все ж таки, підтверджує її здійснення. Первинний документ є підставою для записів у реєстрах та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
Також в процесі документування важливим є застосування системи класифікації та кодування інформації, що дає можливість упорядкувати документи, що значно полегшить процес каталогізації документації як окремих підприємств, так і документів загального призначення. Цьому сприяє Державний класифікатор управлінської документації, який містить перелік назв уніфікованих форм документів з унікальними кодовими позначеннями. Уніфікована форма документа – сукупність реквізитів, установлених відповідно до завдань, що підлягають вирішенню в певній сфері діяльності і розташованих у визначеному порядку на носії інформації [4, c.15].
Отже, документування є першим етапом бухгалтерського обліку, і саме від його якості, достовірності, повноти та оперативності залежить увесь процес обліку.
Література:
1. Левицька С. Критерії ефективності документаційних процесів / С. Левицька // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. – № 1. – С. 10-17.
2. Тігова Т.М. Аналіз фінансової звітності. Навч. посіб. / Т.М. Тігова, Л.С. Селіверстова, Т.Б. Процюк. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 268 с.
3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України 16 липня 1999 року № 996-14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-14/page2
4. Василенко А., Первинні документи: правила складання та застосування / А. Василенко //Все про бухгалтерський облік, – 2011. –№ 16. – С. 9-17.
