Лебіга Тетяна Віталіївна

викладач КПНЗ «Дитяча музична школа №4

м. Одеси»

 

  Анотація. В статті розкривається суть сучасної інноваційної технології – коучингу, її використанні в педагогіці, а саме на уроках в музичній школі. Розглянуто ідеї коучингового підходу, принципи парадигми коучингу та класифікація методів коучингової технології.

  Ключові слова: коучинг, коуч-позиція, коуч-техніки.

 

  Музика – це саме безпосередньо-емоційне, тимчасове, ідеальне з усіх мистецтв. На відміну від живопису або скульптури, музика не існує ні в часі ні в просторі. Звук, як матерія музики, не має навіть форми. Він «живе» лише певний період – в пам’яті слухача і в звучанні інструменту. 

 Музика – один із способів висловлювання громадської думки, спосіб людського спілкування, форма відображення в звуці самої дійсності, що інтонується. Музика, врешті, це інформаційний процес, «математика душі» [1].

  Навчання дітей грі на музичних інструментах відкриває перед ними новий світ звукових фарб, стимулює інтерес до музики. Але завдання музичної школи не повинні обмежуватися тільки цим. Головне – прищепити дітям любов до музики, розкрити музичні здібності дитини, розширити її кругозір, допомогти удосконалитися в естетичному плані, а найбільш обдарованим – продовжити свою професійну освіту. 

  Музична освіта досить консервативна. Система початкової і професійної освіти, що склалася в 1930-і роки витримала майже вікове випробування. Інша картина складається при розгляді змісту освіти. Вимоги до неї постійно змінюються, переглядаються навчальні плани і програми, розширюється навчальний і концертний репертуар. Цей інтенсивний шлях розвитку привів до гіпертрофованої багатопредметності, до протиріччя між кількісною і якісною сторонами навчання. Сьогодні система музичної освіти і її перший ступінь – музична школа – вже не справляється повною мірою з поставленими завданнями. Причин тому є багато: завантаженість сучасного школяра, велика кількість різного роду інформації, недоліки фінансування, відсутність у дітей мотивації до навчання. Але є ще одна важлива причина – це методи викладання, які потребують серйозного реформування [2]. 

 У педагогіці з’явилися терміни, більш зрозумілі і звичні для економічної сфери (індикативне управління, індикативне планування, педагогічний аудит, коучинг). Адаптувати економічну термінологію до педагогічної практики дуже не¬просто. Але з проникненням ринкових процесів в освіту, педагоги все більше переконуються в тому, що економічні методи здатні збагатити й удосконалити педагогічні технології. Одним з таких сучасних методів є коучинг. 

  Коучинг в світі є темою мало вивченою, навіть за межами нашої країни, тому розвиток цього напряму є надзвичайно актуальним, зважаючи на мету освіти щодо формування нової генерації громадян.

  Парадигма коучингу як особливого стилю навчальної діяльності базується на наступних принципах:

• Люди здатні змінюватися лише в тих випадках, коли самі захочуть цього і готові до цього.
• Наші переконання щодо власних можливостей пов’язані з нашими досягненнями.
• Те, як ми визначаємо успіх, здійснює прямий вплив на наші досягнення.
• Ми обмежуємо наш потенціал рамками наших переконань (наприклад, передбачаючи, що певні речі неможливі через зовнішні або ситуаційні бар’єри).
• Люди вчаться лише тоді, коли дійсно залучені в процес.
• Ми можемо вчитися за допомогою всього, що ми робимо, проте навчання відбувається лише тоді, коли ми мислимо і будуємо плани на майбутнє.
• Для того щоб допомагати іншим, ми повинні безперервно прогресувати самі [3].

  Завдання коучингу – не навчати, а стимулювати навчання. Коуч не дає вказівок, не радить, не консультує, не вирішує чужі проблеми. Він актуалізує за допомогою відкритих запитань, звернених до внутрішніх ресурсів особистості, суб’єктивну активність в досягненні успіху і супроводжує людину в довготривалому індивідуально-особистісному розвитку. Вміння задавати ефективні запитання, які допомагають людям відкритися, зрозуміти своє внутрішнє «Я» – одна з найважливіших компетентностей коуча. Використовуючи сильні запитання, коуч в спільній інтенсивній роботі підводить людину до того, щоб вона сама знайшла відповіді і взяла на себе відповідальність за прийняті рішення. Стимулюючи у неї рефлексію на осмислення своїх освітніх і життєвих потреб, цілей, своїх потенціальних можливостей та індивідуальних особливостей, створює умови для самостійної успішної компетентної діяльності, для проектування індивідуального освітнього маршруту, для індивідуально-особистісного розвитку. 

  А тому, щоб діти ставали успішними музикантами, гармонійно розвиненими особистостями, досягали великих висот у своїй творчій діяльності, викладач музичної школи повинен стати коучем. Однак, очевидно, що найбільш повно і ефективно коуч-позиція викладача може бути затребувана в особистісно-зорієнтованому навчанні, основними ознаками якого є:

1. надання позиції учня в навчальному процесі статусу суб'єкта пізнання, спілкування, ціннісних орієнтацій;
2. зміщення акцентів з процесу навчання на процес вчення, що виражається в активній самостійній пізнавальній діяльності; в оволодінні раціональними способами навчально-пізнавальної діяльності, пізнанні своїх індивідуальних особливостей, рефлексії своїх досягнень і ефективності своєї діяльності;
3. переорієнтація в домінуванні змістовних цілей навчання по засвоєнню учнями знань, умінь і навичок на універсальні способи оволодіння загальнокультурними цінностями.

  Технологічно ці ознаки виявляються в освітньому процесі за допомогою:

• спільного з учнем моделювання і занурення в тему уроку або в тему твору, який підлягає засвоєнню;
• вербалізації учнем своїх оціночно-смислових установок в контексті твору, що вивчається та емоційного переживання теми твору;
• осягнення та розкриття соціальної та особистісної значущості та змісту навчальної діяльності з позицій особистісних цінностей як власних змістотворних підстав свого життя (світогляду, сенсу життя) [4].

  Вітчизняні та зарубіжні дослідження про психолого-педагогічні механізми розвитку особистості свідчать, що він не може здійснюватися тільки за рахунок інтеріоризації зовнішніх дій у внутрішній план, що джерело і рушійні сили розвитку і особистісного зростання перебувають в самій людині. Необхідне рефлексивне звернення людини до своєї внутрішньої сутності, до пізнання себе, своїх потреб, здібностей, життєвих цілей, індивідуальних особливостей і до свідомого співвіднесення їх з можливістю і необхідністю реалізувати себе в тих ролях, які під впливом соціуму представляють для нього актуальну цінність.

  Тому головне завдання навчання полягає в тому, щоб допомогти дитині зрозуміти себе, розібратися в своїх проблемах і мобілізувати свої внутрішні сили і можливості для їх вирішення і саморозвитку.

 Основоположник гуманістичної педагогіки К. Роджерс, грунтуючись на власному педагогічному досвіді, виділив умови особистісно-орієнтованого (значимого) вчення, заклавши, таким чином, ідеї сучасного коучингового підходу в освіті:

• питання, які вони хотіли б вирішити;
• прийняття вчителем учня таким, яким він є, і розуміння його почуттів. К.Роджерс підкреслює необхідність теплого прийняття, безумовного позитивного ставлення вчителя до учня;
• недирективна, діалогічна позиція вчителя до джерел і способів отримання знань;
• необхідність вчителем наповнювати зміст навчання життєвими проблемами учнів, створення ситуацій вчення, в яких би учні могли взаємодіяти з важливими для них особистими проблемами. 

  Один з основних принципів коучингу свідчить про те, що кожна людина спочатку має усі необхідні ресурси. Викладач повинен володіти такими технологіями, які допомагають ці ресурси активізувати і направити в необхідне русло. Існує велика кількість методів коучингу. Серед них: 

• Бесіда за допомогою відкритих і «сильних» питань
• Сходи питань по логічним рівням і сходи (піраміда, спіраль) досягнень
• Тони голосу
• Метод глибинного слухання
• Партнерське співробітництво
• Колесо життєвого балансу
• Шкалування
• Лінії часу
• Метод планування Ганта
• Стратегія творчості У. Діснея [5].

  Коучинг в музичній школі – це абсолютно інший погляд на життя, на стосунки учителя з учнем. У коучинзі все по іншому. На звичайному уроці викладач сам вирішує, що робитиме дитина, який твір вона буде розучувати, які техніки вона буде засвоювати. На уроці викладача-коуча зовсім інша історія: учень сам говорить викладачеві, що він хоче отримати від уроку, якими способами досягне результату і навіщо йому це потрібно.

  Особливістю коучингового підходу є діалогічний характер спілкування викладача з учнем в форматі чотирьох етапів проектування і чотирьох питань планування та реалізації уроку: етап мотивації і постановки мети (етап натхнення); етап планування ефективних дій для досягнення мети; етап реалізації плану (прихильність меті); етап завершення (рефлексія).

  Коучинг на уроці - це вміння викладача, розвиваючи відповідальність учня, сприяти його руху до вирішення особистих і професійних завдань. Основою взаємодії є повага і прийняття учня, а головним інструментом є відкриті стимулюючі питання, які не містять критики, оцінок і порад. Ці особливості коуч - технології дозволяють з успіхом впроваджувати її в освітній процес. 

  Фундамент коучингу на уроці складають такі основні принципи:

• учень - творча особистість , яка володіє відповідними ресурсами;
• постановка задачі - робота самого учня;
• відношення між викладачем - коучем і учнем - цілеспрямований союз.

  Продуктом спільної роботи викладача - коуча і учня є діяльність і навчання. Ці дві сили, з'єднуючись разом, вносять зміни. Іншою рушійною силою процесу зміни є навчання. Навчання не є просто побічним продуктом діяльності. Це сила, яка створює нові ресурси, розширює можливості і дає сили для змін. Новий підхід до навчання при застосуванні коуч - технології полягає в наступному:

• фокусуємось в складних ситуаціях не на проблему, а на рішення;
• розвиток і навчання з акцентом не на недоліки, а на сильні сторони;
• навчаємось не на помилках, а на досягненнях;
• орієнтир не так на те, що було, а на те що може бути в майбутньому;
• педагог - це не завдання і контроль, а виклик і підтримка.

  Предметом роботи викладача є створення ситуації на уроці, коли в учня виникає бажання вчитися і здобувати знання. Відносини між викладачем і учнем повинні бути спрямовані виключно на вирішення цих завдань. Тому застосування цієї технології вимагає від педагога виховання в собі вміння слухати і чути інших, ставити правильні запитання, що іноді набагато важливіше ніж вміння віддавати прямі і чіткі вказівки.

  Тому викладач повинен володіти вмінням формулювати і задавати питання:

• які відображають активне слухання і розуміння погляду учня;
• які провокують вчинення відкриттів, осяяння, що будять цілеспрямованість і активність (наприклад, такі, які кидають виклик припущеннями)
• відкриті питання, які породжують велику ясність, нові можливості або знання;
• які просувають учня у напрямку до бажаного, а не потребують від нього знаходити докази або озиратися назад.

  Завдяки застосуванню коуч-технік на уроках зростає і розвивається особистість кожного учня.

  Застосування цієї технології на уроці сприяє наступному:

• на уроці складаються відношення рівних: викладач - партнер, тренер талантів
• вислуховуються різні точки зору
• зростає віра в те, що все вийде
• робота на уроці викликає задоволення і ентузіазм

  Щоб підвищити якість навчання, важливо так організувати учня на уроці, щоб перетворити його з пасивного виконавця вказівок викладача на активного шукача способів вирішення завдань. Цьому якраз і сприяє застосування коуч-технік: лист очікування, шкала розвитку, колесо розвитку і т.д., на різних етапах уроку.

  У наведених вище способах актуалізації суб'єктної позиції учнів в освітньому процесі на основі коучингового підходу предметом ціннісного для особистості осмислення було досліджено предметний і метапредметний зміст і придбані при цьому нова суть, як когнітивна та компетентнісна основа творчого потенціалу особистості. При цьому важливо, щоб і смислова цінність самої суб'єктної творчої діяльності була предметом ціннісного осмислення учнем з позицій значущості для особистісного саморозвитку і успішної самореалізації.

 

Література

1. Бриль И. Меня волнует судьба моих учеников / И.Бриль // Музыкальная жизнь. – 2009. - № 9. 

2. Рубин В. В поисках гармонии / В.Рубин // Музыкальная жизнь. – 2009. - № 9.

3. Дмитриева Е.Н. Возможности использования методов и приемов коучинга в профессионально-личностном становлении студентов / Дмитриева Е.Н., Тренькаева Н.А // Вестник ТГУ. Философия. Социология. Политология. – 2008. – № 3(4). 

4. Дауни М. Эффективный коучинг: Уроки коуча для коучей / М. Дауни – [пер. с англ.]. – М. : Издательство «Добрая книга», – 2008

5. Кови С. Р. Семь навыков высокоэффективных людей: Мощные инструменты развития личности / Р. Кови Стивен. – М. : Альпина Бизнес Букс, – 2006