Карлова Вікторія Олександрівна
Національний педагогічний університет
ім. М.П. Драгоманова, Київ, Україна
Анотація: дана робота містить цінні джерела інформації стосовно давньоанглійських запозичених лексичних одиниць і джерела їх асиміляції, як форми контактування первісного людства, що заклало початок формуванню сучасної англійської мови.
Ключові слова: запозичення, асиміляція, слов’янські мови, давньоанглійська мова.
Зміст наукової роботи. У давньогерманських мовах існує ряд слів, що були запозичені в різні часи із слов’янських мов. О.І. Смирницький вважає, що основна маса запозичень із слов’янських мов належить скандинавським мовам і готській, носії яких безпосередньо мали зв’язок зі слов’янами. Потрібно зазначити, що в давньоанглійській мові кількість слов’янських запозичень мінімальна, навіть менше, ніж у інших західногерманських мовах, так виникло виокремлення англо-саксонських діалектів у давньоанглійській мові. “[…] Давні слов’яно-германські відносини настільки незрозумілі, що інтерпретація певного лексичного матеріалу нерідко стає дискусійною: в багатьох випадках дуже важко або навіть неможливо відділити старі загальні слов’яно-германські лексичні елементи від запозичень та установити направлення останніх, тобто відрізнити слов’янські запозичення в давньогерманських мовах від германських слів, запозичених давньослов’янськими мовами […]”. Питання ускладнюється тим, що у наслідку схожості балтійських мов зі слов’янськими, іноді важко визначити відношення тих чи інших слів у цих мовах до певних слів в мовах слов’янських та германських [3, c. 186–187], тому не виникає потреби виділення етапів у адаптуванні запозичених лексичних одиниць.
На думку О.Ю. Чибисової, кількість слов’янських запозичень у давньоанглійській мові менше ніж у інших германських мовах, що адаптували низку слов’янських слів вже після того, як виникло виокремлення англосаксонських діалектів у давньоанглійській мові. Найбільша кількість русизмів потрапила в скандинавські мови і звідти перейшла до давньоанглійської мови. Першим слов’янським словом, яке ввійшло у мову англійців, потрібно вважати tapor−x або taper−зex, що поєднало рос. tapor – taper “сокира” і норвезьке x “сокира”. Це запозичення зустрічається на сторінках літопису 1031 р., однак назва предмету в такому вигляді не проіснувала навіть до середньоанглійського періоду, поступивши місцем германському axe [4, с. 172].
До числа відносно ранніх слов’янських запозичень у давньогерманських мовах належить напевно і plat – “шматок тканини”, заплата із давньопівденнословянс. plat; плать (давньошведс.); polt (давьословянс.) – полотно (рос.) [2, с. 131]. Ранніми запозиченнями із словянських мов є: plinsjan (готс.) – плясать, танцевать; пласати (давньослов’ян.), плясать (рос.) [3, с. 186−188].
Варте уваги англійські слова такі, як talk “розмова, бесіда”; to talk “говорити”, “розмовляти”, що бере початок від скандинавського кореня tolk і через нього до запозиченого із слов’янського толк “толковать”, “толковый” [4, с. 173].
Деякі слова були запозичені окремими давньогерманськими мовами із слов’янських мов, у відносно пізній час, наприклад, (давньорус.) торгъ – (швед.) torgh; sable (давньошвед.) – sabellum (лат.), zobel (давньонім.) – із соболь (давньорус.), тобто ці слова відображають ранньосередньовікові торгівельні зв’язки між окремими германськими народами (шведами, німцями) і руськими слов’янами, як правило хутро виконувало роль товару та грошової одиниці у давні часи [4, с. 173].
Дуже давнім є sorki (давньослов’ян.) (в “Беовульфі”) – “панцир”, “сорочка” (рос.), літери “ч” із “к” в результаті пом’якшення. До цих запозичень із слов’янських мов, пов’язаних ткацьким мистецтвом належить (давньо- і новошвецька) silke – “шелкъ” (давньорус.), у підсумку – із мов Східної Азії: sericum (лат.), serih (давньонім.) та sirkek (монгол.) [3, с. 186−188].
В.П. Секирін зазначає, що до числа пізніх запозичень відноситься давньошвед. torg “ринкова площа” із давньорус. торгъ, давньослов. тръг – новошв. torg “площа”. Вказані слова відображають торгівельні зв’язки між окремими германськими народами (шведами, німцями) і руськими слов’янами [2, с. 131].
Невідомо і донині, з якої слов’янської мови саме проникали дані слова в англійську мову і також чи проникали вони безпосередньо від слов’ян до англосаксів або за допомогою скандинавських мов. Як правило, в англійській і скандинавських мовах зустрічаються однакові слов’янські запозичення. У зв’язку з цим О.Ю. Чибисова не погоджується із думкою В.Д. Аракіна, що єдиним слов’янським словом, яке потрапило в давньоанглійську мову, було sable “соболь”, що ввійшло тоді і в інші мови, адже це хутро вивозили і до інших країн [1, с. 104−109; 4, с. 173].
Як було зазначено, слов’янські запозичення становлять невелику частину в лексичному фонді давньоанглійської мови, відносини між саксами та слов’янами невідомі, тому доволі важко визначити, як запозичені лексичні одиниці потрапили до англосаксів: напряму чи через скандинавську мову, а саме із-за цього періоди запозичень виокремити також є неможливим. Проте ймовірно назвати джерела небагаточисленних слов’янських запозичень таких, як: побутова та торгівельна лексика. Деякі запозичення зустрічаються і в давніх пам’ятках літератури, що підтверждує факт асиміляції слов’янських запозичень у давньоанглійській мові.
Вважається, що найбільша кількість русизмів потрапила в скандинавські мови і звідти перейшла до давньоанглійської мови. Як правило, давньоанглійський період є першим етапом формування та асиміляції запозичень, який у подальшій історії розвитку мови стає початком входження запозиченої лексики.
Література:
1. Аракин В.Д. История английского языка : учебное пособие. М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003. 272 с.
2. Секирин В.П. Заимствования в английском языке : Монография. К.: Издательство Киевского университета, 1964. 148 с.
3. Смирницкий А.И. Древнеанглийский язык / под ред. В.В. Пасека. М.: Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1998. 307 с.
4. Чибисова Е.Ю. Анализ русских заимствований в английском языке. Альманах современной науки и образования. 2010. № 3. С. 172–180.
