Каськевич Тетяна Іванівна

Коростенський міський колегіум

Романенко Наталія Петрівна

Коростенський міський колегіум

  Дана наукова робота висвітлює питання розвитку обдарованої особистості в умовах сучасного освітнього середовища. Зростаюча роль інноваційних технологій в освітньому процесі зумовлює актуальність теми. Задля досягнення наукової мети було досліджено цілу низку наукових робіт з даного питання, проаналізовано теоретичні засади розвитку обдарованої дитини, методи та методики, які сприяють успішному досягненню цієї мети. Ми взяли до уваги соціальне адаптування особистості до умов сучасного світу та розглянули її як одну із найважливіших складових розвитку обдарованої дитини. В роботі було також розглянуто основні підходи до створення системи творчого розвитку особистості як в освітньому закладі так і поза його межами.

  Ключові слова: творчий розвиток, інновації, обдарована дитина, навчання, виховання.

  Development of gifted personality in the modern educational system. This research is examine the development of gifted personality in the modern world. The increasing role of innovative technologies in the educational process determine the topicality of the paper. In order to achieve the goal of scientific research there were examining a lot of scientific works and articles regarding the theme of paper. In addition, we made the analysis of theoretical part concerning the development of the gifted personality, methods and methodic that tend successful achievement. We took into consideration the social adaptation of the person in conditions of the modern world and examined it as one of the most important development parts of the gifted personality. There were also examined the main approaches of forming the system of creative development of the personality conserning the educational establishment as well as out of it.

  Key words: creative development, innovations, gifted child, education, breeding.

  Маштабні зміни, які відбувалися десятиліттями в Україні помітно вплинули та призвели до істотних змін в усіх сферах життя. Беручи до прикладу освіту, як кардинально змінилася її структура, деякі цілі та особливо навчальна програма. Ще нещодавно, навчальний процес був більш соціально пасивним в той час як наразі освіта виступає учасником соціальних змін. 

  Раніше освіта була націлена на формування у дітей навичок, вмінь, а також знань. Це було зумовлено на основі розвитку тих якостей особистості, що допомагали їй пристосуватися до соціальних умов середовища. 

  На сьогоднішній день освіта направлена на створення саме таких інноваційних технологій та способів впливу на особистість, які б забезпечили баланс між індивідуальними та соціальними потребами. При цьому, працюючи над саморозвитком, самовдосконаленням та самоосвітою, ми забезпечуємо підґрунтя для готовності людини реалізувати власні потреби, а також, творчий потенціал.

  Виходячи зі сказаного, стверджуємо, що процес розвитку особистості тісно пов'язаний з процесом соціалізації. Перебудовуючи систему освіти варто постійно нагадувати, що розвиток обдарованості напряму залежить від сфери життя особи, в які вона перебуває. 

  Все починається з дитинства, а саме з сім'ї. Під соціалізацією ми розуміємо процес формування та розвитку особистості, який відбувається під впливом навчальної та виховної роботи. Не зважаючи на те, що процес соціалізації проходить паралельно з процесом виховання, істотно помітна їхня різниця та виділяється в тому, що процес виховання може час від часу перериватись, в той час як соціалізація триває постійно. 

  Варто звернути увагу на той факт, що інноваційні технології сприяють вирішенню більшості проблем пов'язаних з процесом навчання та виховання, що дійсно полегшує роботу педагога. Проте, поза межами навчального закладу розвиток дитини продовжується, наприклад, в групі однолітків, в сім'ї, отримуючи інформацію ЗМІ. Тому, виникає проблема розвитку обдарованих дітей.

  За останнє століття система освіти України істотно змінилися за залишила відбиток цих змін в системі соціальної поведінки. Наприклад, метод проектів, що передбачає систематизацію всього навчального або робочого процесу, який направлений на отримання ефективного кінцевого результату. Окрім цього, помітним є підвищення продуктивності виховного процесу. 

  Також, неможливо уявити навчальний процес без застосування критичного мислення, що дозволяє аналізувати тенденції, виявляти помилки соціально-психологічних та організаційно-методичних проблем та управляти проектною діяльністю в освітніх закладах.

  Основний сенс застосування соціально-педагогічного підходу полягає у внесенні соціальних змін в розвиток особистості кожного школяра. А ,оскільки, саме проектування соціально-педагогічного підходу є надзвичайно складним, то і його впровадження в процес навчання виявляється доволі складним завданням.

  Особливу зацікавленість для психолого-педагогічної науки являє проблема обдарованості дитини. Причина цьому знання про походження, природу та механізми такого явища як обдарованість є основою створення системи навчання та виховання школярів. Низка вчених працювали над теоретичною частиною проблеми обдарованості. Серед них можемо виділити Е. Бріджем, О. Ковальов, Н. Лейтес, В. Андрєєва, Д. Богоявленська, А. Матюшкін, Н. Оганович, О. Леонтєв, В. Роменець, В. Дружинін, Ф. Менкс, С. Рубінштейн, Л. Спірмен, К. Хеллер, В. Мясщев та інші. Хочемо звернути увагу на тих, хто сьогодні працює над представленою проблемою навчання та виховання обдарованих дітей. Серед них такі як О. Антонова, А. Великанова, О. Музика, Г. Кловак, Л. Липова, Л. Морозова, Т. Поніманська, В. Рибалка, М. Холодна, В. Чудновський, С. Сисоєва, Н. Кушнаренко та інші.

  Як відомо, для розвитку вмінь та здібностей обдарованих дітей необхідно брати до уваги вік дитини, а також, основні положення щодо розвитку такого вміння. Саме тому, плідна робота дала нам праці таких відомих людей як М. Гнатко, Г. Бурменська, С. Гончаренко та інші, роботи яких вмістили основні положення розвитку обдарованості у школярів. Також, над розробками теоретичного матеріалу формування цього явища працювали Т. Галич, В. Фрицюк, Н. Мойсеюк, Н. Вишнякова та інші.

  Обдарована та дитина, яка виділяється з-поміж інших здатністю проявляти певні вміння краще за інших. У свою чергу, необхідним та актуальним є також розвиток обдарованості як результат спадковості і складного соціального середовища, що проявляється в опосередкованій діяльності дитини [1, с.21].

  Психолого-педагогічна наука існує досить тривалий та довгий час, стільки ж і існує проблема психологічної роботи з обдарованими дітьми. Це пояснюється історичними фактами. Головним чином, провідна роль у розвитку особистості належить оточуючим соціальним умовам, які в свою чергу неможливі без біологічних передумов. 

  Так, Г.С. Костюк вважає становлення процесу особистості здійснюється за допомогою так званого «саморуху». Але він є дієвим при умові єдності зовнішніх та внутрішніх умов існування людини. Оскільки між зовнішніми та внутрішніми виникають суперечності, це стає результатом саморуху, тобто психічного розвитку особистості, а згодом і саме її формування [2].

  Сучасний світ цінує обдаровану особистість. Підвищується попит на людей з неабиякою креативністю, нестандартним мисленням, особистість з великою силою волі та високою працездатністю.

  В загальному, вченими з'ясовано, що обдарованість та креативність необхідно розвивати маючи гарні вольові якості. Тобто, значна частина такого розвитку припадає на виховання в родині. Дитина може мати неабияку креативність та бути надзвичайно обдарованою, але при цьому не досягти успіху в житті, не виявити свій творчий потенціал у вибраному виді діяльності. Це означає, що члени сім'ї мають піклуватися належним чином про розвиток у дитини великої сили волі, стремління досягти успіхів в житті. Трапляється так, що особистість має високий внутрішній потенціал до розвитку креативності та якосте обдарованості та не маючи підтримки ззовні її мотиваційний розвиток, ціннісні орієнтації та реалізація творчих рішень не будуть розвинуті на належному рівні. Це говорить про розвиток дитини в жорстких умовах виховання, які подавляють структури власного «Я» [3].

  В сім'ї закладається основний корінь розвитку задатків обдарованої особистості – вплив на людину протягом всього життя. Сімейне мікросередовище як засіб впливу на розвиток здібностей до обдарованості вивчали такі постаті як: У.Р. Морроу, о. Ніл, М.П. Санборн та інщі.

  На протязі тривалого часу креативність, гнучкість мислення, нестандартний підхід до вирішення важкого завдання та оригінальність мислення вважались основними рисами обдарованості. Це все забезпечує наполегливість досягнення мети, прогнозування та розвинені навички планування. А тому, такий тип мислення дозволяє осмислити та вирішити проблему за короткий проміжок часу. На нашу думку, однією з провідних умов розвитку обдарованості у школярів є створення в школі навчально- розвиваючого середовища, в якому панують дружелюбні відносини, ставлення один до одного з повагою. Тоді, процес набуття потрібних навичок на шляху довершеної обдарованості буде протікати продуктивніше, засвоєння стане кращим.

Список використаних джерел

1.Дружинин В. Д. Развитие и диагностика способностей /В. Д. Дружинин. —М.: Наука, 2006. —181 с.

2.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / за ред. Л.М. Проколієнко; упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Г. Губко, О.В. Проскура. – К.: Радянська школа, 1989.

3.Сущенко Т. І. Позашкільна педагогіка: навч. посіб. / Т. І. Сущенко. – К.: ІСДО, 1996. – 144 с.