Богуцька Анна Анатоліївна

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Україна, м.Луцьк

Шевчук Андріана Василівна

Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки

Україна, м.Луцьк 

  Анотація. Проаналізовано  поняття гідність, розглянуто значимість гідності для забезпечення конституційних прав особи, яка є однією з найважливіших цінностей будь-якої людини та невід’ємною складовою громадянського суспільства.

  Ключові слова: гідність, права людини,  конституційні цінності.

  Зміст наукової роботи. Ухвалена Польським Сеймом 3 травня 1791 р. Конституція виявилась другою у світі писаною конституцією після Конституції США 1787 р. і першою конституцією у Європі. Вона ґрунтувалась на конституційному і взагалі історичному досвіді народу, констатуючи, що із нього береться до уваги лише усе позитивне. Нинішня Конституція Польської Республіки, прийнята Національними зборами була прийнята польським народом у конституційному референдумі 25 травня 1997 року .

  Республіка Польща є демократичною правовою державою, яка здійснює принципи соціальної справедливості.  Вона є єдиною державою, в якій найвища влада належить нації. Нація здійснює владу через своїх представників або безпосередньо [2, с.438]. Республіка Польща - проголошує стаття 1 Конституції - є загальним добром усіх громадян. 

  Пріоритет прав людини – політичні, громадянські, трудові, соціальні, культурні та інші – не дар держави, її владних органів, президента, парламенту, уряду, а суверенний, іманентний атрибут кожної особи незалежно від раси, кольору шкіри, мови, статі, віросповідання, політичних переконань, соціального походження, майнового стану. «Не народ існує для держави, а держава існує для народу». Держава зобов’язана визнавати природні права людини, захищати їх від будь-яких посягань. Гарантованість захисту держави безпосередньо зв’язана з обов’язком держави визнавати та охороняти загальновизнані права людини. Права людини – одна з найвищих цінностей людської цивілізації, яка містить в собі найрізноманітніші аспекти як індивідуального, так і соціального буття. Верховенство прав і свобод особи – основний принцип демократичної правової держави і справедливого громадянського суспільства [2, c.223-224].

  Відповідно до ст.30 Конституції Польської Республіки природна і невідчужувана гідність людини є джерелом свобод і прав людини і громадянина. Вона є непорушною, а її повага і охорона є обов’язком державної влади [6, с.173].

  Згідно з цим положенням, гідність людини розглядається в двох аспектах: власне, як право людини і як найвища конституційна цінність. Проте незважаючи на те, що гідність людини вважається основою польської системи права змісту даного поняття не визначено ані у ст. 30, ані в Преамбулі Конституції Польської Республіки. 

  Деякі вчені зазначають, що людська гідність є однією з багатьох свобод людини; інші стверджують, що гідність є її позитивним правом. Деякі автори розглядають право людини на гідність як засадниче щодо інших прав людини, оскільки воно реалізується через одночасне застосування разом з іншими правами і свободами громадян. Учені також розглядають право на людську гідність як абсолютне, тобто таке, що охороняється від усіх інших суб’єктів права, які у зв’язку з цим співіснують у певному правовому режимі. На думку деяких дослідників, гідність людини треба розуміти у двох значеннях: в об’єктивному — як визнання і повагу до особи з боку оточуючих, та у суб’єктивному — як усвідомлення особою свого суспільного становища [1, c.139-140].

  Російська дослідниця Н. Колєсова зазначає, що гідність — це визнання суспільством соціальної цінності, унікальності та неповторності людини, значущості кожної особи як частки людської спільноти [5, с. 23].

  Варто зазначити, що гідність людини слугує всім і кожному, тож за своєю природою є радше універсальною, ніж вибірковою. Вона також є ідентичною для всіх людей (кожна особа має однакову гідність). Окрім того, вона є непорушною, як зазначено у ст. 30, тобто не підлягає жодному втручанню, і навіть приниження людини не позбавляє її гідності. Гідність людини не можна призупинити чи замінити якоюсь іншою цінністю. Її не можна втратити [3, с.59]. Конституційний суд, трактуючи гідність людини як право, відмежовує її від окремих особливих прав та свобод в рамках практики застосування своїх норм. Зазвичай, порушення гідності людини як права визнається у зв’язку з порушенням інших окремих прав чи свобод.

  Гарантії конституційних прав громадян залежать від рівня демократизації, розвитку економіки, правової культури суспільства, від ступеню незалежності судової влади тощо [4, c.49]. 

  Конституційне (позитивне) право особи закріплює повагу до її гідності, а також заборону катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання, заборону медичних, наукових чи інших дослідів над людиною без її вільної згоди. Усе це враховує у своїй діяльності Конституційний Трибунал Республіки Польща, що забезпечує захист права на людську гідність як найвищу соціальну цінність [3, с.61].

  Таким  чином, гідність людини як цінність становить, безсумнівно, основу всієї системи права Польщі. Вона являє собою своєрідну повагу, на яку має право кожна особа.

  Можна зробити висновок, що гідність людини є первинною відносно закону. У цьому сенсі гідність людини є абсолютною цінністю за Конституцією Польщі.

  Для побудови потужної правової держави необхідним і важливим є першість гідності особи порівняно з іншими конституційними цінностями. Адже без посилання на гідність конституційні права людей і громадян втратили би свій сенс та значення. Відповідно вона впливає на закон, але сама залишається поза законом чи вище за нього.

Література:

1. Будагова А. Ш. Достоинство личности // Конституционное право: словарь / за заг. ред. В.В. Максаков. – М., 2001. – 896 с.

2. Горшеньова М.С. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібник / М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; за заг. ред. В. О. Ріяки. –  2-е вид., допов. і перероб. –  К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.

3. Ґранат М. Значення гідності людини у конституційному праві / М. Ґранат //  –  Л.: Український часопис Конституційного права, 2016. – 86с. 

4. Калиновський Б.В. Державне право зарубіжних країн: навч. посіб. / Б.В. Калиновський, О.Я. Лапка, Н.Я. Лапка, Т.О. Пікуля, Л.А. Івершенко, Л.М. Козодой, К.В. Тарасенко; за заг. ред. О. Я. Лапки. – К.: КНТ, 2012. – 528 с.

5. Колесова Н. С. Личные (гражданские) права и свободы // Права человека / Отв. ред. А. Е. Лукашева. –  М., 1999. –  144 с.

6. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. // Конституції зарубіжних країн / за ред. В.О. Серьогіна. – Х. : ФІНН, 2009. – 664 с.