Полюх Христина Миколаївна

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки Україна,

Луцьк

  Досліджено зміст засад рівності та змагальності кримінального провадження. Зроблено висновки щодо значення засад рівності та змагальності сторін кримінального провадження як гарантій реалізації сторонами права на справедливий суд.

  Ключові слова: рівність перед законом та судом, змагальність, сторони кримінального провадження, право на справедливий суд.

  The main principles of equality and competition of criminal proceedings, their guarantees and realization are researched. The conclusion is made concerning the equality of the rights of the parties of criminal proceedings and the conditions for realization y parties their procedural rights.

  Key words: equality before the law and the court, competitiveness, the parties to the criminal proceedings, the right to a fair trial.

  Одним із основних завдань реформування кримінального провадження – забезпечення реальної, а не задекларованої, рівності процесуальних можливостей сторін кримінального провадження та утвердження принципу змагальності. Хоча поняття змагальності для кримінального процесу не нове, проте лише з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу цей принцип здобув якісно нове закріплення.

  Положення про принципову рівність перед законом та судом, змагальність судочинства закріплено у ряді міжнародних документів: Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Зводі принципів захисту всіх осіб, затриманих чи ув’язнених у будь-якій формі, Стандартних мінімальних правилах Організації Об’єднаних Націй щодо заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) тощо. 

  Право на справедливий суд є базовою складовою принципу верховенства права у кримінальному процесі. Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення та з дотриманням рівності прав та змагальності при доказуванні. 

  У законодавстві України ці засади закріплено у ст. 129 Конституції, ст. 9 Закону “Про судоустрій та статус суддів”, ст. ст. 10, 22 КПК України. 

  Змістом принципу рівності перед законом та судом за українським правом є те, що правосуддя здійснюється при однаковому ставленні до всіх учасників судового процесу незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, визначених процесуальним законом. 

  Право на справедливий судовий розгляд, що закріплене в ЄКПЛ, вимагає відповідності процедур розгляду справи принципу «рівноправ’я сторін», який є невід’ємним елементом ч.1 ст. 6 ЄКПЛ (рішення у справі “Неймайстер проти Австрії” від 27/06/1968, параграф 30) [1]. 

  У національній судовій практиці відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12.04.2012 р. № 9-рп/2012 кожна особа, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в судах усіх юрисдикцій [2]. 

  Разом із тим, у випадках і порядку, передбачених КПК України, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями (ст. 10 КПК). Зокрема, у КПК передбачені особливі процесуальні форми (провадження про застосування примусових заходів медичного, виховного порядку, щодо неповнолітніх), передбачені додаткові обов’язки посадових осіб (наприклад, залучити законного представника, захисника, перекладача). Однак це не можна вважати відступом від рівності, проявом дискримінації щодо інших осіб, бо йдеться про необхідність навпаки “зрівняти” фактичні можливості осіб здійснювати права, захищати свої законні інтереси. У інших випадках враховано дію міжнародного права.

  У вітчизняній науці сформувалось розуміння змагальності як стану кримінального процесу, при якому надається можливість сторонам проявити всі свої якості, пред’явити фактичні дані суду з метою переконання його у правильності свої доводів. Дана засада процесу є способом взаємодії процесуально рівних сторін, що виконують протилежні функції – обвинувачення та захисту – під наглядом суду [3, с.45].

  Змагальність сторін реалізується через самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Для забезпечення дійсно змагального процесу, окрім рівності перед судом, сторони мають бути відокремленими та незалежними (ст. 22 КПК).

  Знаковим проявом змагальності кримінального провадження є припис п. 7 ч. 1, ч.2 ст. 284 КПК, за яким кримінальне провадження закривається судом в разі, якщо потерпілий, його представник відмовилися від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення та якщо прокурор, потерпілий відмовилися від підтримання публічного (державного) обвинувачення.

  Висновки. Змістом принципу рівності перед законом та судом за українським правом є те, що правосуддя здійснюється при однаковому ставленні до всіх учасників судового процесу. Передбачені у КПК особливі порядки, додаткові гарантії прав окремих категорій осіб не є дискримінацією щодо інших, а переслідують мету забезпечити реальну рівність сторін щодо захисту своїх прав та законних інтересів.

  Змагальність як засада кримінального процесу передбачає, що рівні у правах та незалежні сторони обвинувачення та захисту самостійно обстоюють перед судом їхні правові позиції, реалізують права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими законом. Суд створює необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, але має зберігати незалежність. Якщо сторона обвинувачення, потерпілий, його представник відмовляються від підтримання обвинувачення, то суд зобов’язаний закрити кримінальну справу, адже предмету для вирішення судом немає.

  Рівність перед законом та судом, змагальність сторін є засадами, які внутрішньо визначають зміст та гарантують дію такого комплексного принципу судочинства, як право на справедливий суд, що одночасно є міжнародно-правовим стандартом захисту прав людини.

Література:

1. Рішення у справі “Neumeister v. Austria” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo-suda-na-russkom-yazyke/nejmajster-protiv-avstrii-neumeister-v-avstria-postanovlenie-evropejskogo-suda.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна А.П. що до офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 // Вісник Конституційного Суду України – 2012. – № 3. – С. 41. 

3. Лобойко Л. М. Кримінальний процес: підручник / Л. М. Лобойко. – К.: Істина, 2014. – 432 с.